Джерело «Сайт «Є»»
Вибірка «Найкоротші заголовки»
Як і вся малеча, він вивчає навколишній світ, пізнає себе і людей, які його оточують. Він дуже кумедний і добрий. З першого дня, як його приніс додому господар, Джек потоваришував з усіма в квартирі: ніжками стола і стільців, килимком, тарілкою, в якій йому давали їсти, з котом (хоча той спочатку вороже вигинав спину і сичав), а за кілька днів вони вже мирно спали на одному килимку та їли з однієї тарілки, чим дуже дивували хазяїв. «Дивні ці люди – це ж так добре, коли є з ким бавитись, та й спати вдвох тепліше». Не вдавалось подружитись лише із дружиною господаря. І хоча вона іноді усміхалась до нього «коли поруч був сам господар», наливала смачне молочко і насипала запашну кашу, та все ж не любила його. Собаки це відчувають… ...
Ганна, дружина, змолоду сердилась, а потім змирилася. Тож вони не бували ніде. А цього разу пішли до сусідів, святкували народження хлопчика. Було це на початку березня. Гості, щоб не наносити бруду, зняли чоботи, черевики та терасі. Дядько Іван випив чарку, покопирсався виделкою в тарілці з закускою і зібрався додому. Вийшов з хати, до черевиків, а їх немає. Сюди-туди, немає ніде. Багато взуття стоїть, тільки його черевики зникли. Розсердився і – до Ганни, яка співала з гостями: – Де ти поділа мої черевики? – Які черевики? – здивувалась жінка. – Мої! В яких сюди прийшов! ...
Серце закалатало. Душа струною натягнулась. І той зоровий образ – тріпотливі листки клена – у подумках з’явився. Гой-гой, скільки років сплинуло! Вважай, усе життя! Не зруйнувавсь би тоді міст, певно воно було б геть іншим. Тоді на другому боці височенної греблі стояв її Богданчик і щосили гукав про свою спантеличеність тим, що так несподівано міст зруйнувався, через що він не може пройти до неї. «А я – до тебе! – відповіла вона, вперше додавши: -- милий!..» Лише потім усвідомила, що те лагідне слово саме вирвалось з глибин душі, начебто без її волі. І дівчина тоді, сама собі зашарівшись, подумала, що, ...
Минає літо. Сумирна осінь, вереснева тиша, яка ще краде у літечка тепло. Розпочали сіяти зерно і на селянських наділах – щоб багряна осінь зійшла благодатним вруном. Ще не заснуло моє Полісся. Зерно лягає у свіжу борозну, навесні зазеленіє зеленою густою ковдрою. На селянських подвір’ях кипіла робота. Всі, немов ті молекули в атомі, крутились навколо своїх господарок. Мама ще раз нагадала татові, що треба посіяти жито, а сама побігла на колгоспну «норму» чистити буряки. Тато запросив їздового з кіньми, і виорали город. Я дуже любив дивитися, як за плугом лягає скибами чорна лагідна рілля. Вирішили перепочити, і коням дати хоча б півгодинки спокою, та й самим повечеряти. За чарчиною і ...
З фотографії до мене усміхається молодий блакитноокий, з довгими віями парубок. Волосся, мов вороняче крило, - кольору вугілля. А губи… М-м-м, наче дві соковиті черешеньки. Так би й з’їла. Посмішка – голівудська, краща, ніж у Рональдо, а фігурі й сам Шварценнегер позаздрив би. Широкоплечий, м’язи, як гора каміння, а прес, прес, прес… Там стільки кубиків, що відразу і не порахуєш. Просто млію, як його бачу. Дивлюся на те фото, і очі стають, як копійчані гривеники: невже існують на світі такі красунчики? Джонні Депп атдихаєт! Матвій – яке ім’я… Сам додав мене у друзі, та й ми вже кілька місяців віртуально спілкуємося. Ох, і що ж йому відповісти? Вже й так відмовляюся місяць: то голову не помила, то настрою нема, а то прищик на лобі ...
Між пружних його гілок гніздились горобці, шпаки та інша пташина. Та «кумпанія» щоранку наповнювала двір, як і все довкілля, різноголосим, веселим щебетом. Деревина кидала тінь на півдвору, що в спекотні літні дні далеко не зайве. Та з іншого боку горіх затіняв чималий клапоть городу. Груша, що росла поряд із ним, теж не мала вдосталь сонця. Щопрада, це не заважало їй вкриватись великими, твердими плодами, котрі господиня знімала з гілок пізньої осені і зберігала в коморі аж до Нового року. Кілька разів сусід пропонував жінці зрубати того горіха. Мовляв, груші та городині немає росту. Та й восени потрібно вигрібати тонни його листя. Можливо, сусід мав рацію. Та жінка не могла зважитись, аби знищити того кучерявого красеня, того кремезного велетня. ...
29 травня близько другої години дня на територію торговельно-сервісного центру (ТСЦ) «Поділля» вбігло кілька десятків молодиків. Свідки кажуть, що люди у чорній формі були озброєні гумовими кийками. «На території ТСЦ заїхало кілька автобусів, – каже заступник директора товариства з обмеженою відповідальністю ТСЦ «Поділля» Віктор Квасніцький. – З них вибігли близько півсотні людей, озброєних гумовими кийками. Перекрили в’їзди на ринок. Молодикам доручили охороняти нібито їхні павільйони, опираючись на якесь рішення суду». Як пояснив Віктор Квасніцький, у 2002 році товариство з обмеженою відповідальністю «Командос» почало будувати цей ринок. Оскільки грошей не ...Автор або джерело: Михайло Жила
\- Данко…Данко! Даночко…шепіт долинав до неї якось невиразно, наче із-за пелени густого-густого туману. Впізнала голос і, мабуть, уперше після складної операції та сеансів хіміотерапії відчула полегкість, п’янкий спокій, а себе – маленькою дівчинкою, школяркою, бо цей голос – іще звідти, з дитинства… « Данко, Дано! Голубко моя ріднесенька!» Саме так, від імені Богдана, однокласники називали її Данкою. А зараз важко… все пливе в голові, крутиться чи то кудись провалюється… Тіло, її тіло… воно чуже, бо ж не може рідне так довго її мучити. Невже не може зрозуміти, що в неї вже ось-ось не вистачить сил боротись… Худа, виснажена. Тоді, на випускному вечорі, вона дуже хотіла бути худенькою, як більшість ...
Таке ж бажання мають і молоді розлучені жінки, що розчарувалися у невдалому шлюбі. Шукають собі пару в Інтернеті. Якщо пощастить — одружуються. Та не всі шлюби стають щасливими. І повернувшись із такого “шлюбного походу” жінки, зазвичай, нічого не хочуть розповідати, бо наштовхуються на стіну непорозуміння. Наталя уже сімнадцять років живе у Німеччині в щасливому шлюбі з німцем. “Сталося так, що моя близька подруга поїхала туди в гості до спільної знайомої, - каже Наталя. І повезла фотографії старих друзів та міста. На кількох фото і я зі своїм сином. І саме тоді, коли вони роздивлялися фотокартки, до них у гості зайшов сусід і побачив на них мене. “Це хто?”, - ...
Відтоді всі чоловіки стали виглядати пристойно. Вони ніби помолодшали. Ще вчора вусаті та бородаті хлопці й дядьки, зовсім змінилися. Гладенько поголені, щедро наодеколонені трактористи, водії, їздові та пастухи почали зачаровувати не тільки своїх жінок. Як тільки-но настала неділя, з усіх кутків Воробіївки тягнулися Івани з Василями. Вони йшли до Марусі-перукарки. Одні таки справді, аби навести марафет на мармизі. Інші - аби поговорити, пожартувати з молодухою. Не поскупився Господь для неї. Вділив усього вдосталь. Рум'яне личко, великі блакитні очі, ямочки на щічках, біленькі рівні зубки. Крім цього, вона маала ще й інші принади. ...
З розмаху прорізала землю, перевертала, розбивала груддя, аж з надмірною силою орудуючи лопатою. Ніби не куски землі шматувала і разом з ними непомічені картоплини, а муку свою хотіла отак перелопатити, вбити в землю, розрівняти, і щоб вже скоріше зійшло щось інше, зазеленіло. Яка ж користь від цього болючого заціпеніння, яке ще від весни скувало її? Відтоді, як далеко десь отака ж земелька, що життя дає всім, прикрила навіки її Василечка. І багато їх, синочків, по землях поховано, так багато, що ні в яку хату не піде вона сльози свої виплакати, бо в кожній хаті і своїх сліз до самої стелі, здається, накапано. А Катеринина хата, як і вона сама, безкрила, постаріла і… безбока. Власне, й ...
Дорога до села, тіниста і весело-шумлива влітку, зараз здавалася безконечною і ніби всі сутінки з поля скупчилися кругом скрипучих осокорів пообіч неї. Коли попереду розтанули у присмерку постаті молодих людей, що поспішили до села, позаду почулися кроки. Оглянулась. Теж чиясь постать. Пришвидшила ходу. Постать наближалась. Чомусь стало лячно. І холодно. Силует наблизився. Незнайомим голосом привітався, потім промовив кілька звичайних фраз про погоду і дорогу. Чоловік таки був незнайомим, бо ж у маленькому селі знала всіх, тож, як завжди у таких випадках, у голову полізли найжахливіші версії. Незнайомець і далі пробував зав’язати розмову, але в пам’яті крутились сюжети детективів і кримінальних фільмів, згадувались десь читані поради, як ...
