Повна версія

**Нині старший син "шоколадного зайця" Петра Порошенка працює на батька і закінчує штудіювати економіку-фінанси. А колись Олексій мріяв про кар‘єру письменника. **

Окрім того, у якості старшого брата нащадок Порошенка повним ходом впливає на своїх менших.

**-Цієї осені ваш молодший братик пішов у школу. Як у нього успіхи з навчанням? **

- Успіхи - чудові. Михайлик каже, що йому вже у першому класі нецікаво, що він усе знає, що це все для маленьких, незважаючи на те, що він наймолодший учень у класі. Каже, що йому вже треба йти у другий.

Реклама:

Насправді його дійсно всі викладачі дуже хвалять, що він дуже чемний учень, дуже розумний.

Олексій Порошенко розповів, що його меншому братику у першому класі вже нецікаво - хоче до старших

- Які у Порошенка-наймолодшого улюблені предмети у школі?

- Він дуже сильний у читанні. Мишко читає вже майже так само, як мої сестри. Дівчатка за нього на два роки старші, але він їм не поступається, тягнеться до них.

- А старший брат зі своїми молодшими бавиться, грається, допомагає вчитися?

- Звичайно, бавлюсь, і граюсь, і вчусь. Чесно кажучи, після роботи, коли вже втомлений приходиш, то це іноді навіть дратує. Однак потім, коли починаєш із ними гратися, щось робити, навіть відволікаєшся трошки від своїх проблем, і стає набагато легше.

Між іншим, я зараз дуже здивований тим, що вимагають зі шкільної програми від дітей. У першому класі їх вже просять, щоб вони писали вірші про свою рідну землю, про Україну, якісь твори про те, як виробляється кліп. Цікаво, звідки ж дитина може це знати? Тому я навіть йому допомагаю писати вірші й твори.

Щоб відволіктися від дорослих проблем, старший син Петра Порошенка допомагає своїм сестрам і братику робити уроки

- Ви пишете вірші?

- Власне, ще у дитячому садочку, коли всі хотіли бути космонавтами чи поліцейськими, я вийшов і сказав, що хочу бути письменником.

Ну з письменництвом у мене не так вже й добре склалося, але моя колишня дівчина надихнула мене на те, щоб я почав писати вірші. І я зі здивуванням для себе зрозумів, що мені це дуже подобається, і, наче, у мене навіть непогано виходить. Незважаючи на те, що я поезію навіть ніколи не сприймав дуже серйозно.

- А лірика вам подобається чи не дуже?

- Так, подобається. З дитинства, ще до того як я пішов у школу, мені дідусь казав, що дуже важливо розвивати пам‘ять, вчити напам‘ять вірші. І я вже до першого класу знав повністю "Бородіно" Лермонтова.

Не знаю чи через це, але Лермонтов - це один із моїх улюблених поетів. А з українських - не буду оригінальним - це Тарас Шевченко.

Писати вірші Олексія надихнула колишня дівчина (не та, що на фото)

- Чим ви захоплюєтеся?

- Насправді дуже подобається філософська література і шахи.

- Що саме з філософської літератури?

- Є така книжка, яка мене дуже вразила, там більше йдеться про соціальний устрій, це Томас Мор "Утопія". Чесно кажучи, єдина книжка, яку я прочитав англійською. Коли я її прочитав, то дізнався, що насправді вона була написана латинською. А в мене була колись мрія вивчити латинську мову, щоб можна було читати такі філософські книжки.

І ще одна з вражаючих робіт - Макіавеллі "Государь". Також дуже сподобалися (я загубив ту книжку десь посередині прочитання) "Діалоги" Платона.

Не зовсім філософія, але мене дуже вразили роботи Фрейда.

Намагався починати читати **** Шопенгауера, "Афоризми життєвої мудрості", змушував себе, але десь після двадцятої сторінки не міг продовжувати. Може, я просто взяв не ту книжку.

Натомість мене дуже вразила робота Ніцше "Так казав Заратустра". Це, до речі, єдина філософська книжка, яку я прочитав українською мовою. І, може, саме те, що я прочитав її українською, у дуже гарному перекладі, мене найбільше вразило.

Порошенко зізнався, що фанатіє від Ніцше і мріяв вивчити латину, щоб читати Томаса Мора

- А у повсякденні спілкуєтеся українською більше чи російською?

- До 2003-го року я взагалі не спілкувався українською, якось не доводилося. У мене клас був у школі російсько-український. Половину предметів викладали російською, половину - українською. Всі розмовляли російською - і батьки, і друзі.

Але потім я познайомився з однією людиною з Вінниці, яка розмовляла тільки українською. Він казав: "Олексію, якщо ти справжній українець, живеш в Україні, то маєш спілкуватися українською".

А мені так було соромно, коли я з ним не міг спілкуватися українською. То він мене, можна сказати, і вивчив нею розмовляти. Був час, що я навіть вже почав забувати російську.

Я настільки проникся ідеєю, що треба спілкуватися українською, що вже і своїм батькам, і друзям, всім казав, що треба спілкуватися українською.

Потім у мене таке натхнення трошки стихло, бо важко у російськомовному Києві знайти людину, котра буде з тобою розмовляти українською: до всіх підходиш, розмовляєш українською, а тобі відповідають російською... Тим більше, що, я ж кажу, півжиття я ніколи цією мовою не розмовляв.

