Повна версія

** «Мрія американського емігранта» — це про життя Арнольда Шварценеггера. Коли 22-річний австрієць вирішив на власний ризик, маючи тільки гору м'язів і титули переможця бодібілдерських змагань, без жодних знайомств і фактично без копійки за душею податися до США, співвітчизники крутили пальцем біля скроні. А він чхати хотів і, приїхавши до Нового світу, подався... в Голлівуд. Це зі своїм жахливим австрійським акцентом і прізвищем, об яке зламаєш язика!**

** І от вам результат: тепер про Залізного Арні знає увесь світ, на його рахунках лежать мільйони доларів, а сам він успішно робить уже третю після бодібілдерської й акторської кар'єру — політичну. На початку цього року його вдруге поспіль обрали губернатором «кіношного штату» — Каліфорнії, і тепер дедалі частіше заходять розмови про те, що рано чи пізно Австрійський Дуб за прикладом відомого актора Рональда Рейгана увійде ще й у Білий дім. Щоправда, для цього ще потрібно ухвалити поправку до Конституції, бо поки що президентом США може стати лише уродженець цієї країни. Але все ще попереду.**

** «А все через те, що я, всупереч умовлянням, не змінив прізвища, — підморгує Арні. — Якщо вже я Шварценеггером народився, то Шварценеггером і помру». Та помирати йому ще рано. У понеділок, 30 липня, Термінатору виповнюється 60. Для актора в амплуа «гори м'язів», може, трохи й забагато. А для політика — самий розквіт сил...**

Пішов у губернатори вдруге, щоб підтримати імідж Термінатора

— Пане губернаторе, хотілося б запитати вас, коли вже балотуватиметеся у президенти, але, мабуть, немає сенсу — все одно правди не скажете. Скільки журналісти не випитували після виходу «Термінатора-3», чи справді ви плануєте йти на вибори — а ви все «не знаю» та «не знаю»... І з другим губернаторським терміном те саме: «хтозна», «не вирішив», «час покаже»...

— Та дарма ви вважаєте, що я кокетую абощо. Навіть після прем'єри «Термінатора-3» — а я ж знаю, що його називають «найдорожчим рекламним роликом в історії політики» (усміхається) — я дійсно не знав, чи балотуватимусь на губернатора. Мені ж насправді й раніше дуже часто пропонували займатися публічною політикою, іти в Конгрес або стати сенатором, але я завжди відмовлявся. Не було бажання, бо я значно комфортніше почувався у шоу-бізнесі. Повірте, перше рішення йти на вибори для мене було дуже непростим.

А коли питали, чи буду вдруге боротися за крісло, то тим більше було не до того — у мене голова була забита думками про бюджет Каліфорнії, а не тим, чи стану я губернатором удруге. Я не маю звички чіплятися за посади, а просто працюю.

— Чому ж тоді ви все-таки вирішили вдруге балотуватися на посаду губернатора?

— Розумієте, протягом першого терміну мені вдалося багато зробити для штату — зміцнити економіку Каліфорнії, зменшити дефіцит бюджету, зменшити безробіття. Коли я вперше йшов на цю посаду, то колишній губернатор Каліфорнії Девіс та його прихильники мене геть засміяли: от, мовляв, безмозка гора м'язів, тупий актор — що він тямить у політиці? І знаєте, коли я став губернатором, я зрозумів, чому вони так казали. Їм просто було соромно, бо ці «фахівці» зі своїм політичним досвідом довели процвітаючий штат до катастрофічної ситуації. А мене ще звинувачували в тому, що, мовляв, зірка з багатьма мільйонами в кишені не зможе зрозуміти проблем простих людей. Я свої мільйони заробив потом і тяжкою працею і добре знаю, як живуть бідні американці, іммігранти тощо. Можливо, ще й тому, що я дійсно хочу допомогти людям і зробити Каліфорнію квітучою й багатою, мені й вдалося зробити так багато. Але водночас залишалося дуже багато роботи, та й ці здобутки потрібно було закріпити. Зрештою, потрібно ж підтримувати імідж Термінатора з його I’ll be back (хитро посміхається). Тому я пішов на вибори знову, і, як бачите, мешканці Каліфорнії знову, довірили мені цю високу посаду.

— А на те, щоб підтримати цей імідж у кіно, часу вже, виходить, не залишається?