Ще будучи студенткою педагогічного інституту, якось на вихідні Віка разом із своєю подругою поїхала до батьків у село. З якого приводу — жінка вже і не пам’ятає (давно це було – років з п'ятнадцять тому), коли дівчата товаришували. Ввечері вони пішли до клубу, де познайомилися з місцевими хлопцями. У подруги вже був друг, а от Вікторія ні з ким не зустрічалась, тож могла дозволити собі пококетувати і пофліртувати з хлопцями. Зі всіх їй сподобався один – Михайло, з чорними кучерями. Той теж, здається, до дівчини “не рівно дихав”, тож коли ввечері він запропонував провести Вікторію до дому подруги – ніхто не здивувався. ...
Майже три роки минуло, як вона вийшла заміж. Звісно ж, через велике кохання. А як же інакше? Навіщо виходити заміж, якщо до людини, з якою збираєшся прожити життя, немає жодних почуттів? Це неправильно! Вона ніколи б не пов'язала своє життя з людиною, яку не любить. І ніколи не вийшла б заміж за людину, нещиру до неї. Хоч і кажуть, що можна вийти заміж з розрахунку і жити щасливо, але вона в це не вірила. Хіба можна стати щасливою з розрахунку? А ось тепер з'ясувалося, що стати щасливою в неї не вийшло. Хоча, ні. Спочатку все було чудово. І кожен прожитий день здавався святом. Святом, яке, на жаль, обірвалося так несподівано. І начебто все по-старому, і вона та сама, і ...
Іванка майже не змінилася. Така ж довга густа коса, виразний погляд з-під чорних вій, струнка постава. \- Привіт, Михайле, – першою порушила тишу вона. – А ти й не змінився за ці роки. Хіба що посивів трохи. „Дивно, навіть зараз наші думки однакові”, – подумав Михайло. \- Роки невпинно мчать, Іванко, змінюється наша зовнішність. А може, й душа… Вона пильно вдивлялася в його очі, такі рідні колись. А тепер? … Іванка з Михайлом знали одне одного з дитинства. Хоча малими не дуже спілкувалися, адже Михайло був старшим на чотири роки, а як це було тоді помітно! Почали дружити, коли Іванка закінчила школу, й вступила до того ж ...
І, хоча їй довелося змінити престижний бутік, у якому вона працювала продавчинею-консультантом, на звичайнісінькій базар та невеличкий кіоск з солодощами, Наталя не падала духом, а ставилася до цих змін по-філософськи. От тільки згадувати про те, що змусило її змінити місце роботи, дівчина не хотіла. Занадто неприємними були ці спогади. Власниками бутіка була подружня пара середніх років. Хазяйка була суворою, але справедливою. Тож, коли доходила справа до нарахування преміальних – ніколи нікого не обділяла, хто скільки заробив – той стільки і отримав. Хазяїн, навіть бридко Наталі згадувати, весь час дошкуляв хтивими поглядами та брудними натяками. Наталі довгий час вдавалося уникати «хазяйської уваги», та коли одного разу їй не ...
Холодом віяло від полів, що спали під сніговою ковдрою, очікуючи весни. Серед полів та лісосмуг гадюкою вилась дорога, пробігаючи повз засніжені, сплячі села. Край одного з сіл, на автобусній зупинці стояв невеличкий гурт людей. \- Автобус, автобус! - радо скрикнув чоловік у кожусі. З гори, дійсно, спускався рейсовий автобус. У напівпорожньому старенькому автобусі було холодно. Пасажири кутались у шарфи, ховали обличчя в підняті коміри, руки у кишені. Ірина сиділа навпроти молодої жінки із дитиною на руках. На молодичці була благенька курточка, і та добряче замерзла. Це було помітно по посинілих руках, якими вона притискала до себе дитину. Від холоду дитина весь час плакала. ...
Тоненькими трубочками з крапельниці у вену повільно вводився хімічний розчин, що мав допомогти організму швидше подолати наслідки того страхіття… … «Стережися вогню і темноволосих військових!» - вокзальна циганка відпустила руку Анюти і пильно подивилася в очі дев`ятнадцятирічної студентки, яка чи то задля цікавості, чи, справді сподіваючись на пророцтво, заплатила ворожці аж цілий карбованець зі стипендії і довірливо показала долоню, де за якимось законом природи таємничо і незбагненно розмістилися лінії. «Пізно! Я заміж за військового виходжу. Темноволосого!» - Анютин щасливий сміх однієї миті відсунув у безвість всі застороги і пророцтва. «На власне весілля іду!»… … Вперше він її вдарив ще до народження доньки. Повернувся додому напідпитку, ...
Не один односелець просив повідати, де купив. Але Гнат був таким мовчазним і відлюдькуватим, що лише глипав з-під лоба і йшов геть. \- От недорікувате! - плювались услід дядьки. - Хоч би слово мовив. І звідки воно таке незугарне припхалось? Ніхто не знав: ні звідки Гнат, ні хто він, якого роду-племені. Прийшов одного весняного дня у село, перехилив чарку-другу в корчмі, а згодом люди помітили, що майструє собі куреня в лісочку неподалік. \- Ой, бідолашний! Навіть кутка свого не має. Поневіряється світом. За що ж тільки житиме? Ні гроша ж за душею, - хитали головами жінки і зі співчуттям несли бідоласі такий-сякий харч, одежину, іноді й грошенят зсипали у глечик ...
Їй здавалося, що за клопотами про неї просто забули і от-от машина зупиниться, і вона радісно задзявкає, стрибнувши до кабіни машини, а потім разом з усіма обживатиме нову оселю. Та дива не сталося… Вона втомилася бігти і раптом зрозуміла, в неї тепер немає домівки і господаря. Вечоріло. Почався дощ. Вона помітила, що біжить за якимись людьми вже досить довго і, нарешті, у старому будинку під ганком, де присіли, ховаючись від негоди ці люди, вона забилась у куточок. Їй стало моторошно, й тому заскавуліла. Собачий плач почула напівтвереза жінка у брудному одязі, яка сиділа напочіпки під сходинкою. Вона простягнула до неї руку і погладила. -Ню-ю, ню-ю…- , плакала собачка ...
Серед брудних обшарпаних осіб, що знайшли собі притулок поблизу Хмельницького залізничного вокзалу, ця немолода жінка так і не стала своєю. Їй не дозволено разом зі всіма порпатися в урнах зі сміттям, збирати порожні пляшки. І - боронь Боже, навіть наблизитися до місцевої безпритульної «еліти». Вона зрозуміла це з перших днів свого перебування тут, коли за підняту пляшку їй перебили пальці. ... Росла Поліна в хорошій сім’ї, була досить симпатичною, тому пророчили їй гарне як для сільської дівчини майбутнє: вийде заміж, народить діточок, обзаведеться господарством. Не цуралась ніякої роботи: працювала і в полі, і на фермі... Потім разом з подругами поїхала на заробітки аж в інший кінець ...Автор або джерело: Лариса Шандовська
**Михайло Бродський: “Міша, куди ти лізеш?!”** Михайло Юрійович Бродський народився 5 квітня 1959 р. у Києві. У технікумі транспортного будівництва здобув фах “технік-будівельник”, а у 37 літ – диплом економіста в Інституті ринкових відносин та підприємництва міжнародного центру “Ринок”. Служив в армії, працював техніком, інженером. У 1991-1994 рр. – директор малого підприємства “Томпо”, у 1994-1997 рр. – президент концерну “Денді”, голова ради ЗАТ “Видавництво “Київські відомості”. У 1997-1998 рр. певний час провів у СІЗО. У березні 1998 р. був обраний народним депутатом України і змінив тюремну камеру на зал засідань Верховної Ради. Один із засновників, а з 2002 р. – голова партії “Яблуко”. 2007 року був серед ...Автор або джерело: Світлана Кабачинська
Хлопчику вже дев’ять років, а дружимо ми давно. Їхня сім’я оселилась недалеко від нас, в усіх були бабусі, а в нього – ні, бо вона жила далеко. «Буду йому за бабусю», – вирішила. Зима. Йду попри їхнє житло, Ілля грається совочком зі снігом. \- Доброго дня, бабушко Валю! Давайте я вас проведу! – гукає. \- Гаразд, проводь. Проводить через одну хату, бо мешкаю близько. Виношу в подяку солодощі. Проводив кілька разів. Якось кажу: – Ну ти мене не проводь сьогодні, бо я не маю що тобі дати. – А, гаразд, – погоджується і додає: скажете, коли буде. Напровесні було йому десь шість років, стукає ввечері у вікно. Виходить ...
Образливо таке чути. Щоправда, хто без недоліків. Недопрацьовуємо. Первинними мафіозними осередками стопроцентно не охоплено все довкілля. Мляво просувається ця робота в глибинці. Скрута в кадрах. Не вистачає, треба вголос зізнатися, авторитетів. Вони ж просто так, як пляшки в лісосмузі, не валяються. Їх треба розпізнати, створити ідеальні умови для самовдосконалення, морально і матеріально підтримати. Зішлюся на приклад нашого відстебнутого від асфальтівки села. Вирішили і ми створити свою мафіозну структуру. Довго сперечалися, кого б обрати за старшого. Дід Онисько не годиться, бо вже в літах. Трохи молодший за нього ...
