Повна версія

Д — шоста літера української та п'ята в більшості інших слов'янських абетках.

Вживання

Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від літери «дельта» грецького унціалу 9 століття. У сучасній українській літературній мові літерою «Д» позначають шумний зімкнений передньоязиковий приголосний звук, твердий (дуб, двері) або м'який (дідько, дядько).

Звуки * d (д) — дзвінкий ясенний проривний * ɖ (твердий д) — дзвінкий ретрофлексний проривний (шведська, норвезька, індійські мови) * d̪ (твердий д) — дзвінкий зубний проривний

Таблиця кодів

Кодування

Регістр

Десятковийкод

16-ковий код

Вісімковий код

Двійковий код

Юнікод

Велика

1044

0414

002024

00000100 00010100

Мала

1076

0434

002064

00000100 00110100

ISO 8859-5

Велика

180

B4

264

10110100

Мала

212

D4

324

11010100

KOI-8

Велика

228

E4

344

11100100

Мала

196

C4

304

11000100

Windows-1251

Велика

196

C4

304

11000100

Мала

228

E4

344

11100100

Див. також * Дельта (літера) * D (латиниця) Літера - Д

Посилання * * Д - Енциклопедія сучасної України

Література * * Півторак Г. П. Д — шоста літера українського алфавіту //  — С. 119.