«Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2015)» | UberText: lang-uk

[Повна версія]
Обсяг українського тексту: 85%

Повна версія

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за січень 2015 року.

Список загиблих за січень 2015 року

№

Світлина Емблема

Прізвище, ім'я,по батькові

Про особу

Дата смерті

Обставини смерті

Січень

1790

Подфедько Любомир Сергійович

, Демня (Миколаївський район) Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї ОАеМБр. За фахом — електрика, працював на будівництві. Мобілізований 15.08.2014, з 11.11.2014 брав участь в АТО поблизу Донецька. Залишились батьки та троє братів.

Загинув під час атаки російських бойовиків на новий термінал Міжнародного аеропорту «Донецьк», яка розпочалась близько 23:00, — під ногами бійця розірвалась ворожа граната. Похований в с. Демня.

1791

Кабанець Микола Миколайович

, Красна Слобідка Обухівський район Київська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Останні три місяці утримував бойові позиції на блокпості під Чорнухине Перевальського району Луганщини. 7 грудня 2014 року за станом здоров'я вимушений був повернутися із зони АТО.

Переніс операцію на внутрішніх органах у Київському військовому шпиталі та був направлений в Ірпінський військовий шпиталь на реабілітацію. Вночі на 3 січня серце бійця зупинилося. Прощання з Героєм (фото)

1792

Корчовний Роман Михайлович

, Київ (район Святошин). Молодший сержант, військовослужбовець 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 1991 р.н. і син 1996 р.н.

Помер під час несення служби на бойовому посту з охорони військового містечка, не витримало серце. Похований на Берковецькому цвинтарі. 8 січня Святошин прощатиметься з загиблим земляком, Романом Корчовним // Святошинська РДА, 6 січня 2015

1793

Бабічев Сергій Ігорович

, Сартана Іллічівський район (Маріуполь) Донецька область. Молодший сержант, водій 1-го відділення взводу спеціальних автомобілів роти МТЗ в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Відряджений для забезпечення ротації підрозділів батальйону оперативного призначення імені Кульчицького. Навесні 2011 року був призваний на військову службу, з квітня 2013 служив за контрактом. Залишилися мати, вітчим, сестра та наречена.

Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Сартані З'явилися фото ДТП, в якій загинули 13 українських бійців (фото) // «Укрмедіа», 6 січня 2015 Прощання з братами // facebook Анатолій Мартинюк, 8 січня 2015

1794

Бурка Віктор Павлович(Позивний «Дядя Вітя»)

, проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Був приватним підприємцем. До лав батальйону записався навесні одразу після Революції Гідності, в якій брав активну участь. Залишилась 18-річна донька.

1795

Герасимюк Тарас Павлович(Позивний «Одиночка»)

, 19 років, Городище-2 (Луцький район) Волинська область. Солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності. Залишилися батьки.

1796

Зубчук Роман Валентинович(Позивний «Маріман»)

, Демидівка Рівненська область. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25, був старшим громадським тренером загальної фізпідготовки, чемпіоном обласних змагань з легкої атлетики. Служив матросом у Військово-морських силах України в Севастополі у званні сержанта. З перших днів Революції Гідності був активним її учасником, записавшись до медичної служби Майдану. Роман Зубчук в студії «Громадського ТБ», березень 2014.

1797

Каплуненко Ігор Валентинович(Позивний «Старшина»)

, Біла Церква Київська область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активіст Білоцерківського Євромайдану, член Громадського формування «Щит». З початком АТО допомагав бійцям Нацгвардії як волонтер, згодом записався добровольцем. Залишилася дружина, двоє дітей та внучка.

1798

Лінивенко Юрій Володимирович(Позивний «Пастор»)

, Барвінкове Харківська область. Старший солдат резерву, кулеметником 1-го відділення 2-го взводу батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. У травні 2014 добровольцем пішов захищати Вітчизну та звільняти Слов'янськ, у якому пропрацював 13 років. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина та донька.

1799

Малюта Роман Володимирович(Позивний «Джин»)

, Долинське (Бердянський район) Запорізька область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності та Самооборони Майдану. Роман був сиротою, рідних у селі в нього немає.

1800

Матківський Володимир Анатолійович(Позивний «Маланець»)

, Сквира Київська область. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України.

1801

Рожанський Пантелеймон Петрович(Позивний «Пантя»)

, Літин Вінницька область. Старший солдат резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Вінницький технічний коледж. Навчався у Хмельницькому технологічному університеті. Активний учасник Революції Гідності, був на Майдані у загоні «Пекельна бочка». Хлопця не взяли до Нацгвардії, бо він був студентом, до закінчення навчання залишався один рік. Пантюша пішов з університету, щоб бути на фронті разом з товаришами. Залишились батьки та 10-річна сестра.

1802

Скрут Ростислав Стефанович(Позивний «Скрудж»)

, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, старший стрілець батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Для Ростислава це була перша поїздка на передову після підготовки на полігоні. Залишились дружина та двоє дітей.

1803

Сокач Роман Михайлович(Позивний «Мамай»)

, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Займався малим підприємництвом. Пустив до себе жити переселенців із окупованих Криму та Донбасу. В батальйоні воював півроку. Місяць тому під час відпустки одружився.

1804

Щіпов Максим Юрійович(Позивний «Макс»)

, Бердичів Житомирська область. Проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, стояв на захисті барикад. З весни 2014 — на фронті.

Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобуса «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.Прим. Серед загиблих також був названий Васкуленко Ігор (не з батальйону Кульчицького) і йшлося про 13 загиблих, але його приналежність до Нацгвардії не підтверджено. За даними МВС загинули 12 нацгвардійців. 17 січня у київському шпиталі помер від травм ще один боєць Дідач Ігор (див. 17.01).

1805

Терещенко Володимир Григорович

, Звенигородка Черкаська область. Мешкав у м. Одеса. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був активістом Одеської Самооборони. На фронт пішов добровольцем.

Загинув у районі селища Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька, під час обстрілу великокаліберна куля пройшла крізь бронежилет військовослужбовця. Одесити вшанували хвилиною мовчання пам'ять про Героя: загинув на Сході. (рос.) 11.01.2015

1806

Вербицький Сергій Степанович

, Мукачеве Закарпатська область. Прапорщик, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися дружина та двоє синів.

31 грудня о 15:00 з району Дебальцеве військового з множинними вогнепальними пораненнями голови було доставлено до Харківського шпиталю та одразу переведено в палату інтенсивної терапії. Кілька днів лікарі боролися за його життя, але 6 січня його серце зупинилось. Поховали Сергія 13 січня на Центральному кладовищі міста Мукачеве. На Закарпатті знову горе… // «7 днів», 9 січня 2015 У Мукачеві попрощалися з Сергієм Вербицьким, який загинув в АТО (ФОТО) // Мукачево.Net, 13 січня 2015

1807

Бойко Петро Леонідович

, Москалівка (Ярмолинецький район) Хмельницька область. Сержант, командир відділення розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Раніше служив у десантних військах, мав досвід бойових дій. Добровольцем пішов до військкомату 2 серпня 2014 року.

Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине (Донецька область).За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 3 військовослужбовця. Один загинув від кулі снайпера поблизу Нікішине, ще один — від мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька, третій — біля селища Піски під час обстрілу зі стрілецької зброї.

1808

Мельник Юрій Вікторович

, Коритня Черкаська область. Проживав у с. Вербка (Крижопільський район) Вінницька область. Старший сержант, водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював трактористом, шофером та оператором на елеваторі. Був мобілізований 19 червня 2014 року, служив у 51-й ОМБр. Після боїв під Іловайськом і виходу з «котла» проходив лікування у Львові. Повернувся на фронт у складі 128-ї ОГПБр. Залишилися старенький тато на Черкащині, дружина та донька на Вінниччині.

Помер в місті Артемівськ (Донецька область). Смерть бійця настала через хворобу.

1809

Карпенко Олександр Борисович'

, Зугрес Донецька область. Солдат, військовослужбовець гранатометного відділення механізованого взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). До червня 2014 року працював старшим майстром з ремонту обладнання в цеху Інтеренергосервіс ДТЕК Зуївська ТЕС (Зугрес-2) на Донеччині. До мобілізації працював заступником начальника з ремонту золонавантажувального цеху ДТЕК Бурштинська ТЕС (Бурштин, Івано-Франківська область). Призваний за мобілізацією 16 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дорослий син.

Загинув під час мінометного обстрілу в районі селища Кримське (Донецька область). Карпенко Олександр Борисович

1810

Потієнко Анатолій Юрійович

, Придеснянське, Коропський район Чернігівська область. Проживав у с. Валки Прилуцький район. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). До мобілізації працював в особистому селянському господарстві. Мобілізований 31 березня 2014 року. Залишилися дружина, 4-річна донька, мати і сестра.

Загинув на блок-посту біля с. Новогнатівка Донецької області від кулі снайпера. Потієнко Анатолій Юрійович За іншими даними був вбитий співслужбовцем під час виконання службових обов'язків.

1811

Бас Павло Іванович(Позивний «Фікс»)

, Тернопіль. Боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником руху ультрас тернопільського ФК «Нива». В зоні АТО перебував три місяці. Залишились молодші сестра і брати.

Загинув від кульового поранення на блокпосту в районі села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. Похований на Микулинецькому кладовищі Тернополя. Павла Баса в останню путь провели сотні тернополян // «20 хвилин Тернопіль», 11 січня 2015 Сотні тернополян провели в останню путь бійця полку «Азов» Павла Баса // «Свобода», 12 січня 2015 Сотні тернополян провели в останню путь 26-річного бійця Павла Баса // 0352.ua — Cайт міста Тернополя, 11 січня 2015

1812

Шьохолм Лео(,позивний «Вікінг»)

, Швеція. Шведський доброволець, військовий інструктор Полку особливого призначення «Азов». Пройшов шлях воїна разом з «Азовом» від кінця літа, долучившись до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників.

Загинув у автокатастрофі під час виконання бойового завдання під Бердянськом, від отриманих травм помер на місці З сумом повідомляємо, що в автокатастрофі загинув наш бойовий побратим // vk-паблік «АЗОВ» — полк особливого призначення, 9 січня 2015 В аварии под курортным городом погиб иностранец, воюющий в зоне АТО // ТВ5, 9 січня 2015 . 19 січня 2015 року побратими провели бійця в останню путь.

1813

Базга Юрій Олександрович

, Євтодія Балтський район Одеська область. Проживав у м. Київ. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності.

Був поранений на війні, помер у київському шпиталі від зараження крові. Похований у с. Євтодія. Почему в Балтском районе по «тихому» предали земле тело погибшего Героя «АЙДАРА»? // «Провінція», 11 січня 2015

1814

Попик Сергій Іванович

, Христинівка Черкаська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант, командир танку 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилися батьки та сестра.

Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині (за іншими даними у районі Березівки) під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп, Сергій помер від поранень. Вісті з фронту: одеська мехбригада втратила ще й офіцера, троє бійців поранені // «Думська», 9 січня 2015 Прощатися з героєм прийшла вся Христинівка (відео) // «Про головне», 13 січня 2015

1815

Книш Леонід Олександрович

, Білине Балтський район Одеська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу піхоти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Без батька залишились дворічна донька і чотирирічний син.

Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп. Леонід отримав смертельне поранення, прикривши свого товариша. Тисячі балтян провели в останню путь загиблого героя // «Провінція», 12 січня 2015

1816

Вовк Іван Михайлович

, Мала П'ятигірка Андрушівський район Житомирська область. Сержант, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією. Разом із дружиною виховував двох усиновлених хлопчиків.

Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня. Двоє бійців 26-ї Бердичіської артилерійської бригади загинули в АТО // РІО Бердичів, 9 січня 2015 В районе Счастья погибли два бойца 26-й бердичевской бригады, — волонтер // Житомир.info, 9 січня 2015 На Житомирщині попрощалися з двома загиблими військовослужбовцями // Житомирська ОДА, 12 січня 2015

1817

Яндюк Олег Васильович

, Турчинка Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював токарем у ремонтному цеху Іршанського гірничо-збагачувального комбінату. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та сестра.

Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.

1818

Сидор Олег Миколайович(Позивний «Скіф»)

, Коноплівці (колишня назва Кендерешів) Мукачівський район Закарпатська область. Командир штурмового загону «Яструб» 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Колишній військовий, строкову службу проходив у десантних військах як снайпер-розвідник, потім служив за контрактом. Був активним учасником Революції Гідності, у 8-й «афганській» сотні Самооборони Майдану очолював групу швидкого реагування. Згодом пішов добровольцем на фронт, був учасником практично всіх боїв «Айдару». Залишилась дружина та двоє дітей. Після смерті Олега, його дружина підписала контракт зі 128 ОГПБр і поїхала у Старобільськ на Луганщину.

Загинув близько 3:00 в районі міста Щастя під Луганськом, від вогнепального поранення. І знову безцінна втрата на Сході… Закарпаття втратило ще одного сина — із Мукачево Сегодня, 09.01.2015, трагически погиб доброволец батальона «АЙДАР» Скиф // facebook Батальйон «АЙДАР», 9 січня 2015 Ще один закарпатець віддав життя, захищаючи Україну... // «МедіаЦентр», 10 січня 2015 10 січня з воїном попрощались на Майдані незалежності у Києві. Похований у рідному селі на Мукачивщині. На Мукачівщині попрощались з айдарівцем «Скіфом», який загинув на Луганщині (Фото) // «Мукачево.net», 12 січня 2015

1819

Фурик Роман Степанович

, Коломия Івано-Франківська область. Підполковник міліції, старший інспектор БПСМОП «Миротворець», відряджений до 1-го БОП імені Кульчицького НГУ, заступник командира взводу. Заочно закінчив істфак ЧДУ. З 1985 служив в ОВС у Коломиї, з 1993 в УБОЗ. Тренер з карате-до, чорний пояс. 2006 вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого. Член мотоклубу «Карпати», суддя з мотоспорту. Активний учасник Революції Гідності. Доброволець, звільняв Слов'янськ. Залишилися дружина та двоє синів.

Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Фурик прикривав вогнем відхід побратимів, куля снайпера перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. Похований у Коломиї.

1820

Лагно Роман Іванович

, Волиця Сокальський район Львівська область. Мешкав у м. Сокаль. Старший солдат резерву, старший кулеметник 3-го відділення 2-го взводу 2-ї РОП 1-го БОП імені Кульчицького НГУ. Слюсар КВПіА Сокальського проммайданчика філії «Львівтрансгаз». Капітан волейбольної команди «Львівтрансгазу». Активний учасник Революції Гідності, десятник 10-ї Сокальської сотні. У квітні 2014 добровольцем пішов в НГУ. Залишився син.

Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Лагно прикривав вогнем відхід побратимів, дістав вогнепальні поранення, що несумісні з життям. Похований в Сокалі.

1821

Соколенко Андрій Олексійович(Позивний «Лівша»)

, проживав у м. Київ. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 34-й БТО Кіровоградської області «Батьківщина»). Працював на Рівненській атомній станції, потім працював таксистом у Києві. Підтримував Євромайдан. На початку бойових дій пішов добровольцем у батальйон. Був гарним майстром, окрім своїх військових обов'язків займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й отримав свій позивний. Залишилися батько, сестра та дорослий син.

Під час мінометного обстрілу блокпоста 8 серпня 2014 року в районі Дебальцеве, щоб врятувати життя побратимів, Андрій не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці, з якої коректувальник наводив вогонь російських бойовиків. Поряд з Андрієм розірвалася міна, він отримав чисельні осколкові поранення внутрішніх органів та голови, від яких почалося запалення. Помер у Київському військовому клінічному центрі після 12 операцій та 5-місячної госпіталізації. Потрібна допомога Андрію Соколенку // «112.UA», 12 жовтня 2014

1822

Гриценко Роман Володимирович

, Переяслав-Хмельницький Київська область. Солдат, телефоніст відділення управління взводу управління 3-ї батареї гаубичного артилерійського дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. По закінченні школи здобув професію тракториста в міському профтехучилищі № 22. Протягом 2003—2004 років проходив військову службу у Дівичках. Працював у магазині «Нова лінія» міста Бориспіль. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишились мати, брат, дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Загинув від кулі снайпера в районі міста Щастя під Луганськом. У Переяславі-Хмельницькому оголошено День жалоби // Київська обласна рада, 12 січня 2015 Увесь Переяслав вийшов попрощатися із Романом Гриценком // «Вісник Переяславщини», 13 січня 2015

1823

Лестуха Володимир Михайлович

, Бахмач Чернігівська область. Солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2006 року закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Строкову службу проходив десантником у 95-й оаембр. Повернувся із заробітків з Росії та добровольцем пішов до військкомату в серпні 2014 року. Після навчань у Львові був переведений в зону АТО під місто Щастя, 120 днів провів на передовій, після контузії повернувся додому. Залишилися мати і брат у с. Велика Загорівка.

Трагічно загинув на Львівщині біля с. Підбірці Пустомитівського району на залізничній колії під колесами електрички «Львів-Золочів». Володимир йшов вздовж колії та не реагував на сигнал. Рідні пов'язують його смерть з тяжким психологічним станом після війни, він втратив сон, поїхав на Львівщину, перервавши зв'язок із сім'єю. Десантник, що пройшов Донбас, загинув під колесами потяга на Львівщині // ТСН, 13 січня 2015 Світла пам'ять герою // Борзнянська РДА, 12 Січня 2015 Пам'яті патріота Володимира Лестухи // «Голос Присеймів'я», 19 січня 2015

1824

Бобровник Сергій Володимирович

47 років, Луганська область. Проживав в смт Баришівка Київська область. Молодший сержант, командир відділу інженерної техніки — інженер 1-го інженерного взводу 1-ї інженерно-технічної роти інженерно-технічного батальйону, в/ч пп В1719. За освітою — електрик. Служив в армії, працював у міліції, побував в Чорнобилі під час ліквідації наслідків аварії 1986 року. Переїхав на Київщину, де жив із сім'єю в с. Поділля (Баришівський район), працював автослюсарем. Останні шість років мешкав у Баришівці, мав власну справу з ремонту взуття. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина.

Загинув в смт Володарське, неподалік Маріуполя (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у с. Поділля.

1825

Петрушенко Андрій Сергійович

, Канів Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Закінчив Канівське ПТУ № 23, у 2003 році проходив службу в ЗСУ. Потім навчався у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту за спеціальністю «організація обслуговування ГТК». До мобілізації працював на ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, 7-річна дитина.

В ніч на 11 січня загинув від смертельних поранень під час мінометного обстрілу на блокпосту під м. Горлівка (Донецька область). Прощання з Петрушенко Андрієм // Канів. НЕТ, 12 січня 2015 У Каневі похоронили Героя // Канів. НЕТ, 13 січня 2015 Прим. За даними РНБО, один військовий загинув у районі селища Озерянівка під Горлівкою.

1826

Чомко Ярослав Степанович

, Івано-Франківськ. Резервіст окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, надавав медичну допомогу в медичному пункті Жовтневого палацу. Потім пішов добровольцем на фронт. Після ротації в січні 2015 року повернувся на фронт, служив у військовому шпиталі в центральній лікарні Артемівська.

Отримав несумісне із життям вогнепальне поранення в місті Артемівськ (Донецька область). Проводяться слідчі дії щодо встановлення обставин. Поховали Ярослава в селі Крихівці Івано-Франківського району. Необережне поводження зі зброєю забрало життя // Національна гвардія України, 13 січня 2015 Прикарпаття ховає воїна АТО, який загинув біля Армівська // 5 канал, 16 січня 2015За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинув один військовослужбовець, ще 10 отримали поранення.

1827

Страпчук Олександр Федорович

, Нетішин Хмельницька область. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Із квітня 2014 року перебував на Сході у складі 51 ОМБр, потім воював у 128-й бригаді. Приїхав додому у відпустку на новорічні свята, 16 січня мав повертатись назад під Дебальцеве.

Під час перебування у відпустці в рідному Нетішині після кількох місяців служби у зоні АТО, військовий помер від серцевого нападу. Поховали воїна у місті Славута на Новому кладовищі. Нетішин та Славута попрощалися з військовим // «Славута Ньюз», 14 січня 2015

1828

Безрода Анатолій Миколайович

, Лубни Полтавська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади. У 1989 році закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Служив у Радянській Армії. Після звільнення у запас працював учителем передпризовної підготовки в Михнівській середній загальноосвітній школі Лубенського району. В зоні АТО перебував із серпня 2014 року.

12 січня 2015 року, внаслідок мінометного обстрілу, біля села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), поблизу Донецького аеропорту, отримав поранення несумісне з життям. Помер наступного дня, у шпиталі. Виконали солдатський обов'язок сповна Анатолій Безрода — патріот, який віддав життя за Україну

1829

Корзун Роман Анатолійович

, Київ (район Святошин). Солдат, стрілець-водій мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 22 березня 2014 року. Залишились батьки.