Хоча для сільського люду воно було незнаним, бо ж ніхто достеменно не знав, що воно означає і, з чим його їдять. Почну з того, що в нашому селі, на околиці, жила-собі стара, як світ, жінка. Мала вона дітей і онуків. Ті відвідували маму і бабусю вряди-годи. А точніше тоді, як вона наскладає купку пенсійних гривень. Вибирали негожу неділю і наскоком, несподівано, мабуть, вважаючи, що роблять приємний сюрприз, приїжджали до давно небіленої хати. Оселя виглядала з бур’янових джунглів. Кішка з переляку дряпалася на верхівку трухлявої груші. Сиділа там, як десант, не покидаючи подвір’я. Вона їм не вірила. Гості деколи привозили старенькій декілька смаколиків. Та оскільки в жінки давно повипадали зуби, то пряники через день-другий ставали черствішими за окраєць чорного ...
«Пробачте, будь ласка!». Усмішка, яка сяяла на його обличчі, зникла на якусь мить і з’вилася знову. «За що я його так?» – подумалося мені. Моросив дрібний осінній дощ, хотілося якнайшвидше потрапити в тепло, зігрітися. Пізня година, у вагоні електрички кілька пасажирів. Біля самого входу в куточку розмістився юнак. Щось пише у блокноті, поглядаючи у мій бік. Нарешті, підвівся, підійшов і простягнув аркуш паперу. – Добрий вечір. Це Вам. З аркуша на мене поглянула я сама. Розгубившись, я дістала з сумочки гаманець. ...
Снігом позасипало поля, дороги, хати. Любочка вирішила їхати до міста. Скоро закінчиться практика, яку проходила в сусідньому селі, і незабаром вона отримає довгоочікуваний диплом вчителя. Дівчина дійшла до траси, а вітер дме такий, що на ногах важко встояти. Загорнулась в пухову хустину — так, що й носа не видно. А ось і старенький автобус, який ледве рухається засніженою дорогою. Махнула рукою, автобус зупинився. Зайшла в салон. Хлопець, який сидів біля дверей, запропонував сісти. Зраділа, нарешті, можна відпочити і зігрітись. Зняла хустину, обліплену снігом, а високий, широкоплечий хлопець, котрий поруч сидів, пильно спостерігав за її рухами. Від того погляду стало тепліше. Хлопець взяв її холодні руки в свої великі долоні і почав ...
Оксана швиденько чимчикувала до подружки Лесі і усміхалась якимсь потаємним думкам. Купальська ніч щедро поїла духмяним вином липневого буйного зела, настояним на чебрецях, полинах, запашній медунці і переплетеним неповторним ароматом тендітної матіоли. Дівчина вдихнула на повні груди пахощі ночі й пришвидшила ходу. Коло воріт розгледіла подругу, котра нетерпляче притупувала ногами в очікуванні. Кілька днів тому вони домовились у ніч на Купала іти до річки. Це колись Оксанина бабуся розповідала, як вони в молодості з дівчатами купались до сходу сонця, щоб здобути сили і здоров'я від цілющої купальської води. \- Лесю, навіщо ти вдягнула купальник? ...
**Під час мітингу він намагався зняти прапор ДНР, замінивши його українським, проривався до мікрофона і хотів зайти до будівлі міськради, щоб поговорити з мером. Проросійськи налаштовані активісти його відтіснили. Після цього під'їхав автомобіль, і невгамовного депутата відвезли в невідомому напрямку.** Було відкрито кримінальне провадження за ч.2 с.146 КК України — "незаконне позбавлення волі або викрадення людини". А невдовзі (згідно з різними джерелами, 19—22 квітня) на березі річки Торець біля смт. Райгородок (Донецька область) знайшли тіла двох чоловіків зі слідами катувань. Множинні колото- різані проникаючі поранення, переломи… На плечі їм наділи рюкзаки з піском і ...Автор або джерело: Інші Змі
Але разом зі свідомістю до неї повернувся неймовірний головний біль. Голова, ніби кипіла в окропі. Гірким клубком до горла підкочувалась нудота. Спробувала поворухнути рукою, відкрити очі, але не змогла. «Що зі мною?» - розпачлива думка ножем різанула запалений мозок і враз розтанула в неймовірному болеві. Не хотілось думати, не хотілось жити. Якісь незнайомі голоси не дозволяли пірнути в небуття, повертаючи до життя, в якому наразі не було нічого, крім нестерпного болю. «Яка красуня, - в приємному чоловічому голосі відчувалось захоплення, - помирає. Як жаль». «Хто красуня? Хто помирає? Де я?» - в хворому мозкові ледь зародились ці запитання і відразу щезли. Знову насунулись біль і байдужість до зовнішнього світу. «Якби не була красунею, то не жаль було б? - ...
Тож жінка прямувала вулицею, кутаючись у свій благенький плащ, стараючись обминати калюжі. На душі у неї було смутно й тривожно. Численні буденні клопоти та проблеми не давали спокою ні на хвилину. Не дозволяли розслабитися й хоч на мить відчути себе щасливою. Занурена в свої життєві негаразди жінка не зважила на автомобіль, який промайнув повз неї. Тільки феєрверк брудних бризок, що облив її ледь не з ніг до голови, змусив Зою відволіктися від своїх невеселих дум. Вона стріпонулася й люто зиркнула на свого кривдника. Величезний чорний позашляховик нагадував доісторичного динозавра. М’яко похитуючись на колесах, він пронісся ще кілька метрів, а потім, невдоволено вискнувши гальмами, зупинився. Дверцята відчинилися і з авто вигулькнула ...
Не знаєш, чого від нього чекати завтра: радості чи горя. Все стається миттєво, і вже не можеш зрозуміти, де реальність, а де марево. Здійснивши вчинок, людина не думає про його наслідки і про те, що ним може завдати болю або зробити чиєсь життя, а від того і своє, пеклом. Здається, перед тим як щось робити, люди завжди добре думають, бо ж недарма кажуть: « Сім разів відміряй, а один відріж». Та інколи навіть найобдуманіший вчинок - цілковите безглуздя. Такий, як цей. Є на світі таке місце, як будинок маляти. Знаєте, що це? Це місце, куди потрапляють новонароджені дітки, яких кидають їхні матері, думаючи, що зробили правильний вибір, і їхнім дітям там буде затишно. Згодом цю дитину хтось ...
Крізь сльози, що мимоволі набігали, вона не могла прочитати ані слова на моніторі комп'ютера і все починала спочатку. Від нервового напруження тремтіли руки, пальці неслухняно вибивали не ті букви — робота не клеїлася. Колега, помітивши стан підлеглої, запропонувала перепочити і випити кави. — Я вже не знаю, що й робити... Просто гадки не маю. Чоловіка, наче підмінили. Не помічає ні мене, ні доньки. Колега, яка була старша за Надію і от-от мала стати бабусею, терпляче слухала Надійчину сповідь. А та, ковтаючи сльози, продовжувала: — У нас все було так добре. Як наврочив хто! Приходити став пізно, очі ховає. “Може, на роботі що трапилося?”, — запитала у нього. А він ні з того ні з ...
Споконвіків селяни на Русі були на останніх місцях рейтингу «державної любові». В Російській імперії вони й людьми не вважалися – кріпаками. Совєти хоч і зробили їх товаришами, проте паспортів на руки не видавали. В незалежній Україні нібито відкрили завісу, видали паспорти. І… розвалили колгоспи, тим самим позбавивши селян останньої можливості отримувати якусь копійчину. Й подалися селяни за кордон, до української столиці. Але не оглядати історичні місця, а знову… у найми. Декому, щоправда, поталанило більше – зміг влаштуватися на роботу або у найближчому містечку, або ж в орендаря їхніх земель. Однак, економічна криза знову ж таки першим по шапці вдарила селянина: позбувшись роботи, почали повертатися у рідні домівки без засобів до ...Автор або джерело: Олена Щегельська
Але ж у нього якась там дисфункція, кажуть. Чи у тебе вже теж?!» І навіть її сенбернарячі очі посміхалися недобре, наче випитуючи страшну правду про скелет у моїй шафці. Люда, звісно, була відшмагана словами до почервоніння на шкірі. Але пішла від мене, задоволена здійсненим. Їй на тижнів два вистачить тепер життя без встромляння колючок у привабливі, а тому такі привабливі для штрикання, місця чоловіків. Але зерно впало в родючу землю. За тиждень, промучившись, відганяючи марення про самотню старість, я вирішив тихцем спростувати її вирок. Отже, для спростування потрібні були ідея, задум та план по пунктах. Ідея проста: за два-три дні знайти, як мінімум, симпатичну, розумну, приємну, талановиту ...Автор або джерело: Михайло Зозуля
Струнка молоденька дівчина, зупинилася перед іконою Божої матері. Перехрестившись, завмерла перед нею. Ворушачи губами, вона довго молилася, хрестячись і кланяючись. Підходив час вечірньої служби, і церква стала заповнюватися людьми. Не чекаючи початку Богослужіння, опустивши голову і не дивлячись навколо себе, дівчина вийшла з церкви. \- Думаєш, Віро, тобі вдасться замолити гріхи? - почулося поруч. Дівчина, здригнувшись, озирнулася. Але жінка в хустці, низько пов’язаній на голові, зверталася не до неї, а до своєї супутниці, повної літньої жінки. «Треба ж! Теж Вірою кличуть, як і мене; - усміхнувшись, прошепотіла дівчина, ...
А розповіла тому, що дивилась телефільм “Королева бандитів”. Та то фільм, а розповідь її — то справжнє життя. Алла вийшла заміж за Максима, коли їй було лише вісімнадцять. Він був старший від неї на десять років, та це було, принаймні, для неї — велике кохання. І було це в важкі дев'яності. Спочатку, як і у всіх закоханих пар — усе було просто прекрасно. Вони тоді не помічали навкруг себе нічого. Головне — він і вона, їхня ніжність, любов, злагода. Та тяжкі часи робили своє, обоє через кілька місяців стали безробітними. І бідність та злидні потихеньку заповзли до їхньої оселі. Були дні, коли не було, що їсти. Вони втішали один одного: “якось минеться, зараз усім важко”. Та не минулося... ...
