Повна версія

Todd Prince

Брокерські компанії, що заполонили Бока-Ратон, заможне прибережне місто у Флориді, стали настільки сумнозвісними через їхні шахрайства, що район, де вони розташовувалися, назвали «червивою милею». Ця місцевість на півдні Флориди стала домом для багатьох шахрайських схем із дешевими й ненадійними «копійчаними акціями» чи фінансових пірамід. Саме туди Лев Парнас, виходець із України, обвинувачений у відмиванні через підставні компанії у США грошей із- за кордону для політиків і політичних кампаній і дотично причетний до справи з імпічментом президента США Дональда Трампа, вирішив перевести куплену ним брокерську компанію. Саме цю напівфіктивну фірмочку він практично за ніч перетворив на компанію вартістю в 600 мільйонів доларів завдяки фінансовому інжинірингу й рекламі. Та вона скоро луснула.

Наприкінці 2000-х років євреї-емігранти з колишнього СРСР зібралися в нью- йоркському районі Брайтон-Біч, де компактно живуть колишні радянські євреї й інші російськомовні емігранти, щоб урочисто запалити 27-метрову менору на початку свята хануки.

Захід, на якому також безплатно пригощали традиційними єврейськими стравами, профінансували двоє чоловіків, які, як написало тоді видання The Jewish Press, «втілили американську мрію» і хотіли послужити громаді.

Лев Парнас і його бізнесовий партнер Роберт Ґрінберґ , як і багато інших радянських емігрантів, поселилися в Брукліні, частині Нью-Йорка, що охоплює і Брайтон-Біч. Тепер вони були власниками брокерсько-дилерської контори на півдні Флориди, яка торгувала акціями, включно з «копійчаними», і займалася ризикованими інвестиціями, які нерідко доводять до тюрми.

Газета The Jewish Press назвала двох фінансистів «успішними більше, ніж у їхніх найсміливіших мріях».

Історію Лева Парнаса, який народився в Одесі, але ще дитиною був вивезений батьками до США, зараз детально з’ясовують правоохоронці. 9 листопада його затримали разом із його нинішнім партнером Ігорем Фруманом , теж радянським емігрантом родом із Білорусі.

Їх обвинуватили у відмиванні через підставну компанію у США грошей із-за кордону на користь політиків і політичних кампаній із порушенням американського законодавства. І Парнас, і Фруман не визнали себе винними. 47-річний Лев Парнас є також важливою фігурою в розслідуванні в Палаті представників Конгресу США у справі імпічменту президента Дональда Трампа , якого звинувачують у тискові на президента України Володимира Зеленського , щоб домогтися розслідування діяльності в Україні його політичного суперника.

Деталі діяльності Парнаса за останні два десятиліття, які нині починають з’ясовувати, свідчать, що підприємець проводив значну частину часу на півдні Флориди. А там уже десятиліттями пишним квітом квітне фінансове шахрайство – таке, як фінансові піраміди чи шахрайські схеми з «копійчаними акціями».

Парнас працював у двох із численних брокерських компаній на півдні Флориди, які закрили за шахрайства, перш ніж купив собі свою власну. Пізніше за фінансові шахрайства арештують принаймні двох колишніх працівників його компанії, включно з його другом дитинства, і одного з її колишніх директорів.

Парнас теж привернув увагу регуляторів ринку, коли з’ясувалося, що він вдався до методів фінансового інжинірингу і закидав усіх пресрелізами зі своєю рекламою, щоб перетворити мертву, як здавалося, фірмочку для торгівлі «копійчаними акціями» на компанію вартістю майже в 600 мільйонів доларів практично за ніч – та скоро вона луснула.

Після того Парнас намагався нажитися на безлічі інших шахрайських схем, поширених у регіоні, пропонуючи свої послуги як захисника від шахрайств.

«Літуни»

Парнас і Ґрінберґ домовилися 1998 року купити брокерську фірму з міста Орландо у Флориді Program Trading Corp. через їхню компанію Aaron Investment Group. Вони перевели її в місто Бока-Ратон , яке презирливо називали «червивою милею» чи «червивим рядом» через те, що там поруч одна з одною розмістилося безліч брокерських фірм, які торгували сумнівними «копійчаними акціями».

Обом тоді ще не було й 30 років, але вони вже мали бурхливі кар’єри брокерів, міняючи працедавців одне за одним.

