Повна версія

Насправді ж вони - добрі, завжди готові відгукнутись на чужу біду, віддані своїй роботі працівниці й до того ж схожі між собою, тому що вони рідні сестри. І три прекрасні матері.
Сестри Люда, Неля і Юля родом із Донецької області. Але вже багато років живуть на Полтавщині. Тут народилися, зростають і ходять до школи їхні дітки, а вони із задоволенням працюють на фермі й радіють дружному колективу.
Торік найстаршій 44-річній сестрі Людмилі Котовій за материнську самовідданість, народження і виховання дітей присвоїли почесне звання «Мати- героїня». Нагорода справді заслужена, адже жінка народила і виховала п’ятеро дітей – шістнадцятирічну Іринку, на рік старшого за неї Руслана, вісімнадцятирічного Діму. Вітя, якому 21 рік, працює на місцевій фермі тваринником, 25-річна Юля вже одружена і проживає окремо та встигла подарувати мамі онуків Настю і Ваню. Руслан і Діма навчаються в аграрному ліцеї.
- Діти для мене – все, - каже мати-героїня Людмила Котова. - Я вдячна Богу, що в мене є мої діти. Вони мої помічники і вірні друзі. Всі дуже хазяйновиті, працьовиті, і їсти самі зготують, і дрова на зиму заготовлять.
Людмила Котова замолоду привчена до роботи – з 15-ти років пішла, як-то кажуть, на свої хліба, самотужки заробляти собі на життя. Тож і дітей своїх виховує працьовитими, добрими, прищеплює їм найкращі людські якості.
У середньої сестри Нелі Франчук, якій 39 років, є дві доньки, Ілона і Римма та син Сашко, який працює слюсарем-ремонтником. А чоловік старшої доньки Ілони - Дмитро - теж знайшов собі справу до душі на фермі – він механік холодильних установок. У минулому році жінка вже навіть стала бабусею: у Ілони та Дмитра народилася донька Аня. Тепер Неля Франчук залюбки допомагає бавити малечу. П’ятнадцятирічна Римма у цьому році разом із двоюрідною сестричкою Ірою (донькою Людмили Котової) закінчують школу, вже підбирають собі святкові випускні сукні.
- Це наша радість – діти, онуки, - переконана Неля Франчук. – Для них ми живемо і стараємось бути кращими, показувати гарний приклад. Сім’я – це моє багатство, це для мене – все.
Найменшій тридцятип’ятирічній сестрі Юлі Турчин Бог подарував двох синів Едуарда і Влада та двох донечок Віку і Яну. Хлопці ходять до школи, а Віка у вересні лише сяде за парту. Найменшій Яні всього два рочки. Сини часто допомагають мамі на фермі. Тут же працює слюсарем і їхній тато Сергій.
- Дітки в мене дуже хороші, - каже Юля Турчин. – Завжди допоможуть по господарству, бо я майже весь день на роботі, тож вони – моя опора. Родина для мене – найголовніше в житті.
Ось такі великі і дружні родини у сестер Люди, Нелі і Юлі. У кожній сім’ї завжди пам’ятають про дні народження рідних і обов’язково приходять вітати один одного. А ще збираються разом на свята. У цих трьох багатодітних родинах свято бережуть сімейні цінності, поважають одне одного і цінують берегиню сімейного вогнища – Матір. З таких родин варто брати приклад.

Марина СІДАШ.