Добре, що з першого разу вдалося все почути, бо іноді здається, що той, хто сидить у диспетчерській, не вимовляє принаймні половину літер абетки. Тому часто розібратися що куди прибуває і звідки – дуже важко. За яким принципом підбирають диспетчерів? Мабуть, точно не за дикцією. Пасажири ж різні бувають, і якщо враховувати, що будь-яка поїздка це – стрес для людини, то хвилювання «забиває» вуха не лише тим, кому за віком глухота притаманна. Потяг зупинився, ще декілька хвилин нервування і, нарешті, пасажири на місцях. Усі переживання враз вгамовуються, і думки подорожніх переміщаються в іншу, більш приємну площину. Ще потяг не набрав швидкості, а провідник не зібрав квитки, як на столиках зі швидкістю світла вже з’являються наїдки, за неписаними правилами, ...
**“Посівна” в розпалі** Суш стоїть небачена. За весь вересень – один дощ. Селяни в розпачі: як сіяти? Не кинеш же зерно в суху землю?! А на телеекранах інша посівна демонструється чи не щовечора: мільйонами доларів засіваються кишені градоначальників і їхніх підлеглих – за ту ж таку землю, яку вони десятками гектарів виділяють “чужим” громадянам. Звісно, такі рекордні врожаї “зелених” збираються за найласіші шматки української землиці – в столиці й побіля неї та на південному березі Криму. Але й довкола інших міст та містечок земля теж коштує нівроку і роздається так само місцевим начальством саме в ті руки, що вміють щедро позолотити його ручку. Щоправда, ...Автор або джерело: Світлана Кабачинська
Ніколи їй теревені розводити, адже живе сама, а на утриманні дитина, якій треба дати лад. Як ластівка літає цілий день: на город, до магазину, за бур’яном, а то до когось у найми бодай за якимось заробітком. Як «загинув» колгосп, пропала й робота. Була годувальниця-корова, хоч і важко самій було кормів запасти, але з допомогою людей справлялась, а потім біда прийшла: захворіла Ластівка. Довелось продати корівку, ще й люди грішми скидались, аби врятувати, бо всім було шкода молодої мами, в якої ще зовсім мале дитя було. Дякувати Богу і людям добрим, одужала. Не склалось у неї із заміжжям: якийсь одружений пожив трохи, а коли дитина з’явилася, повернувся до першої дружини. Більше вона нікого не шукала. Де ти в ...
Цю молоду, красиву й модно зодягнену жінку, здається, можна побачити одночасно в кількох місцях. Наче тільки-но була у школі, як вже виходить з дитсадка, на хвильку забігла в сільраду, і вже їде у Волочиськ, щоб вирішити якісь злободенні питання. Купільський сільський голова Воло-чиського району Лариса Кінделевич не любить сидіти на місці. Та й що зараз висидиш, дивлячись у вікно й перекладаючи папери? “Сільський голова має бути серед людей, – спра-ведливо вважає Лариса Михайлівна. – І знати усі їхні проблеми і потреби”. Якось, побачивши, що до Лариси Михайлівни підбігла тринадцятирічна дівчинка, а жінка, ніжно обійнявши її за плече, схилилася, слухаючи схви-льовану мову дитини, здивувалася: “У вас така велика донька?” - “У мене їх аж троє. Старша недавно ...Автор або джерело: Олена Щегельська
**Помпезний фасад «демократії»** У демократичних країнах прийнято відзначати перші 100 і 500 днів роботи нових владних команд. Перша дата – це можливість за першими кроками оцінити кадровий потенціал і відповідність діяльності новообраної влади заявленій нею у передвиборній програмі стратегії. Друга – це вже, практично, перші підсумки зробленого, за якими видно, наскільки команда «знайшла себе» у владі і чи спроможна претендувати на перемогу і на наступних виборах. Тож ці дати – не стільки данина суто круглим цифрам, скільки такі от проміжні терміни придатності: якщо команда минає їх безболісно, то, найімовірніше, перша владна каденція буде для неї успішною. Українська піар- практика також перейняла ці дати – але з певною специфікою. Якщо за рубежем, ...Автор або джерело: Світлана Кабачинська
Наразі вона не запізнювалась, бо цілу ніч не спала. Вечір провела у колі друзів. Гамірна вечірка, де всі курили, затягуючись по черзі «косячком», пили, тривала до пізньої ночі. Даринка єдина у цій компанії не пила. Жила з матір’ю-алкоголічкою, знала, що то за лихо - пиятика. Це було єдине, чим вона відрізнялась від своїх друзів. Останок ночі провела у ліжку із новим знайомим — Артемом. Вранці, не заходячи додому, подалась на роботу. Була втомленою і злою. Хотіла спати. Але не піти на роботу означало втратити її. Дівчина не могла собі цього дозволити. Вона сама заробляла на прожиття, сподіватись не було на кого. В Даринки ще був час, і вона присіла на лавку край алеї, обличчям до входу в будинок. Розслабилась, закрила очі. Згадала минулу ніч, ...
«Кандидат на пост Президента України може мати не більше п’яти довірених осіб в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі та по одній довіреній особі у кожному територіальному окрузі» – так написано в Законі «Про вибори Президента України». Тому й вирішили кореспонденти «Є Поділля» зазирнути до Центральної виборчої комісії України, щоб довідатися, чи є серед «довірених» подоляни, або ж хто захищатиме інтереси того чи іншого кандидата (за алфавітом) на Хмельниччині… Володимир Мельниченко з Кам’янця-Подільського, директор «Поділляметал» став довіреною особою кандидата Інни Богословської в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі. А ось у команді Михайла Бродського, станом на ранок 23 ...Автор або джерело: Володимир Гординський
Речі старі, нових майже немає… Оце – її гардероб, і це – її життя. Після того, як вона вийшла заміж за Михайла, зовсім забула про себе і про модний одяг. А навіщо? Він завжди їй казав, що вона – найвродливіша жінка на світі, і Яна йому вірила. А як же інакше? Адже ви не сумніваєтесь, коли коханий дивиться вам у очі та говорить саме такі слова. Не сумнівалася і вона. І тому з першої модниці на факультеті вона поступово перетворилася у тінь свого власного чоловіка. А він у неї був справжнім красенем. Неодноразово Яна ревниво ловила погляди інших жінок, навіть старші викладачки і ті задивлялися на Михайла. Та Яна була спокійна – вони створені одне для одного, кохають і нещодавно побралися… Тож, щоб якось догодити своєму чоловікові та заощадити свій ...
Двійко дітей виростили - сина Владислава і доньку Наталку. Ті поодружувались і полинули в далекі світи: Влад живе в Росії, а Наталя виїхала в Чехію. Щороку приїздять із дітьми відвідати батьків. Натішаться дід із бабою онуками, і решту часу знову проводять удвох. Щоправда, є у них прекрасні друзі - Ольга й Станіслав із квартири навпроти. Вже багато років товаришують родинами і ходять один до одного в гості. Тож сумувати не доводиться, бо щоразу знаходять собі якісь розваги. \- Петровичу! - погукала сусідка, прочинивши двері. Чоловік визирнув із кухні й голосно запросив увійти. \- Петровичу, голубчику, оце зайшла, щоб нагадати вам: на вихідні нічого не ...
Звичайний аркуш, вирваний із зошита в клітинку. І почерк чоловіка, такий знайомий, акуратний, із завитками заголовних букв. «Я не хочу більше обманювати ні тебе, ні себе. Наше життя разом більше не має сенсу. Пробач, якщо зможеш, і прощавай. Андрій». Прочитавши записку, Леся, не роздягаючись, як була, у чобітках і пальто, пройшла до кімнати і без сил опустилася на диван. У голові билася і пульсувала лише одна думка: «Чому він так вчинив зі мною? Невже не можна було по-людськи – просто поговорити, пояснити, що сталося? Навіщо ж так?». З Андрієм Леся прожила трохи більше, ніж два роки. Це був другий шлюб в її житті, хоча офіційно вони й не розписувалися. Після невдалого першого заміжжя ...
Настя вже десять років жила за кордоном, і вперше за цей час приїхала в Україну. Звісно, будуть вони розмовляти про життя. Кожна розповідатиме про своє. А що розповість вона, Юля? Бо все у неї якось не склалося. Живе в маленькому містечку, має сяке-таке господарство. З чоловіком розлучилася. Дім, робота, дім. Є і радість: син. Хороший, добрий. А ще вона любила свою роботу, була вихователькою в дитячому садочку, і їй подобалося цілими днями спілкуватися з дітьми. Ось таке у неї життя. Правда, був у її житті один епізод, чи пригода, та вона й сама не знає, що то було, і нікому про це не розповідала. А ось зараз вона “про це» розповість Насті. І ось сидять вони удвох в затишному ресторанчику, радіють зустрічі і ...
**Про кого говорять...** Не встиг міністр внутрішніх справ Юрій Луценко відбути в офіційне відрядження до Кореї, як в Україні здійнявся галас: мовляв, при пересадці в Німеччині він разом зі своїм 19-річним сином зчинили бучу в аеропорту, напилися й дебоширили, поранивши аж чотирьох поліцейських, серед яких одна жінка. Всі без винятку телеканали навперебій смакували подробиці, повідомляючи цю інформацію з посиланням на першоджерело – німецьку газету “Більд”, плюс цитували начебто якихось німецьких посадовців (чомусь не в прямому запису, а супроводжуючи ці цитати фотопортретами або ж посилаючись на телефонні інтерв’ю), а вже знімки Луценка з чаркою чи перед входом до кафе тиражувалися з особливою насолодою на ...