Парнас менш як за 4,5 роки до купівлі фірми Program Trading попрацював у восьми брокерських компаніях, у жодній не затримавшись більш ніж на рік, свідчать реєстраційні дані Регуляторного органу фінансової галузі США ( FINRA ).

Однією з них була фірма Euro-Atlantic Securities , до якої він прийшов наприкінці 1996 року. Як писала південнофлоридська газета Sun Sentinel, цю фірму з Бока-Ратону нібито контролювала організована злочинність. Вона опинилася в центрі скандалу з махінацією з «копійчаними акціями» на суму в 40 мільйонів доларів, яку здійснювали з січня 1996 року до квітня 1997-го. Федеральні прокурори звинуватили в цій справі 12 осіб. Парнаса тоді не звинуватили, і він залишив фірму в квітні 1997-го незадовго до того, як FINRA закрив її.

Ґрінберґ так само кидався з одного місця в інше, пропрацювавши протягом трохи більш ніж 6,5 років в 11 брокерських фірмах, перш ніж разом із Парнасом купив компанію Program Trading.

Марі Адамз , фінансова радниця з Бока-Ратону, яка закликає своїх клієнтів перевіряти історію роботи брокерів, каже, що такі часті зміни місця роботи мали б стати «червоними прапорцями».

«Жмуток із Боки»

Бока-Ратон на час, коли там з’явилися Парнас і Ґрінберґ, уже мав репутацію прихистку для неперебірливих у методах бізнесменів і брокерських контор, які називали «бойлерними» через їхні тактики продаж із застосуванням на клієнтів великого тиску.

На початку 1990-х років Комісія з цінних паперів і бірж США ( SEC ) протягом одного року почала розслідувати діяльність шести корпорацій із Бока- Ратону і закрила сьому за фінансову піраміду, писав щоденник New York Times 1992 року.

Компанії, які не мали за собою нічого, видавали пресрелізи з гучними обіцянками або наймали рекламників-пропагандистів.

Неперебірливі в методах брокери кидалися до телефонів, впарюючи дрібним інвесторам, зокрема пенсіонерам, яскравими словами історії нібито успіху своїх компаній – які насправді були дуже сумнівними.

Коли ціна їхніх акцій зростала, ті, хто знав внутрішню ситуацію, міг вчасно продати їх і отримати прибуток, перш ніж такі компанії опинялися на межі краху, а їхні акції прогорали. Ця практика була відома як «надми і скинь».

Регуляторні органи називали брокерів, які надимали ці порожні компанії, й інші ризиковані інвестиції «жмутком із Боки», писав щоденник New York Times.

Відтоді, схоже, ситуація змінилася мало. Вже після 2017 року суди засудили кілька осіб із Бока-Ратону за шахрайства з цінними паперами й інвестиціями.

В одному з найбільших таких процесів юрист із Бока-Ратону Джеймз Шнайдер був засуджений минулого року у справі, що стосувалася створення 20 номінальних компаній за час із 2008 до 2015 року. Ціна акцій цих фіктивних компаній надималася, після чого їх вигідно продавали інвесторам.

У цій же справі засудили ще 11 осіб. Серед них був і Іян Касс , який раніше працював у фірмі Program Trading під керівництвом Парнаса.

А минулого місяця до 25 років позбавлення волі засудили Роберта Шапіро , колишнього директора заснованої в Бока-Ратоні групи Woodbridge Group of Companies , за створення схеми фінансової піраміди з нерухомістю на суму в 1,3 мільярда доларів.

«Новий день – і нова фінансова піраміда в Бока-Ратоні», – написала фінансова радниця Адамз у статті про розслідування справи фірми Woodbridge на сайті своєї компанії в січні 2018 року.

За її словами, шахраїв приваблюють до Бока-Ратону його заможні мешканці, багато з яких пенсіонери, і низькі податки й «сильні закони про захист активів» у штаті Флорида: суди там не можуть легко арештувати активи осіб, засуджених за шахрайство, наприклад, їхні будинки.

Ось така була ситуація в Бока-Ратоні, коли Парнас і Ґрінберґ перенесли туди свою компанію Program Trading.

Російські спортсмени

Роберт Реннекер , який заснував брокерську фірму Program Trading 1995 року, розповів Радіо Свобода, що продав її, бо вона була не дуже прибутковою, а конкуренція була сильною.