Загинув під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком. Сьогодні Святошин прощається з загиблим земляком, Романом Корзуном, що загинув під час бойових дій в зоні АТО // Святошинська РДА, 17 січня 2015

1830

Васюк Микола Олександрович

, Ставиське Козелецький район Чернігівська область. Рядовий, снайпер 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Працював у місті Київ. Призваний до лав ЗСУ в березні 2014 року. Протягом червня-липня 2014 року у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади брав участь в обороні аеропорту Луганська. У ході боїв отримав дві важкі контузії. У серпні 2014 року отримав відпустку, але через різке погіршення стану здоров'я опинився у військовому шпиталі. Після проходження курсу лікування повернувся до зони АТО. Проходив службу у окремій роті снайперів біля міста Волноваха.

Під час проходження служби через різке загострення хвороби воїна було доставлено до Дніпропетровського військового шпиталю, потім до одного з медичних закладів Києва. Після тривалого лікування, 29 грудня 2014 року Микола повернувся додому. 5 січня через різке погіршення здоров'я знову потрапив до військового шпиталю. Помер 14 січня внаслідок тяжких контузій, отриманих під час оборони аеропорту міста Луганська влітку 2014 року. Похований у рідному селі.

1831

Дорош Тарас Русланович

, Малехів Жовківський район Львівська область. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області. Добровольцем пішов до батальйону у травні 2014 року. Залишилась дружина.

Загинув при виконанні бойового завдання в смт Станиця Луганська. Снайпер поцілив між пластинами бронежилета на грудях.

1832

Гречко Дмитро Миколайович

, Полтава. Солдат, кулеметник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Залишилася старенька хвора матір та брат.

Отримав тяжкі осколкові поранення під час мінометного та гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу села Нікішине (Донецька область) в районі Дебальцеве, помер під час медичної евакуації. Похований у Полтаві. Сьогодні у Полтаві поховають бійця Дмитра Гречко // 0532.ua — Сайт міста Полтави, 18 січня 2015

1833

Касьяненко Сергій Сергійович

, Ушкалка Верхньорогачицький район Херсонська область. Старший матрос, радіотелефоніст 1-го окремого батальйону морської піхоти.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі смт Талаківка, що у 19 км від міста Маріуполь (Донецька область). Похований в с. Ушкалка.

1834

Касьянов Сергій Олексійович

, 19 років, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Із 2 жовтня 2013 року розпочав військову службу за контрактом у 93-й ОМБр, а потім у 74-му розвідбатальйоні. До зони АТО відправився добровільно в серпні 2014 року. Залишилась мати, хворий батько, сестра-близнючка та троє братів, один з яких служить у 93-й бригаді. |

Загинув від тяжкого поранення в бою вранці під час масованої атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Похований у Нікополі. Завтра Никополь проститься с ГЕРОЕМ, Украинским воином, Сергеем Касьяновым // «Город Никополь», 17 січня 2015 І знову Нікополь прощається з героєм! // Офіційний сайт Нікопольської міськради, 17 січня 2015 За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 6 військових, ще 18 отримали поранення. В боях за аеропорт Донецька загинули двоє захисників, 11 отримали поранення.

1835

Ніколаєнко Микола Михайлович(Позивний «Нік»)

, Суми. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. |

Отримав осколкові поранення у селищі Піски (Ясинуватський район), поблизу Донецького аеропорту. Помер у лікарні Артемівська. Поховали бійця на Алеї почесних громадян Центрального кладовища міста Суми. У Сумах прощалися із загиблим бійцем АТО // Муніципальний міський портал Суми, 18 січня 2015

1836

Анатолій

Київ. Військовослужбовець 1-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).

Приїхав на ротацію в Київ. Перед від'їздом у зону АТО вдома зупинилося серце. Стосовно похорону героя 30-ї бригади Анатолія // facebook Юлії Смірнової, 16 січня 2015 Провожаем Толю… // facebook Георгія Туки, 16 січня 2015

1837

Банчук Олег Петрович

, смт. Яблунець Ємільчинський район Житомирська область. Військовослужбовець 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Після закінчення строкової служби в армії продовжив її за контрактом, брав участь в миротворчих операціях. Брав участь у звільненні Слов'янська, Краматорська, у боях за Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина і маленький син.

Загинув 15 січня, обставини загибелі не зазначено.

1838

Олефіренко Юрій Борисович

, Бобринець Кіровоградська область. Капітан 1 рангу, командир 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Військову освіту отримав у Рязанському вищому командному училищі ПДВ СРСР. Двічі служив в Афганістані, у складі українського контингенту в литовській групі виконував обов'язки помічника командира та перекладача, досконало знав мову фарсі. Був справжньою легендою Кіровоградського спецпризначення. 2010 року вийшов на пенсію, проживав із сім'єю в Кропивницькому. З початком бойових дій поновився на службі як комбат 42-го батальйону тероборони, а у серпні 2014 був призначений командиром 73-го МЦСО. Залишилася дружина та дві доньки.

Під час розвідувальної операції підрозділ Юрія виявив та передав координати вогневих точок противника, завдяки чому українська артилерія зупинила обстріл російськими збройними формуваннями мирних мешканців Павлополя. Автомобіль групи Юрія потрапив під мінометний обстріл бойовиків у районі Гранітне — Миколаївка в 40 км від Маріуполя. Юрій отримав важкі поранення, прикривши собою трьох бійців. Помер по дорозі до лікарні. Поранення отримали ще 4 бійці. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького в секторі почесних поховань. Вчера, 16 января, при выполнении боевого задания… // Юрий Бутусов, 17 січня 2015 В бою под Гранитным погиб командир морского спецназа из Очакова // «Новости N», 16 січня 2015 Боєць ВСУ загинув під Маріуполем, прикривши своїм тілом трьох солдат // «Патріоти України», 17 січня 2015 В Кіровограді попрощались з видатним військовим Юрієм Олефіренком // «Перевесло», 19 січня 2015 Великий воїн України // Сайт ГУР МО України, 18 січня 2015 року Життя спеціального призначення // «Урядовий кур'єр», 28 лютого 2015

1839

Тигнян Володимир Олександрович

, Кропивницький. Старший солдат, механік-водій бронегрупи 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Неодружений, залишився брат-близнюк.

Загинув поблизу кургану «Гостра Могила», що неподалік селища Польове (Шахтарський район) Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу та з'їхала у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратись, а Володимира вони не змогли витягти, заклинило люк. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища у Кропивницькому. Сьогодні в Кіровограді прощались з танкістом Володимиром Тигняном (Фото) // «Гречка», 23 січня 2015

1840

Штанський Микола Миколайович

, 55 років, Любомль Волинська область. Старший сержант, командир гармати 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Працював на залізниці. Підтримував Євромайдан. Коли почалися бойові дії, добровольцем пішов захищати Вітчизну.

Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район). ЗМІ повідомляють, що разом з Миколою загинули ще 3 військових. Сьогодні на Волинь привезуть тіло загиблого бійця // «Під прицілом», 19 січня 2015

1841

Босий Олександр Любомирович

, Львів, проживав у Київській області. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією, з вересня 2014 року перебував на Донеччині. Залишилися мати, брат та донька.

Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район), снаряд влучив у бліндаж. Похований у с. Макалевичі на Житомирщині поряд із батьком.

1842

Каракула Віталій Олександрович

, Деражня Хмельницька область. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, в/ч А4150 (Старичі).

Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район).

1843

Слобоженко Сергій Володимирович

, Київ (Подільський район). Солдат, номер обслуги 2-ї батареї гаубично-артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі).

Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район). Похований 21 січня у Києві. Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях // Сайт Подільської РДА м. Києва, 21 січня 2015

1844

Костюк Віталій Володимирович

, Косівка (Олександрійський район) Кіровоградська область. Кулеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Вивчився в СПТУ № 31 на механізатора. Після служби в армії займався будівництвом. Деякий час працював у олександрійської фірмі «Будмонтаж», а в основному їздив на заробітки. Призваний за мобілізацією 29 квітня 2014 року. З батальйоном ніс службу в Каховці, Мелітополі, потім у зоні АТО біля міста Щастя та Горлівки. Залишились мати, дружина та 12-річна донька.

8 січня під час несення служби в районі міста Горлівка (Донецька область) боєць від падіння отримав травму голови та з діагнозом «сильний забій» потрапив у харківський шпиталь, де в нього виявили інші хвороби. Через тиждень помер у шпиталі. Згідно з висновком, смерть настала 16 січня внаслідок гострого отруєння невідомою речовиною, що спричинило ураження печінки, нирок, стравоходу та легенів. В останню путь провели учасника АТО з Олександрійського району // «Гречка», 21 січня 2015

1845

Суслопаров Олександр Олександрович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, навідник механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Як багатодітний батько міг би не йти на фронт, але пішов добровольцем. Залишилася вагітна дружина та троє дітей (13, 12 і 8 років). У червні народилася четверта дитина.

О 14-й годині на блокпосту смт Станиця Луганська біля річки Сіверський Донець чоловік 65-70 років назвався місцевим мешканцем, подарував військовим 3-літрову банку меду, подякував їм за службу та пішов. Коли бійці відкривали банку, вибухнув закладений у неї вибуховий пристрій. В результаті диверсійного акту один військовий загинув, ще двоє отримали поранення.Роман Бочкала. Цинизму террористов нет предела // facebook, 17 січня 2015 Прес-реліз про найбільш резонансні кримінальні правопорушення та події за вихідні станом на 19 січня 2015 року Прощання з Олександром Суслопаровим // ТРК Рудана, 26 січня 2015 Дружина Любов і четверо дітейПрим.: Терориста, яким виявився громадянин Микола Рубан, 1951 р.н., затримали через місяць під час спроби другого теракту, а в березні 2016 року його засудили до 15 років позбавлення волі. Разом з тим, 29.12.2019, засудженого було звільнено і видано терористам в ході обміну полоненими поміж Україною, Росією і підконтрольними Москві терористами Кого Україна видала на обмін: список. 30.12.2019, 13:03 Великий обмін: Кого віддала Україна? 30.12.2019, 15:30

1846

Дідач Ігор Йосипович

, Модричі Дрогобицький район Львівська область. Старший солдат резерву, стрілець-гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Працював у поліклініці. Був активним учасником Революції Гідності. У квітні 2014 року записався добровольцем до батальйону. Влітку під час відпустки Ігор у Трускавці затримав двох злодіїв, які пограбували жінку в маршрутці, та передав їх правоохоронцям. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.

Близько 19:00 5 січня під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі поблизу міста Артемівськ (Донецька область) зіткнулись вантажівка та автобус «Богдан», внаслідок чого загинули 12 бійців батальйону. В цій аварії Ігор отримав важкі травми. 17 січня о 9-й ранку, не виходячи з коми, воїн помер у київському шпиталі. Похований на кладовищі рідного села. У київському шпиталі помер 40-річний боєць батальйону ім. С.Кульчицького трускавчанин Ігор Дідач // «Дрогобицьке земляцтво», 17 січня 2015 Загинув боєць АТО Ігор Дідач, який влітку затримав двох злодіїв у Трускавці // «Львів Online», 17 січня 2015 Похорон Героя Ігоря Дідача відбудеться сьогодні в с. Модричі о 14 годині // «Galinfo», 19 січня 2015

1847

Сігаєв Віктор Геннадійович

, Новояворівськ Яворівський район Львівська область. Прапорщик, військовослужбовець 3 батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного. |

Загинув під час бойового зіткнення з противником поблизу смт Оленівка (Волноваський район) Донецької області. Вранці подзвонили російські бойовики і повідомили, що вони забрали тіло Віктора та його товариша в Донецьк, і щоб за ним приїхали родичі. У зоні АТО загинув прапорщик Академії Сухопутних військ Віктор Сігаєв з Яворівщини // Яворівська РДА, 21 січня 2015 В Академії Сухопутних Військ попрощалися з прапорщиком, який загинув на Сході // «Український погляд», 5 лютого 2015

1848

Карпенко Василь Васильович

, Олевськ Житомирська область. Проживав у м. Новоград-Волинський. Підполковник, заступник командира 10-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (раніше 10-й БТО «Полісся»). Довгий час був командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту у м. Новоград-Волинський. Після оголошення першої хвилі мобілізації навесні 2014 року долучився до формування 10-го батальйону тероборони і підготовки новобранців. Залишилася дружина та дві дорослі доньки.

Загинув у бою поблизу м. Докучаєвськ (Донецька область). Поховали Героя на міському кладовищі м. Новоград-Волинський, в секторі почесних поховань «Алея слави». У Житомирській області прощаються з двома військовослужбовцями // Житомир.info, 27 січня 2015

1849

Трух Володимир Володимирович

, Жабинці (Гусятинський район) Тернопільська область. Солдат, водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади. Грав у футбол, щорічно брав участь у вертепі. Призваний за мобілізацією 30 серпня 2014 року. 20 січня мав приїхати на ротацію, влітку планував одружитись. Залишилися батьки, старші брат з сестрою та наречена.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в Аеропорту Донецька. Машину бійців підірвали на під'їзді в аеропорт. Володимиру відірвало руку, напарник заніс його в новий термінал ще живого, але воїн помер від втрати крові. В боях за донецький аеропорт загинув десантник з Тернопільщини // «За Збручем», 19 січня 2015 Володимир Трух загинув під час оборони Донецького аеропорту // 20 хвилин Тернопіль, 19 січня 2015 Загиблий боєць з Тернопільщини у сні попросив пробачення за те, що не довів наречену до шлюбу // «За Збручем», 25 січня 2015 Визволений з полону «кіборг» розповів, як на його очах загинув боєць з Тернопільщини. Відео // Інформаційний простір Тернополя, 13 лютого 2015

1850

Нагорняк Віталій Володимирович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир гранатометного відділення механізованої роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Залишилася дружина та діти.|

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Віталій вогнем з гранатомету стримував атаку противника, врятував своїх бойових товаришів ціною власного життя.

1851

Сухіашвілі Тамаз Нодаревич

, Хашурі Грузія. Грузинський доброволець, воював разом із 93-ю окремою механізованою бригадою. Лейтенант армії Грузії, служив у Горійському загоні спеціального призначення. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку й Афганістані, у війні в Південній Осетії 2004 року, боровся проти російської агресії 2008 року. Добровольцем долучився до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. Залишилась дружина та двоє маленьких синів.

Загинув близько 18:00 у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецька під час виконання бойового завдання із відволікання сил противника з метою вивезення поранених з Донецького аеропорту Вчера в оборонительных боях вокруг донецкого аэропорта против российских террористов погиб грузинский доброволец Тамаз Сухиашвили // Mikheil Saakashvili, 18 січня 2015 Тіло загиблого при захисті аеропорту Донецька грузина доставлять до Києва // «Українська правда», 19 січня 2015 В операції брали участь військові 6 роти 2 батальйону 93 омбр та бійці ДУК Правий сектор.. 21 січня 2015 року бійця провели в останню путь в Києві на Майдані Незалежності.

1852

Фурдик Дмитро Миколайович

, останні 20 років проживав у Дніпропетровську. Солдат, командир відділення 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Дитинство провів у Вільнянську Запорізька область, куди сім'я Дмитра переїхала, коли йому було 2 роки. Навчався у Дніпропетровському інституті фізичної культури та спорту, який закінчив у 2002 році з відзнакою. Екс-гравець клубу «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Займався ресторанним бізнесом, був артдиректором одного із закладів Дніпропетровська, влаштовував масові заходи. 1 жовтня 2014 року призваний за мобілізацією. Залишилися мати, брат і дружина.|

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. У Дмитра поцілив ворожий снайпер, коли він витягав з-під обстрілу пораненого бійця. Похований на кладовищі с. Павлівське Вільнянського району. У зоні АТО загинув футболіст // Еспресо.TV, 21 січня 2015 В Донецком аэропорту погиб спортсмен (фото) // «Сегодня», 21 січня 2015 В Запорізькій області простились з героїчно загиблим «кіборгом» // «Індустріалка», 21 січня 2015

1853

Лисенко В'ячеслав Олексійович

, Березівка (Гребінківський район) Полтавська область. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року.

Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.

1854

Остапенко Владислав Станіславович(Позивний «Остап»)

, 51 рік, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 3-ї роти 1-го мехбатальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання Нікопольського управління експлуатації газового господарства. Роботі у Міськгазі віддав 14 років. 7 серпня 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися дружина та донька.

Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.

1855

Михайлов Геннадій Валерійович

, Бехтери Голопристанський район Херсонська область. Солдат гранатометного відділення 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї.|

Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) у зоні АТО. Похований в с. Бехтери. Михайлов Геннадій Валерійович // Сайт Херсонської ОДА 27 травня у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї відбулось відкриття меморіальних дощок захисникам нашої Вітчизни // Сайт ХПСЛ, 27 травня 2016

1856

Пресняков Максим Сергійович(Позивний «Артист»)

, Мошни Черкаська область. Капітан, командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Закінчив Одеську військову Академію. Останні 5 років жив і служив на Дніпропетровщині у с. Черкаське (Новомосковський район), де розташована військова частина. Виконував бойові завдання в зоні АТО з липня 2014 року. У 28-річного капітана було дві мрії — створити сім'ю і зняти фільм про бойову міць української армії. |

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Повертаючись після виконання завдання, розвідники на БМП потрапили у засідку в районі селища Піски (Ясинуватський район) та були обстріляні противником з РПГ. Капітан прикрив собою підлеглого, врятувавши йому життя. Після прощання у військовій частині в Черкаському героя поховають у рідному селі Мошни. У Мошнах хоронитимуть «кіборга» // «ПроГоловне», 19 січня 2015 На Дніпропетровщині попрощались із розвідником, який загинув, врятувавши побратима // «Радіо Свобода», 20 січня 2015 Прощання з Максимом Пресняковим, який загинув в с. Піски // «5 канал», 21 січня 2015

1857

Данильченко Олександр Опанасович

, 54 роки, Донецьк. Проживав у с. Ільниця Іршавський район Закарпатська область. Сержант, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). На фронт пішов добровольцем 21 серпня 2014 року. Залишилась дружина, четверо дорослих дітей та п'ятеро внуків.|

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька від осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град». У Донецьку трагічно загинув закарпатський військовий // Uzhgorod.net.ua, 23 січня 2015 Ільниця зі сльозами болю зустрічала земляка, що загинув у зоні АТО (фото) // «Irshava News», 29 січня 2015

1858

Петров Сергій Юрійович

, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У 2011 році закінчив Дніпропетровський національний університет а спеціальністю «Політологія», отримавши кваліфікацію політолога та вчителя соціально-гуманітарних дисциплін. Восени 2014 року добровольцем пішов захищати Вітчизну. |

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.

1859

Подорожний Сергій Володимирович

, Тернівка Дніпропетровська область. Молодший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Сергій пройшов «іловайський котел», полон, був поранений. Залишилась сім'я, 11-річна донька.|

Загинув в ніч на 19 січня в селі Тоненьке поблизу Донецького аеропорту. Під час обстрілу в укриття потрапив снаряд з РСЗВ «Град».

1860

Никоненко Сергій Григорович(Позивний «Косічка» / «Сєдой»)

, Миргород Полтавська область. Солдат, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Ветеран-«афганець». Мав дві вищі освіти. З перших днів подій на сході брав активну участь в організації блок-постів на під'їздах до рідного міста. Одним із перших долучився до волонтерського руху допомоги армії. У червні добровольцем пішов у батальйон. Донька Сергія також займається волонтерством.

Загинув внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка (Луганська область). Після 3-ї години ночі кілька снарядів влучили в приміщення сільської школи, два корпуси зруйновані повністю, один частково. Сергій отримав важкі поранення і помер в лікарні міста Щастя. Таким мы его запомним // Батальон «АЙДАР», 18 січня 2015 Під Щастям загинув айдарівець із Миргорода Сергій Никоненко // «Полтавщина», 19 січня 2015 Київ прощається з бійцем «Айдару», який загинув на Луганщині // «5 канал», 20 січня 2015 У Миргороді попрощалися з земляком, який загинув у зоні АТО // Сайт Миргородської міської ради, 21 січня 2015

1861

Сурженко Сергій Іванович

, Новоархангельськ Кіровоградська область. Солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир).

Отримав смертельні поранення поблизу села Спартак (Ясинуватський район) у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту. Кіровоградщина втратила ще одного бійця // «Перша електронна газета», 20 січня 2015

1862

Івах Дмитро Анатолійович

, Хмельницький. Старший лейтенант, командир роти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З весни 2014 року перебував у зоні АТО. Від 3 червня після поранення ротного Дмитро виконував обов'язки командира роти. Залишились батьки.

Під час бойових дій з утримання коридору до аеропорту Донецька бійці потрапили під обстріл з РСЗВ «Град». Дмитру осколок влучив у голову, він загинув на місці. Ще двоє бійців померли у санітарному автомобілі по дорозі, та 14 отримали поранення. Поховали Дмитра на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Раково. У Донецькому аеропорту загинув командир десантної роти // 33 канал, 20 січня 2015 Хмельницький зустрів «кіборга» Дмитра Іваха, який загинув під донецьким аеропортом // Є, 21 січня 2015 Хмельницький у жалобі: сьогодні поховали героя АТО Дмитра Іваха // Є, 22 січня 2015

1863

Парубець Сергій Сергійович

, 19 років, Дрімайлівка Куликівський район Чернігівська область. Солдат, навідник 1 аеромобільно-десантної роти 1 аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З 2013 року проходив військову службу за контрактом. Залишилися мати і молодший брат.

