[Повна версія]
Обсяг українського тексту: 86%
Повна версія
Костянтин Лубенцов
41-річний Костянтин Лубенцов з Прилук, голова обласної організації ВО «Свобода», отримав посаду заступника в ОДА. В тій самій облдержадміністрації, де роками засідали колишні комуністи, регіонали (за поодинокими винятками). Лубенцов — перший націоналіст, який отримав високу посаду на Чернігівщині. Він заступник голови ОДА з питань агропромислового комплексу.
— Хто у вас куми? (Традиційне запитання «Вісника» до представників нової
влади. — Авт. ).
— У мене мало кумів. Я прожив три роки в Харкові, коли повернувся, всі друзі
були вже з дітьми. Доня народилася в Харкові — 01.01.2001-го. Перша дівчинка
тисячоліття в Харкові. У нас і грамота про це є. її хрещений Олександр
Шевченко працює у Прилуках на тютюновій фабриці, на карі їздить. Кума Олена
Приймак — офіцер-пожежник. Зараз у декретній відпустці. У них з чоловіком
Олександром було двоє хлопців, хотіли дівчинку. Народився третій хлопець.
Олександр Приймак їздить на заробітки в Росію.
Олександр Дуденок, кум, працює в охоронних структурах. Кума Ніна Яковенко —
фахівець з соціальної роботи.
— Розкажіть ще про себе. Чому — «Свобода»?
— У мене дуже гарна сім'я: дружина, діти, батьки, родичі. Моя хрещена мама
Галина Кузьменко була головою Прилуцької райради. Рідний брат Ігор —
військовий. Працює у Харківському обласному військкоматі. Я в 16 років пішов
на завод, помічником токаря. Мама була головним економістом на прилуцькому
заводі «Тваринмаш», отримувала 130 рублів, тато, слюсар-наладчик, — 160 чи 170
рублів. А мені, як оператору токарних верстатів з числовим програмним
управлінням, платили 300 рублів. Гроші йшли на книжку. До армії заробив на
однокімнатну квартиру у Прилуках. Коли повернувся, тих грошей вистачало лише
на три пляшки пива. Такий от був кидок держави.
Пізніше працював на тютюновій фабриці. Були свої палатки на базарі. Здобував
вищу освіту у Сумському технологічному. Переїхав з Прилук до Харкова. Там
знайшов собі дружину — росіянку. У Людмили тато і мама з Дону, з Ростова. Тому
я багато кому затикаю рот, коли кажуть: «От ви, націоналісти, виженете нас,
руських». Дружина вважає себе українкою. Вона в мене їздить на всі марші УПА.
У нас двоє дітей: донька і син. Зараз вони в Прилуках. Я сьомий день у
Чернігові. (Розмовляли у п'ятницю, 11 квітня. — Авт. )
Політикою я взагалі не займався. У мене тато — старий рухівець. До нас
дисиденти приходили — Петро Рубан, Левко Лук'яненко. Тато у 1989 році, я
тільки закінчив школу, возив мене і ще 30 дітей на Західну Україну, у
Львівську область, місто Пустомити, на Великдень, щоб ми побачили живі
традиції. До цього вони приїздили до нас, вертепом на Різдво. У нас дома
зупинялися п'ятеро дядьків. Вони говорять з батьком, а я слухаю, слухаю.
Тому у мене є повага до таких людей, як Володимир Ступак, Василь Чепурний.
Вони багато років утверджували українство у такому важкому місті, як Чернігів.
Українці тут жили в гетто. Я приїздив і почував себе в гетто. Тут важко було
знайти україномовного.
Ще років три тому я був упевнений, що тут будуть такі рухи, як зараз у
Донецьку. Але ні. Кропітка робота принесла результат. Я поважаю всіх, хто хоч
краплинку вклав у побудову української держави і зробив щось патріотичне,
проукраїнське на цих теренах.
— Чернігівщина вийшла з червоного пояса не одними зусиллями названих вами
людей, при всій повазі...
— Тут багато чинників. Змінився соціальний склад жителів міста — воно
поповнилось і поповнюється вихідцями з сіл області. Замість відставних
військових та компартійних діячів. Через два покоління буде взагалі інша
країна. У Чернігові не було при владі відвертих українофобів. Патріотична
молодь.
— Чи всіх голів РДА будуть міняти, як сказав губернатор?
— Усіх міняти, до єдиного. За деяких просять. Хтось, можливо, постраждає з
гарних людей. Але, якщо вибірково діяти, тут формули не придумаєш. У нас так
навчилися маніпулювати громадою, що кілька
чоловік за гроші можуть багато. Хто має голову, руки — ніколи бомжем не буде,
ні в якій державі, тим більше у нас.
— Очолили виконавчу гілку влади люди без досвіду державної служби. Це плюс
чи мінус? І скільки часу треба, щоб «в'їхати» в роботу?
— 20 років нами керували професіонали з досвідом державної служби. І що ми
маємо? Тотальну корупцію. Продажність. Кумівство. Застосування адмінресурсу.
Так, ми прийшли, щоб згоріти у полум'ї боротьби. Ми йдемо, ми ризикуємо і не
знаємо напевне, що з цього вийде. Але якщо ми хоч наполовину поборемо ту
корупцію, це буде надзвичайне досягнення. Бо хтось прийде з досвідом, хтось —
дуже сильний фахівець, але він нічого не зробить, якщо душить корупція.
— Ви перший свободівець в ОДА. Як вас сприймають?
— Спочатку — з осторогою: «Мені тепер треба звільнятися?» «Якщо хочете
працювати і будете працювати добре, то навіщо? Виконуйте свої обов'язки», —
говорю. Якщо людині півроку чи рік до пенсії, як звільняти? Якщо робив злочин
— нема прощення. А якщо просто працював? Загалом в ОДА всі чемні, культурні. Я
розмовляю українською на роботі і чую українську у відповідь.
— Сайт«ПІК» опублікував список відповідальних від «Батьківщини» на
президентські вибори. Там Івашко, Звєрєв і навіть Олег Власенко, який ще
недавно був регіоналом.
— «Батьківщина» — це наші союзники. Список, очевидно, написали в Києві. Івашка
ніхто не питав. Думаю, ще може все змінитися. Я не вірю, що Івашко і Звєрєв
будуть використовувати адмінресурс. Івашко їздитиме у Ріпки і агітуватиме? Не
вірю. Написали та й написали. Якщо будуть чимось негативним займатися, я цього
не підтримуватиму.
Автор: Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №16 (1458), gorod.cn.ua