Джерело «Вікіпедія, вільна енциклопедія»
Вибірка «Найкоротші заголовки»
Ю, ю — літера кирилиці. В українській абетці 32-га за ліком (до 1990 року була 31-ю). Присутня також у російській абетці (32-га за ліком), в болгарській (29-та), у білоруській (31-ша). З сербської виключена в середині XIX століття, в македонську, побудовану за зразком нової сербської, не вводилася. Використовується також в письменностях деяких неслов'янських мов. Історія У старослов'янській кирилиці зазвичай вважають 33-ю за порядком. Числового значення не має. Назва в слов'янській азбуці збігається з сучасним — «ю», у сучасній церковнослов'янській мові () — знахідний відмінок короткої форми займенника («вона», «та»), але слід мати на увазі, що в староцерковнослов'янській орфографії цей займенник записувався як Ѭ («великий йотований юс»), бо за походженням він являє собою йотований носовий *jǫ (подібно всім закінченням знахідного відмінка слів з основою на *-a), збіг цього слова з назвою букви пізніший — після скасування «великих юсів» у кириличному письмі. З огляду на те, що в «Паризькому абецедарії» («Abecedarium bulgaricum») «ю» назване «юсом», можна припустити, що це було первісним найменуванням букви, а перенесення назви на знаки для носових сталося вже в Стародавній Русі, де носові голосні зникли вже до XI ст. Походження кириличної літери — грецька лігатура , (, ). У глаголиці має накреслення 14px, за ліком 34-та. Для походження глаголичної форми загальноприйнятої теорії немає, але найчастіше її співвідносять із латинським диграфом (). Числового значення також не має. ...
Ў, ў («у з краткою», «у нескладотворче», , ) — кирилична літера, двадцять друга літера білоруського кириличного алфавіту, яка відсутня в інших кириличних слов’янських алфавітах. Ця літера використовується в кількох мовах колишнього СРСР, для яких радянські лінгвісти розробили варіанти кириличної абетки (дунганська, осетинська, юїтська, нівхська, каракалпацька, мансійська, ескімоська мови). Ця літера також використовується в узбецькому кириличному алфавіті, яка відповідає Oʻ в узбецькому латинському алфавіті. Зараз вона використовується в українській мовознавчій літературі, а раніше в правописі Шашкевича — «Русалка Дністрова» — у тих же самих випадках, що в білоруській мові — ўнуку, моўчу, кроў. Літера ў передає звук на початку слова перед приголосними, у середині слова після голосних перед приголосними і в кінці слова після голосних: ўчора, воўна, любоў. Назва У білоруській мові ця літера називається «у нескладове». В українській мові цей звук має назву "у нескладотворче" і відображається на письмі літерою в. ...
REDIRECT Ј (кирилиця)
* T (латиниця) * T — символ, яким позначається амінокислота треонін * T — Тесла, одиниця вимірювання магнітної індукції
Карта світу станом на 1 рік нашої ери Римська імперія ...
Redirect Лапки
З («зе») — літера кирилиці. Присутня в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від грецької. Історія У ранній кирилиці мала накреслення . Походить від літери Ζ («дзета») візантійського уніціалу. Пізніші варіанти — . Варіант з горизонтальною рискою у ранній кирилиці вживався для позначення африката Дзвінкий ясенний африкат|dz', надалі він був замінений на («зіло»). У глаголиці мала вигляд , за ліком 9-та. Числове значення у кириличній цифірі — «7», у глаголичній — «9». ...
Redirect Малий юсМалий йотований юс
Події * Луцій Елій Ламія та Марк Сервілій — консули Римської імперії, Публій Сілій та Луцій Волусій Сатурнін — консули-суфекти. Народились ...
* U (латиниця) — літера латинської абетки. * /u/ — позначення огубленого голосного звука заднього ряду високого піднесення у МФА. * U — хімічний символ урану. * u або U — літера, абревіатура, якою позначають займенники you або your англійської мови на письмі або в інтернет-спілкуванні через співзвучність їх вимови з вимовою літери U в англійському алфавіті.
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Бан (грузинська літера)
Н * H — літера латинської абетки. * H — * H — символ, яким позначається водень. * H — символ, яким позначається амінокислота гістидин. h * h — символ, яким позначається стала Планка. ...
