Повна версія

Ч, ч («че») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний африкат t͡ʃ, глухий ясенно-твердопіднебінний африкат t͡ɕ або глухий ретрофлексний африкат ʈ͡ʂ. Наявна в усіх кириличних абетках.

Історія Ч належить до нових літер кирилиці. Ймовірно зразком для створення цієї літери стала грецька літера Υ (іпсилон). Також можливо, що ч походить від гебрейської літери צ / ץ (цаді).

Франциск Скорина для літери ч використовував грецьку літеру Ϙ ϙ, Ϟ ϟ «коппа» у варіанті написання Ҁ, ҁ.

• старословянська — «чрьвь» . 27-а літера абетки.
• церковнослов'янська — «чѣрвь» . 26-а літера абетки.

Числове значення ч в кирилиці — 90 (з XIV століття), в глаголиці — 1000.

В абетці української мови У сучасній українській мові — 28-а літера абетки, позначає глухий заясенний африкат (глухий передньоязиковий шумний). Може бути твердим (час, сич) і м'яким (чіп, ніччю).

Звуки * t͡ʃ (ч) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) африкат * ʈ͡ɕ (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат * ʈ͡ʂ (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат

Мови Букварі» Івана Федорова (1574)

Мова

МФА

№ в абетці

білоруська

/ʈ͡ʂ/

26

болгарська

/t͡ʃ/

24

казахська

/t͡ɕ/

24

киргизька

/t͡ʃ/

28

кримськотатарська

/t͡ʃ/

25

македонська

/t͡ʃ/

29

монгольська

/t͡ʃ/

27

російська

/t͡ɕ/

25

сербська

/t͡ʃ/-/ʈ͡ʂ/

28

таджицька

/t͡ʃ/

29

українська

/t͡ʃ/

28

чорногорська

/t͡ʃ/-/ʈ͡ʂ/

30

Російська В сучасній російській мові ч (ч'е/t͡ɕe) — 25-а літера абетки. Вона позначає глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/, м'який шиплячий приголосний. У діалектах та індивідуальній вимові також зустрічаються тверді t͡ʃ і ʈ͡ʂ.

• Асиміляція

Сполучення жч, здч, зч, сч, шч, стч вимовляються як довгий звук /ɕː/ ш̅’ (подібно «щ»).

: Наприклад: счастье ˈɕːæsʲtʲjə, извозчик, мужчина.

Сполучення чн інколи вимовляється як шн (шн / ʂn)

: Наприклад: конечно, нарочно.

Сполучення чт інколи вимовляється як шт (шт / ʂt)

: Наприклад: чтобы, ничто.

Сполучення тч і подвоєне чч вимовляється як ттч (ттч / tːɕ)

: Наприклад: отчество, ничто.

Українська У давньоруській мові ч позначав м'який шиплячий приголосний, глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/. Через цю особливість в тогочасній орфографії спеціальне вказування його палатальної вимови не було обов'язковим. Тому поряд з ѥ, ѧ, ю після ч писали також є, а, у. Наприклад, чѧдо—чадо t͡ɕаdɔ, чюдити—чудити t͡ɕudɪtɪ. У пізньому середньовіччі й новому часі в староукраїнській мові відбулася часткова депалаталізація шиплячих, внаслідок чого ч перетворився на /t͡ʃ/.

В сучасній українській мові ч (че/t͡ʃe)— 28-а літера абетки. Вона позначає глухий заясенний африкат /t͡ʃ/, твердий шиплячий приголосний. В індивідуальній вимові та діалектах також зустрічається м'який шиплячий /t͡ɕ/ (галицько-буковинська група говорів, степовий говір, слобожанський говір). Має акустичною парою дзвінкий дж d͡ʒ.

• Асиміляція

Cполучення дч (д + ч / d + t͡ʃ) вимовляється як джч (д͡жч / d͡ʒt͡ʃ)

: Наприклад: відчинити vʲid͡ʒt͡ʃɪnˈɪ̞tɪ.

Сполучення зч (з + ч / z + t͡ʃ) вимовляється як жч (жч / ʒt͡ʃ) у середині слова, а на початку слова — як шч (шч / ʃt͡ʃ).

: Наприклад: безчесний beʒt͡ʃtˈesnɪj, зчистити ʃt͡ʃˈɪstɪ̞tɪ.

Cполучення стч (с + т + ч / s + t + t͡ʃ) вимовляється як шч (шч / ʃt͡ʃ).

: Наприклад: невістчин nevʲˈiʃt͡ʃɪ̞n.

Сполучення тч (т + ч / t + t͡ʃ) вимовляється як довге ч (ч: / t͡ʃː).

: Наприклад: вітчизна vit͡ʃːɪzna, квітчати kvit͡ʃːˈatɪ.

Cполучення чн (ч + н / t͡ʃ + n) вимовляється як шн (шн / ʃn) у деяких народно-побутових словах.

: Наприклад: сонячний sˈonʲaʃnɪj, молочний mɔlˈoʃnnɪj.

Cполучення чс (ч + с' / t͡ʃ + sʲ) вимовляється як м'яке цс (ц'с' / t͡sʲsʲ).

: Наприклад: не морочся ne morˈot͡sʲsʲa.

Сполучення чц (ч + ц' / t͡ʃ + t͡sʲ) вимовляється як довге м'яке ц (ц': / t͡sʲː).

: Наприклад: дочка dɔt͡ʃkˈa — дочці dɔt͡sʲːˈi, хусточка хˈustɔt͡ʃkˈa —ху́сточці хˈustɔt͡sʲːˈi.

• Палаталізація

ч напівпом'якшується (t͡ʃʲ) в позиції перед і, під час подвоєння, перед я, ю в словах іноземного походження і деяких питомо українських словах

: Наприклад: очі ˈot͡ʃʲ, обличчя oblˈɪt͡ʃʲːa, ніччю nˈit͡ʃʲːu, Чілібі t͡ʃʲilibˈi, Чюрльоніс t͡ʃʲurlʲːˈonis.

• Чергування

ч чергується з к (k, глухий м'якопіднебінний проривний).

: Наприклад: рік — річний — річниця; рука — ручний.

Латинка Відповідники в латинській абетці. * č — латинська с з гачеком; чеська, а також вепська, карельська, латиська, литовська, північносаамська мова, словацька, словенська, хорватська мови. Знак для офіційної транскрипції ч в білоруській, македонській, паннонсько-русинській, сербській, черногорській мовах. * ç — латинська с з седиллю; тюркські мови (турецька, кримськотатарська), албанська мова. * ch t͡ʃ — англійська мова. Знак для офіційної транскрипції ч в болгарській, російській, українській, чувашській мовах. * tsch t͡ʃ — німецька мова. * cz ʈ͡ʂ, ć t͡ɕ — польська мова.

Таблиця кодів

Кодування

Регістр

Десятковийкод

16-ковий код

Вісімковий код

Двійковий код

Юнікод

Велика

1063

0427

002047

00000100 00100111

Мала

1095

0447

002107

00000100 01000111

ISO 8859-5

Велика

199

C7

307

11000111

Мала

231

E7

347

11100111

KOI 8

Велика

254

FE

376

11111110

Мала

222

DE

336

11011110

Windows 1251

Велика

215

D7

327

11010111

Мала

247

F7

367

11110111

Примітки

Література * * Півторак Г. П. Ч // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000. * * * * * *

Джерела *