За його словами, це була компанія з чистим іменем і доброю інфраструктурою, але вона не мала конкурентних переваг над іншими фірмами і не знайшла своєї цільової ніші. Парнас і Ґрінберґ заплатили йому близько 1 мільйона доларів, каже Реннекер. Частина цих коштів надійшла їм від спонсорів.

Але нові власники не стали займатися традиційним брокерським бізнесом – створенням ринку для інвесторів для торгівлі цінними паперами за комісійні, пригадують Реннекер та інші працівники.

Обидва були, схоже, більш зацікавлені в інвестиційних оборудках, і власна брокерська компанія збільшувала довіру до них. А саме така діяльність, каже Реннекер, може принести великі прибутки.

Така невелика брокерська фірма, як Парнасова, могла пропонувати фінансування молодим компаніям, що пробивалися на ринок, в обмін на їхні акції, а потім рекламувати ці акції своїм клієнтам, каже Джеймз Ейнджел , професор Школи бізнесу імені МакДоно Джорджтаунського університету у США.

Колишні працівники фірми Program Trading розповіли, що серед інвестиційних клієнтів Парнаса і Ґрінберґа були російські спортсмени, зокрема й колишні, які жили у США.

Як каже Реннекер, Парнас був «агресивним торговцем», який купив членство у приватному клубі Бока-Ратону, щоб улещувати місцевих багатіїв у сподіванні привабити нових клієнтів.

Парнас і Ґрінберґ отримали частину свого стартового капіталу від Ніла Толара , який був співзасновником фірми високих технологій Sawtek із Флориди. Цю фірму пізніше купила інша за 1,3 мільярда доларів. Толар помер раніше цього року у віці 77 років, із його родиною не вдалося сконтактувати, щоб отримати коментар.

Толар був однією з чотирьох осіб, зареєстрованих як директори чи інші посадовці компанії Aaron Investment, разом із Парнасом, Хрінберґом і Мітчеллом Рейсманом , свідчать реєстраційні документи штату Флорида. Рейсман був також зареєстрований як посадовець у компанії Program Trading.

Арешти

2010 року Рейсмана засудили до 51 місяця позбавлення волі за інвестиційне шахрайство. Він був одним із групи, яка виманювала гроші інвесторів для компанії B.I.M. Mining Corp. , про яку він та інші твердили, ніби вона має ліцензії на значні права видобування золота і копалин.

Стівен (Степан) Койфман , який працював у фірмі Program Trading двічі, у 1999–2000-му і в 2002–2003 роках, був 2013 року арештований разом із Майклом (Михайлом) Ваксом , – якого газета Wall Street Journal 1999 року назвала «російським гангстером», – у зв’язку зі схемою «надми і скинь».

У проміжку між цими двома роботами в Парнаса Койфман працював у двох інших брокерських конторах у Бока-Ратоні, які потім закрили за шахрайства.

Койфман і Парнас були друзями дитинства, мовиться в рапорті поліції Бока- Ратону 2010 року, який був поданий після сварки між ними.

Брокерські втрати

Ґрінберґ розповів Радіо Свобода, що фірма Program Trading заробляла добрі гроші «і ще трохи».

Але він і Парнас купили її якраз у той час, коли бум на американському ринку акцій, викликаний спекуляціями навколо інтернет-компаній, добіг кінця.

Крім того, 2001 року також принципово змінилися обставини на ринку: зміни біржових котувань зменшилися з відсотків до десятих часток відсотка, і маржа вкоротилася до мінімуму, що підірвало прибутковість брокерських компаній.

Фірма Program Trading 2002 року зазнала втрат у 4,3 мільйона доларів, свідчать її звіти до SEC.

А дані FINRA дають знати, що Парнас і Ґрінберґ закрили фірму в вересні 2003 року. Ейнджел із Джорджтаунського університету каже, що тоді багато власників повиходили з таких брокерських фірм, бо маржі зменшилися і прибутки впали.

На багато років пізніше Парнас на сайті вже нової своєї компанії писав, що він «заснував» брокерську фірму, вочевидь маючи на увазі саме Program Trading, і стверджував, що вона була п’ятою найбільшою на гуртовому ринку акцій у США.