Загинув у боях з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт поблизу села Спартак (Ясинуватський район) під час обстрілу з РСЗВ «Град». На Куликівщині поховали загиблого Героя // Куликівська РДА, 21 січня 2015

1864

Воробйов Андрій Олександрович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, кулеметник парашутно-десантної роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). |

Не уточнено. Імовірно, загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. В четверг, 22-го января, Кривой Рог простится с его сыном Андреем Воробьевым

1865

Кушнір Юрій Іванович

, Каплівка Хотинський район Чернівецька область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після строкової служби рік служив в Африці у складі миротворчої місії в Сьєрра-Леоне. Працював телемайстром. Призваний за мобілізацією, з вересня ніс службу в зоні АТО. Залишилася дружина та 10-річна донька.

Отримав важке поранення у голову від вибуху міни в бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Юрію надали першу медичну допомогу, однак від отриманих поранень він помер дорогою до лікарні. До Чернівців привезли загиблого буковинського «кіборга» // Buknews, 21 січня 2015

1866

Смолярчук Василь Іванович(Позивний «Чапаєв»)

, Тристень Рожищенський район Волинська область. Солдат 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Виріс у багатодітній сім'ї. Мобілізований 19 серпня 2014 року, з листопада перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та 4-річна донька.

Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів після підриву російськими бойовиками нового терміналу. 30 квітня з воїном попрощалися у райцентрі Рожище, 1 травня поховали у рідному селі Тристень. Запаленими лампадками Рожище зустрічало загиблого «Киборга» // «Волинські новини», 30 квітня 2015 Смолярчук Василь Иванович (пошук)

1867

Розналевич Юрій Анатолійович

, Київ (район Святошин). Солдат, розвідник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив строкову службу. Вступив у Київський міжнародний університет на факультет журналістики. Влітку добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра.

13 січня поблизу смт Станиця Луганська армійська вантажівка «Урал» підірвалася на радіокерованому фугасі. Юрій отримав важке поранення голови з пошкодженням стовбуру головного мозку, провів кілька днів у комі та помер не приходячи до тями. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва. Приходи почтить героя: в Киеве простятся с погибшим бойцом АТО // kiev.vgorode, 22 січня 2015 Прощання з розвідником Юрієм Розналевичем // «5 канал», 23 січня 2015

1868

Панченко Олексій Анатолійович

, Черкаси. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, служив у сформованому в серпні 2014 року черкаському взводі. У 1994 році закінчив пожежно-технічне училище, де й продовжив проходження служби на посаді інспектора по роботі з особовим складом до 1997 року. До мобілізації був начальником відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Черкаській області. Призваний за мобілізацією 22 серпня 2014 року, з листопада 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та син.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Колектив Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті висловлює співчуття у зв'язку зі смертю Олексія Панченка // Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті, 21 січня 2015

1869

Мусієнко Олег Петрович

, Київ. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька.

1870

Данюк Олександр Григорович

, Широке (Широківський район) Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник механізованої роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг).

Загинув у смт Станиця Луганська. Завтра криворожане простятся с Александром Данюком, погибшим в зоне АТО // 0564.ua — Сайт города Кривого Рога, 22 січня 2015

1871

Дмитренко Віталій Володимирович

29 років, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією. Без батька залишились двоє дітей.

Обставини не уточнено. Загинув у Донецькій області. Сьогодні (20.01.15) віддав життя за Україну наш друг // facebook Спільна Справа, 20 січня 2015

1872

Іщенко Сергій Михайлович

, Роздільна Одеська область. Проживав у Дніпропетровську. Солдат, радіотелеграфіст-кулеметник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Закінчив профтехучилище в м. Роздільна, відслужив в армії. Потім переїхав до Дніпропетровська. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та дружина.

6 січня зі своїм підрозділом виїхав на захист аеропорту Донецька. Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту, де до останнього вів бій та надавав допомогу пораненим побратимам. 14 липня воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом. Іщенко Сергій Михайлович

1873

Олефір Олександр Павлович(Позивний «Борода»)

, Острів (Рокитнянський район), Київська область. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У березні 2014 року пішов служити добровольцем. Двічі обороняв Донецький аеропорт. |

Загинув в Донецькому аеропорту. 20 січня після другого вибуху у терміналі, зв'язок із військовим увірвався. 26 березня тіло військового було знайдене під завалами. 7 квітня бійця провели в останню путь мешканці рідного села та побратими На Київщині поховали 22-річного «кіборга» Олександра Олефіра // «5 канал», 7 квітня 2015.

1874

Купріянов Андрій Олександрович(Позивний «Якут»)

, Нова Збур'ївка Голопристанський район Херсонська область. Солдат, стрілець 3-ї роти 1-го мехбатальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією 24 серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. |

Загинув в новому терміналі Донецького аеропорту. В останнє Андрія бачили перед другим вибухом у терміналі в ніч з 20 на 21 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 грудня 2015 року воїна перепоховали у с. Нова Збур'ївка.

1875

Кравченко Павло Станіславович

, Димитрове Олександрійський район Кіровоградська область. Солдат, розвідник-кулеметник 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Пішов до ЗСУ за контрактом після того, як мобілізували його молодшого брата. Залишилася мати, брат.

За повідомленням волонтерів, загинув в аеропорту Донецька під час виконання завдання з евакуації поранених, бійці потрапили під обстріл із «Градів» та артилерії. Вважався зниклим безвісти, тіло виявили під завалами волонтери і впізнали за татуюванням. Поховали Павла 2 квітня на міському кладовищі смт Димитрове. Кравченко Павел Станиславович Розвідника-кулеметника з Димитрового проводжали в останню путь всім селищем // novosti.kr.ua, 2 квітня 2015

1876

Пєтухов Дмитро Юрійович

, Миколаїв. Старший солдат інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Займався боксом в спортивному комплексі «Зоря». 2012 року закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту. 2013 року пішов в армію, проходив строкову службу в Центрі «Десна», потім у Новограді-Волинському. Повернувшись до Миколаєва, вступив на військову службу до 79-ї аеромобільної бригади за контрактом. Залишились мати, маленький брат та наречена.|

Загинув в районі аеропорту Донецька поблизу села Водяне (Ясинуватський район). Бійця накрила бетонна стіна, що обвалилася під час обстрілу з РСЗВ «Град». Обірваний алгоритм життя // «Рідне Прибужжя», 25 червня 2015

1877

Кожурін Віктор Володимирович

, Болград Одеська область. Солдат, старший сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). З 2013 року служив за контрактом, проживав у Миколаєві. Був єдиним сином у батьків. |

Група військовослужбовців поверталась після виконання завдання із розмінування проходу в аеропорту Донецька та потрапила під обстріл противника з РСЗВ «Град». Після прощання у Миколаєві, героя поховали у рідному Болграді.

1878

Вітишин Іван Васильович

, Велика Лука (Тернопільський район) Тернопільська область. Старший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4, за фахом столяр-тесля. Після закінчення училища служив у Криму. На фронт пішов добровольцем в серпні 2014 року. Залишилася дружина та три доньки.

19 січня був поранений в новому терміналі аеропорту Донецька, помер від поранень в ніч на 21 січня. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня. Іван помер з фотографіями дітей у долоні… Тіло загиблого воїна з аеропорту вивезли волонтери. 19 лютого Івана поховали на малій батьківщині. Із Іваном Вітишиним у Тернополі прощалися тисячі людей (Фото) // «7 днів», 19 лютого 2015 На Тернопільщині попрощалися із загиблим захисником Донецького аеропорту // ТСН, 19 лютого 201519 січня терористи під прикриттям димових шашок здійснили підрив у новому терміналі аеропорту Донецька. Внаслідок обвалу перекриттів на другому поверсі терміналу серед захисників аеропорту є травмовані і загиблі.

1879

Ґудзик Дмитро Васильович

, 25 років, Ванів Сокальський район Львівська область. Солдат, механік-водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади.

В ніч на 20 січня виїхав з с. Піски забирати поранених з аеропорту Донецька. Загинув в результаті пожежі та вибуху боєкомплекту. Був похований, як тимчасово невстановлений захисник України, на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро. 24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту. Рідні Дмитра не впізнали тіло у Дніпропетровську, проводиться експертиза ДНК. У боях в зоні АТО загинули наші земляки 27.08.2021 року, після ідентифікації за ДНК, був перепохований в м. Белз на Львівщині Указ Президента України №25/2022 від 21 січня 2022 року “Про відзначення державними нагородами України”.

1880

Мельник В'ячеслав Олександрович(Позивний «Анчоус»)

, с. Сєвєрний Усть-Янський улус Якутія РРФСР. З 2-річного віку проживав у с. Білокриниця (Кременецький район) Тернопільська область. Солдат, навідник зенітно-артилерійського взводу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2014 року напередодні мобілізації загинула друга дружина В'ячеслава. Залишилися двоє маленьких дітей від першого шлюбу.

Загинув у боях за аеропорт Донецька. Мельник В'ячеслав Олександрович

1881

Лізвінський Валерій Іванович

, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Майор, помічник командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Поховання 22 лютого на Алеї слави міського кладовища. Під Донецьким аеропортом зник «кіборг» з Кам'янця-Подільського // «НГП», 2 лютого 2015

1882

Самак Микола Миколайович

, Баня-Березів Косівський район Івано-Франківська область. Солдат, стрілець зенітно-ракетного взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання. У зоні АТО перебував з жовтня 2014 року. Залишилася сестра.

Зник безвісти 19 січня, під час оборони аеропорту Донецька. Група, у складі якої був Микола, виїхала на МТ-ЛБ до нового терміналу. В умовах недостатньої видимості машина потрапила під обстріл та згоріла до тла. Упізнаний за результатами експертиз ДНК серед похованих під Дніпро невідомих героїв. Похований 10 липня 2016 року в с. Баня-Березів. В зоні АТО загинув ще один молодий прикарпатський вояк (фото) // «Правда.if.ua», 27 січня 2015 Доставка на Прикарпаття тіла загиблого бійця затримується // «Правда.if.ua», 29 січня 2015 На Прикарпатті, щоб ідентифікувати загиблого бійця, робитимуть ексгумацію тіла батька // Depo.Закарпаття, 14 березня 2016 На Косівщині прощаються з кіборгом Миколою Самаком, який рік був похований у Дніпрі як невідомий солдат // «Дзеркало Коломиї», 9 липня 2016 Сьогодні на Прикарпатті поховали молодого «кіборга», який загинув у ДАП ще у 2015 році // Правда.if.ua, 10 липня 2016 року

1883

Дацюк Юрій Анатолійович

, Глинськ (Здолбунівський район) Рівненська область. Солдат, навідник 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув у боях за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня з аеропорту. Після підриву терористами нового терміналу аеропорту вважався зниклим безвісти, на початку лютого була інформація, що Юрій поранений і перебуває у полоні. Тіло воїна упізнано за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з Донецька 18 лютого. Експертиза ДНК показала, що зниклий солдат «кіборг» зі Здолбунівщини загинув // ZDOLBUNIV.COM, 6 квітня 2015 Здолбунівчанин «кіборг» Юрій Дацюк перебуває в полоні терористів «ДНР» // ZDOLBUNIV.COM, 30 січня 2015

1884

Савчук Петро Васильович

, Червоноград Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у ВПУ № 11. У зоні АТО перебував із серпня 2014 року.

Загинув у бою під час оборони аеропорту Донецька. 16 квітня воїна поховали на Бендюзькому кладовищі. Герої не вмирають! // Паблік «Останні та найсвіжіші новини Червонограда

», 16 квітня 201524 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту. Рідні Петра не впізнали тіло у Дніпропетровську, ідентифікація проводилася за експертизою ДНК.

1885

Полицяк Петро Петрович(Позивний «Чорний»)Герой України (орден «Золота Зірка»)

, Борбин Млинівський район Рівненська область. Солдат 1-го відділення 1-го взводу 7-ї рота 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у місті Дубно, звідки і був мобілізований до Збройних Сил України. Мав наречену, з якою хотів одружитись.

Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Зв'язок із Петром 20 січня після підриву терористами нового терміналу. Тіло воїна було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з-під завалів аеропорту у морг Дніпропетровська. Загинув десантник // «Рівне вечірнє», 24 лютого 2015 На Рівненщині поховали кіборга «Чорного» (+фото) // «ЧаРівне», 20 лютого 2015

1886

Зінич Ігор Вікторович(Позивний «Псих»)Герой України (орден «Золота Зірка»)

, Рокитне, Київська область. Молодший сержант, медбрат 80-ї окремої аеромобільної бригади. У 2009 році закінчив фельдшерське відділення Білоцерківського медичного коледжу. Працював фельдшером в Рокитнянській центральній районній лікарні. На фронт пішов добровольцем. Врятував десятки життів в Донецькому аеропорту. Залишилися батьки. За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові Указом Президента України № 582/2015 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)

В останні дні перед підривом терористами нового терміналу аеропорту Донецька Ігор рятував життя поранених в умовах, коли їх неможливо було вивезти з аеропорту, під постійними обстрілами. Сам був поранений. Загинув під завалами в новому терміналі. Друзі, 20 січня зник один із «кіборгів», військовий медик, молодший сержант 80 аеромобільної бригади Зінич Ігор Вікторович героїчно загинув в Донецькому аеропорту Позывной Псих. Отчаянно смелый медик, отдавший жизнь на войне // «Українська правда. Життя», 6 березня 2015 . 19 лютого на малій батьківщині бійця провели в останню путь.

1887

Опанасенко Валентин Леонідович(Позивний «Партизан»)

, Немішаєве Бородянський район Київська область. Солдат 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Без батька залишився маленький син.

Загинув під час оборони аеропорту Донецька. В останнє товариші бачили Петра 20 січня в аеропорту. Ідентифікований серед загиблих. 9 квітня з воїном попрощалися на Бороднянщині. Похований в смт Немішаєве. Чому ти лишив нас…, ти… // vk Оксана Бондаренко, 8 квітня 2015 Опанасенко Валентин Леонидович // Всеукраинский портал поиска пропавших без вести

1888

Скляров Дмитро Сергійович

, Волгоград РРФСР. Проживав у с. Уладівка Літинський район Вінницька область. Молодший сержант 3 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. У дитячому віці переїхав із сім'єю на Вінниччину, де пішов до школи в с. Журавне (Літинський район). Закінчив Ладижинський технікум механізації, здобувши спеціальність механіка-техніка. Після проходження строкової служби у Львівській 80-й десантній бригаді у 2004 році брав участь в миротворчій місії в Іраку. В серпні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну. Залишилися батьки.|

Загинув під час оборони аеропорту Донецька в результаті артилерійського обстрілу. 7 квітня Дмитра упізнали серед загиблих в Дніпропетровському морзі. 8 квітня з воїном попрощалися в Уладівці. Похований у сусідньому селі Журавному. Хто пам'ятає, я писала про пошук кіборга Склярова Дмитра. // Волонтери самооборони Хмільника, 7 квітня 2015 Проводжали героя // Літинська РДА, 9 квітня 2015

1889

Козак Володимир Миколайович

, Мала Антонівка Білоцерківський район Київська область. Старший солдат 3 взводу 9-ї роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив у прикордонних військах, працював столяром на меблевій фабриці та водієм у дорожньому управлінні. З початком російської окупації Криму пішов до військкомату добровольцем, але призвали його 28 серпня. Із листопада перебував у зоні АТО, з 14 січня 2015 року — в Донецькому аеропорту. Залишилися дружина та дві дорослі доньки.

Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Був двічі поранений в руку, та коли поранених вивозили, залишився в аеропорту. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК, поховали воїна 17 квітня у рідному селі Мала Антонівка.

1890

Боднарюк Олександр Васильович(Позивний «Бандит»)

, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 9-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Олександр відвозив до аеропорту підкріплення, а звідти забирав поранених. Останній раз виходив на зв'язок 20 січня, о 10:20. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Поможіть розшукати // Сайт «Допомога» Експертиза ДНК підтвердила смерть в зоні АТО «Кіборга» з Буковини, який вважався зниклим безвісти. 16.06.2015, 22:00

1891

Грошев Олександр Іванович

, Головне Любомльський район Волинська область. Мешкав у селі Масловець. Солдат 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 22 червня воїна провели в останню путь в рідному селищі.

1892

Демчук Вадим Володимирович

, Нововолинськ Волинська область. Сержант, командир 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишились батьки. Батько Вадима колишній військовий, капітан.

З 14 січня перебував у новому терміналі аеропорту Донецька. Зник безвісти під час боїв за аеропорт, з 20 січня не виходив на зв'язок. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року з воїном попрощалися у Нововолинську. Нововолинського «кіборга» Вадима Демчука провели в останню путь // Інформаційний портал «Нововолинськ», 8 липня 2015 Батьки похованого на Волині Героя АТО досі вірять, що він живий // «ВАР», 8 липня 2017

1893

Грицан Андрій Володимирович(«Каптьор»)

, Великі Дідушичі Стрийський район Львівська область. Солдат 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Працював на заводі «Леоні». Мобілізований у кінці серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра.

19 січня дзвонив з Донецького аеропорту, був поранений. Загинув під час оборони аеропорту 20 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року воїна поховали у рідному селі. Звернувся брат зниклого кіборга

1894

Бузенко Володимир Петрович(Позивний «Італієць»)

, Великий Кучурів Сторожинецький район Чернівецька область. Солдат 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Він закінчив ПТУ, був механіком. Був депутатом сільської ради. призваний за мобілізацією, після підготовки на Яворівському полігоні у листопаді 2014 року поїхав до зони АТО, під Донецьк. Залишилися мати, дві сестри і молодший брат. Батько помер через місяць після смерті сина, не витримало серце.

Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Тіло знайдене в Дніпропетровську серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів. Ідентифікований за експертизою ДНК. 1 грудня 2015 року Володимира поховали у с. Великий Кучурів. Бузенко Володимир Петрович (пошук) Родина кіборга з Буковини не вірить, що він загинув. 26.11.2015, 19:48 Сотні буковинців прийшли віддати шану Герою-кіборгу В. Бузенку // «Від і До», 2 грудня 2015 Останні з «кіборгів»: Прощання з Володимиром Бузенком // Укрінформ, 1 грудня 2015

1895

Байненков Борис Михайлович(Позивний «Бойок»)

, 51 рік, Семенівка (Обухівський район) Київська область. Капітан, командир взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Пішов захищати Батьківщину 15 серпня 2014 року.

Загинув в аеропорту Донецька. В останнє виходив на зв'язок 20 січня об 11:30, в розмові повідомив про перший обвал перекриття, та бійців під завалами. 1 квітня упізнаний в Дніпропетровську серед вивезених з аеропорту загиблих. Поховання 2 квітня на Германівському кладовищі. Байненков Борис Михайлович (пошук)

1896

Ковальов Юрій Анатолійович

, Криничне (Маневицький район) Волинська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.Зниклий безвісти.

Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня. Ковальов Юрій Анатолійович (пошук)

1897

Бондар Олександр Володимирович

, Львів. Старший сержант, військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. До Збройних Сил України був призваний за частковою мобілізацією в середині серпня 2014 року. В серпні-листопаді проходив навчання на Яворівському полігоні, а 08.11. 2014 року, в складі підрозділу, відбув до зони бойових дій — в м. Костянтинівка. З 05.01.2015 року — захищав Донецький аеропорт. Кіборг.

Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька, вважався зниклим безвісти (№ тіла 557/л) 12.05.2015, фрагменти тіла загиблого були забрані з Калінінського моргу м. Донецька. Був похований на Краснопільському кладовищі (ділянка № 79, поховання № 8363) у м. Дніпрі, як невідомий. В подальшому, фрагменти тіла загиблого були ідентифіковані за експертизою ДНК. 04.12.2021 року перепохований на Алеї Героїв Личаківського кладовища у м. Львові Указ Президента України № 177/2020 від 12.05.2020 У Львові перепоховали кіборга Олександра Бондара. 04.12.2021, 12:15.

1898

Степанишин Валерій Віталійович

, Львів. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.Зниклий безвісти.

Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.

1899

Кравчук Олександр Михайлович

Аршичин Млинівський район Рівненська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.Зниклий безвісти.

Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.

1900

Атаманчук Олександр Олександрович

, Миропіль Романівський район Житомирська область. Старший солдат 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З перших днів був в АТО. Восени 2014 року отримав поранення, після лікування повернувся на службу.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.

