Повна версія

Б, б («бе») — друга літера кириличної абетки. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.

Історія

Видозміна знака «Б» в різних системах письма. Походить від літери старослов'янської кириличної абетки («буки»), яка вважається похідною від великої грецької літери Β («бета» або «віта»). Накреслення пояснюють видозміною грецької «віти» — «недорисовуванням» верхнього елемента літери. Втім, на думку деяких дослідників, кирилична «буки» є видозміненим глаголичним знаком. Числового значення у кириличній буквеній цифірі «буки» не мала, оскільки у неї не було прямого відповідника у грецькій абетці (літері Β, β відповідала кирилична «віди»). Цікаво, що в латинці звук b передає літера «B» такого ж походження, її ідентичність кириличній «В» пояснюється тим, що римляни запозичили свою абетку у греків ще тоді, коли β означала звук «б». Під час створення слов'янської абетки (IX століття) греки вимовляли β вже як «в», і в цьому фонетичному значенні вона узвичаїлась у слов'янській абетці.

У глаголиці «буки» мала накреслення і числове значення «2».

Назва «буки» походить від () — «буква», «літера», яке споріднене зі словом «бук»

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Б» вживалася в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Читання

Залежно від позиції, фонема «б» може мати такі алофони: * b (б) — дзвінкий губно-губний проривний * β (б-в) — дзвінкий губно-губний фрикативний * b̪ (твердий б) — дзвінкий губно-зубний проривний * ʙ (б-бр) — губно-губний дрижачий

В інших кириличних абетках В алфавітних системах на основі кирилиці «б» частіше читається як дзвінкий губно-губний проривний|b, але вимова у деяких випадках може дещо змінюватися залежно від позиції у слові. Наприклад, у російській мові присутнє таке явище, як оглушення дзвінких приголосних наприкінці слів і складів. Відповідно до цього «б» читається в цій позиції як Глухий губно-губний проривний|p: дуб — dup.

Інше використання Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «другий»: ложа «Б», розділ «б». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-Б клас, будинок 15-Б тощо.

Велика літера * Б — скорочене кириличне позначення бела, одиниці вимірювання різниці рівнів звукової гучності або потужності та потужності інших фізичних величин.

Мала літера * б — скорочене кириличне позначення барна, одиниці вимірювання ефективного поперечного перерізу ядерних процесів

Літера — Б

Цікаві факти * В українській мові є слово, що складається тільки з одної літери «б» — стягнена форма умовної частки «би», що вживається після голосних. * Тхакарам — літера абетки малаялам, схожа на велику «Б», що лежить «на боці».

Таблиця кодів

Кодування

Регістр

Десятковийкод

16-ковий- код

Вісімковий- код

Двійковий код

Юнікод

Велика

1041

0411

002021

00000100 00010001

Мала

1073

0431

002061

00000100 00110001

ISO 8859-5

Велика

177

B1

261

10110001

Мала

209

D1

321

11010001

KOI 8

Велика

226

E2

342

11100010

Мала

194

C2

302

11000010

Windows 1251

Велика

193

C1

301

11000001

Мала

225

E1

341

11100001

Джерела * Б  — ЕСУ * * * Півторак Г. П. Б // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.