Повна версія

Прагматичний підхід до зміни існуючої системи оподаткування в Україні.

Математично в тотожній рівності в спільному виді стабілізаційна система оподаткування виглядає таким чином:

Ц ≡ Z(1 + Кz) + З/П(1 ± Кз/п) + Пр(1 — Кпр), де:

Ц – ціна;
Z – витрати, видатки (без зарплати і нарахувань на зарплату), купівля;
Кz – коефіцієнт податку на витрати (купівлю);
З/П – зарплата;
Кз/п – коефіцієнт податку на зарплату;
Пр – прибуток;
Кпр – коефіцієнт податку на прибуток.

Кз/п = Кпн + Кпф + Кфсс + Кфз + Кфнсп, де:

Кпн – ставка прибуткового податку;
Кпф – ставка внесків до пенсійного фонду;
Кфсс – ставка внесків до фонду соціального страхування;
Кфз – ставка внесків до фонду страхування на випадок безробіття;
Кфнсп – ставка внесків до фонду страхування від нещасних випадків на виробництві.

На першому етапі вступу стабілізаційної системи оподаткування суттєво нічого змінювати не потрібно, то хіба що відмовитися від податку на додану вартість і сальдо надходжень від цього податку трансформувати у величину коефіцієнта податку на витрати Кz. Несуттєво лише змінюється „ЗАКОН УКРАЇНИ про прибуток підприємства» шляхом додавання в нього розділу про оподаткування витрат. Поточна форма Декларації про прибуток підприємств також несуттєво коректується.

У наступних етапах реформування запроваджується єдиний прибутково-соціальний податок, вибирається прийнятніша модель стабілізаційної системи оподаткування, методом утримання або методом нарахування, уточнюються дати подій, розраховуються і уточнюються коефіцієнти податків і т.i.

Щоб назва «Податок на витрати» нікого не шокувала його можна назвати стабілізаційним податком. Тим більше що економічна сутність його саме в цьому, стабілізувати податкові надходження до бюджету і зменшити ефективність зловживань господарюючих суб’єктів. При незначній величині стабілізаційного податку, максимально до 2%, кумулятивний ефект буде незначним на відміну від податку з обороту навіть при цій ставці, тому що стабілізаційний податок нараховується не на весь оборот, а лише на його витратну частину, куди не входить зарплата із нарахуваннями і прибуток.

Надходження до бюджету від існуючого ПДВ прямо пропорціональні величині продажів і обернено пропорційні величині купівлям за звітний період, а за великий період еквівалентно рівні: 20%(З/П + Начисления_на_З/П + Пр). Отже, ПДВ є додатковим навантаженням на заробітну плату і стримуючим чинником її зростання, її тінізацiї. При тривалому виробничому циклі платежі до бюджету надто нерегулярні і можуть чергуватися із відшкодуванням із бюджету. Про фіктивне відшкодування із бюджету, особливо експортерів, не варто навіть говорити. Про це і так було багато сказано.

Надходження до бюджету від стабілізаційного податку прямо пропорціональні лише величині купівель і не залежать від величини продажів. Тому що купівлі проводяться більш менш регулярно, то надходження від нього також більш менш регулярні і не залежать від
тривалості виробничого циклу. Платниками цього податку є лише юридичні особи. З одного боку це збільшує ризики для товаровиробників, а з іншого боку сприяє до відповідальнішого і обачнішого підходу до формування витрат на вироблювану продукцію, сприяє анти витратному шляху розвитку економіки, заохоченню розвитку виробництв з високою часткою доданої вартості і витісненню з низькою, а також укороченню міжгосподарських зв’язків і розвитку крупних виробництв з повним виробничим циклом.
Однією з функцій стабілізаційного податку є те, що він зменшує ефективність зловживань в оподаткуванні і тим самим сприятиме зменшенню тіньового сектора економіки.

Зрозуміло, що чим нижче ставки податків, тим нижче ефективність зловживань.
Наприклад, при ставці ПДВ 20% і ставці податку на прибуток 25%, включаючи в собівартість продукції „повiтря” вартістю 120 грн. і при обналiчуванні, допустимо під 10%, підприємства отримують економію коштів:
20 грн – по сплаті ПДВ;
25 грн. – по сплаті податку на прибуток.
Витрати на обналiчування — 12 грн.
Разом загальна сума економії: 20 + 25 – 12 = 33 грн.
Потім після всіх операцій, спрямовуючи 108 грн. на конвертну зарплату підприємства ще економлять на відрахуваннях до фондів соцстраху.

