Повна версія

Найбагатша людина в Україні, мільярдер (входить до «двадцятки» товстосумів світу), філантроп Рінат Ахметов розповів про «щасливий Донбас» і попередив про те, що «Донецьк бомбити не можна». Відеоролик з його зверненням в інтернеті, у формі інтерв'ю, за минулі три дні, «набрав» сотні тисяч переглядів.

Кожне публічне слово Ахметова «на вагу золота», і всім нам хотілося б, щоб від його слів «хиталися трони» або процвітала країна. На висловлені ним роздуми «накидаються» експерти і журналісти. Що сказав мільярдер, кому сказав? Хто має зрозуміти і почути його закодований месидж, який, за законами жанру, завжди читається «між рядків»?

Влада грошей має абсолютний характер. Це аксіома. Незлічені багатства, тим більше, зароблені чесною працею (ми українці, в непростий час громадянської війни, агресії Росії, віримо в це), роблять Ріната Леонідовича знаковою, однією з наймасштабніших фігур української еліти. І, насамперед, українського політичного класу. Це об'єктивно, як би ми не ставилися до особи мільярдера.

Спочатку про найпростіше. Навряд чи його «звернення» - це експромт. Генії - генії в усьому, не лише у бізнесі і фінансах. І Рінат Леонідович міг би бути великим актором. Стилістика його послання домінує над змістом, сенсом сказаного. Але його мова, щирість і простота, театральність розраховані не на обивателя. «Почути Донбас» має влада в Києві. Не лише почути, а й погодитися з вимогами Ахметова.

Мимовільна помилкова думка. Чи висуваються Ахметовим прийнятні, конструктивні умови чи йде примітивний торг, демонстрація сили грошей, маніфестація інтересів регіональної влади, яка нічого не бажає змінювати у своєму житті? Схоже, що хан Батий перемагає в донецькому олігарху пацифіста. Наприкінці свого звернення Ахметов показав зуби.

Він сформулював вимоги воюючого регіону: «Донбас потрібно поважати», «поважати наше право говорити російською мовою», «поважати наші свята і традиції», «поважати наші амбіції». Ну, а якщо не згодні, то... Рінат Ахметов честолюбно декларує, але не називає ціну. А ціна за цю «повагу», як показали минулі три місяці - це війна.

Проти кого і з ким? Знаєте, якби Бог жив на Землі, то йому вибили б шибки. Насправді, в жорстокій реальності нинішньої України Ахметов разом зі своїми «друзями» несе відповідальність за сепаратизм Донбасу, війну, горе, смерть невинних людей. Політичний парадокс, Рінат Леонідович звинувачує, повчає, надсилає месидж українській владі, частиною якої є і сам.

Цікаво, що «випали» з його звернення «ополченці справедливості» з Росії. У його словах не знайдеш політичної оцінки кривавих подій в Україні. Не назвав тих, хто втягнув Україну в кривавий конфлікт. Він не називає причин цієї війни, її справедливості або законності. Адже війна, це коли є дві протиборчі сторони. Він не називає правих і винних. Не бажає назвати тих, хто є рушійним мотором агресії проти України. Він не згадують Росію. Рінат не називає «наших» і «не наших». Рінат надів тогу не пацифіста, а ризу священика.

У балаканині, казав один старий професор, можна все втопити. Ахметов у намаганні зберегти себе в Донбасі забув згадати, що Україні кинуто виклик! І якщо сепаратизм візьме гору, то українській державності кінець! Та і Вас, Рінат Леонідович, «зхарчать» Ваші російські колеги разом з Вашими мільярдами.

Істина очевидна і проста. Якщо в Донбасі переможе озброєне зло сепаратизму, ця перемога стане фатальною для Української держави. Це зло (викохане Росією) визнає тільки примітивну доктрину: сила завжди права. Наївність Ріната Ахметова нагадала розповідь про те, що коли нацист Герман Геринг дізнався, що картина, куплена ним за 10 млн доларів, - підробка, він виглядав так, ніби вперше дізнався, що в світі існує зло.

Дивлячись на зламаний міст, дехто думає дочекатися кращих часів, пересидіти лихо, а хтось - про те, як перейти на іншу сторону широкої річки. А ще Саша Чорний писав: солнце и из навоза стихотворение в прозе сделает.

Віктор Тимошенко, журналіст