[Повна версія]
Обсяг українського тексту: 87%
Повна версія
Л, л («ел») — літера кирилиці.
Звуки * l (л) — ясенний боковий апроксимант
Історія
У давньоруській та староукраїнській писемностях у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) Л вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У 16 ст., крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Являє собою дещо змінену букву старослов'янської кирилиці («люди»), що походить від грецької літери лямбда. У глаголиці має накреслення . Числове значення у кириличній буквеній цифірі — «30», у глаголичній — «50».
Використання Л — 16 літера української абетки. В українській графічній системі, як і в інших графічних системах на кириличній основі, «л» використовується для позначення ретрофлексний боковий апроксимант|ɭ.
В сучасній українській мові вживається для позначення сонорного щілинного плавного передньоязикового бокового приголосного звука, який може бути твердим і м'яким (лихо, віл, літо, сіль, лишиня).
«Л» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У старослов'янській кириличній писемності ця літера мала числове значення «тридцять».
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «шістнадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-л і т. д.
Таблиця кодів
Кодування
Регістр
Десятковийкод
16-ковий код
Вісімковий код
Двійковий код
Юнікод
Велика
1051
041B
002033
00000100 00011011
Мала
1083
043B
002073
00000100 00111011
ISO 8859-5
Велика
187
BB
273
10111011
Мала
219
DB
333
11011011
KOI 8
Велика
236
EC
354
11101100
Мала
204
CC
314
11001100
Windows 1251
Велика
203
CB
313
11001011
Мала
235
EB
353
11101011
Див. також * L (латиниця) — літера латиниці, що також утворилась від грецької λ.
Примітки
Джерела * Л - Енциклопедія сучасної України
Література * * Півторак Г. П. Л // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
Посилання *