* A — літера латинської абетки. * A — символ, яким позначається амінокислота аланін * * Вітамін A
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Символ градуса
Redirect Лапки
П («пе») — літера кириличної абетки. Історія За формою накреслення — дещо видозмінена кирилична літера («покій»), створена на основі візантійського уставного Π — варіанту грецької літери Π, π («пі»). У глаголиці мала форму Покой — можливо, на її форму вплинула гебрейська літера ף («пе»). Числове значення у кириличній буквеній цифірі — «вісімдесят», у глаголичній — «дев'яносто». Назва церковнослов'янської букви пов'язана зі словом «по́кій» — «спокій», «мир». Ще на початку XX ст. назву літери вживали для позначення предметів, що формою нагадують «П» («столи розставлені покоєм», «розсаджені покоєм кущі»). У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. ...
К («ка») — літера кириличної абетки. Історія Походить від старослов'янської кириличної літери («како»), що походить від літери Κ, κ («каппа») грецько-візантійського унціалу. У глаголиці «како» мала накреслення — можливо, воно виникло під впливом гебрейської літери ק («коф»). Назва літери походить від — «як», «яким чином». У старослов'янській кириличній цифрі літера К має числове значення «двадцять», у глаголичній цифрі — «сорок». У давньоруській і староукраїнській писемностях у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) мало кілька графічних варіантів, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. ...
Redirect Малий юс
Ж, ж («же») — літера кириличних абеток, в українській дев'ята за ліком. Походження Походить від старослов'янської кириличної літери ж («живіте»), утвореної додаванням центральної вертикальної риски до літери х («хір»). Числового значення не мала. У глаголиці «живіте» мала накреслення Живете і числове значення «7». Звуки ...
Події * Імператор Октавіан Август усиновив Тіберія, сина своєї дружини Лівії від першого шлюбу. Це означало, що Октавіан визнавав Тіберія як спадкоємця Народились ...
Redirect Умлаут (діакритичний знак)
Redirect Нуль
Ї, ї — тринадцята літера української абетки. За конфігурацією трохи видозмінена кирилична і. Цю літеру називають як іменник середнього роду: «велике Ї», «мале ї». У писемностях на основі латинського алфавіту таких мов, як африкаанс, валлійська, галісійська, каталонська, нідерландська, південносаамська, французька й, спорадично, англійська та турецька, вживають майже ідентичну графічно літеру Ï, ï — i з тремою (наприклад, ( або ; ; , ; , ). Позначає йотовані голосні звуки (йі) та (йи), трапляється на початку слів, після голосних, знака м'якшення й апострофа. Історія Створена за зразком кириличної літери і, яка поряд з літерою и у давньоруській і староукраїнській писемностях позначала звук i. У зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ї вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. ...
* О, о — кирилична літера ** о. — скорочення від острів, наприклад о. Мадура ** о. — скорочення від отець (у значенні «священник»), наприклад о. Юзеф Тішнер ** О — прізвище, зокрема китайського (柯) чи корейського (오) походження ** О — село в Норвегії ** О — муніципалітет у Франції ** О — серія паровозів ...
N * N — літера латинської абетки. * Хімічний символ азоту. * В астрономії N — символ Нептуна. * У фізиці N, або Н — похідна одиниця сили Ньютон у системі SI * — число Авогадро * У математиці — позначення множини натуральних чисел. * N — символ, яким позначається амінокислота аспарагін ...
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Ен (грузинська літера)
* C — літера латинської абетки. * хімічний символ вуглецю * C — символ, яким позначається амінокислота цистеїн * C (мова програмування) * C++ * C (мова програмування) * літерне позначення ноти До (зокрема C — До-дієз) * Вітамін С * Римська цифра, що позначає число 100 ...
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Дон (грузинська літера)
V («ве») — 22-а літера латинського алфавіту. Історія За походженням латинська V являє собою адаптацію літери Υ, υ («іпсилон») давньогрецької абетки, яка, в свою чергу, походить від фінікійської «вав» (до іпсилона сходить також латинська Y, а до «вав» через дигамму — і F). До абетки латинської мови V потрапила чи прямо із західного варіанта грецького алфавіту, чи через посередництво етруського алфавіту. У класичній латинській графіці ця літера використовувалася для передачі як голосного /u/, так і приголосного /w/: наприклад, num писалося як NVM, а via вимовлялося як ˈwia. З I століття нашої ери під впливом народної латини вимова /w/ змінилася на /β/ (такою вона збереглася в іспанській), а пізніше — на /v/. Під час пізнього Середньовіччя розвинулися дві форми V, обома позначали звуки /u/ і /v/. Форма із загостреною нижньою частиною писалася на початку слова, тоді як форма із закругленою нижньою частиною (U) — у середині та наприкінці, незалежно від звука. Перше розрізнення між ними відмічено в готичному рукопису 1386 р., де v передувало u. Ближче до середини XVI ст. за v закріплюється передача приголосного, а за u — голосного звука. Наявність тільки однієї літери для позначення /u/ і /v/ могла призводити до викривлення правопису і затемнення етимології деяких слів: наприклад, старофранцузькі слова *uis («вхід»), uile («олія»), uit («вісім»), ''uitre V» та «v» для великої та малої літер відповідно. ...
