Повна версія

Євген Кисельов

Журналіст

Або, навпаки, все так? Мені здається, що в суперечках, які велися весь тиждень на цю тему, мають рацію і ті, хто список хвалить, і ті, хто список лають – кожні по-своєму

З одного боку, відома, наприклад, думка двох шанованих і добре поінформованих людей з Вашингтона – це знаменитий шведський економіст і політолог Андерс Аслунд, що знає Росію ще з тих пір, як колись працював радником у Єгора Гайдара, і Ден Фрід, в недавньому минулому – головний чиновник Держдепу, який відповідав за всі питання, пов'язані з санкціями проти Росії.

Обидва вони – це не секрет – консультували нинішню адміністрацію США щодо критеріїв, на основі яких повинен був складатися список.

Дуже важко сперечатися з ними, коли вони говорять, що в останній момент, буквально за кілька днів до публікації, «правильний» список, в якому, образно кажучи, козлів було відокремлено від ягнят, де були названі по-справжньому впливові і близькі до Путіна чиновники,зокрема найбільш корумповані; де були перераховані ті олігархи, які по праву можуть називатися такими, бо не просто володіють колосальними статками, аще й владою і впливом – знову-таки, за рахунок своїх зв'язків з вічнозеленим господарем Кремля; де містилася маса іншої надзвичайно неприємною для путінського режиму інформації (детально теми її окреслені в 241-й статті федерального закону номер 3364 "Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій») – так от, цей «правильний» список був замінений, через деякі політичні міркування, на «неправильний», складений поспішно, як вже багато хто встиг пожартувати, на основі кремлівського телефонного довідника і списку російського «Форбса».

Будь-який зв'язок з путінською Росією стає, як нині модно говорити, токсичним

Припустити, що це за причини, неважко: Трамп спочатку дуже хотів налагодити з Путіним хороші відносини і, можливо, навіть зняти або, як мінімум, послабити санкції проти Росії. Але після численних скандалів, пов'язаних з передбачуваним російським втручанням в американські вибори і підозрами в змові між високопоставленими співробітниками передвиборного штабу Трампа і російськими представниками, політично це виявилося неможливо.

Навіть якщо в майбутньому багато або навіть усі ці підозри й обвинувачення не підтвердяться, зараз Трампу і його адміністрації ніяк не можна явно давати слабину. Але там, де це можна зробити неявно, вони це можуть робити – і роблять.

І, ймовірно, саме тому в останній момент вибрали, так би мовити, «м'який» варіант кремлівського списку. До речі, і друга доповідь американського Мінфіну – про оцінку можливих наслідків нових санкцій, який повинен був бути опублікований в ті ж терміни, згідно з тим же законом «Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій», теж містить «м'які» рекомендації адміністрації США: не вводити обмеження і тим більше повну заборону на операції з російськими борговими зобов'язаннями та іншими державними цінними паперами. Будь вони введені, путінському режиму було б непереливки – однак Мінфін США дійшов висновку, що ці санкції погано вплинули б і на стан західних фінансових ринків.

Однак, як повідомив Bloomberg з посиланням на слова заступника міністра фінансів США з міжнародних справ Девіда Малпасса, неможливо повністю виключити того, що такого роду санкції все ж будуть застосовані.

«Ми не будемо повідомляти телеграмою про наші майбутні кроки» – пожартував чиновник.

Не варто забувати, що існує – поза всякими сумнівами – секретний додаток до «кремлівському списку», і в ньому, швидше за все, міститься багато з того, чого так не вистачило незадоволеним відкритою частиною доповіді.

І – якщо вірити міністру фінансів США Стівену Мнучіну – санкції щодо деяких персон, згаданих в цьому секретному додатку, можуть незабаром бути введені.

І тут, якщо вже пішли в хід жарти про телеграми, гріх не згадати старий анекдот: «важкий» підліток шле депешу батькам: «Хвилюйтеся! Подробиці – листом».

Сказавши все це, хочу сказати й інше.

Мають рацію по-своєму і ті, хто говорить: чим би не керувалися люди у Вашингтоні, що опублікували «кремлівський список» в тому вигляді, в якому він побачив світ, вільно чи мимоволі зробили надзвичайно сильний хід.

Російські чиновники з розряду так званих «системних лібералів», яких начебто ніяк не можна зарахувати до «опричників» путінського режиму, як і великі російські бізнесмени, деякі з яких просто безпосередньо постраждали від цього самого режиму і тепер напевно голосно обурюються в своєму колі: «А мене-то за що сюди приплели? » – отримали потужний стимул додатково дистанціюватися від Кремля. А то не дай Бог побачать своє прізвище вже в іншому списку, набагато більш серйозному, по-справжньому списку санкцій – з усіма тяжкими наслідками для особистого комфорту і благополуччя – не тільки свого, але й своїх рідних і близьких.

Але що ще більш важливо – перебування в нинішньому, «несанкційному» списку вже завдає болісного удару по репутації.

Перефразовуючи культовий текст Жванецького, ніхто не буде весь час ходити за тобою ззаду, пояснюючи, що так ненавмисно вийшло, що список готували одні, опублікували інші, і ніхто не хотів, щоб так незручно вийшло. І взагалі, до гудзиків претензії є?

Адже політика – вона взагалі-то про сприйняття в громадській думці подій, людей, їх вчинків. «Кремлівський список» може бути за задумом скільки завгодно «несанкційним», але якщо в світі він все одно чомусь сприймається як список bad guys from Russia, «поганих хлопців з Росії», як то кажуть, піди і доведи, що ти не верблюд. Що ти білий і пухнастий.

Не знаю, що вони для цього будуть робити. Може, почнуть іти у відставку з «государевої служби», переходити у відкриту опозицію до режиму, виводити активи з Росії, починати фінансувати опозиційних політиків, давати гроші останнім уцілілим незалежним російським ЗМІ або ділитися наявною у них інформацією (а вона у них є, я упевнений!) про те, як насправді функціонує путінський режим, як перетворилися на мультимильярдерів путінські друзі і товариші, всі ці ковальчуки, тимченки, ротенберги, шамалови, ролдугіни. А може, нічого не будуть робити, оскаляться, зіб'ються в зграю і будуть далі гарчати і огризатися навколо – чи по-тихому звалять за кордон.

Втім, «по-тихому», швидше за все, вже не вийде – «кремлівський список» в нинішньому вигляді рівно про це й нагадує: будь-який зв'язок з путінською Росією стає, як нині модно говорити, токсичним.

Один мій знайомий російський економіст, без перебільшення, всесвітньо відомий і затребуваний експерт у своїй вузькій області, чоловік бездоганно ліберальних, демократичних поглядів, що не раз в різкій формі публічно критикував нинішні російські звичаї і порядки, недавно скаржився мені, що останнім часом, буваючи в США, незважаючи на все перераховане вище, відчуває незвіданий раніше холодок з боку американських колег, особливо тих, хто працює на уряд.

Іншими словами, на Заході будуть все менше і менше налаштовані розбиратися, хороший ти росіянин чи поганий, пропутінський чи антипутінський, особливо якщо тому немає явних публічних, відчутних, діяльних підтверджень.

Коротше, багатьом треба терміново бігти і доводити, що ти не верблюд.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Теги: США Росія Володимир Путін Санкції Заходу Дональд Трамп Кремлевский список