Він хотів тільки одного – горілки. Горіли труби. – Сто грамів знайди мені хоч з-під землі! – ледь не зі сльозами благав дружину. Голова не варила. – Нема ані краплини, нічим і ока закапати, – доповідала, відходячи подалі від знавіснілого п’яниці. В хвилини отаких емоцій, той міг і огріти по спині костуром. Воно ж бо боляче. – Треба було вчора менше дудлити. – Хіба ти не пила? Ні, щоб сховати для мене, так сама, жаднюга, висушила пляшку. У-у-у! ...
За борг у 300 гривень чоловікові два роки тому відключили світло, а працівник со-ціальної служби заходить для того, аби подивитися, чи ще живий. Івана, який мешкає у селі Вишнівчик на Чемеровеччині, знають усі – від старого до малого. Через розумову відсталість 35-річного чоловіка люди називають Петюнею. І Петюня не ображається. Зупинившись у своєму розвитку у ранньому шкільному віці, цей фізично дорослий чоловік, по суті, залишився дитиною. Іван народився у сім’ї, де батько не говорив, а мати, як кажуть люди, також була дивакуватою. Іван з раннього дитинства залишився сам на сам зі своїми проблемами. Років десять тому помер його батько. У 2000 році Іванова мати зламала ногу. ...Автор або джерело: Михайло Жила
Група «А», в якій виступає хмельницьке «Поділля», й так найменша за кількістю команд-учасниць. А може стати ще меншою… Безумовно, про «смерть» якихось команд говорити ще зарано, але те, що відбувається у багатьох клубах, оптимізму не додає. Чого ж можна очікувати навесні від друголігових змагань, аналізував «Є! Теленавігатор». **ХМЕЛЬНИЧАНИ – П’ЯТІ. УСПІХ?** ...Автор або джерело: Олександр Нікітін
Затяжні дощі заставляли нас ховатись у мамині куфайки. Що на нас всіх чекає холодна зима, знали вже в серпні. Недорід хліба і бараболі спонукав наших мам плакати по ночах, а татків, у кого вони були, мовчати і ховати від своїх дітей очі. Проте в школу ми ходили залюбки. Там, у білих стінах, за шкільною партою, ми забували і про холод, і про голод. Хвилею знань, нас відносило то в Грецію, до спартанців, то в густі ліси Волині – до чудної дівчини Мавки. А то й до Архімеда, з його теоріями та доказами. Подумки ми гуляли в Кримських горах, купалися у морях і грілися на екваторі. Повоєнні роки були важкими. І на те, що ми ходили у маминих куфайках і ...
Тато – ветеринар – професія в селі необхідна та почесна – багато працював, допомагав селянам, за що його поважали і віддячували. Мама – красива і привітна жінка, бібліотекар за освітою, багато часу приділяла вихованню сина, готувала його до вступу в перший клас. Вони годинами могли спілкуватись, читали цікаві книжки, розгадували кросворди. А ще вона висаджувала неймовірної краси троянди – очей не відвести. На їхньому обійсті з ранньої весни до пізньої осені буяв різнокольоровий квітник. Ніхто і передбачити не міг, що щастя цієї дружньої сім’ї зруйнується в одну мить, розіб’ється, як кришталева ваза на дрібні соколочки… Перед навчальним роком батьки вирішили оздоровити Юрка, показати йому море. Та ...
Пес мав вигляд живого тренажера. Він не втікав, не огризався. Тільки жалібно скавучав, коли, бозна вкотре, грубий гарапник опускався на спину. Хоча екзекуторша не тримала бідолаху на мотузці, він чомусь кружляв навколо неї. – За що ви його б’єте? – поцікавилася Софія Дмитрівна і підступила ближче. – Та цей халамидник вже поїв всі кури, – забідкалася жінка з палицею. Сперлася на неї. Відсапувалася, як після довгого сапання на городі. Скривджений собака, згорбившись і підібгавши хвоста, потягнув ноги до старої дуплястої верби. Сидів під деревом, скрутившись калачиком. Софія Дмитрівна підійшла ближче до нього. Подивилася. Вона запримітила, як дві сльози-горошини котилися з очей до чорного носа. Повисли. Потремтіли та й ...
Якось так склалося, що за останні два місяці вона зустріла майже третину свого чималенького класу. Спілкування засвідчило разючу протилежність у поглядах. І її ось уже декілька днів бентежила думка: а що буде далі з людством? Що буде з її народом, якщо молода, найбільш енергійна, плодоносна сила – молодь - уражена алкоголем? Як легковажно її однокласники, ті, з якими поділяла думку на шкільних диспутах про шкідливість пияцтва, сьогодні посіли своє місце у системі, яку назвати інакше, ніж «винищення людини», не можна. Ользі пощастило. Чи то стрес у дитинстві так сильно подіяв на її раниму творчу натуру, чи мала вона той міцний фундамент віри, який називають духовним захистом, але пияцтва вона не просто не сприймала, вона з ним уже давно видимо ...
Оберіть для цього будь-який день, коли можете залишитися наодинці з собою. Для створення підходящої атмосфери використайте ароматичні лампи (в аромалампу потрібно налити трохи води і капнути п’ять крапель ефірної олії). Для релаксації найкраще обрати такі олії: лаванда, апельсин, мандарин, герань, ладан. Увімкніть спокійну музику, котра викликає у вас позитивні емоції. СПА-процедурою, яка доступна у домашніх умовах і з якої варто розпочати СПА- день, є різноманітні обгортування. Найпопулярніші – антицелюлітні. Набір для обгортувань можна купити у спеціалізованому магазині. Для обгортування, крім набору, потрібно: зручне затишне місце, тепла шерстяна ковдра, ємність для розмочування водоростей. Процедура займе півтори-дві години. Перед ...Автор або джерело: Ольга Малиновська
Та де ж! Мотається бісова дитина, в перчиці знайдена, гонить коровами взад- вперед, не дає їм спокою. А коли діди гримають на нього, здалеку язика їм показує. Прогнати б! Але ж хто буде корів завертати? Хто в село пожене? Сонце стало припікати. Дідки прилягли в траву, куняють. Сумно хлопчині. Знайшов шкірку з вужа, тихесенько прилаштував ту знахідку на голову одному зі сплячих. Розбуджені діди зчинили такий крик, що аж корови перестали пастися. А Варивода зі сміху за живіт береться. Побігли старі, шпортаючись, за ним. Та хіба його доженеш? Забіг аж до чималої калюжі, присів, бовтається собі. Спокій дідам. Знову, скинувши калоші, лягли спочивати. Скучно хлопцеві, аж ну! Зловив жабеня, запхнув у калошу молодшому з дідів і ...
Обабіч асфальтованої дороги білими свічами горіли каштани та розпускалися кущі бузку. Аромат стояв неймовірний. Дівчина на мить зупинилася. Вдихнула на повні груди. Хотілося розправити крила і летіти вгору, до сонця. Та вона пригадала, що у неї призначена зустріч і вирішила поквапитися, бо спізнюватися не любила. Якщо чесно, то Аліна не була в захваті від майбутнього побачення з цією особою. Вона підійшла до кафе, що розкинулося у самісінькому серці міського парку, і одразу побачила людину, яка її сюди запросила. Ефектна блондинка сиділа за одним із столиків на терасі. Вона ліниво потягувала вино із келиха, при цьому озиралася довкола. Напевно, думала, що Аліна не прийде. Дівчина зразу хотіла відмовитися від зустрічі. Ну для чого їй бачитися з дружиною ...
Колись вона була молода, вродлива, щаслива. Мала двох дітей, чоловіка, який займав високу посаду… Потім убили молодшого сина, старший помер, від чого, вона так і не дізналась. Чоловік після цього довго не прожив. А вона залишилася одна. Не здогадуючись навіть, що попереду - важка старість і страшна смерть. Близько 20-ї вечора, 6 листопада, в хірургічне відділення Хмельницької міської лікарні поступила 85-літня жінка, мешканка місцевого геріатричного пансіонату. «Хвора С. поступила до нас ввечері 6-го листопада, – розповідає завідуючий хірургічним відділенням Хмельницької міської лікарні Віталій Ярем’юк. – Оглянувши її в суботу, я побачив, що треба оперувати терміново, оскільки в ...Автор або джерело: Лариса Шандовська
Лісова красуня то спалахувала барвами веселки, то завмирала, зливаючись з темнотою ночі, аби за мить спалахнути знову. Звідти доносилася весела музика. Максим завжди з заздрістю дивився на своїх ровесників, котрі, тримаючи тата за руку, брали санки та підкорювали снігову гірку. В ті моменти хлопець найбільше шкодував, що у нього немає тата. Тата, котрий би навчив його кататися на ковзанах, котрий би дарував мамі квіти, купував солодку вату. Хоча тато потрібен не лише для того, щоб разом розважатися. Максим так хотів, щоб саме тато вкладав його вечорами спати, розповідав про усе на світі. Взагалі у Максима було безліч мрій стосовно тата, та тільки от останнього у нього не було. Справжнього. Рідного. Ні, у Максима була мама. Хлопчик її дуже любив, і ...
