Повна версія

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…

«Злії люде» - на видноті. Вони, як нечиста сила, лізуть межи очі з екранів телевізорів. Чуємо їх по радіо. Дихаємо отрутою, яку вони розбризкують зі сторінок періодичних видань. Немов так і треба. Але ж навіть затятими учорашніми атеїстами вже взято на віру, що є Бог на небі. То чому ж змиряємося? Прозріваймо хоч потроху, як закликав Великий Пророк стражденної України. У які дзвони бити, щоб врешті-решт розбудити братів незрячих – гречкосіїв? Розплющуймо очі! Доки купуватися на підступну велемовність? Скільки ж можна впускати змію в пазуху?

Добродії вчені та друковані! Якщо вже самим не виходить сіяти розумне, добре, вічне, то щодень і якомога гучніше та дошкульніше викриваймо зловорожість сатанинських сил. Майже за царя Гороха, наприкінці УІ ст. до н. е., китайський полководець Сунь-Цзи роз’яснював у трактаті «Мистецтво війни», призначеному для вузького кола правителів, як завойовувати довколишні землі:

«Руйнуйте все, що зміцнює силу ворожої держави, зсередини і руками її громадян. Для цього використовуйте всі можливі засоби… Наприклад, приваблюйте, затягуйте визначних, впливових, поважних осіб до злочинних діянь. Потім примушуйте служити нашій державі, погрожуючи оприлюднити їхні протизаконні вчинки. Коли вони не погодяться, виносьте на загал усе, що їх компрометує. Налагоджуйте приятельські зв’язки зі злочинцями, продажними, покривдженими, озлобленими на владу й суспільство людьми. Не шкодуйте грошей і зусиль, аби поширити й підсилити всяке озлоблення, невдоволення, незгоди, ненависть, підозру…

Руйнуйте національні й релігійні традиції…

Робіть усе, що можете, щоб їхньому війську завжди бракувало їжі та військового спорядження. А понад усе не шкодуйте коштів на підкуп донощиків та шпигунів серед громадян ворожої держави…

Витрачені на все це кошти повернуться з великим зиском».

Роззираймося! Придивляймося! Не тицятимемо пальцем у «злочинців» і «продажних». Не без того, що їх перепльовують указані в рецепті від Сунь-Цзи «покривджені, озлоблені на владу й суспільство». Перед якимось заїжджим репортером екс-посадовці високих рангів стеляться не те що як перед президентом, а з незрівнянно більшою улесливістю. Яка там Адміністрація Президента! Який там Кабмін! Куди їм до телестудій!

У світлі або химерних мерехтіннях юпітерів мовби воскресає чисто тобі ареопаг – місце судилища в міфології древніх Афін. Глашатаї колишньої злочинної комуніцстиччної і опозиційних партій, так звані народні депутати й умільці словоблудства в личинах політологів киплять гнівом через те, що їм, на їхнє переконання, дісталася менша частка від загального пирога, ніж хотілося. Огульно розносять у пух, у прах будь-які закони й постанови, що не з їхньої забаганки. Ганьблять, на чім світ стоїть, уявних опонентів. У нестямі розхитують основи державного устрою.

Кар’єристи, які, за визначенням Т. Шевченка, «лукаві», очорнюють все і вся. Лізуть із шкіри, аби показати, які вони вболівальники за народ. До якої тільки чортівні не договороюються. Пнуться вискочити один вище другого. Чим тільки не страхають телеглядачів – ледве не кінцем світу. І все – через неугодну їм владу.

Який там конструктив! Що там від державної мудрості! Збурюють розбрат. Підживлюють повальну ворожнечу. Одурманюють легковірних. Забивають голови асоціальної меншості, а вона наявна в кожному суспільстві, ненавистю до злагоди, сіють суцільну зневіру замість добропорядності. Невтямки непросипущим «злим» і «лукавим», що подібні жабомишодрачки ще бозна-коли висміяні в написаному гекзаметром давньогрецькому комічному тваринному епосі з усесвітньо відомою назвою – «Батрахоміомахія». В перекладі українською мовою – «Війна мишей і жаб».

«Батько історії» Геродот ані слихом не слихав, ані видом не видав Сунь-Цзи. А в головному творі свого життя охарактеризував саме те, на що ловляться таки ж за хитромудрим повчанням від Сунь-Цзи «продажні» й «озлоблені», відрижкою охлократії.

На зорі цивілізації відкрився прозірливим еллінам білий світ як жорстока юдоль земна. З якою ж «громадою обух сталить», щоб «заходиться вже будить» і сплячих, і глухих та незрячих? Не приведи, доле, прокинутися в огні обкраденими. Прозріваймо!