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Ан (грузинська літера)
* G — літера латинської абетки. * * Прискорення вільного падіння — одиниця прискорення g = 9,80665 м/с2 ,або 10 м/с2 * G — символ, яким позначається амінокислота гліцин або гамети у біології. * G - гравітаційна стала у фізиці
Е: * E — літера латинської абетки. * Е — літера кирилиці. * /e/ — позначення звуку неогублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення в МФА. * * число e * Е — місто у Франції. * Exxx — європейська схема кодування харчових добавок. ...
Redirect Лапки
* R — літера латинської абетки * R — мова програмування * R — символ, яким позначається амінокислота аргінін * у математиці або R — множина всіх дійсних чисел * ® — знак для товарів і послуг.
Т — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий ясенний проривний t, глухий ретрофлексний проривний ʈ. Присутня в усіх кириличних абетках. У сучасній українській мові — 23-а літера абетки, позначає глухий ясенний проривний (шумний зімкнений пеплорредньоязиковий приголосний). Може бути твердим (талант) і м'яким (вість). Звуки * t (т) — глухий ясенний проривний * ʈ (твердий т) — глухий ретрофлексний проривний (шведська, норвезька, індійські мови) * t̪ (твердий т) — глухий зубний проривний Історія ...
С («ес») — літера кирилиці. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — трохи видозмінена кирилична літера. Історія В українській мові С — двадцять друга літера української абетки. В українській літературній мові літерою «с» позначають шумний глухий щілинний передньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (сад, колос) і м'яким (сядь, сьомий). ...
Л, л («ел») — літера кирилиці. Звуки * l (л) — ясенний боковий апроксимант Історія У давньоруській та староукраїнській писемностях у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) Л вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. ...
О, о — кирилична літера, є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. Історія За формою накреслення це дещо видозмінена кирилична літера («онъ»), що походить від греко-візантійської уставної літери Ο («омікрон»). У давньоруській і староукраїнській писемностях паралельно з вживалася (переважно на початку слова) для позначення цього ж звука також кирилична літера Ѡ («омега»), яка походить від греко-візантійської Ω («омеги»), а для передавання звукосполучення «от» — літера Ѿ («от»). Всі ці літери у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. У старослов'янській кириличній цифірі мала числове значення «сімдесят». ...
В («ве») — літера кириличної абетки. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. Історія За формою накреслення це видозмінений варіант літери («віди») старослов'янської кириличної абетки, що походить від грецького β («бета», у середньогрецькому читанні — «віта»). Назва, очевидно, походить від староцерковнослов'янського вѣдѣ («я знаю», «я знав»), яке являє собою застиглу архаїчну форму перфекта дієслова вѣсти — пор. , дав.-інд. vḗda, авест. vaēda, . У глаголиці має накреслення . Числове значення у кириличній цифірі — 2 (в̃), у глаголичній — 3. Різна вимова латинського B і слов'янського В зумовлена тим, що латинська абетка виникла на основі грецької близько VI ст. до н. е., коли Β означала звук b, а в період створення слов'янської кириличної абетки в IX ст. н. е. греки вимовляли Β як v («віта»). ...
Ф, ф («еф») — літера кириличної абетки, яка слугує для позначення глухого губно-зубного (лабіодентального) фрикативного звука глухий губно-зубний фрикативний|f. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від грецької. В українській абетці 25-та за ліком. Звуки * ɸ (ф) — глухий губно-губний фрикативний * f (ф) — глухий губно-зубний фрикативний Ферт Кирилічна літера «Ф» походить від церковнослов'янської і старослов'янської «ферт» (, ), яка зазвичай стоїть (стояла) на 22-му місці. Утворена за зразком грецької літери Φ φ («фі»). У глаголиці мала накреслення baseline baseline (раніша форма — стоячий прямокутник, перетнутий рискою з кружками на кінцях, схожий на «фіту»). На відміну від більшості глаголичних знаків, форма символу baseline майже тотожна відповідній грецькій Φ. Порядковий номер у глаголиці — також 22-й, числове значення в обох абетках — 500. ...
