Повна версія

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні з жовтня по грудень 2016 року.

Список загиблих з 1 жовтня до 31 грудня 2016 року

+

№

Світлина Емблема

Прізвище, ім'я,по-батькові

Про особу

Дата смерті

Обставини смерті

Жовтень

3420

Мисла Мирослав Іванович(Позивний «Мисливець»)

, Волохів Яр Чугуївський район Харківська область. Мешкав у м. Харків. Молодший лейтенант, командир взводу окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Родина походить із с. Приборжавське Іршавський район Закарпатська область. 2009 року вступив до Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, на історичний факультет за спеціальністю «Викладач історії України та суспільно-політичних наук», який закінчив 2015 року. В Харкові долучився до націоналістичного руху. Член ВО «Свобода» з 2011 року, один з очільників харківського осередку ВГО «Сокіл» (ідеологічний референт) 3 округ Мисла Мирослав Іванович. Активний учасник Революції Гідності, під час якої був спеціальним кореспондентом радіо «Голос Свободи». З перших днів війни добровольцем вирушив на Схід у складі батальйону МВС особливого призначення «Січ». Забезпечував правопорядок під час проведення парламентських виборів у жовтні 2014 року на Донеччині, зокрема у Слов'янську. Обороняв Піски під Донецьком. З весни 2015 року служив у лавах ЗСУ, в «Карпатській Січі», 93-й ОМБр. Під час місцевих виборів восени 2015 року висувався до Харківської міськради по 3-му округу від ВО «Свобода». Повертаючись із зони АТО, неодноразово проводив зустрічі із школярами та студентами у Києві, Харкові, Тернополі. Хотів оселитися в Тернополі. На початку осені 2016 року закінчив офіцерські курси та отримав офіцерське звання. Залишилася мати.

Загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області від множинних вогнепальних поранень під час мінометного обстрілу. Мирослав на чолі розвідгрупи під час виконання бойового завдання виявив ДРГ противника, після чого група потрапила під масований обстріл. Пораненого командира донесли до бази, але він помер. Похований у селі Волохів Яр Сьогодні, поблизу с. Кримського на Луганщині загинув наш побратим // Окрема добровольча чота «Карпатська Січ», 2 жовтня 2016 Сьогодні у зоні АТО загинув військовослужбовець родом з Іршавщини // «Irshava News», 2 жовтня 2016 Яким був загиблий офіцер 93 бригади Мирослав Мисла // «Громадське радіо», 2 жовтня 2016 На війні загинув боєць «Легіону Свободи» Мирослав Мисла (Відео) // Радіо «Голос Свободи», 2 жовтня 2016 У зоні АТО загинув тернополянин Мирослав Мисла // «Погляд», 2 жовтня 2016 В АТО загинув 24-річний боєць родом з Іршавщини Мирослав Мисла // Mukachevo.net, 3 жовтня 2016 Уродженця Закарпаття, що загинув на Луганщині, поховали на Харківщині // «Закарпаття онлайн», 5 жовтня 2016 Прощання з Мирославом Мислою // ВО «Свобода». Харків, 4 жовтня 2016.

3421

Рупа Віктор Миколайович

, Хренів (Іваничівський район) Волинська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований восени 2015 року. Залишилась дружина та четверо дітей.

орієнтовно

За попередньою інформацією, причина смерті — необережне поводження зі зброєю. Загинув в Луганській області (тіло доставлене з Сєвєродонецька). Похований у с. Хренів Загинув боєць із Хренова. Шукають транспорт привезти тіло додому… // «Радар», 3 жовтня 2016 На Волині ховали героя, що загинув на Сході // «Володимир Медіа», 5 жовтня 2016 .

3422

Барсуков Андрій Юрійович(Позивні «Єнот» / «Барсік»)

. Старший лейтенант, командир мінометного взводу 137-го окремого батальйону морської піхоти (Одеса) 36-ї окремої бригади морської піхоти. Залишилася мати.

Загинув внаслідок ДТП. Близько 15:00 у селищі Мангуш під Маріуполем (Донецька область) автомобіль «Ніссан» з військовослужбовцями ВМС ЗСУ зіткнувся з автомобілем «КРАЗ», який рухався по головній дорозі. Андрій помер від травм по дорозі до лікарні, ще троє військових травмовані На Донеччині минулої доби внаслідок ДТП загинув військовий — ВМС // «Радіо Свобода», 5 жовтня 2016 Йому було 24 роки… Його звали старший лейтенант Андрій Барсуков // facebook Тарас Чмут Погиб сегодня… 3.10.2016 // facebook 137 Окремий Батальйон Морської Піхоти — м. Одеса, 4 жовтня 2016.

3423

Кравченко Сергій Вікторович(Позивний «Крава»)

, Гайсин Вінницька область. Доброволець 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Здобув спеціальність машиніста-комбайнера у Теплицькому профтехучилищі. З початком війни воював у складі розвідроти 95-ї аеромобільної бригади, обороняв Донецький аеропорт. Після отриманих поранень, восьми днів у комі і закінчення контракту в ЗСУ повернувся на фронт добровольцем ДУК. Залишилися батьки, брат та донька.

Загинув вночі в районі міста Авдіївка (Донецька область), під час виконання бойового завдання у боэзіткненні з ДРГ противника. Похований на Алеї Слави міського кладовища м. Гайсина Доброволець з Вінниччини загинув під час нічного бою в зоні АТО // «Вінниця.info», 3 жовтня 2016 Під Авдіївкою загинув боєць з Вінниччини // «Depo.Вінниця», 3 жовтня 2016 Гайсинщина у жалобі: в АТО загинув захисник України Сергій Кравченко // Lada.FM, 4 жовтня 2016 айсин в жалобі. Люди стали навколішки, проводжаючи в останній путь Захисника // «Вінниця.info», 5 жовтня 2016 У Гайсині поховали полеглого біля Авдіївки добровольця Сергія Кравченка // «Вінниця Ок», 5 жовтня 2016 .

3424

Фролов Максим Васильович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у м. Звенигородка Черкаська область. Командир відділення піхоти 54-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Звенигородську школу-інтернат. 2008 року здобув спеціальність землевпорядника в Шевченківському коледжі. Працював на посаді апаратника у Звенигородському сироробному комбінаті. Мобілізований 18 липня 2015 року до 169-го навчального центру, зарахований до 54 ОМБр. У березні 2016 був поранений, після лікування знову поїхав на передову. Залишилися батьки, дружина та 4-річна донька.

Загинув на опорному пункті «Свобода» в районі міста Дебальцеве (Донецька область), внаслідок підриву вибухового пристрою (необережне поводження зі зброєю або самогубство, проводиться слідство). Похований у м. Звенигородка Загиблого бійця звинувачують у самогубстві // «Вісті Черкащини», 8 жовтня 2016.

3425

Яровець Максим Олександрович(Позивний «Скіф»)

, Хмельницький. Лейтенант, командир роти глибинної розвідки 130-го окремого розвідувального батальйону (Рівне). 2016 року закінчив Одеську військову академію. Ще коли вчився, у 19 років писав рапорт з академії, щоб його відправили в зону АТО. Після завершення навчання поїхав на фронт, де перебував з квітня 2016 року. Ніс служби в районі міста Попасна на Луганщині командиром взводу 2-ї розвідувальної роти, в липні призначений командиром РГР, з серпня воював у Донецькій області. Залишилися батьки і сестра.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Повертаючись із завдання о 10:50 підірвався на міні МОН-50, зачепивши «розтяжку». Похований на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове міста Хмельницький Сьогодні загинув Скіф, командир роти глибинної розвідки нашого розвідбату Коли його проводжали в останній шлях та увозили з батальйону, всі побратими плакали, не стримуючи сліз У Хмельницькому зі сльозами та на колінах прощалися з лейтенантом Максимом Яровцем // «Всім», 8 жовтня 2016 На центральній площі Хмельницького містяни попрощалися із лейтенантом Максимом Яровцем, що загинув в зоні АТО // Хмельницька міська рада, 8 жовтня 2016.

3426

Шевчук Сергій Григорович

, мешкав у с. Широка Гребля (Хмільницька міська громада) Вінницька область. Сержант, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч пп В4673. Сирота. Сергія виховувала бабуся. Останнім часом проживав разом із сестрою в с. Широка Гребля. Призваний за мобілізацією.

Вбитий поблизу міста Дружківка (Донецька область). Тіло з ознаками насильницької смерті знайшли біля блок-посту.

3427

Ємець Олексій Васильович

1961, Харків. Майор запасу, артилерист, військовослужбовець ЗСУ (93-тя бригада). Мешкав у районі Холодна Гора в Харкові. В минулому — слідчий прокуратури. Звільнився за станом здоров'я (слабке серце). Журналіст, письменник, історик, правозахисник. Досліджував методи і способи ведення інформаційно-психологічної війни проти українського народу з боку РФ, у співавторстві з Олегом Яциною написав з цієї тематики статтю «Як хочуть нас ділити…» (2009), книги «На війні як на війні» (2009), "Операція «Варяг» (2009). Ще тоді спрогнозував російську агресію в Криму в своїй публікації «Місце битви — Крим». На початку березня 2014 року прийшов добровольцем до військкомату, влітку 2014 був мобілізований.

орієнтовно

Загинув в Луганській області, обставини не уточнено. Поховання на Безлюдівському кладовищі № 18 м. Харків «Путлеровские полудурки убили уникального писателя!»: На Донбасі загинув майор-доброволець ЗСУ // «ПУ», 6 жовтня 2016.

3428

Бондар Денис Володимирович

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший навідник 2-го протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї 28-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0095. Працював на дільниці № 28 шахти «Родіна» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Мобілізований влітку 2015 року. Залишились мати, молодший брат, дружина та 9-річна донька.

Загинув у районі смт Новоайдар (Луганська область), обставини не уточнено. Похований 12 жовтня у Кривому Розі День жалоби: Завтра в Кривому Розі вшанують пам'ять загиблого в АТО Дениса Бондаря // ТРК «Рудана», 11 жовтня 2016 Сотні криворіжан прийшли попрощатися із загиблим в АТО Героєм Денисом Бондарем // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 12 жовтня 2016.

3429

Бабенко Валентин Олександрович(Позивний «Валідол»)

, Борбухи Ярмолинецький район Хмельницька область. Заступник командира взводу 1-го батальйону 53-ї окремої мотопіхотної бригади. Мобілізований влітку 2015 року. Служив у Донецькій області: поблизу Мар'їнки, Майорська, Авдіївки, Донецького аеропорту. Залишилася мати, сестри, цивільна дружина.

Загинув під час виконання бойового завдання, в смт Зайцеве (Бахмутський район Донецька область). Підірвався на «розтяжці» та отримав множинні вогневі осколкові поранення, що несумісні з життям. Похований в селі Шарівка (Ярмолинецький район) День народження зустріти не встиг // «Подільські Вісті», 13 жовтня 2016.

3430

Долгов Андрій Валерійович

, Вінниця. Підполковник, офіцер Центру спеціальних операцій «А» СБУ. Займався кікбоксингом. Закінчив Вінницький ДПУ ім. Коцюбинського. В СБУ з 1995, служив у Києві, з 2003 — в Управлінні СБУ у Вінницькій області. 2002 був зарахований до лав спецпідрозділу «Альфа». У 2012 мав відрядження в Ірак, де охороняв Посольство України. Протягом весни — літа 2014 неодноразово виконував оперативно-бойові завдання у районі проведення АТО. Залишилися мати, дружина, донька та син, який також обрав шлях військового.

Трагічно загинув під час виконання обов'язків військової служби, перебуваючи у черговому відрядженні (місце й обставини не уточнено) Із усмішкою та букетом польових квітів загиблий вінницький альфівець навіки закарбувався на стінах рідної школи // «ВЛАСНО.info», 21 травня 2017 У Вінниці відкрили меморіальну дошку підполковнику СБУ, який загинув у АТО // «Vinbazar.com», 22 травня 2017 Загиблі СБУшники «розповіли» у Вінниці свої історії.

3431

Гамсахурдія Давид Михайлович

, Сухумі Абхазія Грузія. Мешкав у с. Анталовці та с. Холмок Ужгородський район Закарпатська область. Солдат 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Свого часу родина Давида залишила Сухумі, рятуючись від війни. Приїхавши в Україну, вони оселилися на Закарпатті. Давид був єдиною дитиною у матері.

16 вересня під час мінометного обстрілу дістав важкі поранення на опорному пункті шахти «Бутівка» поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Осколок міни застряг у мозку, перебито хребет та стегнову кістку, втратив багато крові. Не приходячи до тями, переніс п'ять операцій, та був підключений до апарату штучного дихання. У вкрай важкому стані перебував в обласній лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Помер у ніч на 8 жовтня. Похований на Пагорбі Слави ужгородського кладовища «Кальварія» У Дніпрі від важких поранень помер боєць з Закарпаття // «Depo.Дніпро», 9 жовтня 2016 Сегодня ушел из жизни еще один воин — Давид Гамсахурдиа У шпиталі в Дніпрі після кількох операцій помер важкопоранений на Сході грузин Давид Гамсахурдія із Закарпаття // «Закарпаття онлайн», 8 жовтня 2016 Прощання з Давидом: лікарі 24 дні боролися за його життя // «Depo.Дніпро», 10 жовтня 2016 У центрі Ужгорода прощаються із загиблим Героєм АТО // Uzhgorod.net.ua, 12 жовтня 2016.

3432

Зінченко Андрій Сергійович

, Київ (Шевченківський район). Солдат 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув під час виконання завдань військової служби, підірвавшись на розтяжці у селі Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області в районі «світлодарській дузі». Похований в м. Києві на Лук'янівському кладовищі Зінченко Андрій Сергійович. 12.10.2016 Закривавлений бронежилет бійця, снаряди і фото. Музей АТО у авіаколеджі Кривого Рогу // «Первый Криворожский», 8 квітня 2017.

3433

Корнєєв Сергій Миколайович

, Сімферополь Кримська область. Мешкав у м. Київ (Шевченківський район). Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 53-ї окремої мотопіхотної бригади.

Помер в ЦРЛ м. Бахмут Донецької області від раніше отриманих поранень. Похований в м. Києві на Лук'янівському кладовищі Корнєєв Сергій Миколайович. 12.10.2016 Загиблі Шевченківці в АТО // Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація.

3434

24 роки, Розівський район Запорізька область. Військовослужбовець ЗСУ (в/ч не уточнено). Призваний за мобілізацією, ніс службу у військової частині поблизу Маріуполя.

орієнтовно

Застрелився в зоні проведення АТО (місце не уточнено).

3435

Сизов Олександр Олександрович

, Астраханка Мелітопольський район Запорізька область. Мешкав у м. Мелітополь Запорізька область. Солдат 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 56-ї ОМПБр. Здобув професію повара у Вищому професійному училищі, потім закінчив Мелітопольський автомоторний технікум за фахом «економіка». Працював електриком на трикотажній фабриці. Мобілізований 23 липня 2015 року. Неодружений, батьків немає. Залишилися дві сестри.

Загинув об 11.00 біля села Талаківка неподалік Маріуполя (Донецька область), внаслідок осколкового ураження в голову від розриву 82-мм міни. Після прощання у Мелітополі воїна поховали в с. Астраханка, поряд із могилою батька Сьогодні свято, а йому залишалось десять днів до дембеля… // Facebook Ян Осока, 14 жовтня 2016 У Мелітополі в День захисника України прощалися з загиблим бійцем // «Depo.Запоріжжя», 14 жовтня 2016.

3436

Неніца Анатолій Валерійович

, Кам'янка (Апостолівський район) Дніпропетровська область. Мешкав у м. Зеленодольськ. Солдат, кулеметник розвідувальної роти 54-го окремого розвідувального батальйону. Працював охоронцем та начальником караула в супермаркеті, потім на супроводі вагонів. Наприкінці зими 2016 року підписав контракт та після двох місяців підготовки у навчальному таборі вирушив на фронт. 19 серпня нагороджений відзнакою батальйону. Залишилися батьки у Кам'янці, дружина та двоє дітей в Зеленодольську, — син і донька, яка народилася за два тижні до смерті батька.

Загинув близько 10:00 під час виконання бойового завдання поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область) від вибуху 120-мм міни. Похований у Кам'янці Анатолію було лише 28: Під Широкиним трагічно загинув кулеметник Дніпропетровщини // «ПУ», 12 жовтня 2016 Я з тобою друже, я поруч // facebook Ян Осока, 14 жовтня 2016.За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій двоє українських військовослужбовців загинули, 8 дістали поранення, 3 отримали контузію. Таких втрат сили АТО зазнали в Новозванівці на Луганщині, та — головним чином — у Широкиному.Волонтери «Повернись живим» повідомили про двох загиблих та двох поранених внаслідок обстрілу на Луганщині (повідомлення о 12:03 10 жовтня). Луганська обласна поліція та Луганська обласна ЦВА цю інформацію не підтверджують, за даними поліції 10 жовтня під час обстрілу Новозванівки поранено одного військовослужбовця.

3437

Тишкун Віталій Олександрович

, Бадівка Острозький район Рівненська область. Солдат, кулеметник 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. До війська призваний 31 травня 2016 року. Неодружений, залишилися батьки.

Загинув під час несення служби в районі міста Волноваха (Донецька область), обставини не уточнено У зоні АТО загинув боєць з Бадівки // «Нетішинська Самооборона», 11 жовтня 2016 У зоні АТО загинув боєць з Рівненщини // «ОГО», 13 жовтня 2016.

3438

Попов Олександр Васильович

, мешкав в с. Урзуф Мангушський район Донецька область. Підполковник поліції, начальник Кальміуського відділення поліції м. Маріуполь. В правоохорониих органах України з 1995 року. Починав з молодшого оперуповноваженого служби з боротьби з економічною злочинністю, потім 14 років пропрацював у кримінальній міліції. З 2012 по 2015 роки очолював кримінальний блок тоді ще Першотравневого райвідділку, а з жовтня 2015 був призначений на посаду начальника Кальміуського відділення. Забезпечував дотримання законності та правопорядку в населених пунктах прифронтової зони сектору «М» Сартана, Старий Крим, Талаківка, Гнутове, Ломакине. Залишилися батьки, дружина та 14-літня донька.

Помер вдома вночі в результаті інфаркту. Похований з воїнськими почестями в селі Урзуф Поліцейські Донеччини провели в останню путь свого колегу підполковника Попова // Центральний відділ поліції Донецької області, 13 жовтня 2016 Вночі помер начальник Кальміуського відділу поліції Маріуполя. (рос.) 12.10.2016, 11:59 .

3439

Сімонов Олександр Олександрович(Позивний «Крупний»)

, Смоліне Маловисківський район Кіровоградська область. Солдат, командир бойової машини — командир 3-го відділення 1-го взводу 4-ї роти 2-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Кіровоградське ВПУ № 4, де здобув спеціальність електрогазозварювальника. Потім навчався у Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства за фахом «автомеханік». Захоплювався футболом, був голкіпером у команді «Шахтар» (Смоліне). В травні 2013 року був призваний на строкову службу, з 26 грудня 2014 продовжив військову службу за контрактом. Залишились батьки і сестра.

