Повна версія

М — літера української та інших слов'янських абеток. Сімнадцята літера української абетки. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера («мисліте»), що походить з візантійського уставного письма.

Звуки * m (м) — дзвінкий губно-губний носовий * m̥ (твердий м) — глухий губно-губний носовий * ɱ (твердий м) — дзвінкий губно-зубний носовий

Історія У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав і скоропис) вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Використання В сучасній українській мові цією літерою позначають твердий або м'який сонорний зімкнений носовий губний приголосний звук (мати, місто, мир).

«М» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.

У давньоруській і староукраїнській писемностях мала числове значення «сорок». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «сімнадцятий».

При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна.

Таблиця кодів

Кодування

Реєстр

Десятковийкод

16-ковий код

Вісімковий код

Двійковий код

Юнікод

Велика

1052

041C

002034

00000100 00011100

Мала

1084

043C

002074

00000100 00111100

ISO 8859-5

Велика

188

BC

274

10111100

Мала

220

DC

334

11011100

KOI 8

Велика

237

ED

355

11101101

Мала

205

CD

315

11001101

Windows 1251

Велика

204

CC

314

11001100

Мала

236

EC

354

11101100

Література * *

Джерела *

Посилання *