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Гривня
Щ, щ («ща») — літера кирилиці. Присутня в українській, російській і болгарській абетках, а також в більшості кириличних абеток для неслов'янських мов. Історія Сучасна кирилична літера «щ» походить від букви («шта» або «ща») старослов'янської кириличної абетки, куди, очевидно, запозичена з ранішої глаголиці, де мала схоже накреслення . Числове значення в кирилиці відсутнє, у глаголиці означала «800». Глаголична літера, як вважається, походить від гебрайської літери שׁ («шин»), подібно схожій глаголичній і кириличній («ша»), від якої відрізнялася лише доданням кружечка знизу (у кирилиці — вертикальної риски). У деяких старовинних глаголичних пам'ятках літера відсутня, її замінює буквосполучення з глаголичних літер «ш» і «т». У зв'язку з тим, що «ща» починає вживатися лише в пізніших документах, деякі дослідники (І. В. Ягич) висловлювали припущення, що в первісній глаголиці такого символа не було. Інші науковці припускають, що «ща» таки існувала в давній глаголиці і раніше, тільки мавши інше фонетичне значення: можливо, вона передавала k' — пом'якшений звук, що розвинувся з праслов'янського звукосполучення *tj у македонських говорах (пор. сучасне македонське ќ). Числове значення «800» також вважається пізнішим: літерою «ща» стали позначати це число після того, як вийшла з ужитку літера («пѣ»). У болгарських діалектах глаголична і кирилична «ща» отримала фонетичне значення št («шть»). Надалі t' ствердів, і ця вимова зберігається і в болгарській літературній мові. ...
Події * Велике іллірійське повстання * Римсько-далматинські війни Народились ...
Події * Велике іллірійське повстання — початок. * Юдея зроблена прокураторською провінцією Риму зі столицею в Кесарії. * Сульпіцій Квіріній — легат Сирії, наглядає за обкладанням Юдеї податками та починає з цієї нагоди перепис в Юдеї. (Йосип Флавій, Юдейські старожитності XVIII 1.1; Новий Заповіт (Лк.2: 2).) ...
Ä, ä — літера розширеного латинського альфабету або символ, утворений буквою A з умлаутом. Використання Самостійна літера Знак на автовокзалі фінського міста Мюнямякі з художньою варіацією літери Ä Дорожній знак міста Ювяскюля у Фінляндії Літера Ä зустрічається в альфабетах естонської, фінської, шведської, люксембурзької, словацької, туркменської та деяких інших мов, де вона позначає голосний звук. У фінській та туркменській це завжди звук ; у шведській та естонській залежно від позиції літери та регіону держави може позначати та . У словацькій Ä вимовляється як (або, дещо старомодно, але теж правильно, ). У скандинавських країнах голосний звук спочатку записувався як "Æ", проте близько 1100 року християнізація примусила колишніх вікінгів перейти від рунічного альфабету до латинського. Літера Ä виникла в німецькій мові, а згодом і в шведській через початкове написання E в сполученні AE над літерою A, яке згодом було спрощене до двох крапок. У ісландській, фарерській, данській та норвезькій мовах вживається Æ. ...
Ö, ö — літера розширеного латинського алфавіту або символ, утворений буквою O з умлаутом. Використовується у кількох розширених латинських абетках, зокрема в німецькій, шведській, угорській, фінській, естонській, турецькій, туркменській, букмол, ісландській, азербайджанській та в деяких інших абетках. Зазвичай означає звук, середній між о і е. При відсутності знаку ö в доступному наборі символів, його, як правило, замінюють диграфом oe. Передача українською Згідно з українським правописом 2015 року (§ 91) oe, ö, eu передаються літерою е. ...
Б, б («бе») — друга літера кириличної абетки. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. Історія Видозміна знака «Б» в різних системах письма. Походить від літери старослов'янської кириличної абетки («буки»), яка вважається похідною від великої грецької літери Β («бета» або «віта»). Накреслення пояснюють видозміною грецької «віти» — «недорисовуванням» верхнього елемента літери. Втім, на думку деяких дослідників, кирилична «буки» є видозміненим глаголичним знаком. Числового значення у кириличній буквеній цифірі «буки» не мала, оскільки у неї не було прямого відповідника у грецькій абетці (літері Β, β відповідала кирилична «віди»). Цікаво, що в латинці звук b передає літера «B» такого ж походження, її ідентичність кириличній «В» пояснюється тим, що римляни запозичили свою абетку у греків ще тоді, коли β означала звук «б». Під час створення слов'янської абетки (IX століття) греки вимовляли β вже як «в», і в цьому фонетичному значенні вона узвичаїлась у слов'янській абетці. У глаголиці «буки» мала накреслення і числове значення «2». ...
«At sign» Знак @ (лігатура «at») в сучасному значенні найчастіше використовується в адресах електронної пошти і «згадках» у соціальних медіа. Серед розмовних українських назв — «песик», «равлик», «собачка». Код в Юнікоді 0040 (64 в десятковій системі числення). Походження символ @ як велика літера у слові «амінь» у болгарській Хроніці Костянтина Манасії (бл. 1345) Символ @ в арагонському рукописі «taula de Ariza» ...
