Повна версія

21.06 - 31.07. 2012

Художник: Володимир Сай

Куратор: Вікторія Бурлака

На екранах транслюється відео на основі анімованих скульптурних об'єктів - облич, що співають, розмовляють. Пародія на популярний жанр сучасного мистецтва - «голови, які говорять», або ж на ролики з YouTube. Досить звична картинка, але є у ній дещо аномальне... ? Справді, персонажі Сая мають монструозний вигляд. Намагаючись бути в «органічному» тренді, художник ліпить форму із м'яса, що надає об'єктам специфічної пластичної виразності. З одного боку, це, як завжди, чистий формальний експеримент - художника цікавить передовсім форма, фактура... Але наслідком його є роздуми про надзвичайно вразливу й, з іншого боку, відразливу субстанцію, з якої нас зліплено. Сай втілив міф, фантазм про штучну людину, який переслідує людство. Міф про такого собі Голема-Франкенштейна, який покликаний служити творцеві, але замість того вбиває його. Однак ці роздуми про невдячність людської натури - лише бекграунд твору. На першому плані - інший смисл, що людина є лише шматком м'яса - трохи хворим, трохи попсутим. Щоб замаскувати фізіологічний аспект, вразливість нашого «людського начала», художник вдається до класичних картинних світлотіньових спецефектів - світло і тінь прибирають жорстку матеріальність об'єкту, дематеріалізують його...

Інформація для ЗМІ:

Акредитація: 288-52-26, [email protected]

Деталі на сторінках:

Адреса: Мала Галерея Мистецького Арсеналу: вул. Лаврська, 10