Загинув о 22:10 поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області від чисельних кульових поранень. Разом з двома бійцями пішов на пост № 2, аби з'ясувати причини невиходу на радіозв'язок особового складу. На посту побачили двох військових у стані алкогольного сп'яніння, один з яких на зауваження почав сваритися і відкрив стрільбу з автомату. Сімонов помер на місці, Поліщук — у лікарні. Похований 19 жовтня у Смоліному Військові загинули через необережне поводження зі зброєю — прес-офіцер // «Громадське», 15 жовтня 2016 Військовослужбовець застрелив двох бійців ЗСУ // «Громадське», 15 жовтня 2016 Батьки загиблого бiйця АТО з Кiровоградщини бiльше року не можуть домогтися статусу родини загиблого воїна // Рідний край, 25 жовтня 2017 Справу про вбивство нашого сина навмисне затягують, — батьки загиблого АТОвця з Кіровоградщини // Перша, 25 жовтня 2017 На сході загинув 23-річний військовий з Кіровоградщини. 20.10.2016, 13:40 На Сході загинув боєць із Кіровоградщини // «АкулаМедіа», 20 жовтня 2016 Олександр Олександрович Сімонов // facebook Ян Осока, 20 жовтня 2016.

3440

Поліщук Iгор Миколайович(Позивний «Панда»)

, Полонський район Хмельницька область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го взводу 4-ї роти 2-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області від кульовтго поранення. Разом із Сімоновим Олександром пішов на пост № 2, аби з'ясувати причини невиходу на радіозв'язок особового складу. На посту побачили двох військових у стані алкогольного сп'яніння, один з яких на зауваження почав сваритися і відкрив стрільбу з автомату. В результаті було смертельно поранено двох військовослужбовців, Сімонов помер на місці, Поліщук — у хірургічному відділенні Попаснянської ЦРЛ Поліщук Ігор Миколайович.

3441

Павлюк Юрій Леонідович

, 55 років, Золочів Львівська область. Військовослужбовець 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку (Золочів) ОК «Захід». Залишилися дружина, дочка та син.

Загинув (помер) в зоні проведення АТО (місце та обставини смерті не уточнені). Похований у Золочеві.

3442

Смирнов Олександр Сергійович

, Нововолинськ Волинська область. Молодший сержант, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Нововолинське ВПУ, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів, навчався на юридичному факультеті ЛНУ ім. Івана Франка. У 2013 році пішов служити за контрактом до 51-ї ОМБр. На війні був майже від початку, пройшов бої за Іловайськ, був поранений, потрапив у полон. Після звільнення та лікування повернувся на фронт. Командування планувало після закінчення університету направити Сашка на офіцерські курси. Залишилися мати, сестра та бабуся.

орієнтовно

Загинув в смт Станиця Луганська (Луганська область), під час виконання службових обов'язків (обставини не уточнено). За іншою версією, загинув від рук 56-річного військовослужбовця, на тілі Олександра три кульових поранення. Похований у Нововолинську, на старому міському кладовищі Поблизу Станиці Луганської загинув боєць з Нововолинська // «Буг», 16 жовтня 2016 «Олександр пройшов через Іловайський котел, де був тричі поранений» // «Буг», 18 жовтня 2016 Нововолинці прощаються з героєм // «Радар», 19 жовтня 2016 Місто попрощалось із Сашком Смирновим // «Наше місто», 19 жовтня 2016 .

3443

23 роки. Військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Застрелився із закріпленої зброї (АКСУ) під час несення служби на кордоні з окупованим Росією Кримом, у тимчасовому таборі на території покинутого солезавода в Генічеському районі Херсонської області Стрілянина на кордоні — є вбитий і поранений // «НД», 24 листопада 2016 .

3444

'''Нестеренко Андрій В'ячеславович(Позивний «Нестер»)

, Фастів Київська область. Старший солдат, кулеметник 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. 2011 року закінчив Фастівський центр профтехосвіти за спеціальністю «електрогазозварник, рихтувальник кузовів». У 2010—2012 роках працював за фахом, на ТДВ «Електронагрівач». У квітні 2013 пішов на строкову армійську службу, після закінчення якої, 13 серпня 2014 , підписав контракт до закінчення особливого періоду та був направлений в зону АТО. Неодружений.

Між селом Новозванівка та містом Попасна (Луганська область) на міні підірвався військовий автомобіль «ГАЗ-53-12», за кермом якого був Андрій. До ЦРЛ м. Попасна доставлено чотирьох військовослужбовців з мінно-вибуховими травмами. Андрій від отриманих поранень помер у хірургічному відділенні. Похований на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища міста Фастів Місто у скорботі // Офіційний сайт Фастова, 17 жовтня 2016 Свою Україну любіть, любіть її… во время люте // Офіційний сайт Фастова, 19 жовтня 2016 .

3445

Захаров Дмитро Андрійович

, Новопокровка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Мешкав у м. Дніпро. Матрос, навідник СПГ 2-го взводу 2-ї роти десантно-штурмового батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. 2016 року закінчив транспортно-економічний коледж у Дніпрі за спеціальністю «помічник машиніста». Працював охоронцем у ТОВ «Омега», а з весни 2016 року — на «Новій Пошті». Захоплювався грою у футбол. 31 серпня 2016 підписав контракт на військову службу. Після проходження нетривалого навчання, відбув до зони АТО, під Маріуполь, де загинув у другий день свого перебування на фронті. Залишилися батька та молодший брат.

Загинув близько 11:00 на спостережному посту поблизу сел Лебединське та Водяне Донецької області, в результаті смертельного поранення у голову під час обстрілу позиції ворожою ДРГ з підствольних гранатометів. Дмитро до останнього вів вогонь, намагаючись подавити вогневі точки противника. Під час перезарядження до окопу, де він перебував, прилетів ВОГ. Похований у рідному селі Новопокровка У результаті обстрілу ворожої ДРГ загинув морський піхотинець // «Тиждень.ua», 19 жовтня 2016 21-річний боєць загинув у другий день служби. 21.10.2016, 22:57 Загинув 21-річний матрос Дмитро Захаров // «Gazeta.ua», 25 жовтня 2016 Поховали бійця, який загинув на другий день служби // youtube «34 канал», 20 жовтня 2016 Завдяки кому живемо ми // Ян Осока на «Цензор. НЕТ», 30 жовтня 2016.

3446

Колубай Сергій Миколайович'''

, Заміхів Новоушицький район Хмельницька область. Молодший сержант, навідник бойової машини 1-го штурмового батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після 9 класу вступив до Жмеринського вищого професійного училища, яке закінчив 2013 року за спеціальністю «провідник», працював за фахом кілька місяців. У жовтні 2013 пішов в армію на строкову службу і 14 січня 2014 підписав контракт. Пройшов військову підготовку у Львівській області та через кілька місяців у 19-річному віці потрапив на передову, де пройшов бої в «гарячих точках», був поранений. Контракт мав закінчитись через два місяці, хлопець планував повернутися до дому та одружитись. Залишилася мати.

Загинув поблизу села Новозванівка (Попаснянський район Луганська область). За офіційною версією, Сергій застрелився на бойовому посту. Поряд знайшли гільзу калібру 5,45 мм. Родичі та колишні бойові побратими у цю версію не вірять. Похований у с. Заміхів В зоні АТО загинув молодий боєць з Новоушицького району // «Хмельницький», 21 жовтня 2016 В зоні АТО загинув 21-річний молодший сержант із Новоушицького району // «3849.com.ua — Cайт міста Кам'янець-Подільського», 21 жовтня 2016 Чергове самогубство АТОвця, чи чергова брехня держави // «Поділля», 26 жовтня 2016 Мамо, в мене 4-5-0. Не хвилюйся, мамо // Ян Осока, блог на Цензор. НЕТ, 28 жовтня 2016.

3447

Пульний Олександр Прокофійович (Прокопович)

52 роки, Сєвєродонецьк Луганська область. Сержант, військовослужбовець 53-ї окремої мотопіхотної бригади. В серпні 2015 року мобілізований як доброволець. Брав участь у боях в промзоні Авдіївки. Залишилася дружина та дві доньки.

В травні 2016 під час несення служби в Олександра почалися проблеми зі здоров'ям, лікарі діагностували рак легенів. Півроку чоловік боровся за життя. 20 жовтня помер в Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова. Похований на міському кладовищі Сєвєродонецька.

3448

Федоришин Микола Іванович

, Дубове (Тячівський район) Закарпатська область. Мешкав у с. Ракове (Тячівський район). Гранатометник 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Ніс службу за контрактом. Залишилися мати в Дубовому, дружина та троє дітей у с. Ракове.

12 квітня 2016 року, під час несення наряду біля шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька»), під Донецьком, потрапив під снайперський обстріл, куля розбила скулову кістку й зупинилась у основі черепа. Хірурги клініки ім. Мечникова у м. Дніпро вилучили кулю під час складної двогодинної операції, і через день Микола прийшов до тями. Вже наприкінці квітня повернувся додому, де пробув кілька тижнів, але в нього почалися проблеми з кишечником. Лікувався у Мукачівському шпиталі, проходив реабілітацію у санаторіях, однак 22 жовтня серце воїна зупинилось. Лікарі діагностували гострий панкреонекроз. Похований в с. Дубове.

3449

Нічега Микола Леонідович(Позивний «Ніж»)

, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, водій-стрілець, розвідник-підривник групи розвідки спецпризначення окремого загону спецпризначення «Азов» в/ч 3057 НГУ. До війни захоплювався парашутним спортом, належав до руху футбольних ультрас. Їздив у Польщу на навчальні курси у приватній військовій компанії. Мріяв стати військовим інструктором міжнародного рівня та навчати українських новобранців. На початку лютого 2015 року прибув до полку «Азов», пройшов базову підготовку, та в подальшому ще багато курсів та навчальних полігонів. На фронті з 17 лютого 2015 року. Спочатку потрапив у розвідку танкового батальйону «Азова», за два місяці перейшов у розвідроту. Залишились батьки та старший брат.

Загинув увечері під час розмінування міни МОН-50 в районі міста Мар'їнка (Донецька область), в зоні відповідальності оперативно-тактичного угруповання (ОТУ) «Маріуполь». Похований на Алеї Слави криворізького Центрального цвинтаря Останній шлях, остання шана // Ян Осока, блог на «Цензор. НЕТ», 26 жовтня 2016 Сьогодні Кривий Ріг проведе в останню путь Азовця Миколу Нічегу // «Азов-пресс», 26 жовтня 2016 День жалоби: криворіжці прощатимуться з загиблим в АТО Миколою Нічегою // «Informator-KR», 25 жовтня 2016 Бійця полку «Азов» провели в останню путь сотні криворіжців // «Перший Криворізький», 26 жовтня 2016.

3450

Пустовий Сергій Олегович(Позивний «Стрілок»)

, Охтирка Сумська область. Молодший сержант, командир 2-го відділення інженерно-саперного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї ОГШБр. Здобув вищу освіту за фахом програміста. Активний учасник і волонтер Революції Гідності. З початку бойових дій був активним волонтером, допомагав армії, за власний кошт купував потрібні речі та відвозив на передову, у березні 2015 року і сам пішов на фронт добровольцем. 24 серпня 2015 нагороджений почесною відзнакою «Лицарський Хрест родини Мазеп» міжнародної громадської організації «Родина Мазеп». Залишилися батьки, дружина та син.

Загинув близько 19:00 під час виконання військового завдання поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області. Похований в Охтирці Загинув охтирчанин // Охтирська міська рада, 24 жовтня 2016 Герої не вмирають // Охтирська міська рада, 26 жовтня 2016 Маленький клаптик паперу. На ньому Сонце, квіти та дитячою рукою написані слова // facebook Ян Осока, 10 листопада 2016.

3451

Хрупчик Іван Васильович

, Судче Любешівський район Волинська область. Солдат 130-го окремого розвідувального батальйону (Рівне). З 2008 по 2011 рік навчався в Любешівському технічному коледжі Луцького НТУ, де здобув спеціальність тракториста-машиніста, водія. Підписав контракт на військову службу, після трьох місяців «учебки» повернувся додому у відпустку, звідки вже вирушив на Схід.

Загинув під час виконання службових обов'язків в зоні проведення АТО на Донеччині, обставини не уточнено. Похований в с. Судче Любешівщина втратила ще одного сина… // «Нове життя», 24 жовтня 2016 Сумна статистика // «Голос України», 10 листопада 2016 Хрупчик Іван Васильович // Любешівський технічний коледж Луцького НТУ, 26 жовтня 2016.

3452

Саєнко Дмитро Олександрович(Позивний «Череп»)

, Дніпро. Боєць роти «Чорний Туман» Української Добровольчої Армії. Закінчив вище професійне училище, де здобув спеціальність «тракторист, водій широкого профілю». З 18 років займався євроремонтами, мріяв стати військовим, як його дідусь. Був мобілізований до ЗСУ 22 квітня 2015 року, після закінчення строку служби повернувся на фронт добровольцем.

Загинув у промзоні міста Авдіївка (Донецька область), накривши собою гранату та врятувавши життя побратимам. Похований на кладовищі с. Дороге (Дніпровський район) Немає мене, мамо. Я був солдатом цієї країни і я був добровольцем // facebook Ян Осока, 8 листопада 2016 Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України».

3453

Алефіренко Сергій Олександрович

, Моначинівка Куп'янський район Харківська область. Мешкав у Куп'янську. Молодший сержант, старшина 5-ї роти 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. 2010 року закінчив вище професійне училище № 34 за фахом «повар-кондитер». Проходив строкову службу в 40-й бригаді тактичної авіації, де й захопився літаками, служив на аеродромі у взводі охорони. Після армії закінчив військовий коледж. На початку 2016 року підписав контракт на військову службу. Після війни хотів вступити до Харківського університету повітряних сил імені Кожедуба. Залишився паралізований батько.

Близько 21:00 в районі міста Мар'їнка (Донецька область) зазнав осколкових поранень під час обстрілу з АГС, помер дорогою до лікарні від великої крововтрати. Після прощання у Куп'янську похований на кладовищі села Кучерівка (Куп'янський район) Завтра відбудеться прощання з воїном Сергієм Аліфіренком, який загинув на Донбасі // «Цензор. НЕТ», 28 жовтня 2016 Куп'янщина прощається зі своїм захисником // «Наш рідний Куп'янськ», 28 жовтня 2016 На Харківщині простилися з 24-річним бійцем АТО, який загинув під Мар'їнкою // «Depo.Харків», 29 жовтня 2016.

3454

Буренко Дмитро Сергійович

, Мелітополь Запорізька область. Старший матрос, снайпер 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти. Призваний до війська у квітні 2015 року, згодом підписав підписав контракт на військову службу. Неодружений, залишилися мати і молодший брат-військовослужбовець.

Загинув близько 17:00 поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область) від поранень у голову, отриманих під час мінометного обстрілу. Поховання в Мелітополі Морпіх Дмитро Буренко з Мелітополя загинув під Маріуполем // «Україна молода», 28 жовтня 2016.

3455

Бабівський Руслан Геннадійович

, Бровари Київська область. Мешкав у с. Лідівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, старший гранатометник 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч пп В2803. На Житомирщині мешкав у с. Гуменники (Коростишівський район), в м. Новоград-Волинський, останні 5 років у с. Лідівка. У 2005 році помер батько, а у 2006 мати, тож далі його виховував вітчим. В армії служив зв'язківцем, а потім залишився на понадстрокову. Їздив на заробітки. 11 жовтня 2016 року підписав трирічний контракт на військову службу. Залишилися сестра, син, дві доньки та 4-місячний онук.

Загинув близько 15:00 в результаті мінометного обстрілу села Широкине (Волноваський район Донецька область). Ще один боєць, Юрій Волков, дістав поранень, від яких помер в лікарні. Прощання з двома захисниками пройшло у будинку офіцерів м. Новоград-Волинський, їх поховали на Алеї Слави Центрального кладовища У Новограді-Волинському попрощалися з двома учасниками АТО, які загинули під час мінометного обстрілу // Житомир.info, 1 листопада 2016.

3456

Волков Юрій Васильович

, Новоград-Волинський Житомирська область. Солдат 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч пп В2803. В родині було п'ятеро дітей, батько помер, з 3-х років Юрій лишився без батьківської опіки і виріс у дитбудинку, що у Денишах під Житомиром. Закінчив вище професійне училище за спеціальністю «електрик». Переїхав жити до матері у село Романівка (2015 року мати Юрія загинула в ДТП). Підробляв в Овручі у столярному цеху, різноробочим на будівництвах, більше року працював охоронцем в ТРЦ «Блокбастер» у Києві. В квітні 2016 року підписав контракт на військову службу. Залишилася цивільна дружина на 9 місяці вагітності.

28 жовтня був важко поранений в результаті мінометного обстрілу села Широкине (Волноваський район Донецька область), помер від множинних осколкових поранень в лікарні Маріуполя. Прощання з двома воїнами 54 ОРБ пройшло в будинку офіцерів м. Новоград-Волинський, їх поховали на Алеї Слави Центрального кладовища.

3457

Безуглий Дмитро Петрович

, Тальне Черкаська область. Молодший сержант, навідник бойової машини 72-ї окремої механізованої бригади. Закінчив вище професійне училище за спеціальністю «шофер-тракторист». Після строкової служби працював на цукровому заводі та залізниці. Захоплювався активним відпочинком, полюванням та риболовлею. Навесні 2016 року підписав контракт на військову службу. Воював в районі Авдіївки. Залишились батьки, сестра, дружина з дитиною та дві доньки від першого шлюбу.

В ніч на 31 жовтня загинув від кулі снайпера, що поцілила у голову, під час бойового зіткнення поблизу смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у м. Тальне Тальнівець Дмитро Безуглий загинув від кулі снайпера // «Вісті Черкащини», 1 листопада 2016 Загиблого Дмитра Безуглого поховають завтра у Тальному // «Вісті Черкащини», 2 листопада 2016 Обличчя синів твоїх, Україно // Блог Ян Осока на Цензор. НЕТ, 5 листопада 2016.

3458

Астахов Станіслав Алієвич

, Чернігів. Волонтер АТО. Працював далекобійником, згодом — водієм у мережі «Ашан». Активний учасник Революції Гідності, був у лавах Чернігівської Самооборони. З початком війни почав возити волонтерську допомогу військовим у найгарячіші точки, в Щастя, Піски, Станицю Луганську.

Влітку 2015 року потрапив під обстріл «Градів», дістав опіки обох ніг. За кілька місяців почалася гангрена, довелося ампутувати спочатку одну ногу, а згодом, після травми, іншу. Ускладнення давало і захворювання на діабет. Станіслав лікувався в обласній лікарні Чернігова, потім у Київському інституті травматології. Помер уві сні в ніч на 30 жовтня. Похований в Чернігові Волонтер потребує допомоги Не стало Станіслава Астахова 2 листопада поховають волонтера Станіслава Астахова У Чернігові попрощалися з волонтером Станіславом Астаховим.

3459

Вашура Микола Васильович(Позивний «Мент»)

, Кременчук Полтавська область. Старший сержант, військовослужбовець 93-ї ОМБр. До війни два роки служив у патрульній службі МВС в Кременчуці. На фронт потрапив 2014 року в складі 93-ї ОМБр, з 27 жовтня 2014 воював у Пісках. Учасник боїв за Донецький аеропорт. В Опитному Миколі в бронежилет, у задню пластину, з автоматної черги потрапило 7 куль. Тоді у нього були поламані ребра, але від госпіталізації він відмовився. У вересні 2015 демобілізувався, а вже через два місяці, 9 листопада, підписав контракт і повернувся в зону бойових дій. Залишилися мати та син 2006 р.н.