Він також заявляв, що в тій його фірмі працювало понад 200 трейдерів, що вона торгувала акціями понад 4,5 тисяч компаній і вивела на біржу понад тисячу компаній.

Тим часом, за даними FINRA, за всю восьмирічну історію фірми Program Trading у ній у різний час працювали загалом не більше ніж 57 зареєстрованих фахівців, включно з самими Парнасом і Ґрінберґом.

При цьому кілька з них звільнилися ще до того, як Парнас і Ґрінберґ купили цю фірму, інші працювали лише протягом коротких термінів – це означає, що в ній ніколи не працювало більше ніж 20 ринкових фахівців одночасно.

А твердження Парнаса про виведення на біржу «копійчаних акцій» тисячі компаній означало б практично майже по одній на день. «Щось важкувато», – каже Ейнджел, колишній член дорадчого комітету електронної системи торгівлі на позабіржовому ринку OTC Bulletin Board , через яку, зокрема, торгують «копійчаними акціями».

Парнас іще раз на три місяці став брокером у 2009 році, працюючи в компанії Basis Financial у місті Норт-Маямі.

Цю фірму FINRA закрив через кілька років, а її власникові заборонили займатися брокерською діяльністю через численні обмани клієнтів, які інвестували в «копійчані акції».

Edgetech

Парнас також стверджує на своєму сайті, що він вивів на біржу компанію- дистриб’ютор високотехнологічної продукції, яка досягла ринкової капіталізації в 600 мільйонів доларів.

Ця компанія, Edgetech, дійсно досягла цього – на папері і завдяки фінансовій винахідливості, а не зростанню прибутку. І вона скоро луснула.

У квітні 2006 року Парнас домовився з компанією Dariene International – практично «мертвою», але з акціями, які котувалися на біржі, – що вона викупить його тодішню фірму EGTH Inc. в обмін на 52,5 мільйони нових акцій.

Фірма Dariene, яка тоді намагалася виробляти коров’яче молоко без холестерину, мала в ринковому обігу 41 тисячу 784 акції, якими майже ніхто не торгував. Ціни попиту і пропозиції на її акції до угоди з компанією EGTH були в межах 3,50–4,00 долари, що давало їй ринкову вартість у 167 тисяч 136 доларів.

Парнас перейменував Dariene в Edgetech International , випустив іще 5,3 мільйона акцій для тримачів боргових зобов’язань на суму в 53 тисячі доларів, а потім здійснив подрібнення акцій – збільшивши їхнє число до 115 мільйонів, але зменшивши номінальну вартість і залишивши акціонерний капітал незмінним, – свідчать фінансові звіти.

Біржовий символ компанії Dariene, DRNE , змінили на EGIL , і торгівля новими акціями почалася наприкінці травня того року за ціною близько 3 доларів. До липня їхня ціна зросла до 5,03 долара за незначного обсягу операцій, свідчать дані агентства Bloomberg. Вони й дали новоствореній компанії практично без прибутків ринкову вартість майже в 600 мільйонів доларів, із яких майже 400 мільйонів була «вартість» самого Парнаса.

Фірма Edgetech мала ексклюзивні права на продаж мобільного бездротового комп’ютера PocketSurfer , який виробляла канадська компанія DataWind , – але прибутку ще практично не мала.

PocketSurfer, у перекладі щось як «кишеньковий переглядач», був названий так тому, що мав давати можливість переглядати сайти в інтернеті і вміщуватися в кишеню, – мав змагатися за ринок зі смартфонами, які тоді тільки починали з’являтися.

У час поміж червнем 2006 року і березнем 2007-го Парнас видав 48 пресрелізів, вихваляючи потенційний успіх компанії Edgetech, включно з можливими спонсорськими угодами зі спортсменами і голлівудськими зірками, відкриттям офісу в Беверлі-Гіллз і початком продажів у Росії.

Але продажі комп’ютерів PocketSurfer Парнасові не йшли. А в січні 2007 року компанія Apple оголосила, що буде виробляти iPhone – пристрій, що зробив революцію в мобільній телефонії й користуванні інтернетом.

І за перші вісім місяців 2008 року фірма Edgetech відзвітувала про продажі на суму лише 61 тисячу 168 доларів і про чисті втрати на суму в 1,3 мільйона доларів, свідчать звіти. На 2008 рік вона мала в обігу 155 мільйонів акцій – на 40 мільйонів більше, ніж на два роки раніше. Ціна її акцій до кінця 2008 року скотилася до 2 (двох) центів.