1901

Марковський Володимир Геннадійович

, Улашанівка (Славутський район) Хмельницька область. Капітан, командир 1 роти 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Захищати Батьківщину поїхав ще у березні. Був єдиним сином у сім'ї, залишилася мати.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Під час висування на допомогу захисникам аеропорту двоє розвідників підірвались на фугасі, ротний разом зі своїми бійцями витягнув їх до машини і в цей час поряд розірвався снаряд. Весь удар прийшовся на Володимира і ще одного бійця, якого він прикрив собою, врятувавши йому життя. Хмельниччина втратила ще одного Героя // «Є», 21 січня 2015 В зоні АТО загинув Володимир Марковський з Славутського району // Хмельницька ОДТРК, 21 січня 2015 Командир розвідроти житомирської 95-ї бригади загинув, рятуючи свого підлеглого // Житомир.info, 22 січня 2015

1902

Ремішевський Віталій Валентинович

, Голосків (Кам'янець-Подільський район) Хмельницька область. Солдат, водій 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Пройшов війни в Іраку та Лівані. Добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину. Залишилась дружина та троє дітей.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Як повідомили у Хмельницькому облвійськкоматі, поблизу села Піски (Ясинуватський район) його тактична група потрапила під обстріли бойовиків. Під Донецьком загинув Віталій Ремішевський — батько трьох дітей з Голоскова // «ВЖЕ інфо», 23 січня 2015 Згідно з повідомленнями учасників оборони аеропорту Віталій загинув, і визнаний загиблим. Тіло не знайдене (не ідентифіковане).

1903

Миронюк Андрій Миколайович(Позивний «Сет»)

, Умань Черкаська область. Останні 13 років проживав у м. Маріуполь Донецька область. Солдат, командир 3-го взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Хорунжий УНСО. Брав участь у війні в Ічкерії в загоні УНСО та у Грузії. Свої спогади про ті події видав власною книжкою: Миронюк А. «kavkaz.ua. Скіф». — К.: «Зелений пес», 2004. — 288 с. На фронт пішов добровольцем, воював близько місяця.Олег Буланчук (вчитель Андрія): «Моя думка взагалі така. Якби він пережив ці бої, то, можливо, був би у нас новий Хемінгуей скоріше всього».

Група Миронюка мала прикривати розрахунок зенітників, які виїхали на МТ-ЛБ в напрямку аеропорту, щоб надати вогневу підтримку оборонцям нового терміналу. Через туман виїхали за 800 м у стороні від місця призначення, потрапили під обстріл. Біля розбитого ангару зав'язався стрілецький бій. У перші ж хвилини бою Андрія смертельно поранило кулею снайпера у верхню частину тулуба, за кілька хвилин він помер. 27 січня героя поховали на Старокримському кладовищі під Маріуполем. Мариупольцы встречали тело погибшего «киборга» // 0629.com.ua — Сайт города Мариуполя, 26 січня 2015 Мариупольцы попрощались с «киборгом» Андреем Миронюком // 0629.com.ua — Сайт города Мариуполя, 27 січня 2015 Маріупольський кіборг нагороджений орденом, посмертно. (рос.) 15.07.2015, 16:40

1904

Євдокименко Іван Миколайович(Позивний «Ляшко»)

, Шостка Сумська область. Солдат, кулеметник, навідник 1 відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Хіміко-технологічний коледж у Шостці. Пішов на фронт добровольцем до батальйону УНСО, який потім увійшов до складу новоствореної 81-ї бригади.|

Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. В бою Іван відстрілювався до останнього, з групи загинуло 3 бійців, двоє вижили. Перебував у списку зниклих, у квітні за експертизою ДНК ідентифікований в Дніпропетровську серед загиблих. 15 травня воїна поховали на центральному кладовищі Шостки. Шостка проститься з ГЕРОЄМ-ЗЕМЛЯКОМ який загинув в Донецькому аеропорті! // Шостка — портал міста, 13 травня 2015 Прощання з Іваном Євдокименко // Сайт УНСО, 14 травня 2015 Шосткинці провели в останню путь Героя України! // Шостка — портал міста, 15 травня 2015

1905

Доценко Анатолій Ігорович(Позивний «Кент»)

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у м. Київ. Солдат розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут». Працював на Київському заводі «Авіант» ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова». Призваний за мобілізацією у Києві в листопаді 2014 року. |

Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. Загинув у бою. Перебував у списку зниклих, ідентифікований серед загиблих. Похований 24 березня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу. Доценко Анатолій Ігорович Кривий Ріг попрощався з героєм Анатолієм Доценко // «Перший Криворізький», 24 березня 2015

1906

Яцина Євген Вікторович(Позивний «Беня»)

, Київ (район Печерськ). Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався в Київському національному лінгвістичному університеті, на економічному факультеті. В університеті грав у КВК. Залишилися батьки.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Тіло довгий час не було знайдене. Євгена упізнали рідні серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Похований в м. Києві на Берковецькому кладовищі, діл. № 86. Кияни в скорботі за героєм! // «Франківчани», 25 січня 2015

1907

Григор'єв Василь Леонідович

, Нижнє Деражнянський район Хмельницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. До військкомату пішов добровольцем 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина, три маленькі доньки, брат.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Був упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Майже через місяць волонтерам вдалося вивезти тіла загиблих 9 оборонців аеропорту. Поховали Василя 20 лютого в рідному селі. Серед загиблих «кіборгів» упізнали бійця з Деражнянщини // «Є», 18 лютого 2015 Деражнянщина попрощається з героєм // Подільські Вісті, 19 лютого 2015

1908

Гаврилюк Андрій Петрович

, Узин Білоцерківський район Київська область. Старший сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний до лав ЗСУ 23 серпня 2014 року.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики.

1909

Марченко Олексій Володимирович(Позивний «Сєдой»)

, Київ. Сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК в серпні 2015 року. Похований на Лук'янівському кладовищі Києва Родичі перепоховають ближче до дому п'ятьох упізнаних по ДНК загиблих бійців.

1910

Черниш Олег Сергійович

, Житомир. Молодший сержант, снайпер-розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Житомирський торговельно-економічний коледж. До мобілізації працював поваром у Василькові, в ресторані «Ранчо Болівар». Залишились батьки, брат, дружина та 5-річний син.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Поховали Олега на кладовищі у Зарічанах.

1911

Питель Олександр Володимирович(Позивний «Молот»)

, Хмелище Бердичівський район Житомирська область. Солдат, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 2013 року одружився. Призваний на військову службу у серпні 2014 року. Залишилися вагітна дружина, мати та дві сестри. 3 травня у Олександра народився син.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька, коли з іншими бійцями їхав на допомогу в аеропорт. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у селі Хмелище. Бердичів попрощався із двома загиблими на сході військовими: Олександром Пителем та Олексанром Венгером // Телеканал «ВІК», 1 лютого 2015 Бердичів попрощався із загиблими на війні героями // «Бердичівські новини», 1 лютого 2015

1912

Кондратюк Олександр Іванович(Позивний «Чорний Вовк»)

, Ярославка (Шполянський район) Черкаська область. Старший лейтенант медичної служби, начальник медичної служби 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У 2010 році закінчив Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова, де здобув фах лікаря-педіатра. Працював дитячим лікарем у м.Шпола, значну увагу приділяв санітарно-освітній роботі, пропаганді здорового способу життя, профілактиці захворювань. Призваний до ЗСУ 21 липня 2014 року. Залишились старенька мати та маленька донька.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Випускники вінницького медуніверситету збираються на похорони загиблого в АТО Олександра Кондратюка // «20 хвилин Вінниця», 10 лютого 2015 У Шполі провели в останню путь героя Олександра Кондратюка // Шполянська РДА, 12 лютого 2015

1913

Чупилка Анатолій Михайлович

, Канів Черкаська область. Молодший сержант, заступник командира взводу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався у Київському політехнічному інституті, проходив військову службу в 95-й десантній бригаді. З перших днів Революції Гідності перебував у будівлі Київраді. Член ВО «Свобода», нагороджений найвищою партійною нагородою — золотим значком. З початку російської агресії перебував на фронті як доброволець, згодом перевівся до 90-го десантного батальйону. У липні 2014 року був обраний депутатом Черкаської обласної ради, але на засіданні сесії так жодного разу і не потрапив, оскільки весь час перебував на фронті.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених. Під Донецьком загинув депутат Черкаської обласної ради Анатолій Чупилка // «Дзвін», 31 березня 2015 Свого депутата-воїна Канів провів в останню путь // «Нова молодь», 9 квітня 2015

1914

Франишин Дмитро Юрійович(Позивний «Злостний гном»)

, Стадниця (Вінницький район) Вінницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Дмитра та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. Поховання у рідній Стадниці.

1915

Шевчук Леонід Володимирович

, Вінниця. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Леонід виріс без матері, його та сестру виховував батько. На фронт пішов добровольцем. На квітень у Дмитра було заплановане весілля.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Леоніда та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.

1916

Зулінський Сергій Миколайович

, Вінниця. Молодший сержант, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилася мати, дружина та 9-місячна донька.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. В умовах щільного туману та відсутності зв'язку, який «глушили» російські збройні формування, десантники на двох БТР потрапили у засідку. Тіло Сергія та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця. Родина кіборга Сергія Зулінського потребує допомоги // «Місто», 4 березня 2015

1917

Загуба Володимир Миколайович(Позивний «Лєший»)

, Новоселиця (Чигиринський район) Черкаська область. Старшина 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. У березні упізнаний серед загиблих, вивезених з аеропорту, 1 квітня тіло воїна зустрічали на Чигиринщині. Загуба Володимир Миколайович (пошук)

1918

Марченко Іван Миколайович(Позивний «Мім»)

, Світильня Броварський район Київська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати, сестра.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька, в останнє Івана бачили 20 січня після обвалу перекриттів у новому терміналі внаслідок підриву російськими бойовиками, він був поранений. У квітні тіло воїна було передане з Донецька до Дніпропетровська. 25 квітня Івана поховали на сільському цвинтарі с. Світильня. Під донецьким аеропортом зник броварчанин Іван Марченко // «Маєш право знати», 11 лютого 2015 У селищі Світильня на Київщині сьогодні попрощалися з кіборгом // ТСН, 25 квітня 2015 Попрощалися з героєм // «Новина Броварщини», 27 квітня 2015 Марченко Иван Николаевич (пошук)

1919

Зубков Іван Іванович(Позивний «Краб»)Герой України (орден «Золота Зірка»)

, Деражня Хмельницька область. Старший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки по роботі з особовим складом 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був гарним зброярем, ремонтував та налаштовував зброю у батальйоні. Активний учасник Революції Гідності. Наприкінці літа 2014 року вирушив захищати Україну. Залишилися батьки, дружина та дві неповнолітні доньки.Герой України (посмертно).

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. 19 січня був поранений, але залишився в новому терміналі зі своїми бійцями, в останнє виходив на зв'язок 20 січня, був під завалами після обвалу перекриттів внаслідок підриву російськими бойовиками. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 30 квітня воїна поховали у Деражні. Сегодня, в который раз, день скорби. Украина прощается с верным сыном — Иваном Зубковым // facebook Георгій Тука, 30 квітня 2015 У Деражні поховали командира десантної роти // «33-й канал», 30 квітня 2015 «Кіборга» з Деражні розшукують після обстрілу Донецького аеропорту // «Є», 26 січня 2015 Порошенко нагородив захисників Донецького аеропорту // «Лівий берег», 10 червня 2015

1920

Осаулко Юрій Леонідович

, Самгородок (Козятинський район) Вінницька область. Старшина роти вогневої підтримки 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У мирному житті працював електриком. Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, не вагаючись, отримав повістку і відбув до війська. Залишилися батьки, дружина і дві доньки — 7 і 4 років.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Майже 4 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 21 травня 2015 року воїна поховали у с. Самгородок. Кіборга Юрія Осаулка поховали через чотири місяці після загибелі. 21.05.2015 Осаулко Юрій Леонідович (пошук)

1921

Присяжнюк Руслан Анатолійович(«Шаман»)

, Буцні (Летичівський район) Хмельницька область. Мешкав у с. Пашківка (Макарівський район) Київська область. Солдат, навідник (кулеметник) 90 ОДШБ «Житомир» 81 ОДШБр. Закінчив Хмельницький професійний будівельний ліцей. Строкова служба — десантні війська. Працював будівельником у Києві. Мобілізований 23.08.2014. Залишились дружина і син.

Загинув під завалами у новому терміналі ДАП (Донецьк) внаслідок підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху і руйнування споруди терміналу. Ідентифікований за особливими прикметами. 26.02.2015 похований в с. Пашківка.

1922

Буйлук Анатолій Андрійович

, с. Кацмазів Жмеринський район Вінницька область. Сержант, навідник БМП 3-ї роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дві сестри та брат.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Майже 3 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. На початку квітня рідні упізнали Анатолія у морзі Дніпропетровська. 9 квітня 2015 року воїна поховали у рідному селі. На Жмеринщині поховали героя АТО Анатолія Буйлука // Vinnytsia PressPoint, 14 квітня 2015 Буйлук Анатолій Андрійович (пошук)

1923

Гасюк Віталій Аркадійович(Позивний «Юрист»)

, Баранівка Житомирська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Тривалий час вважався зниклим безвісти, була інформація, що БТР повністю згорів на злітній смузі аеропорту. У кінці червня 2015 року тіло воїна ідентифікували за даними ДНК-експертизи. Житомиряни прощатимуться з бійцем за позивним «Юрист» // ЖОДА, 30 червня 2015 Знайомтесь, Віталій Гасюк

1924

Алексейчук Владислав Володимирович

, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Молодший сержант, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проекту «Підвал Шекспіра». Мобілізований 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки.|

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 27 жовтня 2015 року воїна перепоховали в Умані на кладовищі «Софіївська Слобідка». В Умані провели в останню путь «кіборга» 81-ї десантно-штурмової бригади Владислава Алексейчука // ВО «Свобода», 27 жовтня 2015 АЛЕКСЕЙЧУК Владислав Владимирович // Гуманитарная миссия «Черный тюльпан»

1925

Коношенко Руслан Сергійович(Позивний «Поет»)

, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Старший солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилися мати, дружина, двоє синів 9 і 5 років, та однорічна донька.

Після підриву терористами нового терміналу аеропорту Донецька Руслан востаннє виходив на зв'язок 20 січня. Був взятий в полон і розстріляний російськими збройними формуваннями. 16 квітня воїна поховали на Алеї Слави рідного міста. В зоні АТО загинув «кіборг» з Кам'янця-Подільського Руслан Коношенко // «Громадське. Поділля», 14 квітня 2015 Завтра Кам'янець прощатиметься зі своїм Героєм // Сайт Кам'янець-Подільської міськради, 15 квітня 2015 У загиблого в АТО Руслана Коношенка залишилось троє дітей // «Є», 16 квітня 2015 Військового комісара на Хмельниччині звільнять, бо образив родину загиблого кіборга. 02.08.2015, 16:26

1926

Борисевич Василь Васильович

, Діброва Збаразький район Тернопільська область. Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецький район. Сержант, заступник командира взводу 15 роти 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилися дружина та двоє дорослих синів.

Загинув від кулі снайпера на блокпосту № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область). Довгий час вважався зниклим безвісти, упізнаний серед загиблих. 23 квітня із захисником попрощалися у Збаражі та Ланівцях, поховання 24 квітня у Малій Снігурівці на Лановеччині. На 31-му блокпості снайперська куля обірвала життя Василя Борисевича з Тернопілля // «Тернополяни», 24 січня 2015 Сьогодні на Тернопільщині прощатимуться із ще одним Героєм // «За Збручем», 23 квітня 2015 Як Збараж попрощався з Василем Борисевичем // «Тернополяни», 23 квітня 2015 На Лановеччині прощаються із Героєм Василем Борисевичем // Сайт Тернопільської ОДА, 23 квітня 2015

1927

Збишко Володимир Іванович

, Рава-Руська Жовківський район Львівська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишились батьки та дружина.

Після атаки російських збройних формувань 20 січня на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область) бійці повернулись на блокпост за пораненими. Володимир загинув під час евакуації поранених товаришів.За повідомленням УМВС у Луганський області, 21 січня під час обстрілу блокпосту ЗСУ поблизу села Кримське (Новоайдарський район) загинув військовослужбовець ЗСУ 1977 р.н.

1928

Білик Ігор Вікторович

, Старокостянтинів Хмельницька область. Солдат, мінометник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив профтехучилище за спеціальністю електрозварник. 14 років пропрацював на КП «Тепловик» слюсарем-ремонтником з обслуговування теплових мереж. Мобілізований влітку 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Старокостянтинів попрощався з бійцем Ігорем Біликом // Сайт міста Старокостянтинів Starkon.km.ua, 28 січня 2015 Прощання з кіборгом // «Наше місто», 27 лютого 2015

1929

Брановицький Ігор ЄвгеновичГерой України (орден «Золота Зірка»)

, Київ (район Печерськ). Солдат, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО. Залишилася мати.Герой України (посмертно).

Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу і повернувся назад, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на Дону Павловим («Моторола»). У березні 2015 ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька. Поховання відбулось 3 квітня на міському Берковецькому цвинтарі (ділянка 86, ряд 11, місце 3) Я хочу, щоб ви запам'ятали ім'я та обличчя цього чоловіка Війна забирає найкращих Як «Моторола» стратив «кіборга» — розповідь очевидця // «ВВС Україна», 16 квітня 2015 Київ на колінах прощався з кіборгом, який прийняв мученицьку смерть від «Мотороли» (фото) // ГО «Український союз інвалідів, ветеранів Афганістану, учасників бойових дій», 4 квітня 2015 Дорогою ціною. Як ми шукали зниклого кіборга // «Українська правда. Життя», 23 квітня 2015 Мого сина вбили двічі // «Українська правда. Життя», 30 квітня 2015.

1930

Гончарук Юрій

, Житомирська область. Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

—

Брав участь в обороні донецького аеропорту. Обставини смерті не зазначено. Інформація поширена у соцмережах.

1931

Терещук Ігор Петрович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старшина, головний сержант гаубично-артилерійської батареї 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2004 році закінчив Криворізький коксохімічний технікум Національної металургійної академії України. У 1999—2000 роках проходив службу в армії. Працював водієм у Дзержинському райвідділі міліції та у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. Залишилися дружина, 17-річна донька та 10-річний син. |

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. 21 січня в Дніпропетровську СМЕ доставлені тіла 4 українських героїв з району донецького аеропорту волонтером Аллою «Чонгар». За її повідомленням, тіло Ігора забране з с. Спартак (Ясинуватський район). Коментар Алли Чонгар

1932

Шевченко Ілля Геннадійович

, Дніпропетровськ. Солдат, механік 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Хотів стати професійним військовим. Від самого початку, коли почалися бойові дії на сході, пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки та сестра.|

Під час бойових дій в районі аеропорту Донецька Ілля разом із сімома десантниками потрапив під мінометний обстріл російських збройних формувань. Від тяжкого осколкового поранення у потилицю помер у лікарні міста Красногорівка. Похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська. Дніпропетровці поховали «кіборга» Іллю Шевченка (ВІДЕО) // «9 канал», 26 січня 2015 Похорони бійця 25 десантної бригади // «34 канал», 25 січня 2015

Військовослужбовці.

Загинули в районі аеропорту Донецька та новому терміналі аеропорту під завалами. Станом на 2 лютого вважаються зниклими безвісти на території донецького аеропорту 28 українських військовослужбовців. З кінця лютого в аеропорту проводяться роботи із пошуку та вивезення тіл загиблих героїв. За повідомленнями у ЗМІ знайдено понад 30. У Донецькому аеропорту знайшли тіла десяти українських солдатів У донецькому аеропорту знайшли тіла ще двох загиблих військових ОБСЄ: у Донецькогму аеропорту знайшли тіла двох українських військових 17 березня у завалах в аеропорту знайдено тіло капітана ЗСУ. 27 березня з моргу Донецька українській стороні були передані тіла 22 українських воїнів, які загинули в аеропорту.

1933

Яцків Петро Миколайович

, Літиня Дрогобицький район Львівська область. Старший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). |

Загинув у бою поблизу с. Піски (Ясинуватський район) в районі Донецького аеропорту. Як Дрогобиччина зі скорботою та пошаною зустрічала загиблого Героя (відео) Яцків Петро МиколайовичЗа повідомленням радника заступника міністра оборони Василя Будика, 20 січня під час контратаки в районі аеропорту Донецька була пошкоджена БМП, група бійців закріпилася в обороні та вела бій, поки не закінчилися боєприпаси. Щоб не опинитись в оточенні, вночі група з боями прорвалась до селища Опитне (Ясинуватський район), один боєць загинув.

1934

Федчук Сергій

Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). |

Помер від отриманих поранень у живіт і в голову.

