Повна версія

Кожен робить те, що може, і навіть якщо це щось маленьке — це багато

1. Війна вчить нас бути толерантними.

У нас у всіх різний тип нервової системи, різна стресостійкість, різна збудливість, тривожність, навички та таргани. І ніхто не кращий і не гірший.

Хто може йти на фронт — йде воювати. Їм наш уклін.

Хтось залишився в обложених містах — волонтерить, допомагає, організовує, чергує біля будинку, охороняє периметр від диверсій, кібервоює, заспокоює, молиться…

Просто варить їжу дітям.

Просто підмітає у під'їзді.

Просто живе в обложеному місті, де щохвилини може бути все, що завгодно.

І, так, напругу війни переживають індивідуально. Але у всіх вона забирає багато сил. Мені, наприклад, здається, що я весь час жую, але схудла на 5 кг.

Війна.

Хтось може цілий день пакувати мішки, вночі відключатись; когось вистачає на кілька годин, а когось трясе вже тиждень — йому б перестати в туалет бігати кожні 20 хвилин.

Кожен робить те, що може. І навіть якщо це щось маленьке — це багато.

Давайте цінувати своє та чуже маленьке. З нього зараз складається щось дуже велике, до чого гордо бути причетним.

Kyiv — is a capital of great people!

Не дорікаємо, не ображаємося, не міряємося, хто крутіший, не занижуємо свій внесок. Усі — молодці.

2. Війна вчить нас бути зрілими. І не скидати напругу війни один на одного.

Допомагати слабким.

Жертвувати.

Не виплескувати емоції на своїх.

Намагатися зрозуміти чужих.

Пояснити тим, хто не розуміє.

У нас у всіх різний тип нервової системи, національність, таргани. Шукаємо своїх за цінностями та світом.

3. Війна вчить нас бути щасливими. Бо живі.

І всі почуття загострені.

Обійми захльостують теплом.

Кава пахне щастям.

Хліб ніколи не був таким смачним.

Медитація поруч зі смертю зміцнює дух. ** __**

Текст публікується з ___дозволу автора_

Оригінал ** __**

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут _ ****_

__

Теги: Війна в Україні