Помер через зупинку серця у ніч з 30 на 31 жовтня під час несення служби у Покровську (Донецька область). Після чергування приліг відпочити й не прокинувся, помер уві сні. Похований на Свіштовськму кладовищі у секторі Героїв АТО У зоні АТО загинув кременчужанин, нагороджений знаком Полтавської ОДА «За вірність України» // «Полтавщина», 31 жовтня 2016 Кременчук втратив в зоні АТО кіборга Миколу Вашуру // «Телеграф», 31 жовтня 2016 У зоні АТО помер «кіборг» з Кременчука Микола Вашура. (рос.) 31.10.2016 «Микола Вашура завжди був у „гарячих точках“, яке серце таке витримає» // «Телеграф», 3 листопада 2016.

Листопад

3460

Саюк Микола Олександрович(Позивний «Француз»)

, Дубно Рівненська область. З 4-х років мешкав у с. Адамівка (Березнівський район). Молодший сержант, командир відділення зв'язку взводу управління мінометної батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї ОГШБр. Після смерті батька переїхав жити до села Адамівка. Закінчив вище професійне училище № 7. Працював на будівництві. З 2012 року був директором ТОВ "ТВК «Меркурій» у Києві (оптова торгівля). Активний учасник Революції Гідності, зокрема протистояння на Грушевського та на вулиці Інститутській, був поранений. Пішов на фронт добровольцем від самого початку бойових дій, а в грудні 2014 підписав контракт до закінчення особливого періоду. Залишилися мати, сестра та дружина, яка теж служить в батальйоні «Айдар». Вони познайомилися на війні, одружилися 28 серпня 2016 року.

В ніч на 2 жовтня, поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області, загинули двоє бійців батальйону «Айдар», ще двоє дістали поранень. За попередніми даними, бійці загинули через детонацію боєприпаса у каналі ствола міномету М120-15 «Молот». Проводиться службове розслідування. Після прощання на Майдані у Києві та Рівному, похований в с. Адамівка Розслідування загибелі двох бійців «Айдара»: попередні причини — розрив міни в каналі ствола міномету «Молот» // «Українська асоціація власників зброї», 17 листопада 2016 Батальйон «Айдар» зазнав важких втрат: інформація про загиблих // «24 канал», 2 листопада На передовій прощались з двома воїнами «Айдару», що боролись до останнього // «5 канал», 4 листопада 2016 З'явилися зворушливі фото прощання із загиблими бійцями «Айдару» в Києві // «УкрМедіа», 4 листопада 2016 На Майдані на колінах провели в останню путь загиблих айдарівців Сергія Кочетова й Миколу Саюка // ТСН, 4 листопада 2016 Рівне попрощалося з загиблими Героями // Рівненська міська рада, 4 листопада 2016 Розповідь про справжнього Патріота // Блог Ян Осока на Цензор. НЕТ, 7 листопада 2016.

3461

Кочетов Сергій Вікторович(Позивний «Кіт»)

, Смига Дубенський район Рівненська область. Старший солдат, старший навідник мінометного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї ОГШБр. Шкільні роки пройшли в смт Смига. Після армії працював на будівництвах. Активний учасник Революції Гідності, зокрема протистояння на Грушевського. В грудні 2014 року пішов добровольцем на фронт, в лютому 2015 підписав контракт до закінчення особливого періоду. Воював на Луганщині, був поранений, після лікування повернувся на передову. Залишились батьки, в яких Сергій був єдиним сином.

В ніч на 2 жовтня, поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області, загинули двоє бійців батальйону «Айдар», ще двоє дістали поранень. За попередніми даними, бійці загинули через детонацію боєприпаса у каналі ствола міномету М120-15 «Молот». Проводиться службове розслідування. Після прощання на Майдані у Києві, Рівному та Дубно, похований в с. Студянка, хутір Дворище Дубенщина прощатиметься з Героєм // Дубенська РДА, 3 листопада 2016 Немає нічого вічного на цій планеті, але є люди, які заслуговують жити вічно // facebook Ян Осока, 11 листопада 2016.

3462

Сірик Юрій Володимирович

, Овруч Житомирська область. З 2007 року проживав у с. Новоівницьке Андрушівський район. Сержант, командир відділення стрілецько-зенітного взводу 30-ї окремої механізованої бригади. Закінчив вище професійне училище, де здобув фах електрика. Після строкової армійської служби з 1995 по 2006 рік служив у прикордонних військах. У 2010—2011 роках працював начальником охорони у київській фірмі «Ельба Інвест». Був мобілізований у березні 2014 року. Пройшов бої за Степанівку, бої за Савур-могилу, бої за Дебальцеве. В травні 2015 демобілізувався, повернувся додому, але згодом продовжив службу за контрактом і знову вирушив на передову. Розлучений, залишилися мати і 16-річний син.

Загинув від смертельного поранення під час мінометного обстрілу поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області. Похований в с. Степок (Андрушівський район), де живе мати Юрія У Житомирській області поховали контрактника 30-ї бригади Юрія Сірика, який загинув в АТО // «Житомир.info», 4 листопада 2016 Я даю йому Героя // facebook Ян Осока, 11 листопада 2016.За інформацією речника Міноборони з питань АТО, за минулу добу двоє військових загинули, 5 зазнали поранень. Полковник Андрій Лисенко уточнив, що двоє бійців загинули і двоє поранені в результаті мінометного обстрілу поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області.

3463

Узлов Андрій Миколайович

, Олександрія Кіровоградська область. Командир БТР 1-го окремого мотопіхотного батальйону «Волинь» 14-ї ОМБр. Закінчив Олександрійський профліцей (ПТУ № 13) за фахом «електрослюсар». Служив в армії в Криму. Потім працював охоронцем в магазинах, клубах, займався приватними будівельними ремонтами. Їздив на заробітки в Севастополь, Харків. Був призваний за мобілізацію у вересні 2014 році, брав участь у боях в Дебальцеве, Горлівці, Красногорівці, по закінченні строку служби повернувся додому. В червні 2016 року підписав контракт і повернувся до свого батальйону. Неодружений, залишилися мати і старший брат.

Помер в розташуванні батальйону в смт Новоайдар (Луганська область). 1 листопада був присутній на вечірньому шикуванні, а вранці, о 10:00 тіло Андрія знайшли під відкритим небом без ознак життя. Попередньою причиною смерті назвали інсульт. Похований на Верболозовському кладовищі Олександрії В зоні АТО помер з військовослужбовець Збройних сил з Олександрії // «Олександрійські новини», 4 листопада 2016 На Кіровоградщині попрощалися із 34-річним військовим АТО // «Перша електронна», 4 листопада 2016.

3464

Здоровець Денис Богданович

, Київ. Молодший сержант, стрілець-санітар взводу 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Вихованець київської школи регбі, гравець команди «Авіатор» (Київ) та молодіжної збірної Центрального регіону. 2010 року вступив до Деснянського економіко-правового технікуму при МАУП. Після отримання диплома молодшого спеціаліста працював помічником депутата і заочно навчався в Деснянському інституті МАУП. 27 лютого 2016 року підписав трирічний контракт, до 29 квітня проходив підготовку на полігоні Десни, після чого вирушив на фронт. Залишилися батьки.

Загинув близько 19:00 під час мінометного обстрілу промзони міста Авдіївка (Донецька область), внаслідок прямого влучання 120-мм міни в окоп. Похований на міському кладовищі «Берковець» Вічна пам'ять Герою! // facebook Деснянський інститут МАУП, 7 листопада 2016 В зоні АТО загинув український регбіст Денис Здоровець // Міністерство молоді та спорту, 9 листопада 2016 Вічна пам'ять! В останню путь провели 22-річного захисника України // «Патріоти України», 9 листопада 2016 Студент загинув під Авдіївкою // «Gazeta.ua», 11 листопада 2016 Поділюсь із вами його посмішкою. Подарую вам його рішучість // facebook Ян Осока, 13 листопада 2016.

3465

Сівець Роман Павлович

, Мелітополь Запорізька область. Військовослужбовець 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 56-ї ОМПБр. 2006 року закінчив Мелітопольський професійний ліцей за спеціальністю «автослюсар». Мобілізований 31 липня 2015 року. Одружений.

15 вересня до 1-й міської лікарні Мелітополя звернувся військовий, якому стало погано. Його привезла дружина. Лікарі виявили в нього осколкове поранення скроневої області, від гранати. Він розповів, що отримав поранення три дні тому в зоні АТО, приїхав до дому у відпустку. Романа поклали в реанімацію, він перебував у важкому стані. Ввечері того ж дня його санавіацією доправили до Запоріжжя. Після тривалого перебування в комі Роман помер в обласній лікарні. Поховання в Мелітополі Заплутана історія. Поранений у голову військовий прийшов до лікарні // РІА Мелітополь, 16 вересня 2016 Війна наздогнала на гражданці. (рос.) 04.11.2016, 18:26 Помер боєць, який декілька днів проходив з осколком у голові. (рос.) 05.11.2016, 07:09 Завтра в Мелитополе будут хоронить защитника // 0619.com.ua — Сайт Мелітополя, 7 листопада 2016.За інформацією речника Міноборони з питань АТО, військовослужбовець, який раніше отримав поранення в районі проведення АТО, помер в лікарні м. Запоріжжя3 листопада Максим Мірошниченко, боєць АТО та колишній журналіст, повідомив схожу історію: в Запорізькій лікарні помер військовослужбовець 56-ї ОМПБр, 29-річний шахтар з Павлограда, який впав у комі, в нього виявили пухлини в мозку. Він нібито був демобілізований з військової служби «заднім числом»

3466

Бойко Олександр Борисович

, Київ (Деснянський район). Старший матрос, оператор протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти. Закінчив вище професійне училище, де здобув професію зварювальника. Працював водієм таксі, експедитором, сортувальником в «Епіцентрі». Захоплювався полюванням. Був мобілізований як доброволець, служив зенітником у прикордонних військах, через рік, 18 травня 2016, підписав контракт на подальшу військову службу в морській піхоті. Залишились батьки, дружина та двоє дітей (сину виповнилося 13 років у день смерті Олександра).

Загинув вранці у боєзіткненні з ДРГ противника, яка підійшла під прикриттям мінометного обстрілу, поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область). Похований на Лісовому кладовищі Києва Зі співчуттям у серці // Деснянська в місті Києві РДА, 11 листопада 2016 У зоні АТО в результаті зіткнення з бойовиками загинув морпіх // «Злочинності. НІ», 9 листопада 2016 З'явилися подробиці загибелі українського морпіха у районі Павлополя // УНІАН, 11 листопада 2016 «Надійний бойовий товариш, гарний друг». У Києві попрощалися з українським воїном Олександром Бойком // «Цензор. НЕТ», 12 листопада 2016 У Києві попрощалися із загиблим на Донбасі морським піхотинцем // «Главком», 12 листопада 2016 Молодші за віком бійці називали його «Батя» // Ян Осока, 24 листопада 2016.

3467

Юрдига Олег Степанович

, Якторів Золочівський район. Мешкав у Львові. Молодший сержант, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Любив футбол, грав у команді рідного села Якторова. Закінчив вище професійне училище у Львові. Строкову службу проходив у Хмельницькому, командиром БМП у званні молодшого сержанта. Повернувшись, одружився та переїхав жити до Львова. Їздив на заробітки у бригаді будівельників. Мобілізований навесні 2014 року, 10 місяців служив інструктором на Яворівському полігоні, а потім у складі 128-ї ОГПБр вирушив на фронт. Демобілізувався у вересні 2015 року, а у вересні 2016 підписав піврічний контракт з 24-ю ОМБр і повернувся на передову. Залишились дружина та двоє дітей.

Загинув на бойовому посту поблизу села Новозванівка (Попаснянський район Луганська область) під час мінометного обстрілу, від осколкового поранення, що несумісне з життям. Після прощання у Гарнізонному Храмі м. Львова Олега поховали в рідному селі Якторів Львів сумує з приводу загибелі військовослужбовця Олега Юрдиги // Львівська міська рада, 11 листопада 2016 Загинув український воїн Олег Юрдига // «Цензор. НЕТ», 11 листопада 2016 У Гарнізонному храмі прощалися із Захисником України Олегом Юрдигою // «Капеланство.info», 14 листопада 2016 Якось мені написали: "Навіщо перетворювати життя на суцільний траур… // facebook Ян Осока, 12 листопада 2016 На Золочівщині поховали загиблого в АТО Олега Юрдигу. 16.11.2016.

3468

Суприкін Олег Олегович

, Зелена (Волочиський район) Хмельницька область. Мешкав у с. Наркевичі. Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено, можливо 14 ОМБр). Закінчив Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей де отримав професії муляра і монтажника. Строкову військову службу проходив в 302-му зенітно-ракетному полку у Харкові. Працював у будівельно-ремонтній бригаді. Захоплювався футболом, грав у волейбол і настільний теніс. Заочно навчався на кафедрі міського будівництва та господарства Будівельно-технологічного інституту Одеської державної академії будівництва та архітектури, отримав ступінь бакалавра. З весни 2016 року проходив військову службу за контрактом. Неодружений, залишилися мати і молодша сестра.

Загинув під час виконання службових обов'язків в смт Станиця Луганська (Луганська область), обставини не уточнено. Похований у Наркевичах У станиці Луганській загинув наш земляк Олег Суприкін // Волочиська районна рада, 12 листопада 2016 До селища Наркевичі везли тіло загиблого Олега Суприкіна // Волочиська районна рада, 14 листопада 2016 Відбулось поховання загиблого воїна — учасника АТО Олега Суприкіна // Волочиська районна рада, 16 листопада 2016 15 листопада в с. Наркевичі на Хмельниччині тихо попрощалися з 29-річним бійцем Олегом Суприкіним.

3469

Оцабера Олександр Аркадійович

, Панасівка (Козятинський район) Вінницька область. Мешкав у сусідньому селі Гурівці. Сержант, інструктор з вогневої тактичної підготовки 199-го навчального центру ВДВ. Був мобілізований у липні 2014 року, розвідник, командир відділення 128-ї ОГПБр, позивний «Десант». Пройшов гарячі точки: Попасна, Нікішине, бої за Дебальцеве, 23 грудня 2014 зазнав важкого поранення у плече, один осколок так і залишився в тілі. Після лікування, у січня 2015, повернувся на фронт, а в березні був демобілізований. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». Під час місцевих виборів у жовтні 2015 року балотувався до Козятинської районної ради по 28-му округу від Європейської партії України. 11 грудня 2015 підписав контракт на військову службу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Як повідомляють житомирські ЗМІ, останнім часом мешкав у Бердичеві. В зону АТО виїхав у складі підрозділу 199-го Центру ВДВ. Залишились мати, дружина та двоє маленьких синів, 7 і 4 років.

Загинув близько 7:00 від мінно-осколкового поранення, підірвавшись на фугасі за 350 м від взводного опорного пункту, під час розвідки в районі Торецька (Донецька область). Бойовий товариш Олександра розповів, що він загинув під час бойового зіткнення з ДРГ противника. Похований в с. Панасівка На Вінниччині оголосили День жалоби. В АТО загинув 27-річний боєць // «Вінниця.info», 11 листопада 2016 Козятинщина у жалобі за загиблим Олександром Оцаберою // Вінницька ОДА, 11 листопада 2016 На Сході загинув десантник із Вінничини, який служив у Житомирі // «Перший Житомирський», 11 листопада 2016 «Він був природженим військовим». Завтра в рідних Гурівцях попрощаються з воїном 95-ї бригади Олександром Оцаберою // «Цензор. НЕТ», 12 листопада 2016 У Вінницькій області сотні людей прийшли попрощатися із загиблим бійцем АТО. 13.11.2016, 18:22 На Вінниччині попрощалися з бійцем АТО, що загинув під час розвідки // «Вінниця.info», 14 листопада 2016.

3470

Подліпнюк Андрій Іванович(Позивний «Мамай»)

, Миколаїв. Мешкав у с. Сливине Миколаївський район (Миколаївська область). Сержант, військовослужбовець 1-ї штурмової роти «Вовки Подолянина» (ДУК ПС) 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Миколаївський національний аграрний університет, інженер-механік. Цікавився психологією. Працював на фабриці «Сандора», у Школі моряків виконробом з оснащення електротехнікою, на будівництвах. До війни був приватним підприємцем. Був призваний за мобілізацією в березні 2015, з серпня 2015 воював під Маріуполем, матрос, навідник десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї ОБрМП. Під час служби познайомився з бійцями ДУК ПС та активістами «Правого сектору» в Миколаєві. Після демобілізації у березні 2016, брав активну участь у діяльності миколаївського осередку НВР «Правий сектор». На фронт повернувся, підписавши контракт з 54-ю бригадою, у складі якою воюють бійці ПС. Був старшим на передовій позиції під Дебальцевим. Залишились мати і син, який мешкає з матір'ю в Криму.

Загинув близько 13:00 від осколкового поранення під час мінометного обстрілу поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область), помер дорогою до лікарні. Похований на кладовищі у Великій Коренисі (Миколаїв) Біля Дебальцевого загинув український солдат // «Gazeta.ua», 12 листопада 2016 Осколок ворожої міни сьогодні вдень обірвав життя нашого побратима // facebook Вовки Подолянина Невідома третя сила жорстоко помстилась бойовикам за вбивство українського бійця , — волонтер // «Експрес», 12 листопада 2016 Сьогодні на Миколаївщині, в селі Сливине, попрощаються із загиблим воїном АТО Андрієм Подліпнюком // «Цензор. НЕТ», 13 листопада 2016 Вічна пам'ять! Світла пам'ять! // Миколаївська РДА, 13 листопада 2016 Миколаївці провели в останню путь загиблого в АТО бійця «Мамая» // «Depo.Миколаїв», 14 листопада 2016 Він був солдатом і він був патріотом // facebook Ян Осока, 17 листопада 2016 Порошенко нагородив загиблого в АТО миколаївця з «Правого сектору». 11.03.2017, 14:14.

3471

Шинковенко Артем Олександрович

, РРФСР. З дитинства мешкав в смт Борівське (Сєвєродонецька міська рада) Луганська область. Військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади. З батьками переїхав на Луганщину. Коли Артем залишився сиротою, його виховували дідусь з бабусею. Проживав у Сєвєродонецьку, працював у ТОВ "ТБ «Амстор». В травні 2016 року добровольцем пішов на фронт, підписавши контракт із ЗСУ. Залишилися дружина та 4-річний син.

Загинув в районі міста Красногорівка (Донецька область), обставини не уточнено, за непідтвердженими даними, загинув в результаті обстрілів Про його загибель не згадав ніхто, жодне мас-медіа, навіть жоден блогер. Єдині, хто написав про нього — це наші вороги.