* Y — літера латинської абетки. * /y/ — позначення огубленого голосного переднього ряду високого підняття в МФА. * Y — хімічний символ ітрію. * Y — символ, яким позначається амінокислота тирозин. Див. також * У — літера кирилиці * У (значення)
Ü, ü — літера розширеного латинського альфабету або символ, утворений буквою U шляхом додавання умлаута чи треми. У випадку з умлаутом позначає огублений голосний переднього ряду високого піднесення. В історичному проєкті української латинки Їречека літера ü використосувалася на позначення /і/, що походить від старослов'янського о (оскільки Йосиф Їречек розрізняв і < о та і < е, ѣ). Цей звук вимовляється як заокруглене i (кість — küsť, гвіздь — hvüźď). Літера Ü Літера Ü зустрічається в абетках угорської, карельської, турецької, уйгурської (латинський варіант), естонської, азербайджанської, туркменської, кримськотатарської та татарської мов, де позначає огублений голосний переднього ряду високого піднесення (). Це окрема літера абетки, відмінна від U, Y та UE. ...
Мовознавство * F f — латинська літера. * Ϝ ϝ — грецька літера. * 𐍆 — готська літера, що позначає звук /f/. * ᚠ — рунічна літера, що позначає звук /f/. * 𐌅 — етруська літера, що позначає звук /v/. Точні науки ...
P * P — літера латинської абетки. * P — хімічний символ Фосфору. * P — клас складності * P — символ, яким позначається амінокислота пролін p *p — глухий губно-губний проривний приголосний звук.
B * B — літера латинської абетки. * Бор, хімічний елемент * Вітамін B * Мова програмування B b *b — дзвінкий губно-губний проривний приголосний звук.
* S — літера латинської абетки * S — літера кирилиці * s — глухий ясенний фрикативний приголосний у МФА. * S — мова програмування * S — хімічний символ сірки * S — символ, яким позначається амінокислота серин * S-фаза, фаза клітинного циклу при якій відбувається реплікація ДНК * S — спін частинки * S — одиниця Сведберга, коефіцієнт седиментації ...
* Å — літера деяких латинських алфавітів, зокрема скандинавських мов. * Å — позначення ангстрема (у фізиці). Географія Назву Å мають кілька населених пунктів Норвегії: * О (Москенес)
* А (кирилиця) — кирилична літера. * А, а — в музиці — літерне позначення ноти ля. * А (префікс) — приставка в словах іншомовного походження, що означав «проти», «без», «не», наприклад: аморальний (а — проти, — моральний) — против моралі; атеїзм (а — без, — бог) — безбожжя; аргон (а — не, — діяльність) — бездіяльний. * А — слово в українській мові: ** а) сполучник, вживається також у значенні але, та, проте (в діалектах — в значенні і); ** б) частка питальна або спонукальна для підсилення мови; ...
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Він (грузинська літера)
* X — літера латинської абетки. * Римська цифра, що позначає число 10 ** X століття * x — позначення '''глухого м'якопіднебінного фрикативного звуку * X Window System, найпоширеніша на операційних системах UNIX віконна система * Аніме-серіал, екранізація манґи «X/1999»''' * X — американський фільм жахів 2022 року.
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Зен (грузинська літера)
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Ґан (грузинська літера)
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Тан (грузинська літера)
W, w («дубль-ве») — 23-а літера латинського альфабету. У класичній латинській мові літери W не існувало, хоча також не розрізнялися U і V. Історія В альфабеті класичної латинської мови літери «W» не існувало, вона з'явилася лише у ранньому Середньовіччі і призначалася для передавання деяких звуків германських мов. Утворена як лігатура двох літер V, з чим і пов'язана її назва («подвійне V»). Використання W вживається в багатьох писемностях, заснованих на латинському альфабеті (англійською, німецькою, нідерландською, польською та іншими мовами), але в писемності романських мов, що походять від латинської, а також фінно-угорських мов та низки інших мов — практично лише в запозичених словах. ...