1935

Молодика Андрій Миколайович

, Велика Медведівка (Шепетівський район) Хмельницька область. Молодший сержант, старший навідник 3 протитанкової артилерійської батареї окремого протитанкового дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. До мобілізації працював трактористом. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишилось двоє дітей. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).|

Бійці відбили танкову атаку противника в районі міста Горлівка (Донецька область), за допомогою гармати зупинили наступ п'яти ворожих танків, чим врятували життя десятків товаришів. Після того як ворог відступив, по позиціях українських воїнів було відкрито мінометний вогонь, у Андрія за спиною розірвалася міна. Хмельниччина знову попрощалася з Героями // 33 канал, 26 січня 2015 Панахида за героєм загиблим у зоні АТО. Молодика Андрій м. Шепетівка // ТРК «Шанс» м. Шепетівка, 31 січня 2015 Молодика Андрій Миколайович Загиблих військовослужбовців 44 артилерійської бригади залишать навічно у списках підрозділів. 23/08/2015 На похоронах співслужбовець Андрія також розповів, що разом з ним загинув лейтенант.

1936

Пойда Артем Володимирович

, Нова Прага Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, вогнеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). У жовтні 2013 року демобілізувався після проходження строкової служби у морській піхоті. У квітні 2014 добровольцем прийшов у військкомат за мобілізацією. Залишились мати та старший брат.

Загинув під час відбиття масованої атаки російських збройних формувань на блокпост батальйону на західних околицях міста Горлівка (Донецька область). Російські бойовики вели тривалий вогонь з мінометів і самохідних артилерійських установок. Артем помітив мікроавтобус з 12 бойовиками і вогнеметом його знешкодив, чим зберіг життя багатьом своїм побратимам, але сам загинув від розриву снаряду. Нова Прага попрощалася з 20-річним захисником Донбасу // «Перша електронна газета», 24 січня 2015

1937

Побережець Роман Борисович

, Шамраєве Ульяновський район Кіровоградська область. Старший солдат, стрілець-регулювальник 2-го відділення комендантського взводу 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Призваний за мобілізацією 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина та маленька донька. |

Загинув у місті Костянтинівка (Донецька область). За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.

1938

Деревянченко Олександр Костянтинович

, Миколаїв. Військовослужбовець 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював у ПАТ «Миколаївобленерго» електромонтером з експлуатації лічильників Центральної служби обліку. Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. |

1939

Атоян Альберт Юрійович

, Тбілісі. Проживав у м. Миколаїв. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював на Миколаївському суднобудівному заводі. На фронт пішов добровольцем. Служив у 208-й Херсонській зенітно-ракетній бригаді. Залишились дружина та 2-річна донька.|

Загинув поблизу місті Костянтинівка (Донецька область). Похований в с. Новокрасне (Арбузинський район) Миколаївської області. Атоян Альберт Юрійович Герої не вмирають // Миколаївська обласна державна адміністраціяЗа повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.

1940

Закревський Костянтин Романович (Позивний «Монгол»)

, Терсянка Новомиколаївський район Запорізька область. Молодший сержант 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). На фронт пішов добровольцем 2 квітня 2014 року, з 4 червня служив у 42-му БТО «Рух Опору». Залишилась мати.

Загинув в районі міста Дебальцеве, відбиваючи атаку диверсійно-розвідувальної групи противника, яка діяла під прикриттям артилерії. В результаті артобстрілу в бою загинули три бійця бригади.

1941

Ільїн Андрій Миколайович

, Світловодськ Кіровоградська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Останнім часом працював в одній з телекомунікаційних компаній Кременчука. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року через військкомат на Кіровоградщині. Залишились батьки у Світловодську.|

Загинув на блокпосту в районі м. Горлівка (Донецька область). Під час масованого артилерійського обстрілу блокпосту російськими збройними формуваннями під ногами Андрія розірвався снаряд. Тіло оборонця блокпосту довго не могли вивезти з території, що контролюється російськими бойовиками. 11 лютого воїна поховали на Ревівському кладовищі Світловодська. Під Горлівкою загинув воїн 17-го батальйону // «Перша електронна газета», 24 січня 2015 11 лютого у Світловодську відбудеться прощання з героєм-захисником України Андрієм Ільїним // «Світловодськ», 8 лютого 2015

1942

Петренко Василь Васильович

, Коростень Житомирська область. Майор, заступник командира з фізичної підготовки особового складу 160-ї Варшавсько-Одеської зенітно-ракетної бригади Повітряних сил ЗСУ. Виріс в багатодітній родині. Кадровий офіцер, на фронт пішов добровольцем. Залишились дружина та дві доньки.|

Загинув на опорному пункті біля Донецького аеропорту від кулі снайпера. Коростенці попрощалися з героєм Василем Петренком // Офіційний сайт міста Коростеня, 27 січня 2015

1943

Попович Денис Григорович(позивний «Денді»)

, Морозівка (Баришівський район) Київська область. Солдат, гранатометник Зведеного загону Повітряних Сил ЗСУ, військовослужбовець 40-ї бригади тактичної авіації Повітряного командування «Центр», в/ч А1789 (Васильків). Призваний за мобілізацією в серпні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів 4 і 7 років.|

Загинув під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька від ворожої кулі. Похований у рідному селі. Днями у зоні АТО загинув ще один герой із Баришівщини Сьогодні провели в останній путь військового моєї рідної частини А-1789, солдата ПОПОВИЧА Дениса Григоровича

1944

Гарбуз Олександр Валентинович

, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). На військкомату пішов добровольцем ще у березні 2014 року, спочатку служив у ракетно-зенітному полку у Білій Церкві, та перевівся до 25-ї бригади, щоб потрапити на передову. Залишилися двоє маленьких синів та дворічна донька.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Буковина попрощалися ще з одним героєм АТО // «Чернівецький промінь», 2 лютого 2015 Буковинці попрощалися із загиблим Героєм // ЧДТРК, 2 січня 2015 27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.

1945

Черніков Олександр Юрійович

, Дніпропетровськ. Військовослужбовець 9-ї роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2007 році закінчив факультет систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету, отримавши кваліфікацію спеціаліста з міжнародної інформації, перекладача. Працював відеооператором на дніпропетровському «9 каналі», з колегами робив програму розслідувань «Губернські Хроніки». У 2008 році, коли Олександру було 23 роки, добровольцем прийшов у військкомат та відправився служити у десантні війська, в 25-ту бригаду. У березні 2014 його призвали у перших лавах. Залишилась молода дружина та двомісячна донька, яка народилася вже після того, як Олександр пішов на фронт, він бачив її лише кілька разів під час коротких відпусток.|

Загинув у бою поблизу села Спартак (Ясинуватський район) неподалік аеропорту Донецька. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська. У боях за донецький аеропорт загинув дніпропетровський журналіст Олександр Черніков. Фото // «Галінфо», 28 січня 2015 У нашій пам'яті, в наших серцях // Сайт ДНУ, 29 січня 2015 У Дніпропетровську провели в останню путь Олександра Чернікова // «33 канал», 30 січня 2015

1946

Жадан Олексій Валентинович

, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, снайпер 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював у ДТЕК Шахтоуправління імені Героїв космосу підземним електрослюсарем. Призваний за мобілізацією 25 березня 2014 року.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.

1947

Чумаченко Олександр Миколайович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир бойової машини — командир відділення 9-й парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював машиністом бурової установки виробничої дільниці кар'єру № 3 рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Одружений.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Чумаченко Олександр Миколайович трагічно загинув 22 січня 2015 року

1948

Щербина Артем Григорович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення зв'язку 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Криворізькому авіаційному коледжі на радіоелектроніка. Закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки, отримав диплом спеціаліста з апаратури радіозв'язку. Працював у Державному воєнізованому гірничо-рятувальному загоні державної служби надзвичайних ситуацій України распіраторником. Залишилася дружина та троє маленьких дітей.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. 30 січня — День жалоби у зв'язку із загибеллю двох криворожан (фото) // «Кривий Ріг Лайф», 31 січня 2015

1949

Пагуліч Євген Геннадійович(Позивний «Крамар»)

, 19 років, Староварварівка Олександрівський район (Донецька область). Проживав у Краматорську. Солдат, кулеметник 8 роти 3 батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Закінчив Краматорське вище професійне училище, де навчався за професією «Модельник дерев'яних моделей». Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. Залишилися батьки та сестра.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Жителі мирного села на Донеччині на колінах зустрічали свого 19-річного героя-захисника. Женечка, мы тебя никогда не забудем! В Краматорську відкрили меморіальну дошку загиблому під Донецьким аеропортом бійцю

1950

Стародуб Андрій Вікторович

, Марганець Дніпропетровська область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював на шахті № 8 Марганецького ГЗК. Добровольцем пішов до військкомату одним з перших. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Марганчани прощалися з Андрієм Стародубом, який загинув, захищаючи свою Батьківщину // Інформаційний портал м. Марганець, 30 січня 2015

1951

Кулиненко Олег Сергійович

, 18 років, Зоряне (Межівський район) Дніпропетровська область. Солдат 8-й роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Межівському аграрному ліцеї-інтернаті. Чемпіон України з паверліфтингу серед юнаків 2013 року, срібний призер Чемпіонату України 2014 року, кандидат у майстри спорту.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Кулиненко Олег Сергійович

1952

Кучер Микола Миколайович

, Будо-Рижани Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, старший механік-водій 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Здобув освіту газоелектрозварювальника. У 2009 році проходив військову службу в 30-й бригаді. У серпні 2014 року мобілізований до навчального центру № 184 у с. Старичі на Львівщині, а через місяць був переведений до Дніпропетровської в/ч А1126.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. У рідному селі Житомирської області поховали бійця 25-ї бригади, який загинув під Авдієвкою. 01.02.2015, 09:52

1953

Чередник Максим Вікторович

, 20 років, Каніж Новомиргородський район Кіровоградська область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Виріс без матері, захоплювався спортом, грав у сільських футбольних та баскетбольних командах. Одним з перших став на захист Батьківщини. День народження 1 січня та Різдво зустрів удома, перебуваючи в короткотерміновій відпустці. Хотів стати офіцером, після АТО продовжити навчатися військовій справі.|

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. У Новомиргородському районі прощаються з «кіборгом» Максимом Чередником // «Новини Кіровоградщини», 30 січня 2015 Новомиргородщина в скорботі // Новомиргородська РДА, 30 січня 2015

1954

Закарлюка Микола Володимирович

, Решетилівка Полтавська область. Молодший сержант 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Закінчив Решетилівське СПТУ № 52 (професійний аграрний ліцей імені І. Г. Боровенського). У 1995—1997 роках служив в армії зв'язківцем, у званні молодшого сержанта. 26 грудня 2014 року пішов добровольцем до 25-ї бригади на службу за контрактом. Залишилася дружина та двоє дітей. |

Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. 27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня. Мав прізвище козацьке, загинув, як козак… // «Зоря Полтавщини», 23 лютого 2015 На Полтавщині відкрили меморіальну дошку загиблому в зоні АТО // «ВПолтавіІнфо», 10 травня 2015

1955

Ткач Андрій Євгенович

, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Проживав у с. Чернече (Криничанський район). Солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 8 грудня 2014 року добровольцем прийшов до військкомату. Залишилися батьки, дружина.|

Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. 30 січня Андрія поховали у с. Чернече.

1956

Колісник Андрій Володимирович

, Чумаки (Томаківський район) Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). Залишилася дружина та дві доньки.

Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли, їх тіла вивіз з окупованої території капелан батальйону отець Дмитро Поворотний. Терористи захопили селище Красний Партизан (ВІДЕО) // «Преса України», 23 січня 2015 (+18) Сюжеты о ночном бое (посёлок Красный Партизан, 23 января) «Наші хлопці мужньо трималися і загинули як Герої», — священик розповів про бій під Червоним Партизаном // Погляд, 28 січня 2015 Під Красним Партизаном загинули четверо українських військових (список) // «НБН», 25 січня 2015 На Дніпропетровщині поховали військового, який відмовився здатися в полон // Громадське ТБ, 27 січня 2015

1957

Саруханян Альберт Георгійович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). Працював у ТОВ «Шляхпостач-КР». Залишились двоє маленьких дітей, 7-річний син та однорічна донька.

1958

Слісаренко Сергій Станіславович

, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області).

1959

Сех Роман Миколайович

, смт Покровське (Покровський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області).

1960

Альберт Іван Збігнєвич

, Дубаневичі Городоцький район (Львівська область). Сержант, оператор протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у с. Вишня (Городоцький район). Був активним учасником Революції Гідності. Влітку 2014 року пішов на фронт. У листопаді був поранений, десять днів лікувався у Львівському госпіталі і пішов знову на передову, відмовившись від курсу реабілітації. Залишилась дружина та двоє дітей.

Загинув у бою на першій лінії оборони аеропорту Донецька, перед тим підбив ворожий танк. Сьогодні нас шокувала трагічна звістка Сьогодні тисячі краян провели в останню путь новітнього Героя — Івана Альберта // Городоцька РДА, 28 січня 2015

1961

Конопльов Андрій Анатолійович(Позивний «Сєдой»)Герой України (орден «Золота Зірка»)

, Новомихайлівка Красноярський край РРФСР. Проживав у м. Пирятин Полтавська область. Старший сержант, стрілець — помічник гранатометника 15 ОГПБ 128 ОГПБр. Шкільні роки провів у с. Новооржицьке Оржицький район. Закінчив Лубенське ПТУ-12, зварник. Працював за фахом на Пирятинському сирзаводі та на Пирятинській газовій дільниці ПАТ «Лубнигаз». Байкер. Мобілізований 07.08.2014, на фронті з 10.11.2014. Залишилась дружина та двоє синів.Герой України (посмертно).

Загинув у бою, відбиваючи танкову атаку на ВОП біля с. Нікішине на Дебальцівському плацдармі, — з РПГ-7В знищив один із танків противника та підбив другий, але той танк здійснив постріл, снаряд влучив у позицію. Похований в Пирятині Указ Президента України №424/2018 Про присвоєння А. Конопльову звання Герой України Президент присвоїв почесне звання Герой України старшому сержанту Андрію Конопльову посмертно. 13.12.2018, 08:24.

1962

Шевцов Олександр Михайлович

, Тальне Черкаська область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 року. Був поранений в зоні АТО, після лікування повернувся на передову.

Загинув поблизу Нікішине (Донецька область) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями. Черкасець Олександр Шевцов загинув, коли стримував прорив російських танків // Gazeta.ua, 28 січня 2015

1963

Хіврич Сергій Олександрович(Позивний «Космос»)

, Калуш Івано-Франківська область. Проживав у Івано-Франківську. Старший сержант, старший стрілець 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Призваний 19 березня 2014 року. Спочатку служив у 5-му Прикарпатському батальйоні тероборони, потім перевівся до 128-ї бригади.

Загинув поблизу Нікішине (Донецька область) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями. У Франківську попрощалися із загиблим у АТО старшим сержантом Сергієм Хівричем // Галицький кореспондент, 31 січня 2015 В Івано-Франківську попрощалися із загиблим у зоні проведення АТО старшим сержантом (ФОТО). 01.02.2015

1964

Свирид Руслан Григорович

, Коломия Івано-Франківська область. Молодший сержант, мінометник 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Пішов на фронт добровольцем у липні 2014 року. 17 жовтня на Луганщині потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок якого зазнав важких поранень, зокрема, отримав забій головного мозку. Довго лікувався у військовому госпіталі, після чого отримав місячну відпустку для реабілітації.

Помер від серцево-судинної недостатності у своїй квартирі в Коломиї. Жив сам, тож його тіло виявили сусіди за кілька днів після смерті. Байдужість страшніша за ворожу кулю Боєць АТО Руслан Свирид з Коломиї помер через байдужість соціальних служб, — Ульванська

1965

Юхимчук Олександр Володимирович

, Повчине Новоград-Волинський район Житомирська область. Проживав у місті Рівне. Військовослужбовець ремонтної роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). З 2000 року працював водієм «швидкої» на Рівненській станції екстреної невідкладної допомоги. Мобілізований у березні 2014 року. Залишилися дружина та 18-річна донька. Пару днів не дожив до свого 42-річчя.

Під час несення служби в зоні АТО помер від гострої коронарної недостатності. Військовослужбовець з Рівного загинув у зоні АТО // «ОГО», 26 січня 2015

1966

Миколайчук Дмитро Васильович

, Ломачинці (Віньковецький район) Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець строкової служби військової частини 3056 Південного ОТО Національної гвардії України. Призваний Віньковецько-Новоушинським ОРВК. Добровольцем поїхав у зону АТО захищати Батьківщину.

Загинув у результаті артилерійського та мінометного обстрілу близько 9:20 позицій Нацгвардії поблизу Виноградне (Волноваський район) Донецької області під Маріуполем. За попередньою інформацією, 24 січня внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» російськими збройними формуваннями міста Маріуполь загинули 30 мирних мешканців (з них двоє дітей) та ще 93 людини отримали поранення (з них близько 40 осіб перебувають у дуже важкому стані).

1967

Жук Василь Володимирович

, Здолбунів Рівненська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався в Рівненському вищому професійному училищі. Займався паркуром. Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки та старші брат і сестра.|

Загинув у бою в районі аеропорту Донецька в результаті мінометного обстрілу. Здолбунів сумує за загинувшим воїном // «Здолбунів CITY», 26 січня 2015 Здолбунів прийшов вклонитися перед героєм // «Здолбунів CITY», 28 січня 2015 Хоч коли зустрінь — завжди усміхнений… // «День. Київ», 16 лютого 2015

1968

Береза Олександр Григорович

, Каланчак Херсонська область. Молодший сержант 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина і дві донечки 14-ти і 10-ти років.|

Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час артобстрілу.

1969

Гребенюк Максим Олегович

, 18 років, Новомосковськ Дніпропетровська область. Боєць Полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». В батальйон прийшов в осені 2014 року.

Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями села Піски (Ясинуватський район) під Донецьком у результаті прямого попадання артилерійського снаряду. Днепропетровщина простится с самым молодым добровольцем полка «Днепр-1». Максим. 18 лет. // «Дніпропетровська панорама», 27 січня 2015

1970

Попов Олександр Олександрович

, Тернівка Дніпропетровська область. Капітан (посмертно), передовий авіаційний навідник мотопіхотної роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Після закінчення університету працював у ДТЕК Шахтоуправління Павлоградське гірничим майстром дільниці «Вентиляція і техніка безпеки» шахти «Тернівська». На фронт пішов добровольцем, мобілізований 11 травня 2014 року.

Загинув від осколкового поранення на блокпосту в районі Дебальцеве під час танкового обстрілу з боку противника. Танкова атака на український блокпост під Дебальцевим // «Радіо Свобода», 25 січня 2015 У боях під Дебальцевим загинув молодий шахтар, ДТЕК тужить // «Сегодня», 27 січня 2015 Шлях у вічність капітана Олександра Попова // Сайт Міноборони, 20 квітня 2015

1971

Ласкін Сергій Володимирович

, Новоолексіївка Генічеський район Херсонська область. Сержант 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював у м. Київ. Коли отримав повістку, одразу повернувся і пішов до військкомату. Призваний за мобілізацією 8 серпня 2014 року. Залишились 18-річний син та 13-річна донька.

Загинув у зоні проведення АТО від кулі співслужбовця. Проводиться перевірка обставин.

1972

Баширов Тахір Тахірович

, Ніжин Чернігівська область. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований як доброволець 28 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра дружина та двоє дітей, 6-річний син і 2-річна донька.

орієнтовно

Загинув у бою поблизу міста Авдіївка (Донецька область) в районі Донецького аеропорту. Військові переганяли танки, Тахір їхав у першому, вибухівка потрапила під його днище. Бійцю розірвало ноги, він помер від крововтрати — у танку був сам, нікому було перев'язати. Тахір Баширов: Мамо, не склалося в мене життя. Я поганий. Я уходжу. Благослови мене. // «Ніжин-сіті», 4 лютого 2015 Прим. Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, серед них і Тахір Баширов.

1973

Шульц Михайло Сергійович

, Херсон. Молодший сержант, командир танка Т-72 1-ї ОТБр. Виріс у родині священика. Займався карате. Випускник ХНТУ («Бухоблік і аудит», 2004); заочно здобув спеціальність енергетика в НТУ «ХПІ» (2014). Інструктор з туризму. Мобілізований у березні 2014. Залишилися батьки і брат.

Загинув у бою в смт Оленівка (Волноваський район) під час рейду із розвідки боєм. Похований у Херсоні.

1974

Лебеденко Іван Анатолійович

, Мехедівка (Лохвицький район) Полтавська область. Солдат резерву 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований у серпні 2014 року до 169-го навчального центру «Десна».

Загинув у районі Дебальцеве. За іншими даними, був бійцем 93-ї ОМБр, загинув поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, внаслідок підриву на фугасі. В селі Безсали відкрили меморіальну дошку в пам'ять про Лебеденка Івана Анатолійовича // Лохвицька РДА, 17 червня 2015Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, в списку вказане ім'я Івана Лебеденка.

1975

Бузейніков Сергій Миколайович

, Захарівка (Світловодський район) Кіровоградська область. Лейтенант, командир 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Закінчив Львівську Академію сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного. В зоні АТО перебував з вересня 2014 року. Залишилися молодший брат, дружина та 10-місячна донька.