3472

Ходоровський Сергій Леонідович(Позивний «Брама»)

, Чита, РРФСР. Мешкав у м. Житомир. Сержант контрактної служби, командир БМП — командир 2-го відділення 1-го взводу 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Родина Сергія переїхала в Україну, і школу він закінчив вже у м. Первомайськ (Миколаївська область). Після строкової армійської служби заочно закінчив Житомирський політехнічний інститут за спеціальністю «Управління персоналом та економіка праці». Подальше життя пов'язав з військовою службою. В армії з 1998 року, свого часу проходив службу в Іраку. Влітку 2014 брав участь у боях за Іловайськ. В 72 ОМБр служив з вересня 2014 року (за іншими даними, з весни 2015). Залишилась мати, брат (теж військовослужбовець), дружина та 3-річний син.

Загинув близько 22:00 від осколкового поранення під час мінометного обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Смолянському військовому кладовищі Житомира У зоні АТО загинув житомирянин. В Житомирі оголошено Дні жалоби // Житомирська міська рада, 18 листопада 2016 Таким він був… Таким залишиться в нашій пам'яті назавжди // facebook 72 Гвардійська ОМБР, 18 листопада 2016 У Житомирі на колінах проводжали в останню путь загиблого військовослужбовця 72 Гвардійської ОМБР // «Житомир.info», 19 листопада 2016 Сергій Леонідович Ходоровський (позивний «Брама») // Ян Осока, 23 листопада 2016.

3473

Датченко Олександр Петрович

, 55 років, Пришиб (Березнегуватський район) Миколаївська область. Старший лейтенант, командир роти 54-ї окремої механізованої бригади. 1,5 роки воював у зоні АТО, наприкінці 2016 року мав бути демобілізований. Залишились мати, сестра, дружина та двоє дітей.

Помер у ніч на 18 листопада в Харківському госпіталі від захворювання, пов'язаного з несенням служби в зоні АТО.

3474

Юхимчук Віталій Васильович

, Щурин Рожищенський район Волинська область. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади. Уклав контракт із ЗСУ навесні 2016 року. Неодружений.

Загинув (помер) поблизу смт Станиця Луганська (Луганська область), обставини не уточнено. У повідомленні на сайті Рожищенської РДА зазначено, що Віталій «пішов з життя, захищаючи нашу державу». Поховання у с. Щурин На Волинь везуть тіло ще одного Героя, який загинув на Сході // «Волинь24», 20 листопада 2016 Коли привезуть загиблого бійця поки невідомо // «Район. Рожище», 20 листопада 2016.

3475

Шостак Віталій Вікторович

, 19 років, Масківці Баришівський район Київська область. Солдат, механік-водій БМП-2 8-ї роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Навчання у Борисполі на електрогазозварювальника. Працював у місцевого орендатора. В травні 2016 року 18-річний хлопець уклав контракт із ЗСУ і разом зі старшим братом вирушив на фронт. Залишилися батьки, брат і дві сестри.

30 жовтня о 2:10 дістав вкрай важке кульове поранення під час обстрілу на шахті «Бутівка», за іншими даними, в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Військові медики 66-го польового шпиталю прооперували його в Авдіївській лікарні, після стабілізації військовим вертольотом евакуйований у Дніпро. Були пошкоджені внутрішні органи, переніс кілька складних операцій з видалення нирки та селезінки, періодично приходив до тями. 20 днів Віталій боровся за життя, 19 листопада о 13:00 помер в реанімаційному відділенні Дніпропетровської обласної лікарні імені Мечникова. Поховання в рідному селі Масківці Допоможімо Віталію одужати! // Баришівська РДА, 7 листопада 2016 У Дніпрі помер 19-річний боєць, поранений в Авдіївській промзоні // «УП», 19 листопада 2016 Розряд! А перед очима: сонечко, мати, квіти, хмари… // facebook Ян Осока, 20 листопада 2016.

3476

Шрамко Костянтин Миколайович

, Родинське Донецька область. Молодший сержант, командир підрозділу розвідки 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Член партії ВО «Батьківщина». В травні 2014 року добровольцем пішов на фронт у лавах 5-ї роти «Донецьк» батальйону «Дніпро-1», де також був розвідником. Звільняв і обороняв селище Піски. З травня 2016 року ніс службу на передовій у складі 128-ї ОГПБр. Залишилися дружина та двоє дітей, син і донька.

Загинув (помер) о 17:15 у селищі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька (за непідтвердженою інформацією в соцмережах, загинув під час мінометного обстрілу). Похований у місті Родинському В Пісках загинув Костянтин Шрамко, керівник підрозділу розвідки в полку Дніпро-1 // «НБР», 20 листопада 2016 В АТО загинув боєць 128 гірсько-піхотної бригади Костянтин Шрамко // «Закарпатський кореспондент», 20 листопада 2016 В АТО загинув розвідник зі 128-ї бригади Костянтин Шрамко // «Мukachevo.net», 20 листопада 2016 Костянтин вчора пішов. На небо. За життя він боровся. Як за рідний Донбас, як за свою Україну. У Родинському провели в останню путь загиблого бійця АТО Костянтина Шрамко. (рос.) 16.11.2016.

3477

Назаренко Володимир Вікторович

, 53 роки, Хлипнівка Звенигородський район Черкаська область. Мешкав у м. Звенигородка. Військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Суми). До 1980 року проживав у с. Шевченкове. Навчався в СПТУ-11 м. Сміла, з липня 1981 року працював токарем 4 розряду в інструментальному цеху Смілянського машинобудівного заводу, після проходження армійської служби з 1984 року працював токарем у Вільшанській сільгосптехніці, потім у Звенигородській філії УПТОК, в МК-25 м. Ватутіне, у транспортному цеху Ватутінського м'ясокомбінату. З червня 1994 — сторожем на Звенигородській дільниці хімреактивів у Черкасах, з 2000 року — у ТОВ «Вербиченька». З 2001 по 2002 — токар Звенигородського райавтодору. 16 березня 2015 року був мобілізований, проходив службу у Звенигородському райвійськкоматі. З 28 липня 2016 ніс службу за контрактом в 58 ОМПБр. Брав участь у бойових діях поблизу м. Авдіївка. Залишилися дві дочки.

У жовтні 2016 лікарі виявили у військовослужбовця злоякісну пухлину легенів (саркому 4-ї стадії), за місяць його не стало. Похований у Звенигородці У Звенигородці поховали атовця Володимира Назаренка // «Вісті Черкащини», 22 листопада 2016.

3478

Корнієнко Андрій(Позивний «Гусар»)

60 років, мешкав у м. Одеса. Офіцер, військовослужбовець ЗС України (в/ч не уточнено). Кадровий військовий, десантник, багато років віддав військовій службі, вийшов на пенсію. З початком бойових дій у 2014 році пішов на фронт добровольцем, проходив службу радистом в Донецькій області. Потрапити до зони АТО йому вдалося лише з третього разу — військкомат двічі відмовляв добровольцю через вік. Залишилася дружина.

На фронті отримав поранення та потрапив в Одеській військовий госпіталь. Травма була безпечною, але в ході лікування у військовослужбовця виявили онкозахворювання. За життя Андрія медики боролися більше року, але врятувати його не змогли. Громадянська панахида пройшла в Будинку офіцерів Одеського гарнізону У бійця виявили рак, коли лікувався від поранення // «Gazeta.ua», 22 листопада 2016.

3479

'''Каптованець Мар'ян Романович'''(Позивний «Молодий»)

, Розділ Миколаївський район (Львівська область). Молодший сержант, розвідник 54-го окремого розвідувального батальйону. Взимку 2015 року долучився до 8-го окремого батальйону «Аратта» ДУК ПС (пізніше УДА), коли бійці батальйону тримали свої позиції в Широкиному. 2016 року разом з кількома добровольцями УДА почав службу в ЗСУ.

Загинув під час бойового зіткнення між селами Широкине та Водяне Донецької області, неподалік Маріуполя, ще двоє дістали поранення. Тяжко поранений розвідник Руслан Пустовойт (позивний «Павук») доправлений до лікарні Мечникова у Дніпро. Він розповів, що разом із двома побратимами розвідники, під час перевірки території, натрапили на засідку. Ворожа ДРГ зайшла на контрольовану Україною територію. Бійцям вдалося вчасно помітити керовану міну МОН, але ворог одразу відкрив кулеметний вогонь. Руслана, який стікав кров'ю, інший боєць, поранений у руку, ніс на собі майже кілометр. А Мар'ян загинув, його тіло вдалося забрати лише 28 листопада. 1 грудня воїна поховали у рідному Роздолі «Правий сектор» поніс втрати під Маріуполем під час бою // «Mrpl.city», 24 листопада 2016 У бою під Маріуполем важко поранений український розвідник // «Факти» ICTV, 23 листопада 2016 У лікарні Дніпра врятували розвідника, який потрапив під кулеметний обстріл // ТСН, 24 листопада 2016 Тиждень невідомості, тиждень болю і тиждень надії Розвідника з позивним «Молодий», який загинув під Маріуполем, доставили додому На Львівщині поховають бійця АТО Мар'яна Каптованця // ЗІК, 1 грудня 2016 Україна втрачає найкращих… Небо плакало весь день за патріотом….

3480

Носик Олексій Олександрович

, Старий Салтів Вовчанський район Харківська область. Солдат 4-ї роти 92-ї окремої механізованої бригади. З 12 років пішов працювати, щоб допомагати фінансово своїм батькам. Захоплювався книгами, спортом, дуже любив куховарити. 2013 року закінчив Старосалтівський професійний аграрний ліцей за фахом муляр-штукатур. Того ж року підписав контракт на військову службу. Рік тому помер батько Олексія. Залишилися мати, брат, сестра, цивільна дружина та 2-річна донька.

Загинув близько 11:00 від кулі снайпера під час обстрілу позиції поблизу міста Мар'їнка (Донецька область). Як розповів боєць ДУК тернопільський журналіст Михайло Ухман, кулю випустили з відстані близько 200 метрів, вона пройшла навиліт через легені. 22-річному бійцю намагалися надати першу допомогу, але він помер на руках товаришів. Похований у Старому Салтові Йому було 22 роки, — у Мар'їнці загинув український боєць // «Gazeta.ua», 23 листопада 2016 Від рук російських окупантів в зоні АТО загинув ще один захисник Вшанування пам'яті Олексія // Старосалтівський професійний аграрний ліцей, 25 листопада 2016 Олексій Олександрович Носик // Ян осока, 26 листопада 2016 Сьогодні ми поховали ще одного нашого янгола охоронця

Це Олексій Носик йому було лише 21 З'явилось відео, як ворожий снайпер вбив українського солдата // Gazeta.ua, 14 грудня 2016.

3481

Дедишин Микола Євгенович

, Розділ Миколаївський район Львівська область. Військовослужбовець військової частини у Володимирі-Волинському, ймовірно, 14-ї окремої механізованої бригади. Уклав контракт 6 червня 2016 року, учасник АТО. Залишились дружина та двоє синів.

орієнтовно

За повідомленням ЗМІ, загинув в зоні АТО (дата, місце й обставини не уточнено). Домовину із тілом воїна доставили у селище 25 листопада.

3482

Горбатюк Віталій Володимирович(Позивний «Дуб»)

, Гунча Гайсинський район Вінницька область. Мешкав у с. Підполоззя Воловецький район Закарпатська область. Солдат, стрілець-навідник 2-ї роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї ОМБр. У 6 років переїхав із батьками до с. Велика Стадниця. Вступив до Вінницького вищого професійного училища № 4, де отримав фах зв'язківця. Працював у Вінницькому ВАТ «Свемон Центр». 2001 року одружився, 2004 сім'я оселилася на Закарпатті. 13 липня 2016 року підписав контракт із ЗСУ. Ніс службу на шахті «Бутівка», де отримав поранення, на позиції «Зеніт» біля Донецького аеропорту, в Опитному. Залишились дружина та троє дітей, син і дві доньки.

Загинув близько 16:00 від кулі снайпера під час бойового чергування на спостережній передовій позицій поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком. Похований в селі Підполоззя У 128-й бригаді знову втрати: від кулі снайпера загинув боєць // «Голос Карпат», 26 листопада 2016 Воловеччина прощалася з учасником антитерористичної операції Віталієм Горбатюком // Воловецька РДА, 28 листопада 2016 Віковічна зима // Блог Ян Осока на «Цензор. НЕТ», 5 грудня 2016.

3483

Пилявець Богдан

42 роки, Тростянець (Тиврівський район) Вінницька область. Кадровий офіцер, командир роти 230-ї окремої бази забезпечення Командування Повітряних Сил ЗСУ, в/ч А0549 (Вінниця). 18 листопада 2016 року був відправлений у відрядження в Маріуполь. Залишилася дружина та двоє синів.

Загинув в Маріуполі (Донецька область) в результаті нещасного випадку. Згідно матеріалів слідства, смерть настала внаслідок черепно-мозкової травми: о 2-й годині ночі у казармі на голову Богдана впав гантель. Похований в селі Тростянець.

3484

Сломчинський Максим Олегович(Позивний «Рижий»)

, Біла Церква Київська область. Молодший сержант, старший розвідник, оператор БПЛА розвідувальної роти 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). З 15 років мати Максима, в якої від був єдиним сином, виховувала його сама. Закінчив 13-те вище професійне училище будівництва та сервісу, де здобув професію муляра-штукатура. Був призваний на строкову армійську службу і 26 березня 2013 року підписав контракт на три роки. З 2014 захищав Батьківщину на фронті. По закінченні контракту продовжив нести службу на передовій. Залишилася мати.

Загинув під час мінометного обстрілу в районі міста Авдіївка, поблизу селища Кам'янка (Ясинуватський район) Донецької області (за іншими даними, поблизу селища Крута Балка того ж району). Похований на Алеї Слави Сухоярського кладовища Білої Цекві На Сході України загинув білоцерківський юнак // «ПроБЦ», 30 листопада 2016 Біла Церква попрощалась ще з одним загиблим Героєм // Білоцерківська міська рада, 1 грудня 2016 Біла Церква попрощалася із Максимом Сломчинським // bc-like.com, 1 грудня 2016 Опубліковані зворушливі фото і відео прощання із загиблим під Авдіївкою бійцем АТО // «Апостроф», 1 грудня 2016 Не чіпайте її. Відійдіть. Нічим ви не допоможете. Вона вчора сина поховала // Ян Осока, 2 грудня 2016.

3485

Зебін Едуард Миколайович(Позивний «Фізик»)

, Дніпро. Боєць 1-ї окремої штурмової роти (група «Да Вінчі») Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Активний учасник Революції Гідності, полтавського Євромайдану. До війни мешкав з батьками у Полтаві. Залишилась дружина та двоє дітей, 10-річна донька і 4-річний син.

Близько 6-ї години ранку доставлений в лікарню міста Авдіївка (Донецька область) в стані клінічної смерті, черепно-мозкова травма. Як повідомив командир 1-ї ОШР, Едуард загинув в результаті поранення внаслідок розриву ворожої міни. Похований у с. Новоселівка (Новомосковський район) на Дніпропетровщині На Дніпропетровщині попрощалися із загиблим бійцем ДУК «Фізиком» // «Коло», 1 грудня 2016 Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України».

Грудень

3486

Лисенко Олег Ігорович

, Обухівка (колишнє Кіровське) Дніпровський район (Дніпропетровська область). Молодший сержант, командир взводу 4-ї роти 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. З дитинства захоплювався футболом, грав у чемпіонаті ДЮФЛ України за молодіжну збірну місцевого клубу УФК «Дніпропетровськ». У війську служив за контрактом. Залишилася дружина та маленька донька.

Вбитий приблизно о 14:30 на взводному опорному пункті в районі «Бахмутської траси», поблизу смт Новотошківське (Попаснянський район Луганська область) молодшим сержантом Поповим, який після вчинення злочину намагався викрасти БМП і зброю та виїхати на окуповану територію. За однією з версій, це була спланована диверсія, Попов вбив командира, щоб позбутися свідка. БМП відбили, перебіжчик втік, пішки перетнувши лінію розмежування в районі окупованої Голубівки (колишній Кіровськ). Олега поховали у рідній Обухівці Російська розвідка провела диверсію на Донбасі: викрадено БМП, 1 військовослужбовця вбито, 1 взяли в полон — версії // «ІнформНапалм», 1 грудня 2016 Боєць АТО вбив командира і перейшов на бік бойовиків — штаб // «УП», 2 грудня 2016 У 93-й бригаді розповіли про бійця, який убив свого командира і втік до бойовиків. 02.12.2016, 21:21 Від рук зрадника з Одеси загинув молодший сержант Олег Лисенко // «УМ», 3 грудня 2016 В Обухівці попрощалися із Олегом Лисенком з 93-ї бригади // «11 канал», 5 грудня 2016.

3487

Зайцев Юрій Анатолійович

, Феодосія Автономна Республіка Крим. Матрос 137 окремого батальйону морської піхоти, в/ч А3821.

Вбитий старшим матросом з АКС-74У під час конфлікту в приміщенні КПП ВОП військової частини А3821, на околиці с. Чермалик Волноваського району, від поранень грудної клітки помер на місці. Вбивцю засуджено до 8 років позбавлення волі, на суді він пояснив, що застосував автомат з метою самооборони, бо матрос погрожував йому ножем В Мариуполе осужден морпех за убийство сослуживца // 0629.com.ua, 02.04.2018. Похований на Старокримському кладовищі Маріуполя.

3488

Лукаш Олександр Анатолійович(Позивний «Лука»)

, 51 рік, Біленченківка Гадяцький район Полтавська область. Мешкав у м. Полтава. Сержант, командир зенітно-ракетної самохідної установки 4-го відділення зенітно-артилерійського взводу 92-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Гадяцьке професійне училище за фахом тракториста-меліоратора. У 1983—1985 роках служив строкову в «Десні» у 300-му навчальному танковому полку інструктором, готував водіїв танків, яких потім одразу відправляли до Афганістану. Після армії почав працювати у локомотивному депо «Полтава», їздив на пасажирських і товарних составах спочатку помічником машиніста, згодом машиністом тепловозу. Наприкінці 80-х років бригада машиністів потягу «Київ-Полтава» запобігла великій залізничній аварії, тоді з колії зійшов лише тепловоз та декілька вагонів, обійшлося без жертв, Олександра нагородили державною грошовою винагородою. Мобілізований 9 серпня 2014 року, служив у складі 16-го ОМПБ «Полтава» на кордоні з Придністров'ям, в грудні потрапив до зони АТО, служив у Щасті, Сватово, Зайцевому. Після демобілізації повернувся додому, але вже в лютому 2016 підписав контракт на подальшу службу. Залишилися батько, сестра, дружина, син 1998 р.н., донька та онука.

Загинув в результаті мінометного обстрілу в районі міста Красногорівка (Донецька область). Міна пробила колоди у бліндажі і розірвалася всередині. Олександр дістав поранення грудної клітки, осколками пробило легені. Його оперативно довезли до шпиталю, але лікарям не вдалося врятувати життя воїна. Похований на Алеї Слави центрального міського кладовища Полтави Сумуємо і співчуваємо! // Полтавська обласна рада, 2 грудня 2016 Під час мінометного обстрілу в АТО загинув полтавець // «Новини Полтавщини», 2 грудня 2016 Загиблий Олександр Лукаш пішов добровольцем на війну, а згодом пішов служити на контракт // «Коло», 4 грудня 2016 У Полтаві попрощалися із бійцем 92-ї ОМБр // «Новини Полтавщини», 4 грудня 2016 Від чого плаче небо // Блог Ян осока на «Цензор. НЕТ», 6 грудня 2016.