Всі чудово розуміють, що так далі продовжуватися не може, але тим не менш, влада і не намагається в питаннях оподаткування навести порядок, а все більше прагнути «закручувати гайки», тим самим перетворюючи нас на рабів. Мабуть, її все влаштовує.
Що тільки коштує спроба протягнути через Верховну Раду «Податковий Кодекс» з існуючими недосконалими законами або запровадити електронну звітність по ПДВ з обов’язковою подачею реєстру податкових накладних, небажання прийняти закон про єдиний
соціальний податок, яких в Раді скупчилося і обросло пилом декілька штук, небажання прийняти Закон України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» і т.і.

Але повернемося до стабілізаційного податку. Яка повинна бути ставка цього податку і як її розрахувати?

У першому наближенні ставу стабілізаційного податку можна визначити по наступній формулі:

Кст = СальдоПДВ/ВРкраїни , де:

СальдоПДВ — загальна сума ПДВ, що поступив за бюджетний рік за вирахуванням відшкодованого ПДВ;
ВРкраїни – скориговані валові витрати підприємств країни без урахування заробітної плати і нарахувань на неї за бюджетний рік, плюс амортизаційні нарахування і мінус збитки минулих періодів за даними декларацій про оподаткування прибутку підприємств.

Всі ці дані є в податкових інспекціях. Узявши їх сумарні значення, ми набудемо усередненого еквівалентного значення коефіцієнта стабілізаційного податку всієї країни.

Для себе кожен легко може обчислити цей коефіцієнт. Відразу можна сказати, що значення цього коефіцієнта у всіх виявиться різними. Величина цього коефіцієнта також буде різною залежно від звітного періоду. Там де частка знов створеної вартості (зарплата із нарахуваннями плюс прибуток) висока в порівнянні із зовнішніми витратами коефіцієнт буде високим, а де матеріальна складова в собівартості переважає над зарплатною і прибутком він вийде низьким.

Наприклад, для одного з виробничих підприємств за 2003 рік ставка стабілізаційного податку дорівнювала 0,73%, а в 2004 році — 0,34%.

В будь-якому разі ставка стабілізаційного податку для країни не повинна перевищувати 2%.

По аналогії з радіотехнікою стабілізаційний податок є негативним зворотним зв’язком в економіці. Радисти добре знають, що не один електронний устрій не обходиться без негативних зворотних зв’язків, тому що вони стабілізують і покращують параметри цих устроїв. Невже ми не хочемо підняти нашу економіку на вищий рівень, стабілізувати її параметри і якісно поліпшити?

Реалізація стабілізаційного податку має декілька варіантів. Найбільш простий з них полягає в наступному:

При заповненні Декларації про прибуток підприємств за поточний квартал з отриманої суми валових витрат (ВР) віднімаються зарплата і нарахування на неї, додаються амортизаційні нарахування і віднімаються збитки минулих періодів, різниця помножується на ставку стабілізаційного податку з наступним віднесенням результату у графу розрахунки з бюджетом по стабілізаційному податку і додаванням отриманої суми (стабілізаційного податку) до початкової величини ВР для подальшого обчислення прибутку оподаткування. Як бачите нічого складного немає. Тільки кожного місяця платяться авансові платежі по цьому податку.

Іншим не складним шляхом реалізації стабілізаційного податку є нарахування його на всі виробничо-заготівельні витрати підприємств поточного місяця, які пов’язані з виробничою діяльністю так і не зв’язані, з наступним віднесенням отриманої суми по кредиту — розрахунки з бюджетом, а по дебету — витратні рахунки у зменшення прибутку підприємств. Таке нарахування можна провадити, як і зараз по першій події, а можна і по касі або методом нарахування.

Щодо стабілізаційного податку потрібно подивитись на нього з іншої площині. Це той же самий податок з обороту. Тільки податок з обороту обчислює і сплачує до бюджету продавець, а стабілізаційний податок обчислює і сплачує покупець. З іншого ми всі знаємо, що де є поле до конкуренції ціни установлює ринок. Державу можна представити як одного із виробників і постачальників (послуг по управлінню і регулюванню, для створення умов для того ж конкурентного середовища, які у бухгалтерському обліку уходять до складу собівартості продукції). У цьому разі покупець (виробник) за необхідну йому сировину платить безпосередньо виробнику цієї сировини і відсоток від ціни цієї сировини Державі за її послуги.
Державу також можна представити і як комісіонера, який торгує не своїми виробами, а комітента і оставляє собі тільки комісійну винагороду. Відсоток 2% не такий вже і великий, щоб установлювати диференційовані ставки, к тому ж при розрахунку ця ставка може виявитися і нижчою.

