Повна версія

С («ес») — літера кирилиці. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — трохи видозмінена кирилична літера.

Історія

В українській мові С — двадцять друга літера української абетки.

В українській літературній мові літерою «с» позначають шумний глухий щілинний передньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (сад, колос) і м'яким (сядь, сьомий).

Інше використовування ;Велика літера

;Мала літера * У фізиці — скорочене кириличне позначення секунди

Інше * У шанобливому мовленні в Російській імперії XIX ст. звичайним було додавання після останнього слова у фразі частки «с» (за дореформеним правописом — съ) — так званий словоєрс. Це вважається скороченням від сударь («добродію», «пане»).

Таблиця кодів

Кодування

Регістр

Десятковийкод

Шістнадцятковий код

Вісімковий код

Двійковий код

Юнікод

Велика

1057

0421

002041

00000100 00100001

Мала

1089

0441

002101

00000100 01000001

ISO 8859-5

Велика

193

C1

301

11000001

Мала

225

E1

341

11100001

KOI 8

Велика

243

F3

363

11110011

Мала

211

D3

323

11010011

Windows 1251

Велика

209

D1

321

11010001

Мала

241

F1

361

11110001

Див. також * C (латиниця)

Література * * Півторак Г. П. С // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

Джерела *