Z («зет») — 26-а літера латинського алфавіту. Існує в більшості графічних систем на його основі. Назва і вимова У латинській мові назва літери вимовлялася як 'zeːta чи 'dzeːta — відповідно до назви грецької літери. Прийняте в українській мові позначення «зет» походить з латинської через німецьке (Zett) і польське (zet) посередництво. У більшості англомовних країн літера називається zed (), але в американському варіанті прийнята назва zee (). Вона походить від британської діалектної форми кінця XVII століття, що виникла за аналогією до назв літер B, C, D, тощо. Існує ще одна діалектна форма izzard (), що датується XVIII століттям, і можливо, походить від чи , і далі від реконструйованої народнолатинської форми *idzēta, що може бути утворена від dzēta доданням протетичного звука. Її варіанти трапляються в гонконзькій англійській, але й там здебільшого розглядаються як порушення норми. В італійській, баскській, іспанській та ісландській літера називається zeta (зараз не входить до ісландської абетки, але трапляється в деяких іменах). У фінський абетці також вживається назва zeta, але вимова інша — чи . У португальській вона називається zê, у шведській — zäta, у данській — zæt, у нідерландській, індонезійській, польській, румунській і чеській — zet, у німецькій — Zett, у норвезькій — zett, у французькій — zède, у в'єтнамській — zét. В абетці есперанто назва літери вимовляється як . У піньїні офіційна назва літери tsɨ («ци»), але зараз під впливом англійської поширюються некоректні zed та zee. ...
* Ԛ — літера кириличної абетки. * Q — літера латинської абетки. * Q — символ, яким позначається амінокислота глутамін. * Q — символ гватемальського кетсаля. * Мінерал Q — складний сульфід. * Q — британський музичний журнал-щомісячник. * Q — назва раси у фантастичному телесеріалі Зоряний шлях.
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Ін (грузинська літера)
* J — літера латинської абетки. * Ј — літера розширеної кирилиці. * J — мова програмування.
* L (латиниця) — літера латинської абетки. * Римська цифра, що позначає число 50. * L — символ, яким позначається амінокислота лейцин. * L (Death Note) — персонаж манги, аніме та відеоігор «Death Note». * L. — міжнародне наукове скорочення імені ботанічного автора: Карл Лінней.
* D — літера латинської абетки. * * Вітамін D * D — символ, яким позначається амінокислота аспарагінова кислота * мова програмування D * Римська цифра, що позначає число 500 * d — символ, яким до 1971 року у Великій Британії та у країнах які входили до колоніальної Британської імперії позначалася розмінна грошова одиниця пенні. Ця емблема походить від першої літери латинської назви римської монети денарій (). Після реформи 1971 року здебільшого використовується літера «р» (). * D — скорочене позначення каталогу творів Ф. Шуберта. ...
Латиниця M * M — літера латинської абетки. * М — число 1000 в римській системі цифр. * M — позначення метіоніна. * M-фаза, фаза клітинного циклу за яку відбувається поділ клітини m *m — позначення метра. *m — губно-губний носовий приголосний звук. ...
Redirect Лапки
Redirect Лапки
Redirect Лапки
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ К'ан (грузинська літера)
У, у — літера кириличної абетки. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена літера кириличної абетки. Історія У старослов'янській абетці називалася «ук» і мала вигляд диграфа з літер («он») та «ік», який був графічним варіантом Ѵ («іжиці») і відрізнявся від неї подовженою нижньою частиною. Обидва елементи могли записуватись в рядок (ѹ), або одна над одною (ꙋ). Це диграфічне позначення походить з грецького письма, де u передається сполученням ου («омікрон» + «іпсилон»). Вибір диграфа для позначення монофтонга пов'язаний з тим, що в грецькій мові перехід праіндоєвропейського дифтонга *ou̯ в u (див. нижче) стався вже у писемний період, що й відбилося в графіці. Поряд з диграфом ѹ для передавання звука u використовували і його лігатурний варіант, який може мати кілька форм, частіше вживалося накреслення . Разом з диграфами спектр можливих зображень літери є вельми різноманітним: . Подібні форми зберігаються досі у церковнослов'янській писемності, причому перша форма використовується як велика, диграфи — на початку слів, лігатури — у середині та наприкінці. У старослов'янській кириличній цифірі мала числове значення «400», причому для позначення числа могла використовуватися і диграфічна, і лігатурна форма. У сучасному церковнослов'янському варіанті буквеної цифірі для цієї мети вживають другу частину диграфа, тобто знак «ік» (іжицю з довгим «хвостиком») — . ...
Ц, ц («це») — це літера кириличної абетки. Є в більшості абеток, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера. Історія Сучасна «ц» походить від («ци») церковнослов'янської кирилиці. Вважається похідною від «цаді» гебрайської абетки, у її початковому і серединному варіанті צ (від прикінцевої форми тієї ж літери походить кирилична ч). Схоже накреслення літера ц мала й у глаголиці. Числове значення у кириличній буквеній цифірі — 900. Звуки * t͡s (ц) — глухий ясенний африкат ...