Бо, мабуть, щоб здобути щастя, потрібно пройти випробовування, такий собі іспит на щастя. Та от іспити ті у всіх різні. Оля і Сашко виросли разом, в одному дворі. Сашко завжди був поряд. Піклувався, оберігав, застерігав, захищав, ніби старший брат. Оля була сиротою. Її батьки загинули, коли розбився літак, Олю ж забрала до себе хресна мама. Вона любила племінницю, доглядала її, виховувала. Проте часто по роботі, і досить на довго, мусила їздити у відрядження. Та то було не страшно, бо завжди поруч був Сашко. Так минали роки. Оля і Сашко дорослішали і ніхто уже і не сумнівався, що вони — пара. Так і сталося. Одного весняного дня він запропонував їй свою руку і ...
Сьогодні,30 серпня, в зв’язку із ремонтом обладнання на трансформаторній підстанції з 14.00 до 17.00 буде призупинено електропостачання будинків: №№ 4а, 4/1, 6а, 6б, 8а, 8б, 14/1 на вулиці Свободи, повідомляє Хмельницька міська рада, а хельницький міський район електромереж сподівається на розуміння мешканців будинків.Автор або джерело: Северина Ропек
Зазвичай чомусь доля посилає більше випробувань, ніж пестить людину. І хто винен більше в нещастях: доля чи сама людина – ніхто не знає. В житті трапляється лиш те, що дозволить Всевишній. І це повною мірою стосується моєї героїні. Лідію госпіталізували у відділення, де я лікувалася. Вона виглядала досить хворобливо. Звернулася до мене зі словами: «Приїхала до лікарні, щоб моїй душі стало легше, а вилікуватися не зможу: грошей катма. Маю в гаманці 80 гривень. Це останні копійки, що з дому взяла». І вона гірко заплакала. Я щось з делікатності відповіла, бо і самій було в ту мить несолодко. Вже через три дні я слухала історію її життя. Лідія – дитина війни в повному ...
В зв’язку із тим, що будуть підключені шафи обліку 10 липня з 10.00 до 16.00 буде призупинено електропостачання будинків на вулицях Федорова і Острозького, повідомляє Хмельницька міська рада. Цього ж дня, в зв'язку із заміною опор, з 9.00 до 17.00 буде відсутня електроенергія на вулицях Лезнівській, Кошарського та у провулку Кошарського. Хмельницький міський район електромереж просить вибачення за тимчасові незручності.Автор або джерело: Северина Ропек
Її мама, така добра і чесна, яка завжди була зразковою дружиною, вже стільки років зраджує тата? Катя мовчки сиділа біля ліжка хворої матері й не могла промовити а ні слова. \- Доню, я б ніколи не наважилась розповісти тобі про це, якби не моє хвилювання про твоє життя, – мовила Галина. Вкотре помітивши запалі очі доньки, Галина вирішила розповісти правду про своє подружнє життя. Вона просто хотіла, щоб донька була щасливою. Бо, напевно, шлюб не приносить Каті радості. Тож нехай робить висновки… Поки ще є час… … Галина одружилась з Олександром зовсім юною – одразу після закінчення школи. Та не жалкувала про це, адже почуття великої любові було взаємним і не ...
**1\. На Майдані були справжні патріоти України з усієї України – Захід і Схід, Київ і Крим.** ДНР – це кодло проросійських бандитів, гопників плюс жертви російської пропаганди, які вважають себе ошуканими за власним бажанням і абсолютно втратили національну гідність. **2\. Майдан – це боротьба за демократичні цінності, зміну тоталітарного бандитського режиму, прагнення жити чесно й відкрито.** ...Автор або джерело: Інші Змі
Сусід часто буває ближчим, ніж далекі і не дуже далекі родичі. Це сусідові відомо, що у вас варили на обід і якого кольору ваша спідня білизна. І це стосується не тільки людей, а й міст чи сіл. Тим паче, таких близьких сусідів, де, фактично, лінія кордону проходить між будинками. Про те, як живуть сусіди, яких відділяє один від одного кілька метрів, а в адресі пишуться різні області, ми й спробували з’ясувати. **Зустрічі на мосту** Міст через Збруч на виїзді з Волочиська слугує своєрідною з’єднувальною ланкою не лише між двома областями, а й відділяє Західну Україну від Центральної, а до 1939 року взагалі був державним кордоном. А два райцентри — Волочиськ і ...Автор або джерело: Олена Щегельська, Алла Собко
Здавалося, кожна з них навмисне сповільнюється у польоті, аби перехожим зручніше було роздивитися їх візерунок – неповторний у кожної. І «трюк» спрацював – кілька дітлахів з ранцями на плечах зупинилися прямо посеред тротуару й підставляли свої рукавички під те тендітне крижане мереживо, щоб уже наступної миті голосно захоплюватися «зовнішністю» нової сніжинки. ...Задивившись у вікно на сніг, Оксана не одразу почула тихеньке кректання біля свого ліжка. А коли схаменулась, поспішила на вимогливий крик – її новонароджена донечка сповістила, що голодна. Дівчинці не виповнилося ще й двох діб, але, як належить справжній жінці, свої бажання висловлювала гучно вже з перших годин життя. Оксана щасливо усміхнулась і ніжно притулила немовля ...
Головною темою семінару стало дотримання вимог якості та безпеки товарів, у зв'язку з тим, що останнім часом почастішали випадки отруєння й виявлення неякісної продукції харчування в Україні. Спалахи кишкових захворювань були виявлені і на Хмельниччині. Тому постало питання посилення контролю за якістю продуктів харчування від виробництва до реалізації. Тому обласне Товариство споживачів спільно з управлінням торгівлі Хмельницької міської ради провели семінар, який стосувався дотримання вимог щодо якості та безпеки товарів, що реалізуються закладами ресторанного господарства. Ірина Назаревич, голова правління Товариства споживачів Хмельницької області, перший віце-президент всеукраїнської федерації споживачів “Пульс” Ірина ...Автор або джерело: Северина Ропек
В зв’язку із чисткою траси 8 квітня з 9.00 до 17.00 буде призупинено електропостачання будинків на проспекті Миру, №40 та на вулиці М.Рибалка, №55, зазначили в міській раді. Цього ж дня з 9.00 до 17.00 в зв’язку із заміною опори не буде світла за адресами: вул. Мічуріна, №№1-15, 2-16; Аеродромна, №№1-11, 2-20 та Руднєва, №№1-21, 2-14. В зв’язку із підключенням побутових споживачів 8 квітня з 9.00 до 16.00 буде відсутня електроенергія в будинках на вулиці Гонти. Хмельницький міський район електромереж сподівається на розуміння і просить вибачити за тимчасові незручності, спричинені виконанням необхідних робіт.Автор або джерело: Северина Ропек
Тролейбус був набитий битком. Не дивно - година пік. Але це якраз те, що треба. У порожні тролейбуси Артем ніколи не сідав, коли «працював». Що можна вивудити в порожніх ? А ось нарватися на неприємності можна. Так вже було одного разу. Бабка якась галас здійняла. Добре, що тролейбус на зупинці стояв, двері відкриті були, і він встиг вискочити. Намітивши підходящий об'єкт, Артем, вибравши момент, швиденько перевірив, де у чолов'яги лежить гаманець. Рухи швидкі, для оточення непомітні. \- Так, гроші у внутрішній нагрудній кишені, - визначив Артем. Затиснувши в пальцях гостру бритовку, він став чекати зручного моменту. Але, раптом... Погляд Артема наткнувся на уважні очі жінки, що сиділа біля дверей. Вона ...
Валентина та Володимир Кушніри мешкають у кімнатці гуртожитку, за адресою проспект Миру, 61/2 у Хмельницькому. Разом з ними, на 16 квадратних метрах живе і їхній 20-річний син. Минулого року, аби люди мали змогу приватизувати кімнати у гуртожитку, на замовлення ініціативної групи виготовили план реконструкції. Люди за рахунок побутових приміщень облаштовують собі кухні, ванни, туалети, проводять каналізаційні труби, світло. Однак подібний план реконструкції влаштовує далеко не всіх. Згідно з ним вхідні двері з кімнати родини Кушнірів виходять просто у коридор до сусіда Монастирського. А чоловік навіз цегли і погрожує замурувати людей. «Вчора почав класти цеглу під двері, – розповідає Валентина Кушнір. – Хотів ...Автор або джерело: Михайло Жила
Перечитавши стоси літератури, газетних і журнальних статей, просидівши у бібліотеці, поспілкувавшись з викладачами, зібравши думки професорів, знавців і мудреців, вона ніяк не могла знайти чіткої лінії, що повела б її від вступу до висновку предметної роботи. Наче все зібрано, все логічно, та чогось не вистачає. А, може, й не потрібно цього? Он інші взагалі купують курсові і не мучать себе дурницями. Чи таку вже велику роль зіграє якась курсова з психології в освоєнні професії? Були б знання, знайомства, були б гроші та ще удача… Ні, чогось таки не вистачає у цій курсовій… …Хтось поспіхом кинув пораду, а Віка взяла та й прийняла несподіване рішення: ...
У зв’язку з проведенням ремонтно-профілактичних робіт на повітряній лінії третього квітня з 09.00 до 17.00 буде призупинено електропостачання будинків за адресами: вул. Гагаріна, №№ від 9 до 31 і від 34 до 58 та у провулку Подільському, повідомляють у міській раді. У той же самий час буде відсутня електроенергія на вулицях: Щедріна, Цегельній, Кудрянки, Трудовій, Ювілейній, Чубинського та у провулках Щедріна і Ювілейному. Цього ж дня з 09.00 до 16.00, в зв'язку з підключенням абонентів, не буде електроенергії в провулку Гуменюка. Хмельницький міський район електромереж просить вибачити за тимчасові ...
