Повна версія

Хлопчику вже дев’ять років, а дружимо ми давно. Їхня сім’я оселилась недалеко від нас, в усіх були бабусі, а в нього – ні, бо вона жила далеко. «Буду йому за бабусю», – вирішила.
Зима. Йду попри їхнє житло, Ілля грається совочком зі снігом.
- Доброго дня, бабушко Валю! Давайте я вас проведу! – гукає.
- Гаразд, проводь. Проводить через одну хату, бо мешкаю близько. Виношу в подяку солодощі. Проводив кілька разів. Якось кажу: – Ну ти мене не проводь сьогодні, бо я не маю що тобі дати. – А, гаразд, – погоджується і додає: скажете, коли буде.
Напровесні було йому десь шість років, стукає ввечері у вікно. Виходить чоловік: - Іди, це до тебе.
- А хто там? – Вийди – побачиш. Виходжу. Стоїть Ілля з подружкою, в руках перші нарциси.
- Вітаю вас із весною, разом з квітами записка, написана невмілими
каракулями: «Квіти для бабусі Валі».
Коли його мама пече пиріжки, тупцює, нетерпляче промовляючи: – Ну коли вже будуть готові?
- Що ти так поспішаєш? – дивується його мама.
- Треба занести бабусі Валі, поки вона не лягла спати. І приносить.
Іншого року на 8 березня приніс малюнок фарбами. Дуже дорогий для мене подарунок.
Тепер він у третьому класі, добре навчається. Нещодавно запросила його до магазину, адже мав бути його день народження. Хай, думаю, дитина вибере в магазині, що їй до душі. Не думайте, вказував на саме дешеве, хоча в мене були гроші. Попросив лише пістолети, кілька жуйок, ну й ще шоколадку, і ніяк не погоджувався на щось дорожче. Взяла без його дозволу коробку гарних цукерок йому. Наступного дня зустрічає: «Бабуся Валю, я сьогодні прийду, принесу вам шашлик! Що ви будите сьогодні робити?» – А що ж мені тепер робити? Звісно, сяду й буду чекати на твій шашлик.
Щоб ви думали, приносить удень два довжелезні шампури з шашликом.
- Ось вам, це я сам спік! А батько й казав йому: «Як так любиш бабусю Валю, то стій і перевертай шашлики».
Такий у мене дружок, а шашликом, крім нього, мене ще ніхто до цього не пригощав!

Валентина САВКО.