Повна версія

Кажуть, що Бог шельму мітить. Мабуть що воно дійсно так і для всіх вже очевидні речі, а саме обстріл української території росіянами і знищення наших військових, які ціною власних життів захищають Луганщину від бандитської наволочі, стали ще й наочно задокументовані. При чому зафіксовані самими ж росіянами — звичайними мешканцями селища Гуково Ростовської області з якого вівся вогонь «градами» в бік України. Підкреслюю, мова йде не про випадкове потрапляння шаленого снаряду в курятник, а про цілеспрямовану атаку по живим цілям на наших теренах. Отже маємо незаперечний доказ нападу на нас сусідньої держави, яку треба неодмінно визнати державою агресором. Визнати, осудити і прийняти всі відповідні заходи для того щоб приструнити кремлівські мілітаристські посягання. Це безумовно має зробити світова спільнота і зробити негайно, без зволікань.

Ноти, занепокоєння, глибока стурбованість і співчуття Європи та США наразі не варті диму від залпів з реактивних установок якими були побиті наші солдати. Санкції, які не допускають бандита Бородая до Вашингтону, чи Безлера до штату Коннектікут, річ файна, але не ефективна. Економічні територіально-секторальні епітім’ї теж важливі важелі, але більш схожі на отруйну слину, ніж на гострі клики. Зрозуміло, що ні Європа, ні Сполучені Штати не в захваті від перспективи стати одною з сторін конфлікту. Тому їхня реальна допомога нашій країні, що стала заручником імперських амбіцій фюрерів сучасності, обмежується згаданими віртуальними погрозами та несмертельними укусами. Треба чітко висвітлити істину — США, в разі не втручання в конфлікт, стає співучасником розправи над Україною. Перш за все як країна гарант нашої недоторканності. По- друге, як країна яка свого часу з Росією фактично примусила нас до роззброєння. Примусила, кажучи відверто, шляхом шантажу з обох боків. Про це не можуть голосити дипломати, але про це мають кричати журналісти, політики і громадські діячі. Вони мають право і на крикучі заяви, і навіть на істерику. Про який мир в світі може йти мова далі, якщо найпотужніша в світі держава намагається перечекати загострення конфлікту на сході Європи. Агресія Кремля — це виклик не тільки Україні, а всьому світу. Кажучи прямо — потрібен «другий фронт». А, як відомо з історії, другий фронт світові гегемони схильні відкривати лише тоді, коли жертва агресії стікає кров’ю і при цьому не здається, а сама агресія вже відверто зачіпає інтереси великих держав. Тому Європа і США граються більше в тренувальний спаринг, ніж готові до справжнього бою. Вони схильні більше викрикувати з безпечних глядацьких місць ніж ступити на ринг.

Час іде. Навіть спливає. В березні це були бомжатські палатки біля Луганської ОДА і спалення українських прапорів. В квітні це були захоплення СБУ, МВС і тої ж ОДА. В травні ми були свідками штурмів і захоплень військових частин, а згодом домінації бандитів в регіоні з бутафорними «референдумами» і розквітом бандитизму. Зараз ми маємо тисячі загиблих при проведенні АТО з відвертими військовими провокаціями Росії. Що ми будемо мати завтра? Булава Богдана Хмельницького в Києві не просто так вказує на Москву. Гетьман вказує не напрямок, він натякає на джерело загрози.

Зрозуміло, що закрити кордон при атаках одразу з боку бандитів і російських військових, неможливо. За 10 днів, нав’язаного тою ж Європою, «перемир’я» ворог значно укріпився. Кривавим відголоском звучить наразі луна затіяного нещодавно занадто тривалого «перемир’я», в той час, коли рахунок іде на години. Години за якими стоять десятки життів наших бійців. Кажуть, що для вирішення цього складного завдання, Президент підготував план С з ідеєю буферної демілітаризованої зони, підконтрольної Києву. Переконаний, поки поруч з Україною пліч-о-пліч не стануть всі ведучі світові держави, цей конфлікт буде тривати стільки скільки заманеться кремлівському монстру. Без цього для все нових і нових планів ми маємо шанс перебрати ліміт літер в алфавіті.

Донбас — це земля, яка не може стати черговим Придністров’ям чи Абхазією. Які б гріхи сепаратизму тут не водились, це особлива територія. Не варто розглядати луганчан через шаблон уявлення про «ватників» і «колорадів». Безліч хлопців з Донбасу і Слобожанщини пішли до визвольних загонів. Але є і мирні мешканці, які ризикуючи власною безпекою, свободою і майном, роблять все, щоб якомога швидше подолати ту заразу, що вразила наш край. Люди дійсно готові до жертовності. Цікавий приклад з Лисичанська. Мешканець цього міста, яке знаходиться наразі під окупацією бандитів, поширив звернення свого тестя до керівництва АТО з проханням знищити власну ремонтну майстерню. Виявляється цю майстерню площиною 700 квадратних метрів захопили терористи і використовують її для ремонту власної бронетехніки. Тесть мешканця Лисичанська просить нанести авіа удар по власній будівлі, адже вважає її стратегічно важливим об’єктом, що слугує на користь терористам. Ось такі у нас східняки, образ яких потворять червоні авантюристи, воровиті чиновники і мавпи з автоматами. Вони готові до війни і втрат. Вони стали істинними воїнами в душі, в думках і в діях. З них почнеться відродження вже нового Донбасу. Що правда в кривавих муках пологів.

Валентин Торба