Повна версія

Кошу на цім лужку давно,

Він рівний, та під гаєм

Його зелене полотно

Горбки і ямки крають.

Незручно тут косить мені,

Ось і наразі лаюсь,

«Ну звідки тут взялись вони?» —

У себе сам питаю.

І враз коса як задзвенить,

Неначе по металу,

І я нагнувсь, а там лежить

Патрон в траві упалій.

І стало ясно тут мені,

Що ямки ці — окопи,

Які лишились по війні

З часів тяжких Європи.

Тут, певно, луг світивсь в вогнях

Й лунав наказ: «Стояти!»

І я стою і мну в руках

Кашкет, поспішно знятий.

Павло БОЙКО

с. Старе, Київщина