[Повна версія]
Обсяг українського тексту: 86%
Повна версія
«На Різдво Юлі виповниться три рочки, – розповідає молода мама Віта Гуменюк із
Шепетівки, – але до дитячого садочка віддавати її ми не будемо. Бо у вересні
наша Юля вже йде у… школу!».
Щоправда, школа ця не звичайна, зізнається жінка. Не така, до котрої з
6-7-річного віку щодня з портфелем за плечима і змінним взуттям у торбинці
ходили ми, наші батьки, дідусі та бабусі. Це щось середнє між дитячим садком,
позакласним гуртком і шкільними заняттями.
«Розвиток успішної та гармонійної особистості починається з перших років
життя», – запевняють психологи. Протримавши дитину вдома шість років, навіть в
оточенні всебічної любові й уваги, не варто сподіватися, що, пішовши до
першого класу, вона схоплюватиме все на льоту, як ластівка комах. Принаймні,
проблем з однолітками точно не уникнути. Розуміючи це, більшість мам і тат
намагаються навчати та готувати малюка до дорослого життя у найсприятливіших
для нього умовах. Саме це головна мета раннього, хоча доречніше сказати, –
своєчасного розвитку дитини.
«У мене є ще менша донечка, – продовжує свою розповідь пані Віта, – тому
віддавати Юлю у дитячий садок зараз немає сенсу, я все одно постійно вдома. У
садочку діти часто хворіють і харчування далеко не домашнє. Але так не
хочеться, щоб дитина росла «дикуном». Треба, щоб вона спілкувалася зі своїми
ровесниками, а не лише з батьками і однорічною сестричкою, росла
комунікабельною і всебічно розвиненою дівчинкою».
Подібні заклади для малюків є не лише у Шепетівці. Приміром, в
Старокостянтинівському регіональному центрі раннього розвитку дитини на
зустрічі приходять цілими сім’ями.
За словами керівника хмельницького клубу сімейного розвитку «Диво-вишня»
Наталі Шмурікової, одна з головних переваг популярності їхнього закладу – те,
що усі заняття проходять у творчій атмосфері та за участі батьків. Адже дуже
часто дітки, які звикли постійно бути поруч із мамою, просто не можуть
зосередитися, коли вона кудись іде. В свою чергу, мами мають змогу
поспілкуватися між собою на теми, які їх хвилюють, завести нових подруг та
друзів-однолітків для своїх чад. «Ми запрошуємо до нашого клубу діток від 1 до
6 років, – каже пані Наталя. – Пальчикова гімнастика, ігри з літерами,
найпростіші саморобні іграшки – разом з неньками та досвідченими педагогами,
але у той же час в компанії таких же непосид, малюки з користю і цікаво
проводять час. Кожне заняття не прив’язане до попереднього. Адже часто буває:
дитинка встала не з тієї ноги, погано поснідала або захворіла, і урок
доводиться пропускати. Вартість годинного заняття – 30 гривень. Групи невеликі
– не більше п’яти учнів».
А ось групи дошкільної підготовки «Малюк», що у хмельницькому Палаці творчості
дітей та юнацтва, на присутність батьків не розраховані. Та, схоже, і без них
діти почуваються тут чудово, а кількість бажаючих займатися невпинно зростає.
Як розповідає директор школи Марина Пилипак, групи на 2011/2012 навчальний рік
були сформовані ще в лютому. Однак, у Палаці творчості продовжують записувати
дітей у так звані «додаткові списки», і якщо хтось передумує – звільняється
місце для іншого.
«У нас займаються діти 5-6 років, – розповідає пані Марина. – Ці групи
створюються для тих, хто з якихось причин не відвідує дитячого садка. Програми
розроблені відповідно до державних норм. Є у нас і розвиток мовлення,
англійська, знайомство з комп'ютером, ритміка, читання, малювання... За
потреби заняття проводять психолог або логопед».
«Моя донька почала відвідувати школу «Малюк» з чотирьох років, – пригадує
хмельничанка Ольга Нєсмєянова. – І, хоча навчання тоді було розраховане на 2
роки, Яна удвічі швидше засвоїла програму і у п’ять років пішла до першого
класу. Вона вже вміла читати, рахувати, непогано знала англійську. Я часто
спілкуюся з батьками, які водять дітей у звичайні дитячі садки. Вони
розповідають, що малих майже щоранку треба примушувати туди йди. І платити не
всім по кишені. А у «Малюку» символічна плата – 70 гривень на місяць. Заняття
– чотири рази на тиждень. Дітям дуже подобалося. Цього року сертифікат
«випускника» отримав молодший син – Богдан. Він вже не може дочекатися, коли
прийде 1 вересня».