Повна версія

Рей Даліо. КНР майбутній гегемон? На каналіMoney&Macro; економіст Joeri Schasfoortрозібравкнигу Рея Даліо, в якій автор пророчить крах США та успіх КНР, виходячи з власної моделі. Цей приклад, на мій погляд, ідеально показує, що стоїть за сміливими заголовками на кшталт «КНР - майбутня супердержава». На додачу, це зайвий раз нагадує нам, чому такі книги та «дослідження» публікуються видавництвами, а не академічними журналами * (як-то The Review of Economics and Statistics та ін.). * Хто такий Рей Даліо? Успішний фінансист, що заснував фонд Bridgewater, під управлінням якого активів на 140 млрд дол. Ще у 2007 році він опублікував книгу, в якій у власній манері описав, як працює фінансова система. Далі Даліо приміряв на себе образ Кассандри і взявся будувати на основі історичних даних власну «модель», які, буцімто, передбачає падіння США та злет КНР. Тема протистояння «наддержав» колись захоплювала й видатних економістів як Пол Самуельсон. Щоправда, його прогнози, що СССР пережене США до кінця ХХ століття, були провальними. Головна причина полягаэ в тому, що він будував їх на викривлених даних про “могутність” совка. Головна фішка комуністичних режимів - це малювати чи роздувати статистику. Не дивно, що через стрибок КНР та значні темпи його зростання з’являються прогнози щодо остаточних результатів її перегонів зі США. Я не аналізуватиму всі публікації Даліо, а лише зверну увагу найого допис на Financial Timesза 2020 рік. Там буквально з перших абзаців стає очевидною його прокитайська риторика. При цьому він будує картину світу на специфічних даних на кшталт, що економіка КНР співставна з економікою США. Проблема цього твердження полягає в даних, бо ніякої свободи збору статистики в КНР немає. Себто про реальний стан справ в їхній економіці говорити вкрай складно. До слова, автор Money&Macro; навіть випускавна цю тему відео, де поставив під сумнів розмір ВВП КНР. На додачу, Даліо зазначає про привабливість інвестицій в КНР. Попри те, що мова йде про цінні папери, важко не згадати того, що показує статистика (дані опубліковані Bloomberg ) - іноземні інвестиції в КНР давно не зростають, якщо прибрати зі статистики КНР шуми на кшталт Гонконгу. Причому причиною такого «бойкоту» іноземних інвесторів є не відсутність «стратегічного мислення» Даліо, а доведений емпірично «Парадокса Лукаса». Який говорить про те, що якість інститутів та особливо захист приватної власності є ключовим параметром для руху капіталу. Що не так з аналізом Даліо перегонів США та КНР. Автор Money&Macro; підмітив, що, попри цікавість роботи з точки зору масштабу, Даліо при аналізі застосовує до США певний набір критеріїв, які ігнорує, порівнюючи з КНР. Як приклад, параметр боргу: Даліо ігнорує той факт, що борг КНР вищий за США та акцентує увагу виключно на ньому * (про кредитний рейтинг, ставки та ризики згадок немає) . Цікаво змінять картину йпобоювання економістів щодо розміру ВВП КНР, який може бути значно нижчим за офіційні дані. Money&Macro; наводить цікаві розрахунки, що загальний борг * (державний, корпоративний та домогосподарств) * може сягати 650%+ до ВВП, в той самий час у США - лише 300% * (умовно не так важливий розмір боргу, як ціна його обслуговування) . Аналогічна проблема і з даними про нерівність та внутрішньополітичну ситуацію у США та КНР. Буцімто у США намічається внутрішній конфлікт через приріст кількості протестів та розкол еліт. Але як цей показник заміряти в умовах авторитарного режиму КНР, який хронічно має проблему зі зворотним зв'язком? Простими словами, аналіз Даліо дуже специфічний… **Висновок. ** Сміливі заголовки, які йдуть проти економічного мейнстриму, здебільшого не підкріплені нічим, окрім спроб подати дані у вигідному для себе світлі. На додачу, помилково сприймати мейнстрим в економіці за ідеологію. Мейнстрим так чи інакше має свої праве та ліве крило на кшталт Менк'ю, Тейлора з одного боку та Кругмана чи Родріка з іншого. В той же час такі теорії, які ми бачимо від Даліо та інших, які умовно йому «протистоять» є специфічними та обмеженими.