Зараз я себе цілком комфортно почуваю, і якою мовою до мене говорять - такою і намагаюся зазвичай відповідати.

- Якими ще мовами володієте?

- Для мене англійська мова вже майже як рідна. Я дуже довго нею спілкувався. І у мене ще є мрія вивчити іспанську. Вже три роки намагаюся її вивчити, але щось постійно відволікає: то якісь проблеми, то кудись від‘їжджаю чи ще щось. І я ніяк не можу її врешті здолати. Постійно так стається, що я ось вже маю нею заговорити - і раптом щось трапляється.

Якось Олексій намагався перевчити всю сім'ю спілкуватися українською

- Що вам ще до душі крім філософських текстів?

- Дуже люблю російську класику. Мої улюблені Достоєвський, Тургенєв. А от Толстой - ні. Не знаю чому, мені соромно про це казати, але я не дочитав його "Війну і мир". Я прочитав два томи - у мене чотиритомник вдома - а далі просто не міг себе змусити.

Насправді Достоєвський мене вразив, коли я вперше читав ще за шкільною програмою "Злочин і кара". Спершу я тиждень відходив від цієї книжки, а коли нарешті відійшов, я одразу сів за "Ідіота", "Братів Карамазових". Буквально одразу прочитав десь зо п‘ять його найкращих романів впродовж двох місяців.

І ще автор, якого я дуже люблю, це Чехов. Теж такі ліричні й не зовсім із хепі-ендом оповідання...

- З сучасної літератури щось читаєте?

- З російських мені подобається Пєлєвін, прочитав у нього декілька книжок.

- Фантастику любите?

- Не дуже. Читав Бредбері трошки - не можу сказати, що був у захваті. Мені дуже сподобався Станіслав Лем. Цікаві такі психологічні оповідання.

- А яка музика більше подобається?

- Ой, я вже не знаю, що мені більше подобається. Раніше я був впевнений, що слухаю тільки російський рок. А зараз, чесно кажучи, більше люблю послухати якусь класику, дуже подобається Шопен, чи той самий Штраус.

Але від російського року я ще повністю не відійшов. Та й зараз з‘являється багато українських груп, рокових, які співають дуже добрі патріотичні пісні, і це не може не захоплювати. Я ж українець, і там є якийсь український дух, а ці пісні викликають особливе натхнення.

Мені здається, кожна людина, яка вболіває за Україну, котра відчуває себе українцем, має підтримувати вітчизняну музику і намагатися слухати саме її.

Порошенко-син любить патріотичні пісні, рок і класику

- Які хобі маєте?

- У футбол пограти люблю, але найбільше люблю шахи.

- З ким змагаєтеся?

- Це проблема. Розумієте, у мене якийсь такий рівень майстерності гри у шахи, що... граю, може, трошки краще, ніж більшість людей, але недостатньо добре, щоб грати з якимись професіоналами. Тому мені дуже важко знайти собі гідного партнера - щоб мені з ним було цікаво, а йому зі мною...

- Менший братик грі у шахи не вчиться?

- Навчаємо, але це складно, бо у нас Михайло, та й дівчата також, дуже незалежні. Йому скажеш, що пішак ходить так, а кінь стрибає через фігури буквою Г, а він відповідає: "Не хвилюйся, я правила свої знаю і буду грати, як я вмію", і починає там щось собі таке робити...

Малі вже знають, як ходять усі фігури. Єдине, що мені дуже важко чомусь їм пояснити - як ставиться мат. Але сподіваюся, років до 8-9 вони вже навчаться.

**

А Порошенко-найменший грає в шахи за своїми власними правилами

**

- Футбол любите?

- Ну, у світлі останніх ігор наших провідних вітчизняних команд.., то навіть не знаю, чи його любити чи не любити. В принципі, люблю подивитися футбол, але останнім часом не дуже виходить. Я вже більше дізнаюся потім з новин, що хтось там програв 4:0, як завжди.

Але завжди намагаюся вболівати за українську збірну - це безперечно. А клубні наші українські команди... Власне, вони вже не зовсім українські - гравців- українців там вже не дуже багато. Про це всі кажуть, це дійсно проблема.

Тому я й не відчуваю, що маю за них уболівати, навіть якщо це київська чи донецька команда. Я клубні ігри взагалі зараз не дуже дивлюся.

- Який подарунок замовляли на Новий рік? Листа Діду Морозу писали?

- Ніколи не писав. Дуже люблю, коли мені роблять сюрпризи. Я навмисне не кажу, чого мені хочеться, сподіваючись на сюрприз.

- Які плани маєте на 2008-ий рік?

- Знаєте, я кожен день прокидаюся і думаю: так, вчора я знову не сходив у спортивний зал, знову не домовився, щоб займатися іспанською мовою, знову...

- Ви не обов‘язкова людина?

- Ні, я дуже обов‘язковий, просто є якісь пріоритети. Коли ти ідеш на роботу на пів на дев‘яту і коли ти вже нарешті звідти з червоними очима вертаєшся, то вже не думаєш ні про спорт, ні про іспанську. Приходиш додому, щось поїв трошки, поробив з дітьми шкільні завдання і ліг спати одразу.

Фото Дмитра Амідова та фото з сайту Петра Порошенка, "Сегодня" та ForUm