На блокпосту в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні. Російський фундаменталізм… Годину назад «смертник» терористів підірвався на автомобілі на блокпосту 28 бригади в Мар'їнці // facebook Andriy Voron, 25 січня 2015 У Світловодському районі попрощалися з земляком // «Новини Кіровоградщини», 29 січня 2015

1976

Ливадар Олександр Іванович

, Забари (Доманівський район) Миколаївська область. Солдат, стрілець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Після закінчення школи рік служив у ЗСУ. 19 березня 2014 року у зв'язку з подіями в Криму був мобілізований. 19 червня звільнений в запас. 31 липня знову був призваний за мобілізацією, проходив службу в зоні АТО. Залишились мати та сестра.

На блокпосту в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) близько 20:00 під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні. Доманівщина попрощалася із загиблим на сході України Героєм Олександром Ливадаром // Миколаївська ОДА, 30 Січня 2015

1977

Криничко Леонід Іванович

, Житомирська область. З кінця 1980-х років проживав у с. Львове (Бериславський район) Херсонська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилася мати та дві старші сестри.

Загинув від кулі снайпера в районі м. Красногорівка (Донецька область).За повідомленням волонтерської групи 28-ї омбр у Фейсбуці, в результаті артобстрілу в районі Красногорівка (Донецька область) загинув один військовий. На інших напрямах за вчора і сьогодні 28-ма понесла втрати // 28 Oкрема Гвардійська Механізована Бригада, 26 січня 2015

1978

Жук Микола Вікторович

, Липники (Лугинський район) Житомирська область. Мешкав у Мукачеве Закарпатська область. Капітан, командир протитанкової батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У Збройних силах України служив з 1994 року.

Загинув у ніч на 26 січня в районі Дебальцеве в результаті обстрілу. Поховали воїна у Липниках. На Житомирщині поховали військовослужбовця, який загинув під Дебальцевим // «Перший Житомирський», 29 січня 2015

1979

Ткаченко Руслан Андрійович

, Ніжин Чернігівська область. Старший матрос 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 3 серпня 2014 року.

Загинув неподалік Дебальцеве в результаті підриву на міні. Руслан помер одразу, ще двоє його товаришів померли по дорозі в лікарню.

1980

Голота Володимир Михайлович

, Київ (Голосіївський район). Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).

Загинув поблизу села Новогригорівка (Артемівський район) Донецької області в районі Дебальцеве.

1981

Ковач Адальберт Адальбертович

, Виноградів Закарпатська область. Солдат, стрілець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 16 років працював на швейному об'єднанні «Гроно». Залишилось двоє малолітніх дітей.

Загинув від осколка снаряду у бою 25 січня на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве, відбиваючи спробу прориву танків противника. У Виноградові попрощалися із загиблим під Дебальцевом Адальбертом Ковачем // «Мукачево.net», 2 січня 2015 Сьогодні Виноградів попрощався з героєм АТО Адальбертом Ковачем // «Голос Карпат», 1 лютого 2015

1982

Питак Володимир Теодорович

, Вишнівчик (Теребовлянський район) Тернопільська область. Солдат, зенітник ремонтно-відновлювального полку гірсько-піхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мешкав у селі Дарахів на Теребовлянщині. 10 років тому виграв «грін-карту» та емігрував до США, жив у Детройті, Чикаго. У березні 2014 року повернувся в Україну та 2 серпня за мобілізацією пішов захищати Вітчизну. Залишилися батьки, два брати, племінники.

Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве, на висоті 307,5. Володимира переїхав ворожий танк Т-72. Похований у Дарахові. Теребовлянщина провела в останню путь Володимира Питака // Теребовлянська РДА, 2 лютого 2015

1983

Лопацький Федір Миколайович

, Сураж (Шумський район) Тернопільська область. З 2002 року проживав у с. Степанівка (Білогірський район) Хмельницька область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Загинув від кулі з НСВТ у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве, на висоті 307,5.Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве.

1984

Леврінц Олександр Юрійович

, Фанчиково Виноградівський район Закарпатська область. Солдат, стрілець 3-го взводу 1-ї роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований на початку червня 2014 року. Залишилися мати, брат.

Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Тіло воїна було доставлено волонтерами в Дніпропетровськ у травні, ідентифікований за експертизою ДНК. 16 вересня 2015 року Олександра поховали у с. Франчиково. Село Фанчиково провело в останню путь вже другого полеглого героя-односельчанина // «Голос Карпат», 16 вересня 2015

1985

Капчур Андрій Володимирович

, Забойки Тернопільський район Тернопільська область. Солдат, оператор-навідник БМП 3-го взводу 1-ї роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Виріс в багатодітній сім'ї. До війни працював у сусідньому селі Драганівка в столярному цеху на підприємстві «Кузя». Любив музику, грав на гітарі та на баяні. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки, шестеро братів та п'ять сестер.

Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Тіло було знайдене волонтерами наприкінці травня, упізнаний за експертизою ДНК. 18 серпня труну з тілом доправили в Тернопіль із дніпропетровського моргу, похований у рідному селі. У Тернопіль привезли рештки бійця, який загинув на Донеччині ще в січні // ТСН, 18 серпня 2015 Тернопіль зустрів героя АТО, який загинув в січні на Донеччині // «Тернополяни», 18 серпня 2015 Капчур Андрій Володимирович (пошук) Тіло бійця з Тернопільщини знайшли в зоні АТО через чотири місяці після загибелі // Інформаційний простір Тернопілля, 5 жовтня 2015

1986

Венгер Олександр Анатолійович

, Бердичів Житомирська область. Старшина, снайпер 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Закінчив Бердичівське ПТУ № 4. За радянських часів служив у Вірменії та Азербайджані. Залишилися мати, дружина, двоє синів, внук та внучка.|

Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Олександра переїхав ворожий танк Т-72. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у Гришківцях Бердичівського району. За повідомленням «Лівий берег» із посиланням на військових, під час боїв під Дебальцеве загинуло двоє бійців 54-ї бригади, ще один зник.

1987

Свищ Сергій Сергійович

, Устилуг Волинська область. Старший лейтенант, командир розвідроти 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Закінчив Академію сухопутних військ імені Сагайдачного. Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його сама. Залишились дружина та 1,5-річний син.|

Загинув, прикриваючи відхід бійців своєї роти у районі Дебальцеве в бою під час відбиття танкової атаки російських збройних формувань на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область). Сергія переїхав ворожий танк Т-72. Через постійні обстріли військові близько тижня не могли забрати тіло загиблого воїна. 9 лютого похований на рідній землі. Завтра на Волині ховатимуть військового // «Волинські Новини», 8 лютого 2015 В Устилузі поховали героя неоголошеної війни Сергія Свища // «БУГ», 9 лютого 2015 Устилуг попрощався із загиблим воїном-розвідником // «Волинські новини», 9 лютого 2015 Небесний батальйон прийняв ще одного бійця з Володимирщини // «Рідне місто», 12 лютого 2015

1988

Гаїцький Олександр Володимирович

, Велика Олександрівка Херсонська область. Старший солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У 2011 році закінчив Херсонський професійний суднобудівний ліцей. Призваний за мобілізацією влітку 2014 року.

За повідомленням райдержадміністрації, загинув від кулі снайпера в районі міста Маріуполь. Похований на центральному кладовищі смт Велика Олександрівка. З глибоким сумом повідомляємо… // Сайт Херсонського ПСЛ, 30 січня 2015 Мы глубоко скорбим по поводу гибели Александра Гаицкого Похороны героя, Гаицкого Александра (відео)

1989

Степанок Володимир Іванович

, Майське (Джанкойський район) АР Крим. Проживав у Кропивницькому. Майор, заступник командира 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору») (Кропивницький). У 1989 році закінчив Новосибірське вище військове училище. Служив у Туркестанському військовому окрузі, потім служив у Криму, де жив із сім'єю довгий час. У 1998 році закінчив Київський військовий гуманітарний інститут та був направлений до Кропивницького (тоді - Кіровограда) на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи. Член Кропивницької міської організації ВО «Свобода» з 2012 року. Був активним учасником Революції Гідності. Залишилася дружина та 20-річна донька.

Загинув у районі Дебальцеве внаслідок обстрілу БТР, на якому їхали військові. У бойову машину влучив протитанковий реактивний снаряд. Разом із Володимиром загинув водій. Поховали Володимира на Алеї Слави рівнянського кладовища Кропивницького. Захищаючи Україну, у бою загинув свободівець із Кіровоградщини Володимир Степанок // Сайт ВО «Свобода», 28 січня 2015 Коли Герой не повертається з бою… // «Музейний простір», 02 січня 2015 Кіровоград попрощався з майором Володимиром Степанком // «Новини Кіровоградщини», 30 січня 2015

1990

Отрішко В'ячеслав Миколайович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, водій 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору») (Кропивницький). Закінчив професійно-технічне училище № 30 за спеціальністю «електрослюсар», до 2013 року працював у ТОВ «Трансмаш». Залишились мати, троє дітей.

Загинув у районі Дебальцеве внаслідок обстрілу БТР, на якому їхали військові. У бойову машину влучив протитанковий реактивний снаряд, загинули двоє військових.

1991

Мазур Віталій Віталійович

, Залужжя Дубровицький район Рівненська область. Проживав у Житомирі. Старший прапорщик, головний старшина 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Проходив строкову службу у військах спецпризначення у Кропивницькому. Подальшу свою службу пов'язав із десантними військами. Був старшиною розвідроти, начальником продовольчого складу. Тривалий час служив у в/ч А1910 (район Корбутівки) старшиною 3-ї аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений головним старшиною 13-го батальйону. З 8 березня 2014 року виконував бойові завдання із захисту Батьківщини, спочатку у Криму, потім на сході. Залишились дружина та двоє дітей шкільного віку.

Отримав тяжке поранення голови 22 січня у бою в районі населених пунктів Спартак (Ясинуватський район) — Сєверне поблизу Донецького аеропорту. Перебував у комі, помер в лікарні Демитрово на Донеччині. Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі. У Житомирі попрощалися зі старшиною Віталієм Мазуром // 0412.ua — Сайт города Житомира, 28 січня 2015

1992

Гага В'ячеслав Олегович

, Плешкані Золотоніський район Черкаська область. Солдат, водій 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, отримав диплом вчителя фізкультури, працював за фахом у Гельмязівській школі. У жовтні 2013 року вирішив піти на контрактну службу в десантні війська. З перших днів АТО перебував у зоні бойових дій. Отримавши важке поранення у ногу, потрапив на реабілітацію, проте згодом повернувся на фронт. У липні 2014 року був нагороджений «Орденом за мужність» ІІІ ступеня. «Орден за мужність» ІІ ступеня отримав вже посмертно. Залишився батько.

Бійці інженерно-саперної роти потрапили під мінометний обстріл, їх БТР підірвався на міні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) у районі Донецького аеропорту. В'ячеслав отримав поранення, йому намагалися надати першу допомогу, але від значної втрати крові він помер. Золотоніський «кіборг» служив за контрактом ще з 2013 року // «Вікка», 27 січня 2015 У Плешканях попрощалися з 23-річним десантником // «Вікка», 30 січня 2015

1993

Рачок Михайло Петрович

, Лозова (Хмільницький район) Вінницька область. Прапорщик, головний сержант окремої роти радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). У військову частину перевівся у листопаді 2013 року. До того впродовж довгого часу служив у Житомирському військовому інституті. До зони АТО поїхав 8 березня 2014 року. Залишилися батьки, дружина, брат, сестра та бабуся.

Загинув від прямого попадання міни в БТР під селищем Спартак (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Екіпаж бойової машини виконував завдання з евакуації поранених бійців з поля бою. Разом з Михайлом загинули ще 4 військовослужбовця. Три дні поспіль на Вінниччині — панахиди за героями АТО // VIN, 31 січня 2015

1994

Синюк Денис Сергійович

, Полтава. Солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Був єдиним сином у батьків. Від березня 2014 року захищав Батьківщину, влітку приїздив додому, де познайомився з дівчиною, у жовтні під час наступної відпустки одружився. Хотів вступити до Одеського інституту сухопутних військ на аеромобільний факультет. Залишилися батьки і молода дружина.

Група, в якій перебував Денис, потрапила під мінометний обстріл, 5 бійців загинуло одразу, 2 отримали важкі поранення. Поховали Дениса на міському кладовищі Полтави на Алеї слави. Сьогодні вічний спокій знайде полтавський «кіборг» // 0532.ua — Сайт города Полтавы, 29 січня 2015 Війна забрала життя ще одного полтавця // ТРК «Лтава», 28 січня 2015 погиб наш друг, который стоял с ребятами из нашего бата на Карачуне с мая месяца… Синюк Денис Сергійович // Полтавська облрада

1995

Білокуров Олександр Сергійович

, Сосниця Чернігівська область. Проживав у м. Чернігів. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Виріс у сім'ї військового. Закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ, служив у правоохоронних органах. 27 вересня 2013 року пішов на контрактну службу до ЗСУ в аеромобільні війська. Захищав Батьківщину ще починаючи з подій у Криму. Залишилися батьки та наречена.

Бійці інженерно-саперної роти потрапили під мінометний обстріл, їх БТР підірвався на міні під селищем Спартак (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Загинули 5 військових. Олександра поховали в Чернігові на кладовищі «Яцево». У Чернігові попрощалися з десантником Олександром Білокуровим // ТСН, 30 січня 2015 Минає дев'ять днів, як загинув на Донбасі десантник із Чернігівщини // ЧернігівІнфо, 5 лютого 2015

1996

Стратович Анатолій Гримович

, Житомир. Солдат, снайпер розвідроти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем, від початку бойових дій ходив до віськкомату, щоб потрапити на передову, у серпні 2014 року його зарахували до лав 95-ї бригади. Залишилися мати, дружина, двоє дітей і двоє внуків.

Загинув у районі аеропорту Донецька поблизу селища Спартак (Ясинуватський район). Анатолій був поранений, його перев'язували і знову поряд розірвалася міна. Поховали бійця на військовому кладовищі у Житомирі. Житомиряни навколішки проводжали загиблого на Донбасі снайпера-добровольця // Житомир.info, 29 січня 201527 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли тіла 5 загиблих воїнів 95-ї бригади з району аеропорту, село Водяне (Ясинуватський район).

1997

Білоус Анатолій Анатолійович

, Кременчук Полтавська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область).

Загинув близько 18:45 в районі села Трьохізбенка Луганська область під артилерійським обстрілом. Віктор Калашник вручив ордени рідним двох загиблих кременчуцьких Героїв. 23.06.2015

1998

Чеславський Володимир Едвардович

, Голотки Підволочиський район Тернопільська область. Військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював водієм у колгоспі. На фронт пішов добровольцем. Залишились мати та сестра.

Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Попасна (Луганська область). Тіло загиблого знайшов у полі голова сільради, який воював разом із ним. За його словами, після 12-годинного маршу на морозі до зони АТО вночі бійців одразу ж відправили на позиції, та не було можливості їх замінити. Володимир, скоріш за все, замерз на бойовому посту. У Підволочиську відбулася панахида за загиблим Володимиром Чеславським // Підволочиська РДА, 30 січня 2015 На Тернопільщину привезли тіло В. Чеславського // Телеканал ІНТБ, 31 січня 2015

1999

Таценко Олександр Іванович

, Карпилівка (Срібнянський район) Чернігівська область. Солдат, старший навідник мінометної батареї 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). До мобілізації працював трактористом у СТОВ «Батьківщина». Залишилися дружина та двоє синів.

Загинув у бою поблизу Донецька від осколкового поранення в результаті розриву міни. Похований у рідному селі. Герої не вмирають // Срібнянська РДА, 29 січня 2015 За повідомленням волонтерської групи 28-ї омбр у facebook, в результаті артобстрілу в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) загинув один військовий. За два дні бригада втратила загиблими 4 воїнів.

2000

Голик Анатолій Михайлович

, Нижнє Солотвино Ужгородський район Закарпатська область. Солдат 101-ї окремої бригади охорони Генштабу (Київ). У 2012 році закінчив Ужгородське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування. По закінченні строкової служби в Національній гвардії України перейшов на військову службу за контрактом.

Загинув у районі Дебальцеве. Снаряд влучив у броньовик, у якому їхали бійці. Вчора під Дебальцевом загинув ще один ужгородець // «Карпатський об'єктив», 28 січня 2015 Анатолія Голика проведуть в останню путь на Ужгородщині… // Uzhgorod.in, 17 лютого 2015

2001

Лепеха Андрій Анатолійович

, Мар'янське (Апостолівський район) Дніпропетровська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією Нововоронцовським РВК (Херсонська область) за місцем реєстрації. Залишилось двоє дітей, молодшій доньці 2 роки.

В ночі у бою в районі міста Маріуполь отримав тяжке осколкове поранення, помер від втрати крові.

2002

Войцеховський Віктор Вікторович

, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»).

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями, утримуючи позиції, орієнтовно, в районі Дебальцеве.

2003

Плоцедим Олександр Олександрович

, Рожище Волинська область. Солдат, механік-водій 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Служив за контрактом з грудня 2013 року. Залишилися батьки.

Загинув поблизу смт Станиця Луганська від кулі снайпера під час штурму українського блокпоста. Рожище прощалося з Героєм // Волинські новини, 30 січня 2015 Останній дзвінок і останній дзвоник Олександра Плоцедима // ВIСНИК, 5 лютого 2015

2004

Пащенко Олександр Михайлович

, Дмитрівка Бахмацький район Чернігівська область. Проживав за місцем служби у м. Яворів Львівська область. Капітан, командир штабної роти 3-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Батько Олександра помер, коли йому було лише два роки. У 2004 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Залишилася мати.

Під час боїв за Кримське (Новоайдарський район) Луганської області був тяжко поранений. Від отриманих поранень помер у військовому шпиталі Харкова 27 січня (за іншими даними 29 січня). Похований у Дмитрівці на Чернігівщині. Пащенко Олександр // Чернігівська ОДА

2005

Римар Ігор Миколайович

, Трибухівці (Бучацький район) Тернопільська область. Старший солдат, стрілець-номер обслуги 80-ї окремої аеромобільної бригади. Із початком війни Ігор відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією. Залишилися мати і дружина.

Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал Аеропорту Донецька. У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли довелось чекати близько семи годин, перш ніж його змогли вивезти з аеропорту до шпиталю в Артемівську. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції. Помер у Київському військовому клінічному центрі. «Кіборг» Ігор Римар залишився без гортані, без щелепи і без руки… 2 фото // «Спротив», 22 січня 2015

2006

Кравчик Євген Віталійович

, Дніпропетровськ. Солдат, кулеметник 20-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпропетровськ» 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув поблизу смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецька область) під час мінометного обстрілу. Похований в с. Братське Дніпропетровського району.

2007

Шульга Анатолій Васильович(Позивний «Бізон»)

, Конотоп Сумська область. Боєць «волинського взводу» мінометно-артилерійської роти Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Ветеран-«афганець». Належав до лав УНСО та організації «Правий сектор» в Конотопі. На фронті перебував з червня 2014 року. Рішенням Полку «Азов» мінометно-артилерійська рота названа на честь Анатолія.

Вночі та зранку російські бойовики вели вогонь у напрямках сіл Гранітне та Миколаївка (Волноваський район) поблизу Маріуполя. Бійці «Азову» виїхали на передову, щоб відтягнути вогневий удар на себе та унеможливити жертви серед мирного населення. В результаті артилерійсько-мінометної дуелі двоє захисників загинули, шестеро отримали поранення. Вчора, 28 січня, … загинули два наших побратими Бізон та Вальтер // «АЗОВ» полк особливого призначення, 29 січня 2015 Прощання з Бізоном і Вальтером // Полк «Азов», 1 лютого 2015 Герої Сумщини: під час перестрілки під Маріуполем загинув конотоп'янин // «Панорама», 29 січня 2015 Під Маріуполем загинув конотоп'янин з позивним «Бізон» // Данкор, 28 січня 2015 Прощання з Героєм Конопщини Анатолієм Шульгою (Відео) // KONOTOP5.COM, 2 лютого 2015

2008

Бєлофастов Геннадій Миколайович(Позивний «Вальтер»)

, Київ. Боєць мінометно-артилерійської роти Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Прийшов до полку «Азов» у грудні 2014 року.

2009

Бакал Анатолій Іванович

, Свистунове Широківський район Дніпропетровська область. Сержант, головний сержант роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»).

Загинув у бою під час артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями в районі Дебальцеве. Сегодня простятся с бойцом 40 батальона Анатолием Бокалом, погибшим в зоне АТО // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 4 лютого 2015 Бакал Анатолій Іванович

2010

Заплітний Дмитро Іванович

, Забойки Тернопільська область. Проживав у м. Тернопіль. Молодший сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Виріс у багатодітної сім'ї.

Загинув під час артилерійського обстрілу в Шахтарському районі Донецької області (в районі Дебальцеве). У Тернополі оголошено три дні жалоби // Тернопільська міськрада, 2 лютого 2015 Тернопілля: бійця 128 гірсько-піхотної бригади поховають у рідному селі // «7 днів», 3 лютого 2015 За повідомленням речника АТО Андрія Лисенко на щоденному брифінгу, протягом останньої доби в зоні АТО загинули 5 військовослужбовців, ще 29 отримали поранення.