Внаслідок застосування стабілізаційного податку орієнтовно можна чекати від податкових інспекцій деякого послаблення з приводу віднесення до валових витрат тих або інших витрат, принаймні витрат подвійного призначення і спрощення поточної редакції Закону про оподаткування прибутку підприємств. У ідеалі, коли ставка стабілізаційного податку рівна ставці податку на прибуток, проблем по віднесенню витрат на ВР бути не повинно. Тому внаслідок апробації стабілізаційного податку можна буде вибрати оптимальне співвідношення між цими ставками. На їх величини впливають безліч чинників які за раз неможливо врахувати.
Стабілізаційна система оподаткування добре узгоджується із системою оподаткування малого бізнесу, що існує нині, і при рівності всіх коефіцієнтів трансформується в звичайний податок з обороту або податок з продажів.

Зараз трохи про єдиний прибутково-соціальний податок, або як у мене про податок на зарплату.
Реалізовувати його також можна декількома способами: методом утримання, методом нарахування або комбінований. Єдино, як у мене, він повинен бути один, нарахування на одну базу, перерахування в казначейство одним платежем на розподільний рахунок, звітність тільки в податковій інспекції. Тим більше метод розподілу єдиного податку (ЕН) суб’єктів малого підприємництва вже давно апробований і застосовується.

У приведеному вигляді методом утримання зарплатна складова виглядає таким чином:
З/Пн(1 — Кз/пн), де:
З/Пн – вся нарахована зарплата;
Кз/пн – єдиний податок на нараховану зарплату.
Різниця З/Пн — Кз/пн. * З/Пн = З/Пвид – видана на руки зарплата, або чиста зарплата.
Зараз Кз/пн з урахуванням ПДВ приблизно рівний 50%.

У приведеному вигляді методом нарахування зарплатна складова виглядає таким чином:
З/П(1 + Кз/п), де:
З/П = З/Пвид – видана на руки зарплата, або чиста зарплата;
Кз/п — єдиний податок на чисту (видану) зарплату.
Сума З/П(1 + Кз/п)= З/Пвид + всі податки, що приходяться на цю видану зарплату.
Зараз Кз/п з урахуванням ПДВ приблизно рівний 100%.

Пільги для одержуючих доходи нижче за прожитковий мінімум можна змінити, не шляхом застосування до цих доходів знижених ставок оподаткування, а шляхом доплати відповідних неоподатковуваних сум. Наприклад, в даний час соціальна податкова пільга по прибутковому податку застосовується для доходів нижче 940 грн. В цьому випадку не оподатковується сума доходу 302,50 грн., тобто 302,50 грн. х 15% = 45.38 грн. і працівник отримує на руки на 45.38 грн. більше.

В даному випадку доплата до низьких доходів математично виглядатиме таким чином:

З/Пл + З/П(1 ± Кз/п), де:
З/Пл – пільга або доплата до доходів меншим певної величини.

Лікарняні і інші виплати за рахунок фондів соцстраху здійснюються шляхом перерахування погоджених сум з відповідних фондів на рахунки підприємств. Тут також нічого складного немає.

У іншому оподаткування повинне бути лінійним на всю нараховану суму. Деякі ратують за прогресивну систему оподаткування. Не треба інших і себе обманювати турботою про малозабезпечених, крім додаткової складності це нічого не дає. Якби внаслідок введення прогресивної шкали оподаткування зменшувалася диференціація доходів малозабезпечених і багатих то тоді так, а так це абсолютно на диференціацію не впливає.

Попутно хотів би підкреслити роль доходу, з якого вже не утримуються збори до соціальних фондів. В даний час це доходи величиною 10035 грн. і вище. На мій погляд, це пільги для багатих і це беззаконня (знущання) необхідно скасовувати.
Для бідних підкидають кістку в 45,38 грн., а з багатих не утримуються пенсійні внески 33,2% і т.і.

Реформування пенсійної системи

З приводу пенсійного забезпечення можна сказати, що повинна бути єдина (однакова) соціальна пенсія через старість на рівні прожиткового мінімуму. А хто в старості хоче мати підвищену пенсію, той сам про це повинен турбуватися вже зараз. Для цього є недержавні пенсійні фонди.