— Знаєте, я ж спершу не планував повністю закинути акторську кар'єру — навіть жартував, що у фільмах зніматимуся вночі, а політикою займатимуся вдень. Але коли став губернатором, то збагнув, що це нереально. Аби виправдати довіру виборців і реально, а не на словах, їм допомогти, треба працювати і вдень, і вночі, та ще й непогано б, аби в добі було бодай 48 годин...

— Мабуть, прикро було, що довелося геть покинути шоу-бізнес? Усе-таки стільки життя йому віддали...

— Трохи ностальгую, звісно. Але, з іншого боку, що я там ще не бачив? Яких тільки ролей у мене не було, з ким я тільки на екрані не змагався — терористи, інопланетяни, диктатори... Я дуже люблю кіно й щасливий, що це було в моєму житті. Але треба ж спробувати і щось інше. Колись я займався бодібілдингом і потім, потрапивши у шоу-бізнес, спершу трохи ностальгував, бо ж на професійне заняття спортом часу вже не залишалося. А потім звик і тренувався вже тільки для задоволення. Так і з акторством буде.

— А тренування тепер, мабуть, довелося закинути?

— Ні, що ви — я щоранку ганяю на велотренажері й обов'язково виконую вправи із «залізом». Звісно, не намагаюся підняти ту вагу, яку легко брав 20-30 років тому, але для свого віку перебуваю в добрій формі.

— Якщо при такій великій зайнятості ви ще знаходите якусь годину для занять спортом, то на спілкуванні з сім'єю вже точно доводиться «економити», еге ж?

— Дарма ви так вважаєте. Так, я маю багато справ і мало вільного часу, зате від цього значно більше ціную кожну вільну хвилину. І всі їх намагаюся проводити з дружиною й нашими чотирма дітьми. Взагалі, бути татом — це неймовірне щастя. Я навіть пелюшки завжди міняти любив, хоча жінка й сміялася з мене. Ну, може, я й не фахівець у цій справі, але не все ж із терористами змагатися (сміється).

Іноді, правда, жертвую сімейним спілкуванням, аби зустрітися зі старими друзями, з яким приємно разом викурити по сигарі.

— Дружина не ремствує?

— Вона у мене дуже розумна жінка. Ми разом уже понад двадцять років, і дуже одне одного любимо й цінуємо, хоч як би комусь хотілося вважати інакше.

Союз «ослиці» і «слона»

Тут варто зробити ліричний відступ і трохи більше розповісти про Марію Шрайвер — нинішню першу леді Каліфорнії. Коли вони з Арні познайомилися, Марія була журналісткою, але потім їй довелося трохи «пригальмувати» успішну кар'єру, аби більше часу присвячувати сім'ї. Однак феміністки можуть не хвилюватися: розумна жінка не перетворилася на забиту домогосподарку. По-перше, вона й надалі співпрацювала з найпрестижнішими телеканалами США. А по-друге, вміло керувала кар'єрою чоловіка. Саме тому багато хто вважає, що губернатором Шварценеггер став передусім завдяки дружині.

Швидше за все, так воно і є, адже без надійного сімейного тилу чоловікам рідко вдається досягати таких висот у політиці (принаймні якщо йдеться про Америку). Однак, з іншого боку, саме перехід Арнольда з Голлівудських пагорбів на політичну стезю ледве не зруйнував їхню з Марією щасливу сім'ю. Річ у тім, що дружина Арні належить до знаменитого клану Кеннеді — її дядьком був сам покійний президент Джон. А Кеннеді, як відомо — представники Демократичної партії.

Шварценеггер же, як і абсолютна більшість американських емігрантів, є палким прихильником республіканців. Поки політичні вподобання Арнольда-кінозірки обмежувалися голосуванням під час виборів, їхні з Марією дискусії на тему, хто кращий — «слони» чи «осли» (це, відповідно, емблеми Республіканської та Демократичної партій США), носили переважно жартівливий характер і вже точно не ставали причиною серйозних сварок. Однак коли її благовірний вирішив серйозно зайнятися політикою, вірна ідеалам Кеннеді жінка знавісніла. Почувши, як на з'їзді РП Арнольд палко вихваляє президента Буша-молодшого, Марія так обурилася, що позбавила чоловіка... сексу. «Вона не підпускала мене до себе аж 14 днів!» — не соромлячись, плакався на публіку Арні. Однак зрештою йому вдалося-таки загладити свою провину, і мир у подружжі було відновлено.