3489

Сєльцов Віктор Анатолійович(Позивний «Седой»)

, Кролевець Сумська область. Офіцер, військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Воював на передовій в районі Волновахи, Мар'їнки, Красногорівки. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.

Помер у шпиталі після довготривалої хвороби, на яку захворів під час несення служби в зоні АТО. Похований у Кролевці Кролевчани провели в останню дорогу славного сина нашого народу // facebook Кролевецька міська рада, 6 грудня 2016.

3490

Покидченко Михайло Юрійович(Позивний «Сотник» / «Малий»)

, Мукачеве. Мешкав у м. Рахів Закарпатська область. Солдат, стрілець, помічник гранатометника 3-го взводу 3-ї роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї ОГПБр. Вступив до ліцею на юридичний факультет, де навчався до 2012 року. Працював оператором на місцевому телеканалі «М-студіо». Після одруження переїхав у Рахів, працював на складі супермаркету «Ду-Мен». Активний учасник Революції Гідності. Пішов на фронт добровольцем у травні 2014 року в складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», де воював у групі «Семана» 5-го окремого батальйону, згодом в 1-й ОТГ ім. Капітана Воловика, кулеметник, позивний «Малий». Після півтора року на фронті повернувся додому, але за кілька місяців знову вирушив на фронт, підписавши контракт із ЗСУ в травні 2016. Залишилися батьки, брат, сестра, дружина та дві маленькі доньки.

Близько 12:00 вбитий пострілом в голову поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) Донецької області під час кулеметного обстрілу. Після прощання на Майдані Незалежності у Києві воїна поховали на Алеї Слави центрального кладовища Мукачева У російсько-українській війні загинув Михайло Покидченко з Берегова // «Закарпаття онлайн», 5 грудня 2016 Закарпатець Михайло Покидченко «Сотник» загинув у бою під Донецьком // «УМ», 6 грудня 2016 Невтомний воїн знесиленої країни // Блог Ян Осока на «Цензор. НЕТ», 8 грудня 2016 На Майдані в Києві попрощалися із військовим закарпатської 128-ї бригади // «Голос Карпат», 8 грудня 2016 Михайла Покидченка поховали на Алеї Слави в Мукачеві // «Мukachevo.net», 9 грудня 2016.

3491

Мищишин Дмитро Володимирович

, Гиновичі Бережанський район Тернопільська область. Молодший сержант, механік-водій механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В4680.

Помер внаслідок переохолодження, тіло було виявлено на відстані півтори кілометра від села Пшеничне (Кремінський район) Луганської області. За повідомленням військкомату, військовослужбовець самовільно залишив ешелон у цивільній формі одягу в місті Кремінна. Поховання у с. Гиновичі Як насправді загинув солдат // «Про все», 9 грудня 2016.

3492

Червоний Ігор Миколайович(Позивний «Гудвін»)

, Ківшарівка (підпорядковане місту Куп'янськ) Харківська область. Доброволець Окремої штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Активний учасник Революції Гідності. З початком російської агресії долучився до захисту Харківщини, будував блокпости, брав участь в патріотичних акціях, у 2014 році став членом НВР «Правий сектор» Куп'янська. Згодом пішов на фронт добровольцем, воював в районі Донецького аеропорту. Окрім цього, займався волонтерською діяльністю, за власні кошти допомагав бійцям на передовій. Залишилася дружина та двоє дітей, син і донька.

Серце воїна-захисника зупинилося вночі.

3493

Клименко Віктор Миколайович

, Варварівка Вовчанський район Харківська область. Старший солдат, старший водій — гранатометник 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Вступив до вищого професійного училища у Старому Салтові, де отримав фах водія. Після строкової армійської служби працював спочатку у прикордонній службі, потім водієм у рідному селі, де мав власне господарство. Згодом переїхав із дружиною та дітьми до Харкова, де теж працював водієм. Мобілізований 11 травня 2015 року, у складі прикордонних військ ніс службу в Станиці Луганській. Після демобілізації, в липні 2016 підписав піврічний контракт. Залишились батько, два брати, цивільна дружина та четверо дітей віком від 2 до 14 років.

Під час ворожого обстрілу з важкого озброєння в районі міста Красногорівка (Донецька область) мінометний розрахунок 92 ОМБр висунувся на позицію, щоб відбити атаку і потрапив під мінометний обстріл. Троє бійців загинули на місці. Із захисниками попрощалися на плацу 92 ОМБр в Башкірівці. Похований на цвинтарі села Варварівка В Харківській області попрощалися з трьома загиблими бійцями 92-ї бригади // ХОДА, 13 грудня 2016 «Міна прилетіла в яму, де був розрахунок міномета»: Харківщина прощається з трьома загиблими бійцями АТО // УНІАН, 13 грудня 2016 Як побратими навколішки проводжали героїв: Харків прощається із загиблими воїнами // «5 канал», 13 грудня 2016 Харківщина попрощалась з трьома військовими 92-ї бригади, які загинули в АТО // «Об'єктив», 13 грудня 2016.

3494

Лелякін Андрій Володимирович

, Іванівка Друга Барвінківський район Харківська область. Старший солдат, старший навідник міномету 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Закінчив Барвінківське вище професійне училище № 58. Працював на будівництвах у Харкові. 14 квітня 2016 підписав піврічний контракт на військову службу. Залишились мати і брат.

Під час ворожого обстрілу з важкого озброєння в районі міста Красногорівка (Донецька область) мінометний розрахунок 92 ОМБр висунувся на позицію, щоб відбити атаку і потрапив під мінометний обстріл. Троє бійців загинули на місці. Із захисниками попрощалися на плацу 92 ОМБр в Башкірівці. Похований в рідному селищі.

3495

Шоломинський Володимир Васильович(Позивний «Бетмен»)

, Єфремівка (Первомайський район) Харківська область. Солдат, командир міномету 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Мешкав у с. Семенівка (Первомайський район), а останній рік — у Харкові. Виріс у багатодітній родині, в якій було 6 дітей. Закінчив вище професійне училище № 29 в Первомайську. Служив у десантних військах. Працював на млині у ТОВ «АГРО UA» (на той час ТОВ «Більшовик»), потім різноробом та вантажником. Мобілізований наприкінці січня 2015 року, в липні 2016 підписав піврічний контракт. Залишилися батьки, дві сестри, брат, дружина та 7-місячна донька.

Під час ворожого обстрілу з важкого озброєння в районі міста Красногорівка (Донецька область) мінометний розрахунок 92 ОМБр висунувся на позицію, щоб відбити атаку і потрапив під мінометний обстріл. Троє бійців загинули на місці. Володимир прикрив собою молодшого сержанта, врятувавши йому життя. Із захисниками попрощалися на плацу 92 ОМБр в Башкірівці. Похований в рідному селі Єфремівка.

3496

Соломкін Віталій Олександрович(Позивний «Вітек»)

, 52 роки, росіянин. Військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч В2970. Мати Віталія родом з Житомирщини. За радянських часів служив у десантних військах. Значну частину життя прожив у Західній Європі. В липні 2015 року приїхав в Україну та приєднався до лав Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». З жовтня 2015 по червень 2016 перебував на базі ПС «Чонгар» у рамках військово-політичної операції «Громадська блокада Криму». У червні перейшов до складу окремої тактичної групи ДУК ПС імені капітана Воловика, брав участь у бойових діях поблизу Авдіївки та Мар'їнки. Підписав контракт з 54 ОМБр ЗСУ на початку осені 2016 року. Мати давно померла, залишились лише далекі родичі. Колишня дружина мешкає в Москві.

Загинув на «світлодарській дузі» від численних кульових поранень. За повідомленням видання «Лівий берег» з посиланням на джерела в правоохоронних органах, поблизу міста Світлодарськ (Бахмутський район Донецька область), під час сварки військовослужбовець бригади з Грузії застрелив з автомата іншого військового, громадянина РФ 1964 р.н. Порушено кримінальне провадження за статтею «умисне вбивство». Побратими з ДУК ПС поховали Віталія на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро Загинув росіянин, який воював у лавах «Правого сектора» // Gazeta.ua, 13 грудня 2016 У Дніпрі попрощалися з бійцем 54-ї механізованої бригади, росіянином Віталієм Соломкіним // «5 канал», 17 грудня 2016 Росіянина, бійця 54-ї бригади ЗСУ Віталія Соломкіна, поховали в Дніпрі // «Наше місто», 18 грудня 2016.

3497

Лібрук Михайло Богданович

, мешкав в м. Львів. Майор Служби безпеки України, співробітник Управління СБУ у Львівській області. Служив в СБУ з 1997 року на різних посадах, пройшов шлях від прапорщика до майора, неодноразово нагороджувався відзнаками керівництва СБУ та облуправління. Залишилися мати, сестра, дружина та 22-річний син.

Помер в результаті інсульту під час виконання обов'язків військової служби в м. Щастя (Луганська область). Похований на Личаківському кладовищі, на Полі почесних поховань № 76 У Львові попрощалися із померлим в АТО майором СБУ Михайлом Лібруком // «ЗІК», 15 грудня 2016 У Гарнізонному храмі львів'яни попрощалися із Героєм України, офіцером Михайлом Лібруком // «Капеланство.info», 15 грудня 2016.

3498

Романов Григорій Георгійович

, мешкав у м. Покровськ Донецька область. Командир гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч В2970. Проходив строкову службу в прикордонних військах. 30 грудня 2014 року пішов на військову службу за контрактом. З 2015 служив у військкоматі, 2016 року був переведений в 54-у бригаду. Без батька залишився 5-річний син.

Помер в Харківському військовому госпіталі в результаті тяжкого запалення легень. Похований на Центральному кладовищі Покровська Покровськ попрощався з воїном АТО Григорієм Романовим // ТК «Орбіта», 15 грудня 2016 В Покровську провели в останню путь українського військовослужбовця Григорія Романова // 06239.com.ua — Сайт Покровська і Мирнограда, 15 грудня 2016.

3499

Ремішевський Євген

, Вінниця. Старший солдат, військовослужбовець 101-го окремого полку зв'язку і управління Повітряних Сил ЗСУ, в/ч А2656 (Вінниця). Мав середню технічну освіту. Служив за контрактом. Відбув в зону АТО у відрядження до 72-ї ОМБр, в/ч пп В0849. Залишилися мати, сестра, дружина та 7-річний син.

Отримав травми несумісні з життям під час конфлікту на території частини в Торецьку (Донецька область). Похований у Вінниці Невже мало того, що наших бійців вбиває ворог? Так ще й свої докладають рук….

3500

Мартенко Володимир Миколайович

, Маслівка (Миронівський район) Київська область. Старший лейтенант, командир взводу 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований влітку 2014 року, служив у 8-му батальйоні Нацгвардії на посаді командира 30-ї стрілецької роти. Брав участь у боях за Слов'янськ, Сєвєродонецьк, Дебальцеве. 5 серпня 2015 був демобілізований, після чого підписав контракт з ЗСУ і продовжив службу.

За повідомленнями в соцмережах, загинув від кульового поранення в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). За повідомленням сайту «Новинарня», у Миронівському райвійськкоматі розповіли, що причиною смерті стала «дурна куля», але не відомо, з чийого боку, проводиться службове розслідування. Похований в Миронівці Пропоную запалити свічку в Пам'ять найкращого сина України з села Маслівки який віддав своє життя щоб Ви спали спокійно! Сьогодні, 17 грудня 2016, Україна провела в останню путь ще одного воїна Загиблі герої грудня: імена й портрети.

3501

Павлюк Ярослав Володимирович

, Біла Церква Київська область. Старший сержант, головний сержант взводу — командир бойової машини (БМ-21) 1-ї реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив Київський будівельний технікум за спеціальністю «Зелене господарство і садово-паркове будівництво». В бригаді служив за контрактом з 2008 року. На передовій з березня 2014. Бойовий шлях: Амвросіївка, Савур-Могила, Маріуполь, Волноваха, район Авдіївки. Залишились мати, брат, дружина та двоє дітей, 2010 і 2012 р.н.

Помер у сні на позиції підрозділу в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» в Білій Церкві. На час відкриття меморіальної дошки на сайті Білоцерківської міськради зазначено — загинув внаслідок мінно-вибухової травми на околицях м. Авдіївки, під час виконання бойового завдання Указ Президента України № 601/2020 від 29 грудня 2020 року «Про відзначення державними нагородами України».

3502

Радівілов Роман Юрійович(Позивний «Гюрза»)

, Дергачі Харківська область. Солдат, гранатометник 1-ї штурмової роти «Вовки Подолянина» (ДУК ПС) 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Воював в першому складі ДУК ПС з жовтня 2014 року, 4-й взвод 2-а штурмова рота, брав участь в боях за Піски та Донецький аеропорт. 2015 року, отримавши опіки під Волновахою та після другої контузії, тимчасово повернувся додому. Перебуваючи на лікуванні, брав активну участь в громадських акціях, був активістом ГО «Деркачівська альтернатива» та руху «Вільні люди». Восени 2016 уклав контракт і повернувся на фронт в підрозділ Подолянина. Залишилася мати.

Починаючи з 5:50, в районі «Світлодарської дуги», після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, російсько-окупаційні війська намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка. В боях загинули п'ятеро захисників, понад 20 дістали поранення, травми і контузії, один зник безвісти (були дані, що поранений, потрапив у полон). Потужні обстріли тривали протягом всього дня. Роман загинув у бою за висоту «Варяг». Похований на Алеї Слави в центрі м. Дергачі На Світлодарській дузі поранили 26 українських бійців, п'ятеро загинули // ТСН, 18 грудня 2016 Связался с командованием батальона 54-й бригады… Зведені дані АТО — 19 грудня Дві доби пекла. Бої під Світлодарськом // «Цензор. НЕТ» (джерело facebook Іван Мирний, 54 бригада), 20 грудня 2016 Одного бійця взяли в полон на Світлодарській дузі — штаб // «УП», 21 грудня 2016 В бою на Світлодарській дузі загинув боєць «Правого Сектора» Радивілов Роман Гинуть кращі з кращих! У бою біля Дебальцево загинув наш побратим, військовий 54 бригади Вічна пам'ять Герою! В бою біля Дебальцево загинув військовий 54 бригади Збройних сил України Роман Радивілов Шість цифр, які приголомшили нас всіх // facebook, Ян Осока, 20 грудня 2016 Роман Радівілов «Гюрза» першим загинув на Світлодарській дузі // «УМ», 20 грудня 2016 На Харківщині поховали загинувшого на Світлодарській дузі бійця АТО (фото). (рос.) 22.12.2016, 17:23.

3503

Клименко Дмитро Васильович(Позивний «Санич»)

, Кам'янка (Каховський район) Херсонська область. Старший солдат, командир бойової машини — командир 1-го відділення 3-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. З березня 2015 воював в Пісках під Донецьком у лавах ДУК ПС, влітку 2015 підписав контракт, служив кулеметником розвідвзводу 1-го батальйону 93 ОМБр, до лютого 2016 обороняв позиції на шахті «Бутівка». Восени підписав новий контракт, з 54 ОМБр, де служать побратими з ДУК. Залишилися мати, брат, сестра і донька.

Починаючи з 5:50, в районі «Світлодарської дуги», після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, російсько-окупаційні війська намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка. В боях загинули п'ятеро захисників, понад 20 дістали поранення, травми і контузії, один зник безвісти (були дані, що поранений, потрапив у полон). Потужні обстріли тривали протягом всього дня. Похований в селі Кам'янка Каховський район втратив ще одного Героя. В АТО загинув наш краянин… // Каховська РДА, 21 грудня 2016 Стійте! Зупиніться! Немає його більше // facebook Ян Осока, 21 грудня 2016 Каховщина прощалася з воїном-захисником // Каховська РДА, 22 грудня 2016.

3504

Широков Андрій Вікторович(Позивний «Сім'янин»)

, народився на Донбасі. Проживав у м. Дніпро. Солдат, снайпер 1-ї штурмової роти «Вовки Подолянина» (ДУК ПС) 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. До війни працював сервісним майстром з ремонту медичного обладнання. Доброволець ДУК ПС, на війні від самого початку, пройшов дві ротації в Донецькому аеропорту, воював у Пісках і на шахті «Бутівка», двічі був поранений. У вересні 2016 став героєм сюжету ТСН. Залишилися дружина та п'ятеро дітей, дві доньки, двоє усиновлених синів і молодший 4-річний син. Відео: Друг Сім'янин.

Починаючи з 5:50, в районі «Світлодарської дуги», після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, російсько-окупаційні війська намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка. В боях загинули п'ятеро захисників, понад 20 дістали поранення, травми і контузії. Андрій Широков зник безвісти, він виходив на завдання один, тому свідків його загибелі немає. Ввечері 22 грудня вдалося витягти тіло воїна з поля бою за 200 м від позицій противника. За повідомленням в групі «Вовки Подолянина» у ФБ, він загинув від двох кульових поранень зі снайперської гвинтівки у перші години бою. Похований у місті Дніпро на кладовищі селища Ясне Вчора ввечері, ризикуючи власними життями, «вовкам» нарешті вдалося витягнути з поля бою тіло ще одного загиблого героя На Світлодарській дузі загинув батько 5 дітей // «Gazeta.ua», 24 грудня 2016 У Дніпрі сотні людей прощалися з полеглим на Світлодарській дузі Андрієм «Сім'янином» Широковим // «5 канал», 25 грудня 2016 Важкезний день… Сім'янин, спочивай з Богом… Неделя без сна, соответственно ночи в фб, поиск информации, хоть каких-то звоночков, в поисках правды….

3505

Яровий Микита Олександрович(Позивний «Шайтан»)Герой України (орден «Золота Зірка»)

, Меліоративне Новомосковський район Дніпропетровська область. Лейтенант, командир 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Батько українець, мати кореянка. Микитина мама — хореограф, він зі шкільних років добре співав, танцював, грав на гітарі, але з 9 класу вирішив стати військовим. В лютому 2016 року закінчив Національну академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові (прискорений курс), і вже у квітні 21-річний офіцер вирушив на фронт. Наймолодший командир роти 54 ОМБр, командував опорним пунктом на передовій. Залишились мати, молодший брат, вагітна наречена. Планував одружитися 20 січня у Львові.Герой України (посмертно).

Починаючи з 5:50, в районі «Світлодарської дуги», після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, російсько-окупаційні війська намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка. В боях загинули п'ятеро захисників, понад 20 дістали поранення, травми і контузії, один зник безвісти. «Шайтан» загинув від кулі снайпера, коли повертався зі своєю групою від позицій противника поблизу Калинівки, біля лісу. Через обстріли його не змогли витягти з поля бою. Пізніше стало відомо, що тіла «Шайтана» і «Ефи» потрапили до бойовиків. 25 грудня в місті Щастя тіла двох загиблих українських військовослужбовців були передані представникам Міноборони у присутності СММ ОБСЄ, в обмін на тіла чотирьох бойовиків «ЛНР». Похований в рідному смт Меліоративне Світлодарська дуга. «Купол». Вся правда про бої від комбата У Щасті передали тіла загиблих на Світлодарській дузі українських військових // «Громадське», 25 грудня 2016 Примерно час назад наконец-то наши военные смогли обменять-забрать у орков… // facebook Юрий Мысягин, 25 грудня 2016 «Заберіть іншого пораненого, а мене залиште тут» — як загинув «Ефа» з 54-ї бригади // «Громадське», 25 грудня 2016 «Вдома мене записали двохсотим» — боєць «Гонта» зі Світлодарської дуги // «Громадське», 28 грудня 2016 Лейтенант Микита Яровий, який загинув на Світлодарській дузі, планував одружитися 20 січня у Львові // «Дивись.інфо», 26 грудня 2016 Вічна пам'ять українському Герою лейтенанту Микиті Яровому // Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, 26 грудня 2016 «Він збирався обвінчатись» — побратими згадали про загиблого бійця на Світлодарській дузі // Gazeta.ua, 27 грудня На Дніпропетровщині прощались з командиром роти, загиблим на Світлодарській дузі // «5 канал», 27 грудня 2016.