Пітер Маррей , який недовго працював у фірмі Edgetech у 2007 році, розповів Радіо Свобода, що його непокоїли історії, які Парнас розганяв про цю компанію.

«Жодна з них навіть не наближалася до правди, за винятком того, що був пристрій, і були «копійчані акції», – сказав він.

За його словами, його змусили повірити, що в Парнаса є фінансовий запас приблизно в 30 мільйонів доларів, який був зароблений на торгівлі «копійчаними акціями» і який він міг використати, щоб вивести компанію Edgetech до зростання.

Дехто з інвесторів звинувачував Парнаса в тому, що той роздмухав ціну акцій цієї компанії завдяки пресрелізам, що виходили хвиля за хвилею.

«Ця компанія – аферисти. Вони розказують чудові історії, але це просто історії. Лев Парнас – колишній біржовий брокер, і він до біса добре знає, що він робить. Якщо можете, виходьте звідти. Вони можуть надмухати своє дитя знову, але там самий дим і блискітки. Так що ви граєте з вогнем!» – заявив анонімний коментатор на інвесторській електронній дошці оголошень Investorhub у січні 2007 року.

Видання BuzzFeed повідомило, що Федеральне бюро розслідувань США в місті Орландо почало 2008 року розглядати справу про можливі маніпуляції з акціями компанії Edgetech, але врешті обвинувачень висувати не стали.

А після того, як компанія Edgetech луснула, Парнас заснував нову фірму Fraud Guarantee. Її співзасновником став Дейвід Коррея – якого теж минулого місяця обвинуватили у схемі відмивання грошей для політиків.

Парнас на сайті цієї компанії заявляв, що створив її з метою захисту «інших інвесторів від втрат через шахрайство» після того, як сам став «жертвою».

«Маямські фінансисти»

Ґрінберґ каже, що після компанії Program Trading їхні з Парнасом шляхи розійшлися.

Останніми роками Ґрінберґ займається інвестиціями в кілька компаній разом із Чарльзом Арнольдом – відомим пропагандистом «копійчаних акцій» із Флориди.

1998 року американський фінансово-інвестиційний тижневик Barron’s виявив інвестиції Арнольда в компанію, пов’язану з Іваною Трамп , першою дружиною нинішнього президента США, з назвою Tel-Com Wireless Cable TV.

Невдовзі після публікації тієї статті Майкл Вакс – той самий, що 2013 року був арештований разом із другом дитинства Парнаса Койфманом за біржове шахрайство – і його брат Борис Вакс відвідали кількох людей, які, на їхню думку, могли бути джерелом інформації.

Як повідомляло видання Barron’s, брати-«росіяни» вимагали відшкодувань будь- яких фінансових втрат, яких через ту статтю міг зазнати Арнольд.

Компанія OTC Markets Research , що спеціалізується на аналізі «копійчаних акцій», написала у своєму звіті минулого року, що Ґрінберґ, Арнольд і ще троє інвесторів із півдня Флориди, названі разом «маямські інвестори», відомі тим, що об’єднуються для роботи з «копійчаними акціями» таким чином, щоб використовувати їх «як свої власні банкомати».

Одна з компаній, із акціями якої вони так працювали, – Life Clips , яка розробляє і виробляє малі відеокамери, конкуренти більш відомим камерам GoPro, а також різноманітні пристрої для таких камер, мобільних телефонів тощо.

Як заявила аналітична фірма у своєму звіті, компанія Life Clips оприлюднювала «неправдиві і обманливі пресрелізи», щоб роздмухати ціну своїх акцій із тим, щоб «маямські фінансисти» могли вигідно скинути ці акції, що були в їхній власності, на ринок.

Виконавчий директор компанії Life Clips Хуей Лонґ , призначений на цю посаду в лютому 2017 року, вже в листопаді того року подав у відставку, заявивши, що не може керувати компанією в інтересах усіх акціонерів і що йому вже кілька місяців не платили зарплати.

«На жаль, тримачі конвертованих векселів із Маямі продовжують посилювати свій контроль над компанією. В результаті я більше не можу спокійно керувати компанією чи засвідчувати від її імені документи для SEC», – мовилося в його заяві.

Передрук з"Радіо Свобода"