В руках у неї була невелика дорожня сумка і музичний інструмент у чохлі, вірогідніше, гітара. – Проходьте на дев'яте місце, – сказав Максим, перевіривши у дівчини квиток. У службовому купе Максима теж лежала гітара, але грав він посередньо, хоча співати під гітару йому дуже подобалося. Інструмент йому подарував батько в день закінчення школи, дізнавшись про захоплення сина. Максим, згадавши випускний вечір, посміхнувся. Батьки влаштували йому справжнє свято, а він їм підклав таку «свиню»! Річ у тім, що батьки, як і всі, вважали, що Максим вибере спортивну кар'єру і вступатиме до фізкультурного вузу. Всі знали, як з дитинства він самозабутньо ...
Взагалі скрізь і всі наче змовилися і говорять щось банально-одне про цю людину у своєму житті: добра, лагідна. Чомусь та мова мені завше нагадує теплі шкарпетки і якісь пундики з бабиної сільської печі… Але це все не про мою бабусю. Моя ще все молодиться, бігає у свої сімдесят у куртках молодіжних, робить молодіжну зачіску і всіляко відгороджується від звання бабусі. Моїй – не до шкарпеток і печі, бо вона влаштовує життя. Чиє? Всіх одразу: сестри, брата, своїх і чужих дітей. Сьогодні дісталася до мене, і сьогодні моя черга «повчитися щастя» у неї, досвідченої… Короткими «автоматними» чергами – запитання про мого Сашка і особливо – про його фінансові спроможності. Більш детально – пропозиції на зразок «хай він ...
Цьогорічна холодна зима випробовує не лише комунальників. Роботи додалося й пожежникам. Щодня в області щось горить. Як розповідають у прес-службі Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області, щотижня МНС-ники реєструють на Хмельниччині від двох до десяти пожеж. Переважна більшість з них (понад 90 відсотків) виникають в житлових будинках. І причиною слугує якраз бажання зігрітися. Через перевантаження виходить з ладу електропроводка, люди забувають про техніку безпеки під час користування електроприладами та експлуатації пічного опалення. Цього року в області зареєстровано 127 пожеж, це майже на третину більше, ніж торік. ...Автор або джерело: Олена Щегельська, Микола Заверуха
СТАЛОСЯ 14.09. В ніч з 13 на 14 вересня о 3 годині ночі загорілася покрівля в цеху колишньої суконної фабрики, тепер «Тканини Поділля», в Дунаївцях. До 8 години ранку пожежникам не вдалося загасити пожежу, боротьба з вогнем триває. Димить вата, котра йде на виготовлення ковдр і подушок. (Прим. ред. – автори повідомлень отримують по 15 гривень на рахунок.) «Так, після опівночі 14 вересня у приміщенні фабрики в Дунаївцях виникла пожежа, в одному із цехів, який орендує ТОВ «МАРО ВОІР». Вогнем пошкоджено 58 квадратних метрів покрівлі, – пояснив старший інспектор Центру пропаганди головного управління МНС України в Хмельницькій області Олексій Черкасов. – ...Автор або джерело: Www.Ye.Ua
Його знайшли біля залізничної колії. Спочатку побачили босу ногу. Вона була синьоватого відтінку. Коли розгорнули сніг, побачили його худого, неголеного, одягненого в лахміття років тридцяти, чоловіка. Дихав! Важко, але все ж таки дихав. Його підняли. Поклали на воза. Дід Михась, лісничий, зняв із себе жупан й загорнув ним тіло чоловіка. \- Холодний. Замерз. Ледь-ледь б’ється серце… - твердила баба Ганя, розтираючи руки невідомого по черзі: то ліву, то праву. Чоловіка відвезли в медпункт. Фельдшерка констатувала: пальці рук, ніг відмороженні. Коли невідомий прокинувся, то не став ні з ким говорити. Просто лежав, дивлячись на стелю. Так пройшов тиждень. Одного ранку він запитав ...
І ніхто й ніколи не зможе по-справжньому оцінити в таких умовах роль доброї матері або дружини. Мудрість, помножена на життєвий досвід, показує їм, цим некоронованим, недипломованим дипломатам, саме той єдиний правильний хід, щоб відвести дамоклів меч, що завис над благополуччям молодої пари, або розірвати гордіїв вузол, що затягнувся суперечностями в родині з чималим стажем... Cпокійним словом похвали або доброї поради чи застереження берегиня спрямовує домашній човен з бистрини на тихе плесо. І робить це так непомітно, що ніхто й не відчує в тій переміні дотику материного плеча. Тільки згодом дивуються домочадці: щось у мами серце здавати стало... – Так і казав би, що я тобі байдужою стала, так і казав би! А то голову ...Автор або джерело: Www.Ye.Ua
Батьки на свій розсуд вирішують, як нарікти крикливого малюка. Потім місцевий отець затвердить той вибір молитвою, кадилом, свяченою водою і мируванням. Все буде зроблено у відповідному грошовому еквіваленті. Нині треба платити за все. Ринок. З давніх-давен сільські люди мають ще й другі імена, вуличні прізвиська. Незугарні. Неоковирні. Навіть образливі. Не з нормативної лексики. Пристане таке прізвисько до чоловіка, мов багно до чобота і все життя буде супроводжувати. Куди ти, туди і вона. Хіба би змінив місце проживання. Виїхав кудись далеко, де тебе ніхто не знає. Не відає, якого ти племені-роду. Але це не вихід. Отож селяни, від малого до старого, терпляче, як кару, несуть з собою невидиму ношу. Потрохи звикають, навіть відгукуються, коли звертаються ...
Можно нанять и оплатить 100, 500, 1000 провокаторов для телевизионной картинки, которые будут призывать Путина ввести войска, заявлять о Донецкой, Лунанской, Харьковской республиках в составе России или даже СССР. Оплатить миллион шутовских сепаратистов невозможно. И денег таких нет, и предателей столько не найдется. Теперь для граждан Украины это вопрос свободы или рабства, жизни или смерти. Победить народ, которому приходится делать такой выбор, невозможно. ...Автор або джерело: Інші Змі
У Хмельницькому тривають ремонтно-профілактичні роботи, в зв’язку із цим, сьогодны, буде відключено повітряну лінію для заміни опори. З 9.00 до 17.00 буде призупинено електропостачання будинків за адресами: вул. Чайковського, №№1-39, Винниченка, №№1-43 та у пров. Винниченка, зазначають в Хмельницькій міській раді. Цього ж дня з 14.00 до 17.00, в зв’язку із встановленням шаф обліку на опорах, буде відсутня електроенергія в будинках №№1-35 на вулиці Нижній Береговій.Автор або джерело: Северина Ропек
Хмельницький футбольний клуб «Динамо» 13 вересня повернувся з тріумфом із Вінниці. У протистоянні з «Нивою» підопічні Віктора Муравського здобули надважливу перемогу з рахунком 2:1. Рахунок у матчі був відкритий на 40 хвилині, коли Олексій Колесников вдало замкнув пас Андрія Слободяна. У другому таймі на 54 хвилині поєдинку Колесников «заробив» пенальті, який сам і реалізував. А на 66 хвилині матчу арбітр призначив одинадцятиметровий удар у ворота «Динамо». І Василь Козіброда врятував свою команду від голу! Щоправда, вінничани, які цього дня святкували День міста, аж на 95 хвилині поєдинку «розпечатали» ворота гостей. Наступний поєдинок «Динамо» проведе у Хмельницькому. 18 вересня хмельничани прийматимуть «Моршин» зі Стрия. Початок ...Автор або джерело: Володимир Гординський
Своїми зашкарублими спрацьованими руками, вона лущила квасолю на борщ. І, оскільки залишилася вдома сама, сидячи за цією роботою, згадувала своє нелегке життя - повоєнні роки, голод, після якого в селі майже нікого не залишилося. Єва в 9 років стала круглою сиротою: батько загинув на фронті, мама і молодша сестра померли від тифу. Близької рідні дівчина не знала. Її взяла до себе жити сусідка, яка втратила на війні чоловіка і від тифу, двох синів. Мама Дуся, як називала її Єва, була доброю. Ніколи не дорікнула чужій, так би мовити, дитині. Вона важко працювала в колгоспі за трудодні, за кусень хліба. Як би їй не було важко, вона і жартувала, і співала пісні, і допомагала Єві з навчанням. Мама Дуся лагідно називала її - доцею. Минали роки. Єва виросла ...
Ви чули про роздільне харчування? Намагаєтесь дотримуватися його? Тоді пропонуємо кілька рекомендацій для того, аби ваш організм працював як годинник, і ви не потерпали від закрепів, проносів, здуття, відрижки, бурчання в животі, зайвої ваги та багатьох інших проблем. А ваші знайомі дивувалися: чого це ви так погарнішали та помолодшали? Ніколи не вживайте вуглеводну та кислу їжу в один прийом. Хліб, картоплю, горох, квасолю, боби, банани, фініки та інші вуглеводні продукти не можна їсти разом з лимонами, апельсинами, грейпфрутами, ананасами, журавлиною, помідорами та іншими кислими фруктами й овочами. Ніколи не їжте концентровані білки та концентровані вуглеводи в один прийом. ...