3506

'''Байбуз Андрій В'ячеславович'''(Позивний «Ефа»)

, мешкав у Херсоні. Солдат, помічник гранатометника 1-го відділення, 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Андрій з Кубані, але жартував, що не росіянин, бо Кубань то є історична українська земля. Досвідчений військовий, служив у ВДВ. Доброволець (ДУК ПС). Дружина Андрія воює в його ж підрозділі, вони разом вже 20 років, двічі розлучалися, але на фронті знову одружилися, в Бахмуті півтора місяці тому. Залишилися мати, сестра, дружина, 19-річний син і донька шкільного віку.

Починаючи з 5:50, в районі «Світлодарської дуги», після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, російсько-окупаційні війська намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка. В боях загинули п'ятеро захисників, понад 20 дістали поранення, травми і контузії, один зник безвісти. «Ефа» був у групі «Шайтана». Тяжко поранений в обидві ноги, він прокричав побратимам, щоб відходили без нього і залишився прикривати. Товаришам вдалося витягти іншого пораненого 21-річного хлопця. Пізніше стало відомо, що тіла «Шайтана» і «Ефи» потрапили до бойовиків. 25 грудня в місті Щастя тіла двох загиблих українських військовослужбовців були передані представникам Міноборони у присутності СММ ОБСЄ, в обмін на тіла чотирьох бойовиків «ЛНР». Похований в Херсоні Похорони друга Ефи(Андрія Байбуза)відбудуться в м. Херсон «На завдання ходив із дружиною»: історія 20-річного кохання загиблого бійця АТО розчулила Україну // «Обозрєватєль», 27 грудня 2016 Наш земляк загинув смертю героя // «вГору», 27 грудня 2016 Херсонці попрощалися з героєм АТО Андрієм Байбузом // Херсонська ОДА, 28 грудня 2016 Я Так долго искала своего Брата!.. Мы не виделись с ним с 2000-ого года!.

3507

Степаненко Сергій Євгенович(Позивний «Паштет»)

, Копейськ Челябінська область РРФСР. Проживав у м. Бориспіль, с. Корніївка (Баришівський район) Київська область. Солдат, командир відділення, гранатометник 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. У дитячі роки часто переїздив з батьками (РРФСР, Україна, Казахстан), школу закінчив у Борисполі. Строкову службу проходив мічманом на Далекосхідному флоті. Здобув середню технічну освіту за спеціальністю «радіомовлення та радіозв'язок» (1987, Хабаровськ). 1999 року зі своєю сім'єю оселився на Київщині. Працював бетонщиком у ТОВ «Трест Бориспільсільбуд», таксистом, займався підприємництвом у сфері будівництва. З 9 лютого 2015 року служив у ЗСУ за контрактом, був тяжко поранений в районі Попасної. Після закінчення контракту уклав новий і 6 грудня 2016 повернувся на передову у свій батальйон. Залишились дружина, донька та неповнолітній син.

Починаючи з 5:50, в районі «Світлодарської дуги», після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, російсько-окупаційні війська намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка. В боях загинули п'ятеро захисників, понад 20 дістали поранення, травми і контузії, один зник безвісти. Потужні обстріли тривали протягом всього дня. Сергій загинув близько 7:00, під час спроби прориву противником лінії оборони. Він стріляв з АГС, відволікаючи увагу на себе, був смертельно поранений у груди. Похований на Алеї почесних поховань Рогозівського кладовища Борисполя В страшних боях на Світлодарській дузі Київщина теж втратила своїх героїв 22 грудня Бориспіль попрощається із героєм, загиблим на Світлодарській дузі // «Вісті», 22 грудня 2016 Бориспіль попрощався із захисником України // Бориспільська міська рада, 23 грудня 2016 Ніхто не хоче помирати і він теж не хотів, але у потрібний час він був у потрібному місці та стояв там до кінця // facebook Ян Осока, 23 грудня 2016.

3508

Андрешків Володимир Степанович(Позивний «Жара»)

, Бортники (Жидачівський район) Львівська область. Молодший сержант, командир відділення — командир машини піхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Активний учасник Революції Гідності, обороняв барикаду «Львівська брама» на Інститутській. В батальйоні від початку його створення, з червня 2014, пройшов бої за Дебальцеве, 1 червня 2015 демобілізувався і повернувся додому. 5 листопада 2016 уклав контракт із ЗСУ. Розлучений. Залишились мати, троє синів 2001, 2003 і 2005 р.н.

В районі «Світлодарської дуги» противник намагався повернути втрачені напередодні позиції. Відбиваючи атаки в районі між Луганським та окупованою Калинівкою, загинули двоє захисників з 25-го ОМПБ. З воїном прощались на Майдані Незалежності в Києві. Після прощання у Львові похований в Бортниках Дві доби пекла позаду: «Оперативного котла нет. Все норм. 54-я молодцы. Сепары не знают, что делать» // «ПУ», 20 грудня 2016 Учора на Світлодарзькій дузі загинув боєць зі Львівщини // «Львівський портал», 20 грудня 2016 Під час артобстрілу у зоні АТО загинув Володимир Андрешків зі Львівщини // «ЗІК», 21 грудня 2016 Про оголошення Днів жалоби у Жидачівському районі // Жидачівська РДА, 21 грудня 2016 У Києві попрощалися з військовим, який загинув на Світлодарській дузі // УНІАН, 22 грудня 2016 Загиблого бійця Володимира Андрешківа поховають у суботу на Львівщині // «Волонтерська хвиля», 23 грудня 2016 Як проводжали героїв: На Львівщині та Запоріжжі тисячі людей прощалися із загиблими в АТО бійцями // «5 канал», 24 грудня 2016.

3509

Панасенко Василь Геннадійович(Позивний «Ваха»)

, Поліське (Коростенський район) Житомирська область. Проживав у м. Ірпінь Київська область. Солдат, водій 1-ї мотопіхотної роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. З 1987 року проживав в Ірпені, де закінчив школу. Навчався у Коростенському ПТУ № 17. Мобілізований 10.06.2014, механік-радіотелефоніст роти зв'язку, на фронті з 20.08.2014, пройшов бої за Дебальцеве, був поранений. 14.09.2016 вдруге пішов на фронт, підписавши контракт. Залишилась мати, брат, сестра, дружина та 10-річна донька.

В районі «Світлодарської дуги» противник намагався повернути втрачені напередодні позиції. Відбиваючи атаки на ВОП «Лівша» в районі між Луганським та окупованою Калинівкою, загинули двоє захисників з 25-го ОМПБ. Похований на міському кладовищі Ірпеня на Алеї Слави Прощание в Василием Панасенко, позывной «Ваха» Ірпінь попрощається з Героєм // Ірпінська міська рада, 21 грудня 2016 В Ірпені попрощалися з Героєм АТО Василем Панасенком // Ірпінська міська рада, 22 грудня 2016 В Ірпені відкрили меморіальну дошку Герою АТО Василю Панасенку // Київська ОДА, 19 грудня 2017.

3510

Олексієнко Михайло Володимирович

, Катайга Верхньокетський район Томська область РРФСР. Проживав у м. Миколаїв. Старший солдат, водій Спеціалізованого центру бойової підготовки авіаційних фахівців Повітряних Сил ЗСУ, в/ч А2488 (Миколаїв). Відрядженийв зону АТО до 90-го окремого аеромобільного батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр.

Трагічно загинув у районі м. Костянтинівка в Донецькій області. Похований в м. Баштанка Миколаївської області Олексієнко Михайло Володимирович // Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності .За повідомленнями в ЗМI, на території військової частини в м. Костянтинівка застрелився боєць 90-го батальйону з Миколаївської області. Зранку мав їхати зі своїм підрозділом на передову, але перед шикуванням раптово зник. Знайдений мертвим в одному з приміщень в/ч Боєць 90-го батальйону застрелився перед виїздом на передову // Телеканал «ДоТеБе», 19 грудня 2016 .

3511

Ратушний Всеволод Валерійович

, Львів. Командир відділення 24-ї окремої механізованої бригади. Навчався в Львівському лісотехнічному інституті, на механічному факультеті. Призваний на військову службу за контрактом 30 березня 2016 року. Залишилася мати.

Загинув при виконання бойового завдання в районі міста Попасна. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові У Гарнізонному храмі попрощались із Героєм України — львів'янином Всеволодом Ратушним // Капеланство.info, 24 грудня 2016 Львів'яни попрощалися з українським воїном, який загинув в зоні АТО // «24 канал», 24 грудня 2016.За інформацією ГУ НП в Луганській області, зі сторони окупованого с. Калинове бойовики здійснили 10 обстрілів околиць с. Новозванівка та с. Новоолександрівка. Внаслідок обстрілів загинув військовослужбовець ЗСУ.За повідомленням LB.ua, в місті Золоте (Попаснянський район Луганська область) на території військової частини військовослужбовець випадково застрелив з автомата Калашникова свого товариша по службі.

3512

Вінярський Олександр Анатолійович

, Хмільник Вінницька область. Солдат, навідник кулеметного взводу 2-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В4680. 2013 року закінчив професійний ліцей сфери послуг за фахом «муляр, штукатур, лицювальник-плиточник». Влітку 2015 року був призваний на строкову службу у підрозділі ГМЗ (група матеріального забезпечення) 24-ї ОМБр, у подальшому підписав контракт і вирушив на фронт. Залишились мати і дві сестри.

Загинув під час обстрілу поблизу села Новозванівка (Попаснянський район Луганської області), отримав кульове поранення в голову від ворожого снайпера. Похований на Соколівському кладовищі у Хмільнику У зоні АТО загинув юний боєць з Вінниччини // «Vinbazar», 21 грудня 2016 На Донбасі загинув 22-річний контрактник із Вінниччини // «Вінниця ОК», 21 грудня 2016 Зараз ніч, але почитайте про одного солдата // facebook Ян Осока, 24 грудня 2016 Хмільник приклонив коліна прощаючись із Героєм! Відбулося скорботне віче-прощання за воїном Олександром Вінярським // Офіційний сайт міста Хмільник, 26 грудня 2016.За інформацією речника МОУ з питань АТО, за минулу добу внаслідок активних бойових дій двоє військовослужбовців загинули, 4 отримали поранення, ще 4 — контузію.

3513…3515

Військовослужбовці ЗСУ (підрозділ не уточнено). Мешканці Харківської області, 1980, 1983 та 1995 р.н.

Отруїлися чадним газом під час пожежі, що сталася близько 17:00 внаслідок короткого замикання у приміщенні сауни по вулиці Ярослава Мудрого міста Красногорівка (Донецька область) За фактом пожежі, яка забрала життя 3 чоловіків відкрито кримінальне провадження // Мар'їнське відділення Волноваського відділу поліції Донецької області, 22 грудня 2016 Троє військових задихнулися чадним газом у Красногорівці // LB.ua, 22 грудня 2016.

3516

Мамасуєв Роман Михайлович

, Алушта Кримська область. З дитинства мешкав у с. Верхня Криниця Василівський район Запорізька область. Прапорщик, вогнеметник роти радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Вступив до Василівського державного аграрного технікуму за спеціальністю «фермерське господарство». Після строкової служби залишився в армії за контрактом, відслужив 6 років, до 2009 у званні прапорщика. 2016 року знову пішов до війська за контрактом, проходив службу інструктором в 184-му навчальному центрі у Старичах, 30 листопада 2016 року відряджений до 72-ї бригади на передову. Залишилась мати, вітчим, сестра, дружина та дві доньки.

Загинув вранці від кульового поранення під час обстрілу міста Авдіївка (Донецька область). Куля влучила в шию, пошкодивши артерію. Похований в с. Верхня Криниця Він поїхав, а вона почала його чекати // facebook Ян Осока, 24 грудня 2016 Як проводжали героїв: На Львівщині та Запоріжжі тисячі людей прощалися із загиблими в АТО бійцями // «5 канал», 24 грудня 2016 Панахида за Героєм України Романом Мамасуєвим // Яворів.інфо, 23 грудня2017.

3517

Рубанчиков Сергій Петрович(Позивний «Відьмак» / «Добрий»)

, Київ. Солдат, командир відділення розвідвзводу 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. У ранньому віці втратив матір. Займався боксом та боротьбою, цікавився зброєю. З 2010 року щонеділі проходив тренування в УНСО. Доброволець, у травні 2014 року пішов на війну у складі добровольчого міліцейського батальйону «Золоті Ворота», ніс службу на Луганщині. Із квітня 2015 року служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні (батальйон УНСО), командир 1-го відділення 1-го взводу 1-ї роти. Воював в районі Маріуполя (Павлопіль, Широкине, Лебединське). 2016 року підписав контракт з 54 ОМБр. За кілька днів до загибелі отримав контузію на «світлодарській дузі» і потрапив у шпиталь, але вирвався на передову. Залишився брат, який разом з Сергієм пішов на фронт, він боронить Україну у лавах УДА.

Загинув від розриву 122-мм снаряду під час боїв на «світлодарській дузі». Похований на Алеї Слави Лук'янівського військового цвинтаря у Києві Бої під Дебальцевим: з'явилися подробиці про нову втрату в силах АТО // «Апостроф», 24 грудня 2016 А сьогодні Відьмака не стало Светлодарская дуга…лес злополучный…Серж Добрый поёт, курит, стреляет…тебя забрал разрыв 122.. Завтра в Києві попрощаються з бійцем 54-ї бригади Сергієм Рубанчиковим, загиблим у боях під Світлодарськом // «Цензор. НЕТ», 26 грудня 2016 Він прийшов до нас в підрозділ навесні 2015 року Руки, що тримали зброю. Очі, що бачили смерть. Серце, що любило життя // facebook Ян Осока, 28 грудня 2016 Як Київ прощається з Героєм, який загинув на Світлодарській дузі в АТО // «24 канал», 27 грудня 2016 Прощання з «Відьмаком» // УНСО, 27 грудня 2016.Комбат 1-го батальйону 54 ОМБр Олексій Оцерклевич підтвердив загальні втрати бригади на «світлодарській дузі» за 18-22 грудня: 9 загиблих, 35 поранених, 17 отримали контузії, 11 травмованих. Такі ж дані по загиблих наводить і журналіст Юрій Бутусов: 18 грудня загинули шестеро, 19-го двоє, 22-го один Повний поіменний список бійців, загиблих у боях під Світлодарськом 18-22 грудня. Прим. Повідомлення «Громадського» про ще одного загиблого на «світлодарській дузі» у ніч з 20 на 21 грудня не підтверджено.

3518

Каленик Сергій Валерійович

, Вознесенськ Миколаївська область. Військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади.

Помер в госпіталі ім. Пирогова у м. Вінниця. Похований у Вознесенську на кладовищі «Прогрес» Миколаївщина в скорботі….

3519

'''Муждабаєв Руслан Іл'ясович'''(Позивний «Татарин»)

, 61 рік, мешкав у м. Сімферополь Крим. Військовослужбовець 2-ї «афганської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Кримський татарин, народився у вигнанні, куди депортували його родину. За освітою інженер-механік. Активний учасник Революції Гідності, приїхав на Майдан одразу після побиття студентів, був у 8-й «афганській» сотні Самооборони Майдану. Активний учасник протистоянь 18-20 лютого. На Майдані здружився з волинянами, познайомився зі свободівцями з Боярки, пізніше став членом Боярської міської організації ВО «Свобода». З Майдану вирушив добровольцем на фронт. Залишились сини.Руслан Іл'ясович дуже хотів повернутися у звільнений Крим, де не був з часів Майдану. Під час прощання Рефат Чубаров сказав: «Боляче те, що ми ховаємо Руслана далеко від Криму. Далеко від землі, до якої він повертався все життя».

Серце воїна зупинилося вночі у бліндажі на передовій, після повернення з бойового чергування на посту. 28 грудня з Русланом попрощалися у Києві, похований на Східному кладовищі за Броварами Сегодня ночью от нас ушел ещё один побратим «Шахид, ин ша Аллах!» У столиці попрощалися з бійцем «Легіону Свободи» Русланом Муждабаєвим // Сайт ВО «Свобода», 28 грудня 2016 «Він поїхав на Донбас, щоб захищати свій Крим» — Рефат Чубаров на прощанні з бійцем «Айдару» // «Gazeta.ua», 28 грудня 2016 Провели сьогодні в останню путь нашого Татарина… Нашу золоту людину….

3520

Мороз Олександр Миколайович(Позивний «Лютий»)

, 63 роки, Грушівка (Криничанський район) Дніпропетровська область. Мешкав у м. Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ). Доброволець дніпровської роти «Чорний Туман» 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії. Закінчив професійне училище № 22 у Кам'янському, здобувши фах вальцівника. Після строкової служби у танкових військах якийсь час працював у правоохоронних органах. У подальшому працював на Дніпровському меткомбінаті в будівельній бригаді прокатного цеху, звідки й вийшов на пенсію за віком. Вивчав історію України. Писав вірші, невеличкі поеми. Мріяв придбати земельну ділянку в Грушівці, де колись був родовий маєток прадіда. Учасник Революції Гідності, активіст патріотичних організацій. Залишились брат, двоє синів та донька.

Загинув вранці поблизу села Широкине (Донецька область), підірвавшись на вибуховому пристрої з «розтяжкою». Похований на Алеї Слави військового кладовища м. Кам'янське Україна переживає страшну втрату! У Кам'янському попрощались із загиблим в АТО Олександром Морозом // 5692.com.ua — Сайт міста Кам'янського, 28 грудня 2016 Прочитайте про цього солдата, адже у війни немає свят і вона ніколи не робить перерв // Ян Осока, 31 грудня 2016.

3521

Проводенко Леонід Михайлович(Позивний «Козак»)

, 51 рік, проживав у с. Михайлівка (Перевальський район) Луганська область. Старший сержант, командир відділення розвідвзводу 12-го окремого мотопіхотного батальйону «Київ» 72-ї ОМБр. До війни виконував обов'язки громадського інспектора з охорони довкілля Державної екологічної інспекції у Луганській області. З початком війни вивіз сім'ю до Києва і 6 серпня 2014 пішов добровольцем на фронт у складі 12 ОМПБ. Залишилися дружина і двоє синів.