В результаті ставку в загальнодержавну систему пенсійного страхування можна суттєво зменшити, що сприятиме підвищенню зарплат і виходу їх з тіні.
Про недосконалість сучасної пенсійної системи сказано забагато. Що ми маємо на сьогодення?

1. Дуже нерівномірне та несправедливе розподілення коштів ПФ серед пенсіонерів. Пенсійне забезпечення залежить від множини факторів. Це і стаж роботи, місця роботи (галузі), розміру заробітної плати за період роботи, від приналежності до кастового чиновницького класу і т.д. і т.п. Якщо перші три умови ще як то можна обґрунтувати та схвалити, то залежність пенсії від належності пенсіонера до кастового класу статусу державний службовець не витримує ніякої критиці.
2. Завелике податкове навантаження на заробітну плату сприяє її тінізації і офіційній мінімізації. Як показано вище ми усі 50% працюємо на себе, а 50% на «того хлопця». І це ще не все. Треба також враховувати момент, що приходячи у магазин, ми ще 20% своїх доходів знову же віддаємо «тому хлопцю».

Тому пропонується в перебіг часу 20-30 річного періоду перейти на дворівневу пенсійну систему (ПС).

Перший рівень ПС, котрий забезпечить загальне пенсійне забезпечення на рівні прожиткового мінімуму і який забезпечить мінімальний обов’язковий тариф (відсоток) нарахувань або утримань із заробітної плати працездатного населення.

Другий рівень, добровільне пенсійне страхування. Це може бути як приватні ПФ, як корпоративні ПФ, як державні ПФ, як всілякі інвестиційні фонди, як по механізму виплати аліментів дітей своїм батькам.

Самим важливим і відповідальним моментом являється саме перехідний період.

По-перше, починати реформування ПС слід з реформування податкової системи і в особливості з реформи нарахувань та утримань з заробітної плати.
Не повинно бути і нарахувань, і утримань. Повинно бути тільки одне, або утримання, або нарахування. Особисто я більш схиляюсь до першого, утримання їз заробітної плати.

З/П(1- Кз/п)

То що говориться, що нарахування сплачує підприємство, а утримання робітник, це самообман та пережитки минулого. Все сплачує підприємство, а заробляє робітник. Можна сказати, що заробітна плата з нарахуваннями це повна заробітна плата робітника, а прибуток підприємства це заробітна плата власника підприємства, або його акціонерів.

Повинен бути єдиний лінійний, без усяких пільг, диференціацій, порогів та обмежень прибутково-соціальний податок. Цим забезпечується простота, ясність та справедливість оподаткування заробітної плати. Більші доходи, більші абсолютні суми податків, перерахування коштів в казначейство на розподільчий рахунок, відкіля кошти перераховуються за призначенням у різноманітні соціальні фонди та бюджет. Персоніфікація та річна звітність тільки до податкової інспекції.

По-друге, після прийняття і річної апробації відповідного законодавства можна переходити і до самої реформи ПС.
За час апробації відповідного податкового законодавства кожний громадянин обирає для себе відповідний другий рівень пенсійного страхування, тобто відкриває в той чи іншій установі другого рівня ПФ персональний рахунок. Також на цьому етапі потрібно передбачити можливість переводу коштів з однієї в іншу установу ПФ другого рівня. Це забезпечить здорову конкуренцію та якість обслуговування громадян у цих ПФ.

По-третє в законодавстві про пенсійне страхування передбачити безподаткове наслідування накопичувальних коштів другого рівня.

В-четвертих з моменту введення в силу нового законодавства про пенсійне страхування передбачити, що за бажанням частку коштів, що надходять у солідарну ПС, буде безпосередньо перераховуватися на рахунок пенсіонерів, пропорційно заробітної платі їх дітей. Це забезпечить умови для більшого намагання мати більше дітей які забезпечать більшу пенсію при втраті працездатності у похилому віці і повинно продовжуватися протягом 20-30 років. Протягом цих років ставка прибутково-соціального податку повинна поступово знижуватися до економічно-демографічно-обумовленого розміру.

В-п’ятих тим хто іде на пенсію у ці роки обчислення пенсії повинно провадитись по старому пенсійному законодавству і починаючи з дати вступу в силу нового застосовуватися понижуючий коефіцієнт пропорційний кількості років дії нового законодавства, але не нижче прожиткового мінімуму. Таким чином за період 20-30 років відбудеться плавний перехід від старої ПС до нової.