Після хмільного застілля двадцятидворічний мешканець недалекого від райцентру села добрався додому пізньої ночі на таксі. А на ранок, не знайшовши власного гаманця, вирішив, що загубив в автомашині, коли розраховувався за поїздку. Дзвінок у диспетчерську службу таксі був безрезультатним – ніхто про знайдену річ не повідомляв. Молодик вирішив, що водій привласнив його гроші. Відтак затамував на нього образу і вирішив помститися. Тим паче, для цього був ще один вагомий привід – ревнощі до спільної знайомої дівчини. «Ображений» пасажир довго стежив за своїм уявним кривдником і влаштував так, що вечірньої пори на виклик прибув потрібний йому таксист. Шляхом обману змусив водія висунути голову з вікна автомашини, а потім з усієї сили вдарив його ...
Йому дуже хотілося б знати, чому у того такий занепадницький настрій, але запитати знову не зважився, тільки зітхнув і, розмахнувшись, зі свистом закинув вудку, подумавши про себе: – Нічого, захоче – сам розкаже. Ігор Сергійович і Віктор Іванович знали один одного, скільки себе пам'ятали, ще зі школи. Скільки всього прожито-пережито було за довгі роки і не згадаєш, але коли вдавалося зібратися разом, це було щоразу, як свято. В юності вони міцно дружили, навіть в один інститут вступати вирішили, але не пройшли за конкурсом. Потім обох в армію забрали, і життя повело їх різними доріжками, але один про одного не забували ніколи, листувалися, а за можливістю і ...
Люди купували нехитрі товари першої необхідності: мило, сірники, хліб, цукор, олію. Дехто балував себе коробочкою консервів чи мазаними пряниками. А кому вже купувати смаколики? Гай-гай, лишень пенсіонери в селі і залишилися. Вже он і школу закрили, бо дітей ледве на один клас вистачає. Возять їх у сусіднє село за дванадцять кілометрів. Лише один чоловік із черги купував нетипові для села продукти: мелену чорну каву та добру жменю дорогих шоколадних цукерок. «А що, Сергію Павловичу, знову гостей чекаєте?» - весело підморгнула оком дебела продавчиня. «Так, Валерка Проскуренко, той, що в науково-дослідному працює, на вихідні до батьків їде. Обіцяв зайти», - тихо відповів чоловік. «Інтелігент», - шепотіли в черзі. А ...
Насправді ж вони - добрі, завжди готові відгукнутись на чужу біду, віддані своїй роботі працівниці й до того ж схожі між собою, тому що вони рідні сестри. І три прекрасні матері. Сестри Люда, Неля і Юля родом із Донецької області. Але вже багато років живуть на Полтавщині. Тут народилися, зростають і ходять до школи їхні дітки, а вони із задоволенням працюють на фермі й радіють дружному колективу. Торік найстаршій 44-річній сестрі Людмилі Котовій за материнську самовідданість, народження і виховання дітей присвоїли почесне звання «Мати- героїня». Нагорода справді заслужена, адже жінка народила і виховала п’ятеро дітей – шістнадцятирічну Іринку, на рік старшого за неї Руслана, ...
Шостого грудня хмельницький «Ротор» на ковзанці в парку імені Івана Франка, що в обласному центрі, зіграв черговий матч у Західноукраїнській хокейній лізі. Суперник був не з легких – бронзовий призер минулорічних змагань «Явір» з Яворова Львівської області. Безумовно, гості, які посідають третю сходинку в турнірній таблиці, розглядали матч із «Ротором», як із аутсайдером ліги. Адже хмельничани йдуть дев’ятими в турнірній таблиці. До того ж, досвіду виступів на такому рівні майже не мають. Тому й перемогу «Явора» можна назвати, як «вікторію на досвіді». Однак потрібно віддати належне і господарям майданчику, які доволі гідно протистояли гостям, хоча й програли з рахунком 3:9. Однак вже у наступному турі можуть реабілітуватися. Адже 12 грудня «Ротор» знову гратиме ...Автор або джерело: Володимир Гординський
Здавалося картина ця намальована чудовою рукою митця, який не пожалів яскравих тонів своїх фарб. Частинка, не закрита хмарами, сяяла неймовірним блиском, ніби відполірована річ ювеліра. Такі золотисті відтінки, сріблясті, оксамитові. Невже цей митець називається так скромно, одним лише простим словом – природа? Вона не забула додати до всієї цієї картини маленькі дві плямки у самому центрі сонця. Це були дві чайки, які плавно летіли, розмахуючи своїми крильми, злітаючи то вгору то вниз, швидше чи повільніше. Вони не знали кордонів, могли доторкнутися соленої води кінчиками свого пір’я, чи поринути у безкінечне небо із пропливаючими на ньому жовтогарячими хмарами. ...
**Дим без вогню?** Минулого тижня деякі Інтернет-видання вибухнули новиною, що, згідно з проектом нових навчальних планів для 5-9 класів планується зменшити кількість уроків української мови та літератури, а предмет «Історія України» взагалі зникне! А вже на початку цього тижня мiнiстр освiти i науки, молодi та спорту Дмитро Табачник заперечив, що «Історію України» забирають з програми, але підтвердив можливість скорочення курсу історії в 5-9 класах - на один урок в тиждень. Але, як запенив міністр, iсторiї України «нiчого не загрожує». Табачник ...Автор або джерело: Олександр Нікітін
Саме вони водили її у дитячий садок, першого вересня у школу, відвідували батьківські збори та піклувалися про те, щоб Маринці було, що одягти і що поїсти. І Марині вистачало їхньої любові. Інколи, дивлячись на родини однокласників, Марина задавала і собі питання, де її батьки, та була цілком задоволена відповіддю бабусі про те, що її мати поїхала на заробітки задля того, щоб забезпечити їй, Маринці, пристойне життя. Щоправда, з тих заробітків мати не поверталася вже багато років, навіть не телефонувала, ну а про гроші взагалі мови не було. Єдине, що Марина знала, це те, що мати її жива, але живе десь далеко. ...
Ось і добігає черговий рік… Щоправда, до завершення сезону в першій та другій лігах чемпіонату України ще далеко. Але певні підсумки виступів наших команд ми вже можемо підбити. Якщо ж висловитися одним словом, то хмельницькі футзальні команди виступили… гідно. **Місяць для висновків** «Спортлідер+», який вперше виступає у першій лізі, пішов на канікули з шістьма очками в семи матчах. Останній заліковий пункт хмельничани заробили в Житомирі, де зіграли з «Візажем» у нічию з рахунком 2:2. Цей поєдинок вкотре ...Автор або джерело: Олександр Нікітін
Районами Хмельницького вчергове прокотилася звістка про отруєння безпритульних собак. Проте, цього разу усі любителі тварин точно знають, що причетні до цього не працівники «Спецкомунтрансу», а мешканці міста. А точніше, підозри падають на одного конкретного чоловіка. «Тут у нас на Раковому багато пустирів. Я вигулюю там свого пса, і разом з нами гуляють вуличні собаки, яких я підгодовую, – розповідає волонтерка Валентина Пономаренко. – Ось одного разу під вечір, як завжди, вивела собак, аж бачу в кущах хтось світить ліхтариком. Здивувалася. Досить швидко чоловік повернувся й пішов у мій бік. Коли ми зустрілися, він відразу здався мені досить підозрілим. Молодий, круглолиций, близько тридцяти років, середнього чи ...
Спеціалісти кажуть, що правильно підібрані пристосування для цього, допоможуть зберегти гроші, сили та час. Головне – розумно скористатися порадами. Пан Володимир мешкає у обласному центрі та майже усе літо проводить на своїй дачі у Давидківцях Хмельницького району. Там він має 10 соток городу. «Що тільки у мене не росте: полуниці, огірки, помідори, капустка і, звісно, картопля. Друге літо така спека стоїть, що без води все гине. Добре, що дощ днями пройшов, а так лише власними силами справляюся. Маю насос, шланг ще з радянських часів, ось з озера водою город й поливаю. Проте, шланг вже у декількох місцях залатаний, а новий поки купити не можу. Дізнавався, що на придбання не одна сотня гривень піде, та й хвилююся, що і його лише на декілька місяців ...Автор або джерело: Дмитро Панок
Однак її збуджене серденько так само приємно та солодко щеміло, як того дня, коли вона вперше стала під вінець. І хоча цього разу не було весільної фати, численних гостей і, власне, врочистого торжества, як такого, жінка щиро раділа цій неординарній події свого життя. Відверто кажучи, вона вже й не сподівалася ще раз стати на рушничок щастя. Два попередні шлюби Марії були, м’яко кажучи, невдалими. Через це жінка з великою пересторогою зважилася на такий важливий для себе крок. Тим паче, що обставини склалися не на її користь, і вона цим своїм вчинком викликала безліч пересудів та пліток у рідному селі…Своє перше весілля Марія пам’ятає так чітко, наче воно відбулося вчора. Хоча, насправді, трапилося це багато років тому, коли їй тільки-но виповнилося вісімнадцять. ...
Олеся - сирота. Батько покинув родину, коли дівчинці ледь виповнилося два роки. Старшій сестрі було сім, брату - 5. Через кілька місяців після того, як батько пішов, народився молодший, Сашко. «Мами не стало, коли мені було 15, - розповідає молода жінка. - Вона померла від розриву кишківника. Дідусь, її батько, змушував маму важко працювати - вона тягала на собі мішки, які не кожен чоловік міг підняти. А мама була маленька, худенька. Пам’ятаю, серед зими, у 20-градусний мороз змусив йти в сусіднє село, за 8 кілометрів(!) за сіном. Я пішла з нею, і хоч нічим не допомогла, але їй все одно було легше. А потім мама підірвалася. У неї защемило грижу, і потрібна була термінова ...Автор або джерело: Лариса Шандовська