Повна версія

Ц, ц («це») — це літера кириличної абетки. Є в більшості абеток, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера.

Історія Сучасна «ц» походить від («ци») церковнослов'янської кирилиці. Вважається похідною від «цаді» гебрайської абетки, у її початковому і серединному варіанті צ (від прикінцевої форми тієї ж літери походить кирилична ч). Схоже накреслення літера ц мала й у глаголиці.

Числове значення у кириличній буквеній цифірі — 900.

Звуки * t͡s (ц) — глухий ясенний африкат

В українській абетці Ц — двадцять сьома літера української абетки. У сучасній українській літературній мові слугує для позначення глухого ясенного африката — Глухий ясенний африкат|t͡s. Може бути м'яким (цямрина, цього), рідше — твердим (сонце, циган).

Таблиця кодів

Кодування

Регістр

Десятковийкод

16-ковий код

Вісімковий код

Двійковий код

Юнікод

Велика

1062

0426

002046

00000100 00100110

Мала

1094

0446

002106

00000100 01000110

ISO 8859-5

Велика

198

C6

306

11000110

Мала

230

E6

346

11100110

КОІ-8

Велика

227

E3

343

11100011

Мала

195

C3

303

11000011

Windows-1251

Велика

214

D6

326

11010110

Мала

246

F6

366

11110110

Література * Півторак Г. П. Ц // Українська мова. Енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000. *

Джерела *