Близько 15:00 поблизу селища Крута Балка Ясинуватського району Донецької області розвідгрупа виявила підрозділ російських бойовиків. Під час півгодинного боєзіткнення, прикриваючи свою групу, Леонід загинув від кульових поранень. Тіло загиблого під вогневим прикриттям забрали російські бойовики, за їх словами перед смертю «Козак» встиг зарізати двох ворогів. 30 грудня тіло воїна було повернуте українській стороні за домовленістю. 2 січня з Леонідом попрощались на Алеї Небесної сотні в центрі Києва, похований на Лук'янівському військовому кладовищі 12 ОМПБ нині прикомандирований до нашої бригади, тож страшне лихо… // Facebook 72 Гвардійська ОМБР, 30 грудня 2016 У рамках гуманітарного проекту Збройних Сил України «Евакуація 200» // ЦВС ЗСУ, 30 грудня 2016 Жив, як козак і загинув, як справжній козак, — журналіст емоційно розповів про закатованого бійця // «24 канал», 31 грудня 2016 У Києві поховали бійця АТО, відео знущань над яким бойовики публікували в мережі. 02.01.2017, 15:30 Прощання з Леонідом Проводенко.

3522

Кабанов Сергій Леонідович(Позивний «Кабанчик»)

, Тараща Київська область. Старшина, старший сапер — гранатометник інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Працював у столярній майстерні. Мобілізований в липні 2014 року як доброволець, в лютому 2015 підписав контракт. Воював в районі Донецького аеропорту, під Дебальцевим, був поранений. Залишилися мати, дорослий син і брат, який служить у 72 ОМБр.

Загинув неподалік села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області («світлодарська дуга»). Як розповів комбат Є. Лавров, група саперів поверталася з розмінування. Сергій помітив міну МОН-50 під снігом, зупинився, присів, і в цей час спрацювала «розтяжка». Вибухом Сергія розірвало, ще двоє саперів зазнали тяжких поранень, одному з них, відірвало ногу. Похований у Таращі Прес-реліз про кримінальні правопорушення та події станом на 29 грудня 2016 року // ГУ НП в Луганській області, 29 грудня 2016 Что бы небыло кривотолков и инсинуаций Він загинув за Україну // Таращанська РДА, 30 грудня 2016 Проміж новорічними побажаннями та рецептами святкових салатів крапля крові солдата // facebook Ян Осока, 30 грудня 2016.

3523

Стасій Олег Олександрович

, Помічна Добровеличківський район Кіровоградська область. Старший солдат, оператор зенітного самохідного артилерійського взводу 169-у НЦ, де проходив строкову службу та підписав контракт, після чого відбув в район проведення АТО/ООС. Неодружений, залишилися батьки.

Був знайдений без ознак життя о 3:00 в районі сел Павлопіль та Гнутове, що неподалік міста Маріуполь (Донецька область). За офіційною інформацією, покінчив життя самогубством шляхом підриву гранати. Похований в м. Помічна Вічна пам'ять! Боєць з Помічної загинув під Маріуполем. 30.12.2016 Завтра у Помічній прощатимуться із загиблим артилеристом // «Кіровоградська правда», 31 грудня 2016 Самогубство військового: у військкоматі розповіли подробиці // УНІАН, 3 січня 2017 На передовій боєць покінчив життя самогубством // «Сьогодні», 3 січня 2017 На Кіровоградщині провели в останню путь бійця ЗСУ // «Гречка», 1 січня 2017 На Світлодарській дузі наклав на себе руки боєць АТО. 03.01.2017, 12:30 Стасій Олег Олександрович.Прим. За словами головного військового прокурора А. Матіоса, втрати ЗСУ в зоні АТО склали: бойові втрати — 3 поранених, небойові — 5 (1 самогубство, 4 при необережному поводженні з гранатою РГД-5). По небойових втратах Матіос не уточнив, загиблі чи поранені.

Невстановлена дата смерті * Баєшко Олександр Анатолійович, позивний «Саша», боєць 8-го ОБат «Аратта» УДА. Комбат Андрій Гергерт назвав Олександра Баєшка серед загиблих бійців батальйону (facebook, 21 листопада 2016). * 54 роки, мешканець Великобурлуцького району Харківської області. Демобілізований у жовтні 2016 року солдат ЗСУ. Вранці 10 грудня знайдений вбитим біля села Цапівка Золочівський район (Харківська область). Був одягнений у військову форму одягу. За фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 (вбивство) КК України, триває слідство.

Втрати силових структур в тилу під час війни Ступак Віталій, , Житомир. Молодший сержант, військовослужбовець 53-ї ОМБр. Закінчив Житомирський політехнічний ліцей, де отримав спеціальність зварювальника. Призваний на строкову службу в 2013 році. У 2014 перейшов на контрактну службу, і був переведений в 53 ОМБр. У березні 2016 року був направлений в зону АТО. Загинув під час навчань на полігоні в смт Десна (Козелецький район) Чернігівської області. Близько 10:00 на тактичному полі навчального центру в ході відпрацювання тактичного заняття під час спішування з БМП-1, військовослужбовець попав під гусеницю бойової машини та від отриманих тілесних ушкоджень загинув. Попередньою причиною трагедії є порушення правил експлуатації бойової машини водієм-механіком БМП-1. Похований в Житомирі. Залишилася дружина та маленька дитина. Житомиряни попрощалися з 21-річним сержантом Віталієм Ступаком, який загинув під БТР у тренувальному центрі // «Житомир.info», 7 жовтня 2016.

Федічев Валентин Миколайович, , 56 років, Плотина Станично-Луганський район Луганська область. Мешкав у м. Київ. Полковник ЗСУ, директор департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України. Народився в родині військовослужбовця, походить з давнього роду донських козаків. Закінчив Свердловське вище військово-політичне танкове училище. Ветеран війни в Афганістані. З 1994 року служив у центральному апараті Міноборони та Генштабу ЗСУ. 2002 року закінчив стратегічний факультет Національної академії оборони України. З грудня 2006 року — головний інспектор Головної інспекції Міноборони. Брав участь в АТО від початку бойових дій на Сході України. Із червня 2014 по квітень 2015 року — заступник керівника штабу АТО. Під час боїв за Дебальцеве був одним з керівників оборони дебальцівського плацдарму, в лютому 2015 виходив з Дебальцевого разом з українськими підрозділами. В квітні 2015 повернувся до роботи у Києві. За час служби нагороджений Орденом Данила Галицького та Орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Помер у Києві через хворобу серця. Прощання з полковником Федічевим відбудеться 29 жовтня у м. Київ в Центральному будинку офіцерів. Залишилася дружина та двоє синів, — офіцери, учасники бойових дій в зоні АТО Сьогодні пішов із життя Валентин Миколайович Федічев Уходят лучшие….

Габрієлян Тігран Іванович, Оріхівський район Запорізька область. Учасник АТО, військовослужбовець 92-ї ОМБр. Загинув 29 жовтня 2016 року, місце не уточнено. За версією керівництва бригади — підірвав себе гранатою. Похований в Оріхівському районі. Рідні намагаються з'ясувати справжні обставини смерті.

Дівіченко Василь Сергійович, , Рожеве (Олександрійський район) Кіровоградська область. З дитинства мешкав у м. Олександрія. Військовослужбовець 3-го ОПСпП. Закінчив медучилище за спеціальністю «фельдшер». Строкову службу проходив у Києві. Потім працював водієм на вантажних машинах, таксі, ремонтував автомобілі. Останнім часом працював водієм у Петрове. В червні 2016 року пішов служити за контрактом до 57-ї ОМПБр, в серпні перевівся у 3-й полк СпП. , близько 12:00, у приміщенні Навчально-методичного центру цивільного захисту по вулиці Кавалерійська, 31, м. Кропивницький, на другому поверсі, що перебуває в оренді в/ч пп В2336, в казармі стався вибух гранати. Василь загинув, ще троє військовослужбовців дістали тяжких поранень. За попередніми даними, вибух стався через необережне поводження з боєприпасом, який один з військовослужбовців приніс до казарми. Після прощання у військовій частині в Кропивницькому Василя поховали на Вероболозівському кладовищі Олександрії. Залишилися батьки, дружина та троє синів віком 7, 6 і 1,5 років Стали відомі деталі вибуху у військовій частині у Кропивницькому // «24 канал», 31 жовтня 2016 Від вибуху в Кропивницькому загинув 29-річний олександрієць // «Гречка», 31 жовтня 2016 У Кропивницькому попрощалися з бійцем, який загинув від вибуху гранати // «АкулаМедіа», 1 листопада 2016 В Олександрії поховали загиблого в армії солдата // «Моя Олександрія», 2 листопада 2016.

Блонський Андрій Анатолійович (Позивний «Бєлка»), 42 роки, Гостомель Київська область. Мешкав у м. Буча та в смт Гостомель. Лейтенант, розвідник 11-го ОМПБ «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. З 1991 по 1996 рік навчався в Київському вищому танковому інженерному училищі, але службу розпочав у повітрянодесантних військах, на посаді командира взводу. До війни жив у Гостомелі, мкр Баланівка. Активний учасник Революції Гідності, у складі 7-ї Львівської сотні (сотня Лева) Самооборони Майдану, був поранений. З Майдану, у травні 2014, разом зі львівською групою добровольців пішов на передову у Слов'янськ, відбивав гору Карачун, обороняв блокпости, ходив у розвідку Доброволець: тут люди не бояться страху й смерті. Воював під Донецьком та Дебальцевим, пройшов всю війну. Нагороджений Орденом За мужність III ступеня. Два тижні як повернувся з фронту. Раптово помер вдома через відрив тромбу. Після прощання в Гостомелі та Бучі воїна поховали на Алеї Слави міського кладовища міста Буча. Залишилися мати, сестра і син Приірпіння втратило ще одного Воїна, який учора загинув на Донеччині // Портал Ірпеня, 8 листопада 2016 Не витримало серце: після демобілізації раптово помер боєць Андрій Блонський. 09.11.2016, 21:59 Блонський Андрій — світла память Герою воїну (відео).

Логвінов Михайло Олександрович, , 58 років, Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровський район Запорізька область. Проживав у м. Запоріжжя. Полковник, заступник військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату по роботі з особовим складом та громадськістю. З 1976 по 1980 рік навчався в Сімферопольському вищому військово-політичному будівельному училищі. З того часу його доля була нерозривно пов'язана з армією. Служив у військах Забайкальського, Закавказького, Приволзько-Уральського військових округів. З часом повернувся на Запоріжжя. З 2005 року проходив службу на посаді заступника військового комісара. З 2014 року активно працював у Раді оборони Запорізької області. Займався питаннями мобілізації, допомоги військовим та їх родинам, взаємодії з волонтерами. Навесні 2015 і сам за власним бажанням поїхав у відрядження до зони АТО, де пробув з 18 травня по 4 липня. Також, був активним дописувачем Офіційного вебсайту Міноборони та військових ЗМІ. Виховав двох синів, які стали бойовими офіцерами ЗСУ і захищають Україну у складі 55-ї ОАБр. Помер ввечері після тривалої тяжкої хвороби (онкозахворювання). Прощання з офіцером пройшло на території в/ч пп В0105 (55 артбригада). Похований на Алеї Пошани Капустяного кладовища у Запоріжжі Запоріжці попрощались із Патріотом // Запорізька обласна рада, 24 листопада 2016 У Запоріжжі в останню путь провели заступника обласного військового комісара полковника Михайла Логвінова // Міністерство оборони України, 25 листопада 2016 В Запорожье простились с заместителем военкома полковником Михаилом Логвиновым // «Z-city», 24 листопада 2016 У Запоріжжі простилися з воєнкомом, чия смерть приголомшила городян // «Depo.Запоріжжя», 24 листопада 2016 Сотни запорожцев пришли попрощаться с Михаилом Логвиновым // «Репортер», 24 листопада 2016 Запорожці згадують бойового полковника, якого дуже швидко вбила хвороба, 23.11.2017.

Бугаєнко Олександр, 1971, Одеса. Прапорщик, військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади (Гайсин). Призваний за мобілізацією 2014 року з м. Одеса, після року служби підписав контракт, учасник АТО. Залишилися дружина та дитина.В березні 2016 Олександр опублікував в інтернеті свою книгу на релігійно-філософську тему. Прибув із зони АТО до Військово-медичного центру в м. Вінниця, де лікувався майже місяць у ЛОР-відділенні та відділенні гастроентерології. о 8-й ранку отримав у медсестри направлення на медичне обстеження і консультацію лікаря, а у вечері повісився у себе в палаті, де його й знайшли наступного ранку Бійця АТО знайшли повішаним у військовому санаторії. — «Познавайте правду, ничего не бойтесь. Выбор за Вами! Я Вас всех люблю» 13.12.2016, 22:40. Прим. В газеті «Прикордонник України», № 30-31 від 21 серпня 2015 року, є публікація про 45-річного прикордонника, прапорщика з Черкащини Бугаєнка Олександра Ярославовича, позивний «Боцман». Закінчив школу прапорщиків в «Десні», служив у Сімферополі на посаді старшини протитанкової батареї, звільнився з армії, працював у крюнінговій компанії на торговому судні. Мобілізований навесні 2014 року до прикордонних військ, служив на адмінкордоні з окупованим Кримом, на Чонгарі. В березні 2015 був демобілізований, але за три тижні добровільно повернувся до служби в ДПСУ, зарахований до бойової прикордонної комендатури Білгород-Дністровського загону, військовослужбовці якого виконували свої обов'язки в зоні АТО. На час публікації (серпень 2015) ніс службу на блокпосту на шахті «Родіна». Одружений, має дорослого сина Ймовірно, це та сама людина, земляки Бугаєнка О. Я. пишуть, що він дістав контузію в районі Золотого, помер 22 листопада у Вінницькому госпіталі.

Адамов Геннадій , . Прапорщик, військовослужбовець 406-ї ОАБр ВМС ЗСУ. Учасник АТО. Нещодавно повернувся із зони АТО. Загинув внаслідок ДТП під час проходження служби на Миколаївщині. 22 листопада 2016 року близько 16:30 на автодорозі Р-06 «Ульянівка-Миколаїв», на в'їзді до Миколаєва, в районі автозаправки, зіткнулися автоцистерна «Scania» та автомобіль «Opel-Vectra» (водій автоцистерни не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі). У легковику перебували четверо військових, які поверталися із ремонтної частини, троє з них загинули на місці: 19-річний матрос Євгеній Кулініченко і 22-річний старший лейтенант Олександр Олійник з 406-ї ОАБр та 22-річний старший лейтенант '''В'ячеслав Марченков''' з 32-го реактивного полку ВМС. Четвертого, Геннадія Адамова, каретою «швидкої» доставлено до лікарні у тяжкому стані, лікарі зробили операцію, але він помер в реанімації від отриманих травм. Залишилась дружина та донька ДТП під Миколаєвом: Четвертий військовий помер у лікарні // «НВ», 23 листопада 2016 В жахливій ДТП під Миколаєвом загинув 22-річний військовий із Кам'янця // «ВСІМ», 24 листопада 2016 Військові, які загинули у аварії під Миколаєвом, потрапили до авто випадково // ТСН, 23 листопада 2016 Троє загиблих у ДТП у Миколаївській області військових опинилися в авто випадково — ЗМІ // «НВ», 23 листопада 2016.

Розумій Вадим Віталійович, мешкав у м. Васильків Київська область. Полковник, начальник оперативного відділу — заступник начальника штабу повітряного командування «Центр» Повітряних Сил ЗСУ. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Учасник бойових дій. Помер після тяжкої хвороби. Похований у Василькові.

Дембовський Болеслав Мечиславович, , 82 роки, мешкав у м. Київ. Генерал-лейтенант у відставці, консультант начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України. Проходив військову службу на різних посадах, військове звання генерал-лейтенанта отримав на посаді командувача 33-го армійського корпусу Сибірського військового округу колишнього СРСР у 1988 році. Був старшим викладачем Національної академії оборони України (Національний університет оборони України імені Івана Черняховського). Брав безпосередню участь у плануванні операцій АТО. Про смерть генерала повідомив начальник ГШ ЗСУ Віктор Муженко.

Дзак Михайло Володимирович, , Оноківці Ужгородський район Закарпатська область. Старший солдат, військовослужбовець 130-го окремого розвідувального батальйону (Рівне). Мобілізований влітку 2015 року, служив у прикордонних військах кінологом. Після демобілізації підписав контракт, з серпня 2016 року перебував у зоні АТО. Помер від серцевої недостатності в місті Дніпро, коли повертався з відпустки у розташування підрозділу в зону бойових дій. Лікарі назвали причиною смерті гостру ішемічну хворобу серця. Після прощання у рідних Оноківцях похований в Ужгороді на Пагорбі Слави Ужгородщина провела в позасвіти контрактника військової служби Михайла Дзака // «Закарпаття онлайн», 15 грудня 2016.

Яворський Олександр Тарасович, , Деражня Хмельницька область. Механік-водій 2-ї роти оперативного забезпечення 12-го окремого полку оперативного забезпечення. Виріс в родині офіцера. Вступив до військового училища у Москві, але за сімейних обставин змушений був покинути навчання. Закінчив школу прапорщиків, проходив службу в підрозділах військової розвідки. Був вахмістром Чорноморського козачого війська, тривалий час служив в охороні Почаївської Лаври. Вдома хотів при храмі організувати козацьке виховання для дітей. Монархіст. З початку бойових дій кілька разів сам ходив до військкомату. Мобілізований 16 серпня 2014 року, воював на Луганщині, 29 жовтня 2015 підписав контракт. Розлучений. під час ротації із зони АТО у пункт постійного призначення у потязі в Олександра стався інсульт. Його прооперували у Центральному військовому госпіталі в Київі, але врятувати життя військовика не вдалось. Похований в Хмельницькому на Алеї Слави кладовища Ракове Хмельничани попрощалися із загиблим героєм // 0382.ua — Cайт міста Хмельницького, 17 грудня 2016 Він мав у серці благодать // «Твій погляд», 24 березня 2017 .

Адамчук Олександр (позивний «Адам»). Військовослужбовець ППСПОП «Київ». Активний учасник Революції Гідності. Учасник бойових дій в зоні АТО. Загинув в ДТП близько 10:00 біля села Бірків Літинського району Вінниччини. За повідомленням поліції, 30-річний сержант Національної гвардії, житель Чернівецької області, керуючи автомобілем «Опель», не впорався з керуванням і з'їхав з дороги. На узбіччі машина зіткнулася з деревом, внаслідок чого водій загинув Герой АТО загинув у ДТП на Вінничині // «ЗІК», 17 грудня 2016 Сашко Адамчук, спи з миром, Воїне і Побратиме….

Міскевич Павло (Позивний «Фізрук»), , Харків. Молодший сержант, гранатометник 92-ї ОМБр. Закінчив Харківський інститут фізичної культури і спорту. Працював у сфері спорту, займався пауерліфтингом. Пішов на фронт добровольцем в серпні 2014 року. Воював на Луганщині, зокрема біля міста Щастя, на позиції «Фасад» за мостом Паша «Физрук», гранатомётчик Павел Мискевич. Позиция «Фасад». Один из боёв лета 2015 года…. Загинув у Харківському військовому госпіталі, куди він прибув на реабілітацію у зв'язку з осколковими пораненнями. Близько 19:00 його знайшла медсестра у зачиненій кабінці туалету з ножовим пораненням шиї. Бійця одразу ж доставили до реанімаційного відділення, але врятувати його життя не вдалося. За попередніми даними, боєць скоїв самогубство. Похований на Безлюдівському кладовищі № 18 у Харкові. Залишились батьки Похороны и прощание с Пашей будут завтра 31 декабря Пам'ятаймо про Героїв

У харківському госпіталі боєць АТО покінчив життя самогубством. 29.12.2016, 15:33 У Харкові стали відомі деталі кривавого самогубства бійця 92-ї бригади у шпиталі Жизнь за Украину. «Мама, я готов отстаивать право своей страны на независимость».