2011

Пономаренко Руслан Миколайович

, Гадяч Полтавська область. Проживав у с. Осняги (Гадяцький район). Старший сержант, артилерист 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Закінчив Гадяцьке СПТУ-47. У 1997—1998 роках служив в армії. Працював охоронником у нафтогазовидобувному управлінні «Полтаванафтогаз». Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися батьки, брати, дружина та син.

Загинув поблизу смт Комишуваха (Попаснянський район) Луганської області під час мінометного обстрілу позицій артилеристів. За іншими даними, загинув у районі Дебальцеве. Похований у с. Осняги. Пономаренко Руслан Миколайович // Полтавська обласна рада Пономаренко Руслан Миколайович // Книга пам'яті

2012

Буйновський Ігор Анатолійович

, Южноукраїнськ Миколаївська область. Старший солдат артилерійського розрахунку зенітно-артилерійського взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював на Південноукраїнській АЕС з 1988 року, спочатку електрослюсарем, з 1997 року — на посаді інженера з ремонту, а в 1999 році став наглядовим інспектором служби відомчого нагляду та пожежної безпеки ВП ЮУАЕС. 2004 року був прийнятий інструктором в навчально-тренувальний центр. У 2010 році балотувався на посаду міського голови Южноукраїнська. 21 серпня 2014 року мобілізований як доброволець.

Загинув у результаті обстрілу з РСЗВ «Град» позицій військових під Вуглегірськом (Донецька область). Ігора вбило електричним струмом через падіння лінії електропередач внаслідок обстрілу. Після проведення процедур ідентифікації 28 травня захисника поховали в Южноукраїнську. В АТО геройські загинув воїн з Южноукраїнська Ігор Буйновський // «Барометр Южноукраїнська», 28 січня 2015 Колектив Южно-української АЕС попрощався з Ігорем Буйновським // Сайт ДП НАЕК «Енергоатом», 28 травня 2015

2013

Зеленський Олександр Михайлович

, Високе (Бериславський район) Херсонська область. Проживав у с. Заозерне (Каховський район). Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). На фронт пішов добровольцем у серпні 2014 року. Був не одружений. Залишилася мати.

Загинув, згорівши у БТРі під Дебальцевим Донецької області. Похований у селі Заозерне 19 вересня.

2014

Соломаха Олег Володимирович

, Буда-Вороб'ївська Новгород-Сіверський район Чернігівська область. Старший солдат, оператор 1 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював у місцевому ТОВ «Промінь» слюсарем. Призваний за мобілізацією 2 вересня 2014 року. Залишилися дружина, донька та син.|

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область) внаслідок попадання мінометної міни в районі розташування блокпосту 1302. Тіло загиблого воїна залишилось на зруйнованому обстрілами блокпосту, наприкінці лютого його вдалося вивезти. 25 лютого Олега поховали в рідному селі. И снова хоронят наших // Портал Чернігова, 27 лютого 2015

2015

Андрусенко Сергій Олександрович

, Глибочиця (Житомирський район) Житомирська область. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилася мати та сестри. |

Загинув під час мінометного обстрілу в бою на блокпосту 1302 поблизу Вуглегірська (Донецька область). Три місяці вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 16 травня 2015 Сергія поховали в рідному селі. Рідні загиблого бійця з Житомирського району про земельну ділянку: Землемір сказав, що мертвому земля не потрібна

2016

Бригинець Олександр Валентинович

, Жуківщина Козелецький район Чернігівська область. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Після закінчення школи відслужив строкову військову службу. Призваний за мобілізацією 28 квітня 2014 року. Залишилися мати, сестра.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста 1301 (позиція «Вовк») у місті Вуглегірськ (Донецька область). 31 січня рідні впізнали Сашу на відео, відзнятому російськими бойовиками. У квітні ідентифікований за експертизою ДНК. Поховали 22-річного захисника в місті Остер Козелецького району. Бригинець Олександр // Чернігівська ОДА У день, коли впізнавали у морзі Сашу Бригинця, зламався прапор // Gorod.cn.ua, 10 квітня 2015

2017

Лебедєв Андрій Володимирович(Позивний «Птаха»)

, Ярославль РРФСР. З 1983 мешкав у м. Чернігів. Солдат, кулеметник 1 відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). 1999 закінчив ПТУ № 1 м. Чернігова за фахом електромонтера високовольтних ліній. Строкова служба — Національна гвардія України, м. Сімферополь (1999—2001). Працював експедитором. Призваний за мобілізацією 15.04.2014, з травня на фронті. Залишилась мати.

Загинув під час оборони блокпоста 1301 (позиція «Вовк») у місті Вуглегірськ (Донецька область). За свідченнями товаришів по зброї, вбитий у полоні пострілом у голову. Була інформація, що 10.03.2014 Андрія упізнали серед загиблих. Остаточна ідентифікація відбулась 2018 року. Перепохований 25.04.2018 у Чернігові. Лебедев Андрей Владимирович (пошук) Вуглегірська голгофа чернігівця // Михайло Жерохов на ЧЕline, 23.01.2017 Бійця Андрія Лебедєва поховають на рідній землі. Цього дня Чернігів буде у жалобі // Чернігівська ОДА, 24.04.2018 У Чернігові попрощалися з воїном Андрієм Лебедєвим Жалоба в Чернігові: у місті перепоховали бійця "Вовка", який загинув у полоні У Чернігові проводжають в останню путь загиблого бійця АТО

2018

Мельник Андрій Іванович

, Олександрія (Рівненський район) Рівненська область. Старший сержант, старший механік-водій танкового взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилися батьки і сім'я.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті Вуглегірськ (Донецька область). Тривалий час Андрія розшукували серед полонених і поранених, у червні ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. Бійця АТО Андрія Мельника перепоховали у його рідному селі Олександрія, Рівненського району (ВІДЕО). 25.06.2015

2019

Барановський Василь Володимирович

, Устинівка (Малинський район) Житомирська область. Проживав у с. Горинь. Старший лейтенант, військовослужбовець протитанкової дивізії 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Залишилася мати, брат, дружина та дві доньки.

Загинув у боях з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область). 29 січня під час бою Василь подзвонив командиру і сказав, що вибрався з машини і поранений в ногу, його мали забрати, але коли прибули до пункту призначення, Василя там вже не було. Ідентифікований серед загиблих, поховали захисника 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району. Барановський Василий Владимирович (пошук) Допоможіть, будь ласка, знайти бійця! 20 червня на Малинщині поховали героя АТО Василя Баранівського // «ІнфоМалин», 21 червня 2015 УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №58/2017 "Про відзначення державними нагородами України"

2020

Качкалда Микола Миколайович

, Київ. Сержант, механік-водій — оператор 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль).Вважається зниклим безвісти, але нагороджений посмертно.

Зник після бою з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область).

2021

Шахрай Олександр Васильович

, Левків (Житомирський район) Житомирська область. Молодший сержант, командир танку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Залишилася мати, сестра та молода дружина.

Зник 29 січня під час бою у Вуглегірську на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований у селі Левків 7 листопада 2015 року. Шахрай Олександр Василійович (пошук) На Житомирщині поховали бійця 30-ї бригади, якого шукали понад 7 місяців // «20 хвилин», 9 листопада 2015 У Левкові Житомирського р-ну попрощалися із загиблим танкістом 30-ї механізованої Новоград-Волинської бригади Олександром Шахраєм // vk.com, 10 листопада 2015

2022

Гарбарчук Тарас Анатолійович

, Гоща Рівненська область. Старший солдат, механік-водій танку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією.

Зник 29 січня під час бою у Вуглегірську на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк. За рішенням суду від 10.12.2015 оголошений померлим. Гарбарчук Тарас Анатолійович // Гощанська ЦСПШБ, 17 лютого 2016 Пам'ятаймо героїв Гощанщини. Тарас Гарбарчук // Гощанська РДА

2023

Хоречко Микола Степанович

, Радовель Олевський район Житомирська область. Старший солдат, навідник танку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Вважається зниклим безвісти, але нагороджений посмертно.

Зник 29 січня під час бою у Вуглегірську на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк.

2024

Ступак Іван Станіславович(Позивний «Мажор»)

, Фастів Київська область. Лейтенант, командир підрозділу 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). До 1998 року працював у ТОВ «Інтроверт» слюсарем та одночасно навчався у Національному аграрному університеті. Працював економістом на заводі «Радар», потім у Фінансовому управлінні Київської ОДА. З 1999 року перейшов на роботу в АТ «Брокбізнесбанк», де займав посаду заступника керуючого з корпоративного бізнесу Київського ГРВ. 31 липня 2014 року як офіцер запасу пішов добровольцем на військову службу боронити Батьківщину, з 20 серпня брав участь у бойових діях в зоні АТО. У 2014 році балотувався у депутати Верховної Ради України по 91-му виборчому округу за підтримки ГО «Самооборона Майдану Фастівщини», ГО «Самопоміч» та бойових товаришів ( відео). У жовтні була опублікована розповідь Івана про будні на передовій. Залишились дружина та двоє синів 10 і 8 років.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони міста Вуглегірськ (Донецька область). Автобіографія Івана Ступака — кандидата в народні депутати України Просто не Віриться! (фото) Фастів попрощався з Іваном Ступаком — фотозвіт+відео // Фастівський блог, 4 лютого 2015

2025

Михайлюк Михайло Леонідович

, Яковлівка (Лозівський район) Харківська область. Старший солдат, водій тягача МАЗ-537 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Залишились батьки та двоє молодших братів.

Загинув від осколкових поранень біля міста Щастя під Луганськом. На тягачі МАЗ-537 привіз з ремонту танк Т-64БВ. Раптом почався мінометний обстріл, Михайло вийшов з кабіни, і поруч із ним розірвалася міна. Військовий отримав поранення несумісні з життям.

2026

Карабін Сергій Ігорович(Позивний «Сімнадцятий»)

, Новояворівськ Львівська область. Солдат, вогнеметник розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Разом із дружиною, яка є військовослужбовцем 24-ї омбр, винаймав квартиру у 53-му військовому містечку в Яворові. Залишились батьки, вагітна дружина та маленька донька.

Загинув в районі аеропорту Донецька під час коректування вогню української артилерії. Снаряд РСЗВ «Град» розірвався у кронах дерев лісопосадки близько від спостережного пункту, ще один боєць дістав поранення. Поховали воїна у Новояворівську. На Львівщині проводжають в останню путь 32-річного бійця Сергія Карабіна // ЗІК, 4 лютого 2015 Навіки в пантеоні слави

2027

Яковенко Іван Вікторович

, Долинська Кіровоградська область. Солдат, номер обслуги гаубичної самохідної артилерійської батареї 3-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Був мобілізований у серпні 2014 року.

Загинув поблизу смт Ольховатка (Донецька область) у районі Дебальцеве внаслідок смертельного осколкового поранення під час артилерійського обстрілу.

2028

Лістровий Олександр Михайлович

, Васильків Київська область. Молодший сержант, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Залишилася дружина та троє маленьких дітей, син 2004 р.н., донька 2009 р.н. і донька 2014 р.н. (два місяці).

Помер у лікарні від тяжких поранень, отриманих в бою з російськими збройними формуваннями в районі Дебальцеве (Донецька область). рощання з Лістровим Олександром Михайловичем

2029

Завірюхін Ігор Анатолійович(Позивний «Дід»)

, 58 років, Велика Димерка Броварський район Київська область. Майор, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Кадровий військовий-розвідник, у 1979 році служив у Грузії в бригаді спецпризначення, мав великий досвід роботи в розвідці. З 1980-х проживав у місті Бровари. Після виходу на пенсію займався приватним охоронно-детективним бізнесом, був директорам ТОВ «Альянс-Альфа», мав власну маленьку буддійську школу. З початком бойових дій на сході України їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС, сам партизанив під Слов'янськом. Потім залишився добровольцем у 25-му БТО як боєць та інструктор. Сини Ігоря Анатолійовича — десантники. Окрім синів залишилася донька.

Загинув у районі Дебальцеве в бою з російськими збройними формуваннями поблизу с. Рідкодуб (Шахтарський район). Через місяць тіло героя було передано українській стороні разом з іншими під Горлівкою. За умовами терористів, від української сторони був тільки один парламентар — ветеран-«афганець» Іса Курмагамедов, бойовий товариш Ігора Завірюхіна за часів СРСР. Поховали воїна у рідному селищі Велика Димерка. Під Києвом попрощалися з офіцером батальйону «Київська Русь» // ТСН, 28 лютого 2015 БРОВАРИ. Жителі Броварщини провели у вічність воїна АТО // УПЦ Бориспільська Єпархія, 1 березня 2015 Вічна слава! Броварчани провели в останню путь трьох Героїв // Маєш право знати, 2 березня 2015 Ігор Завірюхін. Майор ГРУ СССР // ФБ Євген Карась, 3 жовтня 2015

2030

Єфіменко В'ячеслав Олександрович

, Обухів, Київська область. Солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). З вересня 2014 року захищав Батьківщину у складі батальйону. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Загинув в районі Дебальцеве під час мінометного обстрілу з боку російських збройних формувань поблизу села Рідкодуб. З 30 січня не виходив на зв'язок, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 травня громадськість Обухова провела бійця в останню путь. Надія є: можливо земляк з «Київської Русі» живий // «Хроніки міста Обухова», 12 лютого 2015 Загиблого земляка ідентифікували по ДНК // «Хроніки міста Обухова», 30 квітня 2015 В Обухові попрощалися із бійцем 25-го батальйону «Київська Русь» // «5 канал», 1 травня 2015.

2031

Військовослужбовець Національної гвардії України, військова частина 3057 (Маріуполь).

орієнтовно

Поблизу міста Маріуполь під час стрільб вибухнув 120-мм міномет. Загинув один військовослужбовець, ще 5 отримали поранення. Також постраждали двоє цивільних — один загинув і один травмований.

Військовослужбовці 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). |

За повідомленням журналіста і волонтера Олександра Рудоманова, в боях у Вуглегірську в районі Дебальцеве загинули двоє бійців 25-ї бригади.

2032

Тербан Олександр Васильович

, Чинадійово Мукачівський район Закарпатська область. Проживав у с. Нове Давидково. Сержант, старший кухар 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював кухарем у ресторанах Мукачевого. Залишилися дружина, син та донька.

Загинув у районі Дебальцеве від розриву снаряду під час обстрілу позицій військових. Тербан Олександр Васильович

2033

Бойко Ігор Дмитрович

, Черкаси. Солдат, розвідник 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Добровольцем прийшов до військкомату, мобілізований 3 серпня 2014 року. Залишилися дружина, троє дітей та новонароджений онук.

Загинув у районі Дебальцеве поблизу с. Рідкодуб (Шахтарський район) при спробі штурму населеного пункту з південної сторони. Тіло воїна вдалося доправити до Черкас лише в середині березня. 15 березня бійця провели в останню путь. У неділю в Черкасах поховають бійця, який загинув ще наприкінці січня // «Вікка», 13 березня 2014 Черкащани попрощалися із своїм героєм // «ПроЧерк», 15 березня 2015 У Черкасах попрощалися з бійцем, загиблим під Дебальцевим (відео) // «Громадське ТБ», 15 березня 2015 .

2034

Тимченко Руслан Олегович

, Згурівка Київська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У 2002 році служив у повітряно–десантних військах в Житомирі. Призваний за мобілізацією 20 серпня 2014 року як доброволець. Залишилися батьки, дружина та 7-річний син.

Під час артилерійського обстрілу на взводному опорному пункті під Дебальцеве БМП Руслана підірвалась на міні.

2035

Марьєнко Сергій Вікторович

, Комишуваха (Оріхівський район) Запорізька область. Проживав у м. Запоріжжя. Солдат, водій мінометного взводу мінометної батареї 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Після закінчення будівельного технікуму пройшов строкову армійську службу. До 1999 року служив у Держслужбі транспорту. Призваний за мобілізацією 7 серпня 2014 року, спочатку проходив підготовку у 169-ту Навчальному центрі «Десна», потім був направлений до 128-ї бригади. Залишилася мати, дружина та двоє дітей, 8 і 9 років.

Загинув в районі Дебальцеве під час обстрілу опорного пункту з РСЗВ «Град». Підрозділ Сергій стримував наступ противника на першій лінії оборони. У Запоріжжі попрощалися з Сергієм Марьєнком // ТСН, 8 лютого 2015

2036

Сохацький Андрій Володимирович

, Колки Маневицький район Волинська область. Останнім часом проживав у м. Київ. Солдат, лінійний наглядач взводу зв'язку 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Після проходження строкової служби в армії вступив у Київський національний університет імені Тараса Шевченка на історичний факультет. Захоплювався комп'ютерною технікою, грав на скрипці. Працював у сфері відеоспостереження. У 2008 році влаштувався на круїзний лайнер оператором відеонагляду. Багато мандрував. Повернувшись в Україну, створив туристичний сайт, де описував різні країни та маршрути подорожей. Оселився у Києві. Був активним учасником Революції Гідності. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися мати, брат, сестра та наречена.

Загинув у районі Дебальцеве під час обстрілу з РСЗВ «Град» та мінометів опорного пункту поблизу Нікішине (Шахтарський район Донецька область).

2037

Михайлов Віталій Володимирович

, Київ (Шевченківський район). Сержант, старший стрілець 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Загинув в районі Дебальцеве під час обстрілу опорного пункту з РСЗВ «Град».

2038

Бондар Віктор Миколайович

, Київ. Молодший сержант, головний сержант — командир відділення зенітно-ракетної артилерійської батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).|

Загинув в результаті обстрілу з РСЗВ БМ-21 «ГРАД» базового табору підрозділу в районі міста Дебальцеве, Донецька область.

2039

Кутковський В'ячеслав Володимирович

, Глібів (Новоушицький район) Хмельницька область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). До чотирьох років ріс у селі Глібів. Закінчив Вовковинецьку школу-інтернат, згодом отримав спеціальність у Говорівському професійному аграрному ліцеї. На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у середині серпня 2014 року. Залишилася мати та дві сестри.

Інші джерела називають дати 27-28 або 29 січня. Загинув від вибуху під Луганськом поблизу селища Козачий (Станично-Луганський район). Похований у селі Зоряне Віньковецького району, де проживає мати захисника. На Луганщині у результаті розриву снаряду загинув доброволець з Новоушицького району // «Є», 2 Лютого 2015 Схилімо голови перед героями // Подільські вісті, 12 лютого 2015

2040

Онопрієнко Олександр Валерійович

, Київ. З 12 років проживав у с. Марківці (Бобровицький район) Чернігівська область. Солдат, стрілець 2 роти 2 взводу 3 відділення 1 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Після закінчення школи працював на меблевій фабриці у Києві. Призваний 28 квітня 2014 року.

Отримав смертельне вогнепальне поранення в шию під час слідування за маршрутом Дебальцеве — Луганське о 15:00. Похований у с. Марківці.

2041

Томилко Іван Миколайович

, Михайло-Коцюбинське Чернігівська область. Проживав у м. Чернігів. Сержант, командир 3-го відділення — командир машини 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював у міліції, звільнився під час Революції Гідності. Коли розпочалися військові дії на Донбасі, пішов добровольцем захищати Батьківщину, мобілізований 24 квітня 2014 року. В липні приїжджав із зони АТО до Чернігова та одружився.

Загинув під Вуглегірськом (Донецька область) на блокпосту, що виходив у бік Єнакієве. Поряд із Іваном розірвалася міна. Більше ніж через місяць вдалося відшукати та повернути тіло воїна. 15 березня з Іваном попрощалися у Чернігові. Похований в рідному селищі. Томилко Иван Николаевич (пошук) Томилко Іван // Чернігівська ОДА Чернігів попрощався з Іваном Томилком, бійцем 13 батальйону // ПіК, 16 березня 2015

2042

Колесник Віталій Павлович

, Сухиня Бобровицький район Чернігівська область. Сержант, навідник міномета 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Раніше служив у морській піхоті. Призваний за мобілізацією 1 вересня 2014 року.

