Повна версія

Г, г («ге») — літера кириличної абетки. Вона є у всіх абетках, створених на слов'яно-кириличній основі, у тому числі в українській абетці.

В українській мові літера зазвичай передає приголосний дзвінкий гортанний фрикативний|ɦ або дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|γ.

Історія Походить від літери («глаголь») старослов'янської кириличної абетки, у якій утворена від грецько-візантійської літери Γ, γ («гамма»). У глаголиці мала накреслення . У кириличній буквеній цифірі числове значення — «3», у глаголичній — «4».

Назва літери «глаголь» походить від («говори», «кажи») або («слово»).

У староукраїнській графіці означала фарингальний задньоязиковий фарингальний задньоязиковий приголосний|ħ, а в складі диграфа кг передавала вибуховий Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ в іншомовних словах ().

У зв'язку з наявністю різних писем, шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Г» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

В українській мові У сучасній українській мові цією літерою позначають фарингальний щілинний дзвінкий приголосний (голова, гарно, геть, гнів). Позначає дзвінкий гортанний фрикативний дзвінкий гортанний фрикативний|ɦ або дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|γ.

Тільки в словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дігтяр «г» знеголошується й може оглушуватися до звука фарингальний задньоязиковий приголосний|ħ (лехкий, вохкий, к'іхт'і, н'іхт'і, діхт'ар).

В абсолютному кінці слова дзвінкість зберігається (біг, сніг), як і в решті слів перед глухими (мигтіти, пругкий).

У запозиченнях У словах іншомовного походження українська «г» може представляти різні звуки, це пов'язане не тільки з фонетикою мови-джерела, але й зі шляхами запозичення, а також традиціями правопису. * Звук Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|g — у всіх випадках. У чинному правописі паралельно з «г» цій функції вживають також «ґ», деякі проєкти правопису приписують передавати g виключно літерою «ґ». * Звук Глухий гортанний фрикативний|h — у традиційному написанні низки слів (Гітлер, Робін Гуд, Гулль), а також у деяких проєктах правопису. У чинному правописі паралельно вживають також літеру «х» (хайль, хакер, хобі, хокей, хот-дог); * Звук Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ — на місці грецької γ (біологія, гамма, граматика), а також іспанської літери «g» (Че Гевара). * Густий придих на початку слів у грецизмах (Геракл, гіпотеза, Гомер, гомологія). У грецьких словах, запозичених прямо з новогрецької або через церковнослов'янську мову, придих не передають (Іраклій, історія, омонім); * Звук ɦ (Гаага, Гарлем)

Докладніше див. розділ Проблема «Г» і «Ґ»'Див. також Український правопис''

В інших кириличних писемностях Літера — Г

Слов'янські мови * У білоруській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ. * У російській мові означає: 1) дзвінкий м'якопіднебінний проривний Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ (у стані перед голосними й дзвінкими приголосними); 2) глухий м'якопіднебінний проривний Глухий м'якопіднебінний проривний|k (перед глухими приголосними й наприкінці більшості слів); 3) дзвінкий губно-зубний фрикативний Дзвінкий губно-зубний фрикативний|v (у закінченнях родового відмінка «-его», «-ого», а також у слові сегодня); 4) дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ (у словах благо, Бог, Господь, иногда, когда, тогда та наприкінці слів у деяких діалектах). * У болгарській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний проривний Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ (ґ). * У македонській абетці передає ɡ. Див. також «ѓ» * У сербській кирилиці («вуковиці») передає Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ.

Неслов'янські мови * У казахській кирилиці «г» позначає ɡ; похідна від неї літера «ғ» — звуки Дзвінкий увулярний спірант|ʁ і Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ; для передавання схожого звука Глухий гортанний фрикативний|h використовують специфічну кириличну літеру «һ» (великий варіант — «Һ»). * У киргизькій кирилиці «г» вживають для позначення звуків ɡ і ʁ. * У молдавській кирилиці передає Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ. * У монгольській кирилиці літерою «г» передають звук ɡ. * У румунській кирилиці означала Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ * У таджикській кирилиці «г» позначає звук Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|ɡ, похідна від неї літера «ғ» вживається для позначення Дзвінкий увулярний спірант|ʁ. Для передавання схожого звука — глухого гортанного фрикативного Глухий гортанний фрикативний|h використовують літеру «ҳ». * У татарській кирилиці літерою «г» передають звук ɡ, для передавання схожого звука Глухий гортанний фрикативний|h використовують літеру «һ».

Інше використання * Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «четвертий»: розділ «г». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 5-Г клас, будинок 12-Г тощо * Зображення курсивної малої «г» з двома горизонтальними рисками з 1 березня 2004 року стало офіційним позначенням української гривні. * Велика Г — скорочене позначення приставки «гіга» у SI (ГБ — «гігабайт»). * Маленька г — скорочене позначення приставки «гекто» у СІ (га — «гектар»). * Маленька г — скорочене позначення грама.

Похідні літери * Ґ ґ («г» з гачком) — літера для позначення звука ɡ в українській, русинській, білоруській (тарашкевиця) абетках та в абетці російського діалекту циганської мови. * Ѓ ѓ — літера македонської абетки, уживана для позначення дзвінкого твердопіднебінного проривного звука Дзвінкий твердопіднебінний проривний|ɟ або дзвінкого ясенно-твердопіднебінного африката Дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат|d̠͡ʑ. * Ғ ғ — літера азербайджанської (до 1992 р.), башкирської, казахської, таджицької, узбецької (до 1992) абеток, а також абетки келдерарського діалекту циганської мови. Призначена для позначення звуків Дзвінкий увулярний спірант|ʁ і Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ, схожих на український дзвінкий гортанний фрикативний|ɦ.

Проблема «Г» і «Ґ» : Докладніше: Правопис «г» і «ґ» Після повернення літери «Ґ» до української абетки повстало питання розмежування їхніх функцій.

Таблиця кодів

Кодування

Регістр

Десятковийкод

16-ковий код

Вісімковий код

Двійковий код

Юнікод

Велика

1043

0413

002023

00000100 00010011

Мала

1075

0433

002063

00000100 00110011

ISO 8859-5

Велика

179

B3

263

10110011

Мала

211

D3

323

11010011

KOI-8

Велика

231

E7

347

11100111

Мала

199

C7

307

11000111

Windows-1251

Велика

196

C3

303

11000011

Мала

227

E3

343

11100011

Див. також * Гамма

Примітки

Джерела

• Г — Енциклопедія сучасної України
• Півторак Г. П. Г // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.