Коновалюк Олександр Васильович, , Горохівське (Снігурівський район) Миколаївська область. Прапорщик, військовослужбовець окремого гарматного артилерійського дивізіону (в/ч А2611) 406-ї ОАБр. Протягом року служив за мобілізацією, учасник бойових дій в зоні АТО. У подальшому підписав контракт. Помер внаслідок травм, отриманих під час проходження служби. Похований в с. Горохівське Коновалюк Олександр Васильович Герої не вмирають! .

Померлі демобілізовані учасники АТО Серовецький Валентин Райтович (позивний «Олрайтич»), , Фастів Київська область. Військовий капелан 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії, батальйону «Айдар», 92-ї ОМБр та інших військових підрозділів. Священик УПЦ КП. Під час Революції Гідності брав участь у богослужіннях на Майдані. Коли почалася війна, благословляв на захист Батьківщини бійців Нацгвардії, ЗСУ і добровольців, їздив з гуманітарною допомогою в зону АТО, відвідував блокпости, вивозив переселенців. В червні 2014 року потрапив у полон на Луганщині до банди Козіцина, два місяці пробув у підвалі СБУ в окупованому Луганську, де його катували, виводили на «розстріл», знущались та заразили на гепатит C «Я всегда вожу в машине гранату. Живым я больше не дамся»: Капеллан Валентин о горьком опыте плена // 057.ua — Сайт Харкова, 20 липня 2016. Після звільнення лікувався у Києві та Харкові та продовжував капеланське служіння. За два роки об'їздив майже весь Донбас. Загинув о 2:50 у ДТП поблизу міста Фастів (Київська область). Прощання з отцем Валентином пройшло у Свято-Миколаївському храмі м. Фастів. Похований на Алеї Слави міського кладовища. Залишилися дружина та п'ятеро дітей В ДТП біля Фастова загинув військовий священик, який пройшов через полон «ЛНР» Гірка втрата! Загинув капелан! Отець Валентин В ДТП загинув отець Валентин Серовецький — капелан армії Яроша, який побував у полоні «ЛНР» Отець Валентин Серовецький. Людина, яку знали з Майдану // «CREDO», 4 жовтня 2016 Остання путь капелана Валентина Серовецького // Блог Віталія Грегора, 5 жовтня 2016 Це була жертовна людина: у Фастові прощалися з військовим капеланом, що пережив полон бойовиків // «5 канал», 4 жовтня 2016.

Білінський Іван (позивний «Вано»), 33 роки, мешкав у с. Митниця (Підволочиський район) Тернопільська область. Демобілізований військовослужбовець, сержант, був заступником командира взводу 6-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований навесні 2015 року. Учасник АТО. Під час служби на адмінкордоні з окупованим Кримом був старшим блокпосту. Після демобілізації з травня 2016 перебував вдома, проходив лікування. Помер вдома на Тернопільщині від захворювання на рак. Серце захисника зупинилося о 12:00 . Похований в с. Теклівка (Підволочиський район). Залишилися дружина та двоє дітей шкільного віку, син і донька Сержант Вано і бойове братерство У селі Теклівка Підволочиського району попрощалися з Героєм Іваном Білінським // «TV-4», 7 жовтня 2016.

Жовтобрюх Олег Леонідович, мешкав у м. Луцьк Волинська область. Демобілізований військовослужбовець. Молодший сержант, був командиром відділення роти матеріального забезпечення батальйону матеріального забезпечення 51-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований навесні 2014 року до 51 ОМБр (бригаду розформовано 22.09.2014, на її основі сформовано 14-ту ОМБр). Учасник АТО. Помер через зупинку серця. Похований у с. Полонка Луцького району.

Степан, 41 рік, Гонятичі Миколаївський район (Львівська область). Демобілізований військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). Учасник бойових дій. Повернувся з війни у 2015 році, працював. застрелився у себе вдома з мисливської рушниці. Залишилися мати, дружина та двоє дітей. Чому застрелився атовець Степан? // «ЗІК», 12 жовтня 2016.

Загарюк Павло Дмитрович (позивний «Крест»), , 51 рік, Чернівці. Демобілізований військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Працював експедитором в одній із приватних фірм Чернівців. На фронт пішов добровольцем влітку 2014 року. Брав участь у боях за Дебальцеве, де отримав важку травму коліна, яка потім дала ускладнення на хребет. Після демобілізації лікувався у шпиталі. Тоді ж, під час обстеження, медики діагностували у нього рак на IV стадії. Павло постійно підтримував зв'язок з побратимами на передовій, допомагав їм як волонтер. Помер у Чернівцях від онкологічного захворювання. Похований на Центральному кладовищі Чернівців біля Годилова. Залишилися батько, син та внуки Він захищав Батьківщину на Сході, а помер після важкої онкологічної хвороби // ЧДТРК, 12 жовтня 2016 Воював попри хворобу: у Чернівцях попрощалися з учасником АТО Павлом Загарюком // «МБ», 12 жовтня 2016.

Ярмула Олександр Леонідович, , проживав у м. Кременчук Полтавська область. Був водієм-заправником бензовозу 30-ї окремої механізованої бригади. 1988 року закінчив Кременчуцьке училище № 22 за спеціальністю автослюсар, після служби в армії працював водієм, до мобілізації був водієм «швидкої». Активний учасник Революції Гідності. На фронт пішов у 2015 році добровольцем, приховавши, що хворий на цукровий діабет. Пройшов бої за Дебальцеве, де був поранений. У листопаді 2015 року звільнився з лав ЗСУ за станом здоров'я. Повернувшись до дому, працював далекобійником. Помер у м. Переяслав-Хмельницький під час рейсу. Був за кермом, коли йому стало погано, впав у кому і помер дорогою до лікарні, не приходячи до тями. Похований в с. Запсілля (Кременчуцький район). Залишилися мати, брат та 12-річний син Кременчук втратив ще одного учасника АТО // «Кременчуцький телеграф», 19 жовтня 2016 Кременчук попрощався з бійцем АТО Олександром Ярмулою // «Кременчуцька газета», 21 жовтня 2016 Кременчужани попрощалися з бійцем Олександром Ярмулою // «Кременчуцький телеграф», 21 жовтня 2016.

Другак Дмитро Андрійович, , Ємільчинський район Житомирська область. Військовослужбовець Високомобільних десантних військ, в/ч А3771 (Житомир). Учасник бойових дій в зоні АТО. 14 жовтня 2016 виписався з санаторію «Орізонт» в смт Сергіївка (Одеська область), де відпочивав. А в ніч на 17-те був знайдений в парку Мира міста Білгород-Дністровський, без свідомості і з тяжкою травмою голови. помер в реанімації місцевої лікарні. Розлучений, залишились батьки В Білогород-Дністровському боєць АТО помер після того, як його забили до смерті невідомі // «Depo.Одеса», 21 жовтня 2016.

Рябий Володимир Юрійович, , Тальне Черкаська область. Колишній боєць батальйону «ОУН». Учасник Революції Гідності. Воював у підрозділі «Слобідська сотня» в Пісках, на шахті «Бутівка». В липні 2016 повернувся з фронту. Загинув внаслідок підриву на вибуховому пристрої о 3-й годині ночі у своєму приватному будинку в місті Тальне. Вибухом рознесло частину будинку, Володимиру відірвало руки і ноги, він помер у лікарні. Перед тим в нього стався конфлікт із поліцейськими, чоловік його сестри звинуватив поліцейських у вбивстві, але наявні записи з камери спостереження цю версію не підтверджують. Неодружений, залишились батьки і сестра Володимир Рябий загинув удома від вибуху протипіхотної міни // «Вісті Черкащини», 23 жовтня 2016 Фото підірваного будинку та кров біля кафе… Відео-сюжет ICTV у програмі «Надзвичайні новини» за 26.10.2016 Ігор Голота: «Чутки про вбивство Володимира Рябого поліцейськими — маячня» // «Вісті Черкащини», 25 жовтня 2016 Поліціянти показали як загинув АТОвець у Тальному // «ВиЧЕрпно», 3 листопада 2016.

Макаренко Анатолій, 41 рік, Вовчок (Козелецький район) Чернігівська область. Старший сержант, демобілізований військовослужбовець 41-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-2». Мобілізований в листопаді 2014 року, відслужив рік, воював в Донецькій області. Помер в лікарні м. Київ — гострий промієлоцитарний лейкоз і крововилив у мозок. Похований 25 жовтня 2016 в с. Вовчок. Залишилася дружина та двоє дітей Чернігівщина попрощалася зі справжнім воїном Анатолієм Макаренком // «Сівер-центр», 25 жовтня 2016.

Решетник Сергій Іванович, , Кременчук Полтавська область. Молодший сержант, був командиром відділення 72-ї окремої механізованої бригади. Закінчив ПТУ № 16. Після строкової служби працював у домобудівничому комбінаті № 3, згодом — на автоскладальному заводі. До війни був таксистом. В грудні 2014 року підписав контракт на військову службу, воював в районі Волновахи. 2015 року повернувся до Кременчука. Через кілька місяців після повернення з фронту Сергію стало погано прямо на вулиці в м. Кременчук, помер в ніч на в реанімаційній палаті. Похований на Свиштовському кладовищі Кременчука, поряд із могилою матері Кременчужани попрощалися з бійцем Сергієм Решетником // «Телеграф», 2 листопада 2016.

Ковальський Микола Васильович, , Ворона (Коломийський район) Івано-Франківська область. Демобілізований військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). Учасник бойових дій в зоні АТО. Помер в місті Коломия. Похований в с. Ворона.

Подаровський Олег Геннадійович (позивний «Сніжок» / «Анубіс»), , Берестя Білорусь. Мешкав у м. Дніпро. Парамедик окремого медичного батальйону «Госпітальєри» Української Добровольчої Армії. Працював менеджером в «Аквапромресурс» у Бересті. В батальйоні від самого початку, з 2014 року, виконував обов'язки парамедика і водія в Широкине. Мати живе в Білорусі. Тяжко захворів восени 2015 року, цілий рік боровся з недугою. Помер в лікарні міста Дніпро. Похований на Краснопільському кладовищі Вічна Слава Героям! // facebook Яна Зінкевич, 4 листопада 2016.

Капранчук Сергій Володимирович (позивний «Капрон»), , 52 роки, Житомир. Демобілізований військовослужбовець, солдат, номер розрахунку ЗУ батальйону спецпризначення «Донбас» НГУ. Активний учасник Революції Гідності. Їздив із волонтерською допомогою на передову, у 2015 році добровольцем пішов на фронт. Комісований за станом здоров'я навесні 2016. Після повернення з чергової волонтерської поїздки до с. Широкине відчув себе погано. Помер у першій міській лікарні Житомира в ніч на 10 листопада 2016 від гострого інфаркту міокарда. Похований на Житомирському військовому кладовищі У Житомирі попрощалися із бійцем добровольчого батальйону «Донбас», волонтером Сергієм Капранчуком // «Житомир.info», 11 листопада 2016 У Житомирі попрощалися з бійцем батальйону «Донбас». 11.11.2016.

Козлов Михайло Олександрович, , Конотоп Сумська область. Демобілізований учасник АТО, військовослужбовець 21 ОМПБ Сармат 56 ОМПБр. Воював в районі Маріуполя. Помер від тяжкої хвороби після повернення з фронту. Похований у Конотопі 20 листопада 2016 Фотоальбом (ВК).

Андрейко Петро Миколайович, , 59 років, мешкав у м. Кременчук Полтавська область. Старший лейтенант, зв'язківець в/ч пп В0805 (Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації). Кадровий військовий, учасник АТО. Додому повернувся за станом здоров'я. Помер в 4-й міській лікарні Кременчука, після того, як йому раптово стало погано на вулиці. Похований на Свіштовському кладовищі Кременчука.

Войцеховський Валерій Вікторович, , Одеса. Демобілізований військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади. До війни працював у знімальній групи російського кінематографу, але покинув все і повернувся захищати Україну. Був поранений на фронті, тривалий час проходив лікування. Інвалід війни. Помер . Похований на Таїровському кладовищі м. Одеса В Одесі помер Герой АТО Валерій Войцеховський // РГБ, 13 грудня 2016 Вічна пам'ять Валерію Войцеховському // РГБ, 14 грудня 2016.

Богуш Володимир, 31 рік, Машів Любомльський район Волинська область. Демобілізований військовослужбовець ЗСУ. До війни служив на прикордонній заставі у Висоцьку. Весною 2016 повернувся із зони АТО. Загинув внаслідок нещасного випадку під час заготівлі лісу біля села Машів на Волині. Залишилися дружина та двоє дітей.

Бурлак Олександр Сергійович (Буглак), , Чапліївка (Шосткинський район) Сумська область. Демобілізований військовослужбовець, учасник бойових дій, два роки перебував на фронті. Після повернення у своє село оформлював інвалідність. Повісився . Похований у Чапліївці. Залишилися дружина та син Люди не будьте равнодушны.

Баланюк Юрій (позивний «Хантер»), 43 роки, Демівка (Чечельницький район) Одеська область. Проживав в Одесі. Демобілізований військовослужбовець, снайпер батальйону спецпризначення «Донбас» НГУ. Активний учасник Революції Гідності, одразу після Майдану пішов добровольцем на фронт. Демобілізувався навесні 2016. Але Юрія знову тягнуло на фронт, він поїхав у Київ з метою підписати контракт. Ввечері 25 листопада на Столичному шосе в Київі його збив «Мерседес». Медики дві доби боролися за життя Юрія, але травми були несумісними з життям. 27 листопада 2016 він помер у лікарні. Залишились батьки та сестра. Похований в рідному селі Снайпера «Донбасу» Юрія Баланюка смерть знайшла під колесами «Мерседеса» .

Гречка Василь, , Бабинці (Чортківський район) Тернопільська область. Демобілізований військовослужбовець, солдат, артилерист 24-ї окремої механізованої бригади. Був мобілізований влітку 2015 року як доброволець, воював на Луганщині в районі Трьохізбенки, потім ніс службу в Сєвєродонецьку. Повернувся з фронту в жовтні 2016 року. Загинув в селі Бабинці на Тернопільщині. Тіло виявили на березі річки Нічлава, слідів насильницької смерті немає, ймовірно, послизнувся і впав до річки, помер від переохолодження. Похований у Бабинцях. Залишилися батьки, сестра, молодший брат і син Помер ветеран АТО із Тернопільщини Василь Гречка // 0352.ua — Cайт міста Тернополя, 1 грудня 2016 Борщівський АТОвець загинув таємничою смертю // «Номер один», 9 грудня 2016.

'''П'ясецький Володимир Анатолійович, , Погреби (Глобинський район) Полтавська область. Демобілізований військовослужбовець 8-й Полтавської окремої автомобільно-санітарної роти. Під час боїв за Іловайськ вивозив поранених з окупованої території, рятував поранених захисників Донецького аеропорту, Авдіївки. Повернувся з фронту в жовтні 2015 року. Помер від раку легенів.

Маринович Микола Омелянович, , 51 рік, Самбір Львівська область. Учасник АТО, воював на Донеччині. Військовий пенсіонер. Учасник Революції Гідності. Член партії ВО «Свобода». За місяць після повернення з фронту помер вдома через раптову зупинку серця. Похований у Самборі. Залишилися син і донька «Свобода» висловлює співчуття родині померлого побратима Миколи Мариновича // Сайт ВОС, 4 грудня 2016 На Львівщині попрощалися з учасником АТО Миколою Мариновичем // «ЗІК», 7 грудня 2016.

Димитришин Володимир Васильович, , 56 років, Куликівка Чернігівська область. Старшина, дмобілізований військовослужбовець ЗСУ. З 1993 по 2001 рік був суддею Куликівського райсуду. Пізніше працював головним юристом Управління агропромислового розвитку Куликівської РДА. Був мобілізований на початку 2015 року, з 16 вересня 2015 по 20 квітня 2016 року ніс службу в зоні АТО. Помер вдома внаслідок посттравматичного синдрому. Похований 6 грудня 2016 року в смт Куликівка На Чернігівщині пішов з життя учасник АТО // «Високий вал», 7 грудня 2016.

Руда Руслан Володимирович, , Олександрія Кіровоградська область. Демобілізований військовослужбовець, бортмеханік вертолітного підрозділу 11-ї окремої бригади армійської авіації. Закінчив Олександрійське ПТУ № 7 за спеціальністю зварювальника. Строкову службу проходив у вертолітних військах, після чого продовжив службу в олександрійській в/ч 2269. Працював у вугільній промисловості, займався підприємництвом. У 2014—2015 роках ніс службу за мобілізацією, учасник АТО. Через загострення хронічної хвороби та внутрішню кровотечу потрапив до реанімації Першої олександрійської міської лікарні, помер . Похований в Олександрії на Звенігородському кладовищі. Залишилися мати та донька.

Огар Іван Васильович (позивний «Дідо»), Іршава Закарпатська область. Сержант, демобілізований військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. 2014 року був мобілізований до 4-го БТО «Закарпаття», згодом переведений до 128-ї бригади, служив у Краматорську. Демобілізований 2015 року. Помер вдома в Іршаві. Залишилися дружина, діти, під час війни став дідом.

Хилько Віктор Іванович (позивний «Дід»), . 53-ї ОМБр. Помер . Залишилися дружина, діти..

Ромахов Олександр, , Луцьк. Колишній військовослужбовець «афганської» роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Учасник АТО. Після повернення з фронту довго лікувався, шукав роботу. близько 16:00 в Луцьку, у Центральному парку імені Лесі Українки, виявили повішаним тіло чоловіка, поліція розглядає версію самогубства. Похований в Луцьку Помер луцький боєць «Айдару» 19 грудня пішов з життя Ромахов Олександр У Луцьку під час похорону бійця «Айдара» його побратим конфліктував з родичами померлого // «Вісник+К», 22 грудня 2016.

Альохін Руслан Валерійович''', , мешкав у м. Корюківка Чернігівська область. Демобілізований військовослужбовець ЗСУ. Мав вищу освіту, працював машиністом ШДМОАТ ПАТ «Слов'янські шпалери». Призваний за мобілізацією у 2014 році. Учасник АТО. 2016 року повернувся з фронту. помер у лікарні міста Корюківка внаслідок раптової важкої хвороби. Похований у Корюківці. Залишилася дружина та двоє маленьких дітей На Чернігівщині в останню путь провели воїна АТО // «Високий Вал», 23 грудня 2016.

Посилання * Загиблі Герої жовтня // Ян Осока, для «Цензор. НЕТ» * Загиблі Герої листопада // Ян Осока, для «Цензор. НЕТ» * Загиблі Герої грудня // Ян Осока, для «Цензор. НЕТ»

Див. також * Бої за Авдіївку * Бої за Мар'їнку * Бої за Широкине * Бої на Світлодарській дузі

Примітки

*