Р («ер») — літера кирилиці. Є також у всіх інших абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. Звуки * ɹ (р) — ясенний апроксимант * r (р) — ясенний дрижачий * ɾ (р) — ясенний одноударний * ɻ (твердий р) — ретрофлексний апроксимант (тамільська, китайська мови) * ɽ (твердий р) — ретрофлексний одноударний (шведська, норвезька, індійські мови) ...
Ч, ч («че») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний африкат t͡ʃ, глухий ясенно-твердопіднебінний африкат t͡ɕ або глухий ретрофлексний африкат ʈ͡ʂ. Наявна в усіх кириличних абетках. Історія Ч належить до нових літер кирилиці. Ймовірно зразком для створення цієї літери стала грецька літера Υ (іпсилон). Також можливо, що ч походить від гебрейської літери צ / ץ (цаді). Франциск Скорина для літери ч використовував грецьку літеру Ϙ ϙ, Ϟ ϟ «коппа» у варіанті написання Ҁ, ҁ. * старословянська — «чрьвь» . 27-а літера абетки. * церковнослов'янська — «чѣрвь» . 26-а літера абетки. ...
М — літера української та інших слов'янських абеток. Сімнадцята літера української абетки. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера («мисліте»), що походить з візантійського уставного письма. Звуки * m (м) — дзвінкий губно-губний носовий * m̥ (твердий м) — глухий губно-губний носовий * ɱ (твердий м) — дзвінкий губно-зубний носовий ...
Н, н («ен») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає ясенний носовий n, ретрофлексний носовий ɳ. Присутня в усіх кириличних абетках. У сучасній українській мові — 18-а літера абетки, позначає ясенний носовий приголосний. Звуки * n (н) — дзвінкий ясенний носовий * n̪ (твердий н) — дзвінкий зубний носовий приголосний * ɳ (твердий н) — дзвінкий ретрофлексний носовий (шведська, норвезька, індійські мови) Історія За формою накреслення це видозмінена кирилична літера н («наш»), запозичена з греко-візантійського уставного письма (унціалу). ...
И, и — літера кирилиці. Присутня майже в усіх слов'янських кириличних абетках (дев'ята літера болгарської абетки, десята — російської та сербської, одинадцята української та македонської абеток, у білоруській абетці відсутня). Має велику й малу, рукописну й друковану форми. Історія Иже Походить від літери («иже») старослов'янської кириличної абетки, у якій утворена від грецької літери — Η, η («ета», що в середньогрецькому й новогрецькому варіанті вимовляється близько до неогублений голосний переднього ряду високого підняття|і (у зв'язку з чим у сучасній грецькій називається «іта»). У первісному варіанті мала вигляд, ідентичний великій грецькій «еті/іті» (Η). У глаголиці мала накреслення Izhe, I чи (нема однозначної думки). Числове значення у кириличній цифрі — 8 (через що в «гражданці» звалась «и вісімковим» — на відміну від «і» — «десяткового»), у глаголичній — 10 (Izhe, I) чи 20 (). У XV—XVI століттях від літери «иже» розвилася літера «Й», первісно будучи поєднанням «иже» і запозиченого з грецької писемності знака стислості («кратки»). Систематично розмежовувати зображення «И» та «Й» стали на початку XVII століття, спочатку в українському друці, а з середини XVII ст. — і в московському. У старообрядців збереглась стара система, у якій іноді замість «Й» пишуть «И» (свѧтыи небесныи владыка). ...
Ш, ш («ша») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний фрикативний ʃ, глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний ɕ або глухий ретрофлексний фрикативний ʂ. У сучасній українській мові — 29-а літера абетки, позначає глухий заясенний фрикативний. Може бути твердим (шасі, шип) і пом'якшеним (шість, затишшю). Звуки У графіці різних мов, а також залежно від положення в слові, літера «ш» може передавати такі звуки: * ʃ (ш) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) фрикативний * ɕ (м'який ш) — глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний * ʂ (твердий ш) — глухий ретрофлексний фрикативний Історія ...
Г, г («ге») — літера кириличної абетки. Вона є у всіх абетках, створених на слов'яно-кириличній основі, у тому числі в українській абетці. В українській мові літера зазвичай передає приголосний дзвінкий гортанний фрикативний|ɦ або дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|γ. Історія Походить від літери («глаголь») старослов'янської кириличної абетки, у якій утворена від грецько-візантійської літери Γ, γ («гамма»). У глаголиці мала накреслення . У кириличній буквеній цифірі числове значення — «3», у глаголичній — «4». Назва літери «глаголь» походить від («говори», «кажи») або («слово»). ...
