Повна версія

«В садочку не пам’ятаю ким була. Тоді, напевно, усі Сніжинками одягалися. А от у старшому віці, вже у школі, була головною героїнею свята – Снігуронькою. Також доводилося бути Лисичкою», - згадує власний кореспондент «Дзеркала тижня» Світлана Кабачинська.
«Зайчиками, як правило, були тоді усі хлопці, - пригадує директор Хмельницької філії «Приватбанк» Юрій Браніцький. – У ті часи великого вибору новорічних костюмів не було. Та й батьки не завжди мали змогу виготовити такий костюм, який хотіли їхні діти. Традиційно усі хлопці були звірятами. Я - Зайчиком. А ось ким точно ніколи не перевдягався, так це Дідом Морозом».
Власниця салону краси «Шарм» Ірина Вострикова на новорічних ранках була або Сніжинкою, або Снігуркою. «У ті часи нам видавали костюми у дитячому садочку, - згадує Ірина. – На святкових ранках часто доводилося бути ведучою, бо мала низький голос та чітку дикцію».
А начальник управління праці та соціального захисту населення Слов’ян Воронецький на новорічних ранках був …українцем. Були й у Слов’яна Ільковича і «традиційні» ролі – Вовка та Ведмедя.

Свою першу публіку жінка-феєрверк Олена Польова почала підкорювати ще у ранньому дитинстві. «Раніше як: усі дівчатка були як не сніжинками чи бурульками, то матінками зимами чи снігуроньками, - згадує Олена Польова. – Тому в школі, десь у третьому чи четвертому класі, мама вирішила зробити мені костюм, несхожий на жоден інший. Ми пошили довгу білу сукню, яку оздобили чорними стрічками із нотами. Вийшов такий собі нотний стан. А на голові красувався скрипічний ключ. Цей новорічний костюм нотки запам’ятався мені на все життя. А вже у дорослому віці, на сцені «Прем’єри», втілила у життя усі ті образи, про які мріяла у дитинстві. Була і Мавпою, і черепахою Тартилою, і Пеппі Довгою Панчохою, і курчам, що несе золоті яйця. Сім років поспіль – з тридцяти до тридцяти семи років, на Новий рік я приміряла на себе нову роль».

Акушер-гінеколог, заступник головного лікаря Хмельницької обласної лікарні Лариса Притуляк на новорічних ранках у садочку була Сніжинкою, а у школі - Червоною Шапочкою та Матрьошкою. «Усі новорічні костюми мені робила мама, - каже Ларіса Притуляк. – І досі пам’ятаю, як вона шила та крохмалила мені сукню сніжинки із марлі. А корону прикрашали битими ялинковими іграшками й обшивали намистом».

Дідом Морозом, Котом у чоботях, та навіть Мушкетером у дитинстві був депутат міської ради, бізнесмен-підприємець Віктор Вікарчук. «У першому чи другому класі на новорічному вогнику був Мушкетером, - розповідає Віктор Вікарчук. – Щоб образ був повним, взяв із собою на свято …справжню шаблю, за яку батьків потім викликали до школи. Взагалі, проблем із костюмами в мене не було, адже моя хрещена мама працювала в ательє».