Та новина про те, що Шварценеггер збирається балотуватися в губернатори Каліфорнії від ненависних республіканців, шокувала його дружину значно більше. «Я повідомив їй про це під час спільних «посиденьок» у джакузі, — зізнається нинішній губернатор. — Марія була так вражена, що розридалася. Спершу вона не хотіла мене зрозуміти, але спасибі тещі, Юніс Кеннеді. Вона була за мене, і провела з донькою серйозну розмову на цю тему. Тільки після цього Марія погодилася мене підтримати. Дякую, Юніс. Адже якби дружина була проти, я б нізащо у світі не балотувався на жодну політичну посаду. Бо мій шлюб і моя сім'я — це для мене найважливіше за все».

Марія Шрайвер не тільки підтримала свого чоловіка, а й стала для каліфорнійців найулюбленішою «першою леді». Власне, не виключено, що таку велику підтримку в штаті губернатор Шварц має саме завдяки дружині, адже, хоч як це дивує соціологів і політтехнологів, за нього охоче голосує й чимало затятих прихильників Демократичної партії. Окрім того, завдяки жінці голова Каліфорнії готовий до всього. «Дебати кандидатів у президенти — це тьху, дурничка, порівняно з тим, які дебати відбуваються у нас щодня за вечерею! — сміється Арні. — Кандидати ще не знають, як їм пощастило — вони через ці дебати проходять щонайбільше кілька разів, а я — постійно».

Однак політичними суперечками проблеми в сім'ї Шварценеггерів не вичерпуються. «Зіркового» губернатора часто звинувачують у тому, що він — банальний бабій. Мовляв, коли дружина не поруч, то Арні жодної спідниці не пропустить. Дійшло до того, що одразу шестеро жінок звинуватили його у сексуальних домаганнях. Щоправда, до цих повідомлень Марія ставиться значно спокійніше, ніж до політичного протистояння. «Мене рятує те, що вона мені довіряє, хоча тепер — після усіх цих «сексуальних скандалів», можливо, й менше, ніж раніше», — каже Шварценеггер. Він запевняє, що всі ці чутки про бабійство — повні дурниці, і дякує пресі за те, що «дала такий добрий урок».

«Я яскраво відчув, як сильно змінився світ. І збагнув, що жінкам не можна робити компліменти чи, тим паче, приязно усміхатися в їхній бік, бо це одразу потрактують як «сексуальні домагання». Ще й у суд подадуть, ледве що не за згвалтування», — каже Арні, бідкаючись, що тепер на всіх «чужих» жінок доводиться дивитися вовком, аби «нічого такого» не подумали.

за матеріалами газет «Лос-Анджелес таймс», «Шпігель», «Аргумєнти і факти».

ДОСЬЄ «УМ»

Арнольд Шварценеггер

Народився 30 липня 1947 р. в австрійському місті Грац.

У дитинстві мріяв стати професійним футболістом, але захопився бодібілдингом і досягнув великих успіхів на цій ниві. Неодноразово здобував титули «Містер Всесвіт» та «Містер Олімпія», перемагав на багатьох інших змаганнях культуристів.

У 1968 р. емігрував до США, де завдяки культуристичній зовнішності зумів пробитися в Голлівуд. Зіграв у кількох десятках стрічок, зокрема, «Геркулес у Нью-Йорку» (1970), «Залишайся голодним» (1976), «Конан-варвар» (1982), «Термінатор» (1984), «Коммандо» (1985), «Хижак» (1987), «Людина, що біжить» (1987), «Близнюки» (1988), «Поліцейський у дитсадку» (1990), «Термінатор-2: Судний день» (1991), «Молодший» (1994), «Термінатор-3: Повстання машин» (2003).

Закінчив Вісконсинський університет за спеціальністю «Бізнес та економіка», у 1990 р. обіймав посаду голови Президентської ради зі спорту й охорони здоров'я при Джорджі Буші-старшому. У 2003 році обраний губернатором Каліфорнії, у 2006-му переобраний на цю посаду. Має прізвисько «Зелений губернатор», оскільки дуже переймається боротьбою за чистоту навколишнього середовища.

З 1986 р. одружений з Марією Шрайвер, має двох синів і двох доньок.

Шварценеггер із дружиною Марією Шрайвер.