Повна версія

Ж, ж («же») — літера кириличних абеток, в українській дев'ята за ліком.

Походження

Походить від старослов'янської кириличної літери ж («живіте»), утвореної додаванням центральної вертикальної риски до літери х («хір»). Числового значення не мала.

У глаголиці «живіте» мала накреслення Живете і числове значення «7».

Звуки

• ʒ (ж) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) фрикативний
• ʑ (м'який ж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
• ʐ (твердий ж) — дзвінкий ретрофлексний фрикативний

Історія

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ж вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначати час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма.

Сучасних вигляд літери сформувався після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.

Використання В сучасній українській мові позначає шумний дзвінкий шиплячий передньоязиковий твердий приголосний, який перед глухими приголосними та в кінці слова не оглушується: доріжка, ніж. Літера — Ж

У старослов'янській і давньоруській писемності числового значення не мало. Нині використовується при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятий» (до введення до абетки літери ґ мала значення «восьмий»): пункт «ж» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 15-ж тощо.

Таблиця кодів

Кодування

Регістр

Десятковийкод

16-ковий код

Вісімковий код

Двійковий код

Юнікод

Прописна

1046

0416

002026

00000100 00010110

Мала

1078

0436

002066

00000100 00110110

ISO 8859-5

Прописна

182

B6

266

10110110

Мала

214

D6

326

11010110

KOI 8

Прописна

246

F6

366

11110110

Мала

214

D6

326

11010110

Windows 1251

Прописна

198

C6

306

11000110

Мала

230

E6

346

11100110

Див. також

• Ž (латиниця)

Джерела * Ж  — ЕСУ * * * Півторак Г. П. Ж //