Д — шоста літера української та п'ята в більшості інших слов'янських абетках. Вживання Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від літери «дельта» грецького унціалу 9 століття. У сучасній українській літературній мові літерою «Д» позначають шумний зімкнений передньоязиковий приголосний звук, твердий (дуб, двері) або м'який (дідько, дядько). Звуки * d (д) — дзвінкий ясенний проривний * ɖ (твердий д) — дзвінкий ретрофлексний проривний (шведська, норвезька, індійські мови) ...
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Смайл
Е, е — літера абеток на кириличній основі, в українській сьома за ліком. Історія Походить від букви («єсть») церковнослов'янської абетки. До одного з варіантів цієї літери сходить і сучасна є. У глаголиці мала накреслення Єсть. Кирилична е створена за зразком літери Ε, ε («епсилон») візантійського уніціалу. Числове значення в кириличній цифірі 5, у глаголичній — 6. Сучасна форма накреслення веде початок від «гражданського шрифту», де її було запроваджено замість церковнослов'янської. ...
Redirect Великий юсІсторія
Redirect Великий юс
* Я — літера кириличної абетки. * Я — арабська літера ي. * Я — поняття у філософії. * Я — поняття у психології.
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Лас (грузинська літера)
Події * Консулами Римської імперії були обрані Марк Фурій Камілл та Секст Ноній Квінтіліан. * Велике іллірійське повстання Астрономічні явища ...
Події * Вересень 9 року: Битва в Тевтобургському лісі — бій між германцями та римською армією. * Велике іллірійське повстання — закінчення. ...
Події * Луцій Валерій Мессала Волез і Гней Корнелій Цінна Магн обрані консулами Римської імперії, Гай Вібій Постум і Гай Атей Капітон — консулами-суфектами. * В Римі побудовані Тибуртинські ворота. Народились ...
Події Народились ...
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Нар (грузинська літера)
ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Ман (грузинська літера)
Ÿ, ÿ — літера розширеного латинського альфабету або символ, утворений буквою Y з умлаутом. Зустрічається у французькій та угорській мовах у деяких власних іменах, наприклад: * французька: Aÿ, Faÿ-les-Nemours, Freÿr, L'Haÿ-les-Roses, Moÿ-de-l'Aisne; Jules Balaÿ, Ysaÿe * угорська: Hutÿra Ferenc, Harasztÿ István, Danÿ Margit, Méhelÿ Lajos, Isabella von Croÿ-Dülmen Написання Ÿ означає, що буква Y читається сама собою, не утворюючи комбінацій із сусідніми буквами. ...
* K — літера латинської абетки. * Хімічний символ калію. * Позначення одиниці температури кельвіна. * K — символ, яким позначається амінокислота лізин * Глухий м'якопіднебінний проривний * K (мова програмування)
Є, є — восьма літера української абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає звукосполуку й + е. Походження Походить від кириличної літери («єсть»), накреслення якої пов'язане з греко-візантійською літерою Ε, ε («епсилон»). Історія ...
Х («ха») — літера кириличної абетки, яка позначає звук Глухий м'якопіднебінний фрикативний|x. Це 26-а літера української абетки. Перед голосними «є», «і», «ю», «я» (а також перед «ь») читається як його алофон — пом'якшений звук Глухий м'якопіднебінний фрикативний|xʲ. Історія Вона походить від старослов'янської літери(«хѣръ», «хір»), яка у свою чергу, наслідує грецьку літеру Χ, χ (Хі) візантійського унціалу. У глаголиці мала написання , у кириличній та глаголичній буквеній цифірі має числове значення 600. В українській мові Х — двадцять шоста літера української абетки. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (хата, хмиз, холодний) чи напівпом'якшеним — перед і (хімія, сухі, хітин). ...
Ґ, ґ («ґе») — кирилична літера для позначення звука Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ, що існує поряд з літерою «г» у деяких абетках: білоруській тарашкевиці, урумській та абетці діалекту російських циганів. Назва літери ґе вживається як іменник середнього роду: велике Ґ, мале ґ. Ґ — п'ята літера української абетки, використовується в словах: аґрус, ґава, ґазда, ґанок, ґедзь, ґніт, ґрати, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа, ґелґотати та інших. Історія Походження звука У праслов'янській мові всі слова вимовлялися з Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ («ґ»). Потім у деяких слов'янських мовах він перейшов у гортанний задньоязиковий приголосний, фарингальний звук («г»): чи дзвінкий гортанний фрикативний|ɦ (в українській, у чеській, у словацькій, у верхньолужицькій), чи Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ (у білоруській, південних російських діалектах). На думку В. І. Абаєва, у південно-східних слов'янських говірках (українських і південноросійських) цей перехід стався внаслідок субстратного впливу скіфо-сарматської мови (разом з низкою інших іновацій). ...