Повна версія

Любі друзі, любі буковинці, любі земляки!

Я щасливий, що по багатьох роках вимушених закордонних мандрів нарешті повернувся в Україну. Я щасливий, що, повернувшись, можу стати пліч-о-пліч з моїми братами, можу стати пліч-о-пліч із Віктором Ющенком.

Ще потойбіч кордону я помітив, як дехто маніпулює рейтингом Віктора Андрійовича. Ось приклад. 23 квітня один інтернет-сайт зауважив: «Рейтинг Ющенка злетів поза хмари», другий сповістив: «Рейтинг Ющенка похитнувся», третій заявив: «Рейтинг Ющенка впав». Себто «злетів», «похитнувся» і «впав» — одночасно! Повернувшися в Україну, я гомонів з багатьма людьми: селянами, пенсіонерами, безробітними, студентами, вчителями, науковцями, кухарями, військовиками, лікарями, слюсарями, бізнесменами, письменниками, священиками, таксистами... Я на власні очі побачив, що рейтинг Віктора Ющенка не хитався й не падав, я побачив, як наш народ уболіває за Віктора Андрійовича.

Тим, хто воює з Ющенком, треба міняти народ. Віктора Андрійовича підтримують не лише українці. Мене зворушив старенький київський єврей. «За кого ви голосуватимете на президентських виборах, якщо голосування буде всенародне, а не «всенарадне?» — запитав я його. «Ви ще запитуєте... — сказав він. — Звісно, за Ющенка». «Чому?» — поцікавився я. «Чому? Ви подивіться на цього хлопця, у нього ж єврейська голова!». З вуст старенького єврея це був неабиякий комплімент.

Політичні кілери, наймані політтехнологи й провокатори намагаються давати людським і діловим якостям Віктора Ющенка псевдоніми, а радше — «клікухи». Виваженість називають нерішучістю, вроджену селянську делікатність і відсутність політичної неврастенії — млявістю, принциповість — упертістю, світлу українськість — русофобією. Такий собі «київський конкурс виконавців». О, яке вміння грати першу скрипку під чиюсь дудку! Віртуози Москви! Пігмеї завжди намагаються кепкувати з велетів. Пігмеї дивляться на велетів звисока. Та нехай... «Від них дістати мінус — це нам плюс». Ті, кого багато хто боїться, мають боятися багатьох. Ми не боїмося. Й завжди зможемо повторити: «Ми просто йшли, в нас не було зерна неправди за собою».

Віктор Ющенко — не дрібний політик, а державний діяч: він орієнтується не лише на прийдешні вибори, а й на прийдешні покоління. Тому я не маю жодного сумніву в його перемозі. Не ставши самими собою, годі до чогось інтегруватися. Україна має бути українською Україною. Не аморфним клаптиком пострадянського простору, на якому є напис «Україна», а українською Україною — як французька Франція, німецька Німеччина, італійська Італія... Тільки в українській Україні буде добре всім у ній сущим. До такої України ми йдемо разом із Віктором Ющенком. Саме тому він переможе.

Слава Україні!