Загинув у бою на блокпосту міста Вуглегірськ (Донецька область). Сепаратисти вивезли тіла оборонців блокпоста до моргу в Єнакієво, потім передали українській стороні. В березні упізнаний серед загиблих. 15 березня Віталія поховали у рідному селі. Колесник Віталій // Чернігівська ОДА

2043

Харитонов Сергій Миколайович

, Чернігів. Сержант, головний сержант — командир міномета мінометного взводу 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Закінчив Чернігівське професійно-технічне училище залізничного транспорту. після проходження строкової військової служби працював у залізничному депо міста Чернігова, потім у ВАТ «Союзспецстрах». Згодом відкрив власну станцію техобслуговування автомобілів, де працював автомеханіком. На фронт пішов у вересні 2014 року.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті Вуглегірськ (Донецька область). Тіло не змогли тоді забрати через ворожу артилерію. На початку квітня Сергія упізнали серед загиблих за експертизою ДНК. 3 квітня захисника поховали на Алеї пам'яті чернігівського кладовища «Яцеве». Чернігівці на колінах провели в останню путь загиблого під Вуглегірськом Сергія Харитонова. 03.04.2015 Харитонов Сергій // Чернігівська ОДА Харитонов Сергей Николаевич (пошук)

2044

Старченко Павло Олександрович

, Старий Оскол Бєлгородська область РРФСР. Проживав у м. Чернігів, м. Київ. Старший солдат, стрілець 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Школу закінчив у Чернігові. У 14 років, коли помер батько, Павло став у родині за головного. Під час навчання у старших класах закінчив курси екскурсоводів, а також «Клуб юних космонавтів» при Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків. 1995 року вступив до Харківського авіаційного інституту, але у зв'язку з травмою залишив навчання на останньому курсі. З 2000 року працював на будівельних майданчиках міста Києва. Неодноразово бував за кордоном, подорожував Європою автостопом. 2008 року вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом (Київ) на факультет «Політологія міжнародних відносин», яку закінчив з відзнакою у 2013 році. Поки вчився, працював каменярем. 2014 року добровольцем пішов до військкомату. Не одружений. Залишилася мати.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті Вуглегірськ (Донецька область). Тіло не змогли тоді забрати через ворожу артилерію. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих захисників, яких вивезли з місця боїв до Дніпропетровська. 9 квітня воїна поховали у Чернігові. Поховали Павла Старченка // ТРА «Новий Чернігів», 9 квітня 2015

2045

Марченко Олексій Вікторович

, Комишани Херсонська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 20 січня приїжджав на 3 дні на похорони матері. Залишилась донька.

В районі Дебальцеве бійці на БМП потрапили під мінометний обстріл, Олексій загинув від чисельних тяжких поранень. Тіло воїна забрали бойовики та, шантажуючи рідних, вимагали гроші за його повернення. За допомогою волонтерів тіло бійця було доправлено до Комишан. 10 лютого односельці провели бійця в останню путь. 30 января под Дебальцево погиб мой брат Марченко Алексей Викторович // Харків Форум, 4 лютого 2015На табличці під час поховання зазначена дата смерті 31 січня 2015 року

2046

Ковальчук Юрій Анатолійович

, Малий Скнит Славутський район Хмельницька область. Старший сержант, заступник командира БМП 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).

Загинув у бою в районі Дебальцеве. Зник 25-27 січня у Вуглегірську, був у БМП-2. Є інформація, що згорів у машині. Вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 27 вересня 2015 року Юрія поховали в с. Малий Скнит. На Славутчині, стоячи на колінах, провели в останню дорогу бійця АТО Юрія Ковальчука // «Є», 27 вересня 2015 Ковальчук Юрий Анатольевич (пошук)

2047

Бобуров Руслан Юрійович(Позивний «Німець»)

, смт Катеринопіль Черкаська область. Солдат, зенітник, кулеметник 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Ветеран-«афганець». Добровольцем пішов на фронт, брав участь у всіх боях батальйону за визволення Луганщини. У січні Руслан став героєм сюжету «Громадське. Волинь».

Близько 13:00 місто Щастя під Луганськом було обстріляно з РСЗВ «Град». Руслан загинув біля входу на прохідну Луганської ТЕС. Під час обстрілу ТЕС загинули двоє захисників Щастя // «Укрінформ», 1 лютого 2015 Снова груз 200 — Немец и Диджей. // facebook Новости «Айдар», 31 січня 2015 У Щасті загинув катеринопільський Німець (фото, відео) // «Про ВСЕ», 1 лютого 2015

2048

Жеребило Вадим Володимирович (Позивний «Діджей»)

, Мена Чернігівська область. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». У 2009 році вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, після закінчення якого навчався в Київському національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут». Під час Революції Гідності працював біля КМДА у зеленому наметі зі звуковою апаратурою, активний учасник протистояння на Грушевського.

Близько 13:00 місто Щастя під Луганськом було обстріляно з РСЗВ «Град». Загинули двоє бійців «Айдару». Мена попрощалась з 21-річним солдатом, що загинув у Щасті. Фото // «Час Чернігівський», 4 лютого 2015 «Прийде час, і вони прозріють» 3 лютого Менщина прощалася із загиблим героєм Вадимом Жеребилом // «Менщина», 4 лютого 2015

2049

Ярмоліч Олександр Миколайович

, Велюнь (Дубровицький район) Рівненська область. Молодший сержант, командир мінометного розрахунку 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був призваний на строкову військову службу у квітні 2012 року, після її закінчення продовжив службу за контрактом.

Близько 13:00 місто Щастя під Луганськом було обстріляно з РСЗВ «Град». Олександр отримав тяжкі поранення під час обстрілу поряд із Луганської ТЕС, помер в лікарні міста Щастя.

2050

Черепаха Олександр Іванович

, Скибинці (Тростянецький район) Вінницька область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Закінчив Ольгопільське ПТУ, де отримав професію електрика. Пройшов службу в армії. Працював у місцевому господарстві спочатку електриком, а потім трактористом. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Був єдиним сином у родині, батько Олександра помер 19 років тому. Залишилася мати та дружина.

Загинув у районі Дебальцеве поблизу смт Чорнухине (Луганська область) в результаті мінометного обстрілу. Тіло Олександра знайшли у моргу Дніпропетровська наприкінці лютого. 28 лютого воїна поховали у рідних Скибинцях. На колінах, зі сльозами на очах та болем у душі сьогодні Тростянеччина зустрічала свого героя! // Тростянецька РДА, 27 лютого 2015 44-річного бійця 128-ї бригади Олександра Черепаху поховали 28 лютого у Скибенцях Тростянецького району // 33-й канал, 4 березня 2015

2051

Дідух Володимир Васильович

, Вербів (Нараївська сільська громада) Тернопільська область. Солдат, водій-санітар 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював водієм у сільгоспі, їздив на заробітки до Польщі. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки, сестра.

Загинув у районі Дебальцеве від смертельного поранення у голову від снаряду. «Швидка», якою Володимир керував, повністю розбита.За повідомленням «Лівий берег» із посиланням на військових, двоє бійців 128-ї бригади загинули поблизу селища Кам'янка в районі Дебальцеве у стрілецькому бою. Брат казав, що в Щасті нарешті зустрів своє щастя // «20 хвилин-Тернопіль», 13 лютого 2015

2052

Довгий Олег Іванович

, Щурівці (Ізяславський район) Хмельницька область. Лейтенант, заступник командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Випускник Львівської Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 2014 року. Залишилися батьки та сестра.Герой України (23.08.2018, посмертно).

Загинув у районі Дебальцеве в результаті обстрілу блокпосту поблизу смт Чорнухине (Луганська область). Лише 23 лютого вдалося забрати тіло Олега з місця боїв. 26 лютого воїна поховали у рідних Щурівцях. На Ізяславщині провели в останню путь 22-річного героя АТО Олега Довгого // Тижневик «Партнер», 27 лютого 2015

2053

Прошак Андрій Васильович

, Івано-Франківськ. Сержант, стрілець-помічник гранатометника 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Спочатку був бійцем 5-го БТО, після його розформування продовжив службу у 128-й бригаді. Залишилися мати та старенька бабуся.

В ніч на 31 січня група бійців, у якій був Андрій, вирушила з опорного пункту на допомогу товаришам, які на БМП-2 потрапили у засідку під час евакуації поранених з району Нікішине — Рідкодуб (Шахтарський район) дорогою на Дебальцеве. Андрій загинув у бою з противником. Тіло не могли знайти через сильні бої. Вже наприкінці лютого його знайшли серед вивезених до Дніпропетровська загиблих героїв. Прошак Андрей Васильевич На Прикарпатті мама шукає сина… // «Фіртка», 16 лютого 2015 Знайшли тіло загиблого під Дебальцевим франківця Андрія Прошака — мати їде на опізнання // «Курс», 26 лютого 2015 Сьогодні в Івано-Франківськ доставять загиблого Андрія Прошака // «Курс», 28 лютого 2015

2054

Григоришин Михайло Васильович

, Панівці (Борщівський район) Тернопільська область. Солдат, кулеметник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Навчався у Чернівецькому національному університеті на юриста. Мобілізований у квітні 2014 року. Спочатку служив у 51-ї ОМБр, потім у 128-ї гірсько-піхотній.

Воїни відбивали атаку на опорний пункт № 6 на околиці Чорнухине (Попаснянський район Луганська область), яку здійснили російські збройні формування із застосуванням РСЗВ «Град», танків та мінометів. Співслужбовці бачили, як під час обстрілу Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії. Я звертаюсь до Вас по допомогу, яка необхідна! Інформація про загибель Михайла Григоришина з села Панівці не підтверджена У квітні тіло бійця було ідентифіковане серед загиблих, похований 20 квітня у Панівцях. Тернопільщина прощається із загиблим бійцем Михайлом Григоришиним // ТСН, 17 квітня 2015 // TV-4, 17 квітня 2015 Тернополяни зустріли загиблого в АТО Михайла Григоришина // «20 хвилин Тернопіль», 17 квітня 2015 Із загиблим біля Дебальцевого бійцем АТО попрощалися на Тернопільщині // «5 канал», 20 квітня 2015

2055

Матусевич Сергій Андрійович(Позивний «Махор»)

, Кривець (Ставищенський район) Київська область. Старший солдат, старший сапер інженерно–саперного взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Ще до війни мріяв бути військовим. Добровольцем пішов до ЗСУ навесні 2014 року. Круглий сирота, залишилися дід та бабуся. Розшукується. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), Указ Президента № 108/2015 від 26 лютого 2015 року.

Воїни відбивали атаку на опорний пункт поблизу Чорнухине (Попаснянський район Луганська область), яку здійснили російські збройні формування із застосуванням РСЗВ «Град», танків та мінометів. В останній раз Сергія бачили пораненим у голову, без свідомості. Залишився на окупованій території. Матусевич Сергій Андрійович Історія одного солдата // «Час Київщини», 12 червня 2014

2056

Голуб Аркадій Юрійович(«Броня»)

, Бровари Київська область. Солдат, стрілець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Строкову службу проходив у танкових військах. Мобілізований у квітні 2014 року, пройшов підготовку у Центрі «Десна», з серпня перебував в районі Дебальцевого. У вересні був поранений, після лікування повернувся на фронт у січні 2015 року. Залишилася вагітна дружина та 7-річна донька, вже після смерті Аркадія народилася друга донька.

Підрозділ батальйону утримував дорогу від Дебальцеве на Нікішине. Під час евакуації поранених з району Нікішине — Рідкодуб (Шахтарський район) колона військових машин потрапила у засідку. Боєць загинув у ближньому бою від осколкових та кульових поранень, був вбитий контрольним пострілом у голову. Тіло воїна знайшли та вивезли наприкінці лютого. Похований у Броварах на новому кладовищі по вулиці Кутузова. Під Дебальцево загинуло ще двоє броварчан: обоє з батальйону «Київська Русь» // «Згурівська правда», 27 лютого 2015 Сотні броварчан вшанували загиблих земляків «Громадський ревізор», 26 лютого 2015 Тіла полеглих броварських воїнів Сергія Москаленка та Аркадія Голуба повернули додому — ФОТОРЕПОРТАЖ // «Маєш право знати», 27 лютого 2015http://atbrovary.org/article/684 Вічна пам'ять і слава Героям — історія Аркадія Голуба // «At Brovary»

2057

Москаленко Сергій Миколайович(«Рижий»)

, Бровари Київська область. Солдат, стрілець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). У 1980-х проходив строкову службу у радіотехнічних військах в РРФСР. Дуже любив малювати та майструвати. Працював у взуттєвому кооперативі. На фронт пішов добровільно, оскільки мав проблеми із зором і не підлягав призову. Після підготовки у Центрі «Десна» поїхав на передову. Розлучений, залишилися донька.

2058

Воропай Василь Васильович

, 59 років, Косарі Кам'янський район Черкаська область. Старший солдат, командир відділення 43-ї окремої артилерійської бригади (Дівички). Голова Косарської сільської ради з листопада 2008 року. Призваний 4 вересня 2014 року. Залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Загинув під час обстрілу в районі селищ Гродівка — Очеретине (смт) (Донецька область). У селі Косарі попрощалися із сільським головою, що загинув на війні (фото) // Про Головне, 4 лютого 2015

2059

Антоненко Павло Леонідович

, Чигирин Черкаська область. Старший солдат, старший навідник 43-ї окремої артилерійської бригади (Дівички).

Загинув під час обстрілу в районі селищ Гродівка — Очеретине (смт) (Донецька область). Антоненко Павло Леонідович

2060

Пономаренко Микола Миколайович

, Корюківка (с. Мілейки) Чернігівська область. Молодший сержант, командир гармати 43-ї окремої артилерійської бригади (Дівички). Після мобілізації перепідготовку проходив у 26-й окремій артбригаді, в/ч пп В3231 (Бердичів). Понад 10 років працював вальником лісу у Корюківському лісництві, ДП «Корюківське лісове господарство». Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишились батьки, дружина, 5-річна донька та 3-річний син.

Загинув під час обстрілу в районі селищ Гродівка — Очеретине (смт) (Донецька область). Пономаренко Микола Миколайович // Книга пам'яті Корюківщина зустріла загиблого героя // Корюківська РДА, 4 лютого 2015 Герої не вмирають! // «Крюківка наше місто», 4 лютого 2015За іншими джерелами, служив в 13-му окремому мотопіхотному батальйоні «Чернігів-1», загинув внаслідок осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град» під Вуглегірськом.

2061

Дмитрів Святослав Сергійович

, Київ. Старший солдат 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). На початку січня, коли перебував у відпустці, одружився.

Загинув під час виконання бойового завдання.

2062

Кравченко Євген Анатолійович

, Чернігів. Молодший сержант, командир відділення — командир БМП 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Навчався у чернігівському професійному будівельному ліцеї № 18 на зварювальника. Після проходження строкової військової служби працював у ТОВ «Чернігів ТОРГ». Призваний за мобілізацією 24 квітня 2014 року.

Під час бою з російськими збройними формуваннями при обороні блокпоста 1302 у місті Вуглегірськ (Донецька область) отримав поранення, несумісне з життям. Поховали героя на чернігівському кладовищі Яцево на Алеї пам'яті воїнів, загиблих в АТО. Кравченко Євгеній // Чернігівська ОДА

2063

Башняк Роман Васильович

, Новофастів Погребищенський район Вінницька область. Капітан, командир взводу 3 роти танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 1989 року вступив до Казанського військового танкового училища. Впродовж 1993—2001 років служив у Збройних силах України на посадах командира взводу в м. Бердичів та заступника начальника штабу бригади, що дислокується у м. Біла Церква. Мобілізований 31 липня 2014 року. Залишилися дружина та донька.

Загинув у бою поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Перебував у списках зниклих безвісти. Похований 23 липня 2015 року в с. Новофастів На Тячівщині під іменем Романа Козичка поховали солдата з 30-ї бригади, що поліг у російсько-українській війні. 20.07.2015 Погребищани провели в останню путь героя-офіцера, мешканця с. Новофастів Романа Башняка. 24.07.2015

2064

Лимарь Олександр Миколайович

, 58 років, Антрацит Луганська область. Молодший сержант, механік-водій танку 3 роти танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 2014 році разом з сім'єю переїхав з тимчасово окупованої території до міста Світловодськ (Кіровоградська область). 28 серпня добровольцем пішов до Української армії захищати рідну землю, проходив підготовку в 169-му Навчальному центрі. В січні 2015 року був направлений в зону АТО під Дебальцеве. Одружений.

Загинув у бою поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 29 липня 2015 року в Світловодську.Прим. Башняк Роман і Лимарь Олександр були в одному танковому екіпажі, разом з ними після бою зник безвісти Олександр Батурин.

2065

Батурін Олександр Валентинович

, Київ. Солдат, навідник-оператор 2 роти танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був мобілізований 17 червня 2014 року військовим комісаріатом Святошинського району до навчального центру «Десна» на 45 днів. У зоні АТО з серпня 2014 року. Залишились батько, мати та сестра.

Загинув у бою поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 14 липня 2015 року в с.Германівка (Обухівський район) Київська область. Батурин Александр Валентинович // «Всеукраинский портал поиска пропавших без вести» Президент відзначив нагородами 92 загиблих та 46 поранених у боях на Донбасі військових ЗС України // «Міністерство оборони України», 23 вересня 2015

2066

Волошин Ігор Олексійович

, Кузьминчик Чемеровецький район Хмельницька область. Проживав у с. Вільхівці. Солдат, гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Прикарпатський факультет Національної академії внутрішніх справ України. З 1996 до 2001 роки служив дільничним інспектором центрального відділу міліції Хмельницького міськвідділу УМВС. Останнім часом працював монтером колії на Хмельницькій дистанції колії. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилося двоє синів, 24 і 10 років.

Загинув поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Його тіло вдалось забрати з поля бою тільки наприкінці лютого. Поховали Ігора 28 лютого на кладовищі у с. Вільхівці. На Хмельниччині попрощалися із бійцем, який загинув на Луганщині // «Ексклюзив», 3 березня 2015 Чемеровеччина прощалася із загиблим бійцем АТО // Чемеровецька райрада, 29 лютого 2015

2067

Садовець Віктор Анатолійович

, Мовчани (Красилівський район) Хмельницька область. Молодший сержант 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). На фронт пішов добровольцем. Залишилися батьки та сім'я.

Загинув у бою у Луганській області в районі міста Дебальцеве. Ідентифікований в Дніпропетровську за експертизою ДНК серед загиблих. 22 травня захисника поховали у рідному селі Мовчани. На Хмельниччині поховали бійця 30 механізованої бригади // «33 канал», 26 травня 2015

2068

Ковальов Костянтин Георгійович(Позивний «Гера»)

, 56 років, Дніпропетровськ. Молодший сержант резерву, начальник поста збору та обробки інформації резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область).В бою під Вуглегірськом 31 січня загинули 4 бійця батальйону (позивні Папа, Карат, Твердий, Гера), ще 11 отримали поранення. Вранці 1 лютого машину, на якій бійці повертались з нічної розвідки з Чорнухине до Дебальцеве було обстріляно, загинули позивні Медок і Даді, комбат Семенченко отримав поранення. Бой под Углегорском: Как это было на самом деле — история Семена Семенченко // «112», 4 лютого 2015 Вічна пам'ять загиблим героям! // Національна гвардія України, 2 лютого 2015

2069

Магомедов Кадир Кримханович(Позивний «Карат»)

, Харків. Молодший сержант резерву, старший кулеметник БТР резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область).

2070

Беляєв Сергій Володимирович(Позивний «Папа»)

, 54 роки, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат резерву, старший кулеметник БТР резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилось двоє синів.

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область).

2071

Мякотін Сергій Павлович(Позивний «Твердий»)

, Лебедин Сумська область. Солдат резерву, розвідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». На фронт Сергій пішов разом із братом, воював спочатку в ДУК «Правий сектор», потім приєднався до батальйону «Донбас».

Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область). Лебединці попрощалися з Героєм АТО // «Лебедин Прес», 4 лютого 2015

Посилання * Книга пам'яті загиблих * Український меморіал. Пам'яті героїв, що загинули за Україну * Пантеон Героїв (Сайт Міністерства оборони України) * Вони життя віддали за Вітчизну (Сайт Національної гвардії України) * Вічна пам'ять героям-прикордонникам! (Сайт Державної прикордонної служби України) * Пам'яті героїв (Сайт Служби безпеки України) * Пам'ятаємо (Сайт Національної академії СБУ) * Герої не вмирають (Сайт Чернігівської ОДА) * Вони захищали Україну (Сайт Вінницької ОДА) * Книга пам'яті героїв АТО (Сайт Житомирської ОДА) * Герої не вмирають (Сайт Миколаївської ОДА) * Сторінка пам'яті. Херсонщина (Сайт Херсонської ОДА) * Пам'ятаємо загиблих героїв (Сайт Полтавської Облради) * Книга пам'яті Сумської області * Герої АТО (Сайт Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва імені О.М.Бойченка) * Військовослужбовці, які загинули під час проведення АТО, з Одеської області (Сайт Одеського обласного центру патріотичного виховання дітей та молоді) * Ніхто не забутий: на Донбасі загинула майже сотня військовослужбовців з Одеської області (список) (Одеське видання «Думська») * Військовослужбовці з Вінницької області, які загинули в зоні АТО (Сайт «20 хвилин: Вінниця») * Список загиблих у зоні АТО мешканців Прикарпаття (Інтернет-видання «Паралелі») * Меморіал пам'яті загиблих харків'ян - Героїв АТО (Портал «Весь Харків») * Герої. Чернівецька область. АТО (блог) * Пам'яті загиблих воїнів... Список військових, які загинули в зоні АТО, та з якими прощалися на Рівненщині (Проект «Ціна Свободи», сайт телеканалу «Рівне-1») * Сайт пам'яті загиблих героїв Хмельниччини в ході АТО 2014 року (Медіа-корпорація «Є»)

Див. також * Бої за Донецький аеропорт * Бої за Дебальцеве

Примітки