Реформування податкової системи

Податкова система повинна будуватися таким чином, що б податкове навантаження рівномірно розподілялось з видобування сировини до кінцевого споживання готової продукції та охоплювала все працездатне населення. Таким чином, можна забезпечити низькі ставки оподаткування і тим самим низькі податки, котрі кожен з нас готов сплачувати, як фізичні особи (громадяни), так і господарюючі суб’єкти.

Нехтування цими принципами і виникнення перекосів у податковому навантаженні, наприклад, між виробництвом та торгівлею, приводять до численних зловживань та корупції.

Найбільш яскраво такі перекоси зараз спостерігаються між загальною системою оподаткування і спрощеною для суб’єктів малого бізнесу. Потому, виходячи з вищенаведених принципів, пропонується:

На першому етапі реформування податкової системи істотно нічого змінювати не потрібно. Це необхідно для апробації СтН (стабілізаційного податку) і вбудування його в існуючу податкову систему. Для цього підготовлено відповідний законопроект, де ставка податку на прибуток знижується до 20%, ставка ПДВ до 16% і вводиться стабілізаційний податок за ставкою 0,2%. Обчислення СтН провадиться в Декларації про оподаткування прибутку підприємств додаванням одної строки (проста арифметика), а в бух обліку однієї проводки.

На другому етапі реформування істотно переробляється Закон про оподаткування прибутку підприємств шляхом вилучення з нього суперечних і не зовсім потрібних норм і положень, наприклад, старі й нові ОС, зв’язані особи, взаємовідношення с контрагентами не платниками податку на прибуток, звичайні ціни і т.і., зменшується ставка ПДВ до 10% (8%, 5%) або взагалі відміняється цей податок. Відповідно збільшується ставка СтН, приймається Закон про прибутково- соціальний податок, реорганізуються фонди соціального страхування в Управління соціального страхування та забезпечення, приймається закон про спрощену систему оподаткування.
Третій етап. Реформування бюджетоутворення і фінансування бюджетів усіх рівнів. Формування усіх бюджетів знизу угору, контроль зверху униз.
З приводу спрощеної системи оподаткування по суті майже не потрібно якійсь відокремлений Закон. Достатньо відповідні норми прописати в Законі України про прибутково-соціальний податок та Законі України про стабілізаційно-прибутковий податок.

Для фізичних осіб підприємців:

В зв’язку з тим, що ціль і діяльність підприємців не зв’язана з отриманням прибутку, а тільки з самозабезпеченням себе та своїх близьких засобами до існування, то вони звільняються від сплати податку на прибуток.

1. Для фізосіб підприємців ввести один прибутково-соціальний податок.
2. Установити квартальний або місячний поріг виручки.
3. Якщо за період підприємець перевищує цей поріг різницю ВД — З/П — ПодатокЗ/П обкладати стабілізаційним податком по ставці не більш 2%.
Якщо в слідуючому періоді поріг не досягається, знову тільки один прибутково- соціальний податок.
Це так звана переривчасто-стабілізаціонно-прибутково-соціальна податкова система. Верхньої річної межі не установлюється.

Такий підхід позволяє виключити використання підприємців у схемах по отмиванню тіньових доходів, повністю сумістити спрощену систему оподаткування фізосіб підприємців з загальною і повністю їх забезпечити усім набором соціальних послуг без усяких конфліктів, що спостерігаються зараз.

Для юридичних осіб:

1. Для малих і знов зареєстрованих підприємств скорочена стабілізаційно- прибуткова і прибутково-соціальна податкова система:
а) стабілізаційний податок 2%, База для СтН = ВД — З/П — ПодатокЗ/П;
б) прибутково-соціальний податок;
в) відсутність «свідоцтв про сплату єдиного податку».
Установлюється поріг, після якого фірма автоматично переходить на загальну систему оподаткування.

2. Для середніх та великих підприємств (загальна система оподаткування):
а) Стабілізаційно-прибуткова (2%, 20%) и прибутково-соціальна податкова система (методом нарахування 100%, або методом утримання 50% на перехідний період.
База для СтН = (ВР + АмортизаціяОС — З/П — ПодатокЗ/П — Збитки минулих періодів).

Деякі пропозиції та зауваження на перехідний період

ПДВ у нас як наркотик, один раз сіли на нього і тепер не можемо зіскочити. Навряд-лі його у нас скасують, тим більше у нас є певні зобов’язання перед Євросоюзом. Отже з ПДВ нам ще довго жити. Єдина альтернатива так це поступове зниження ставки ПДВ.

У проекті податкового Кодексу від Кадміна пропонується понизити ставку ПДВ до 17% (якщо не помиляюся), але це математично не зручна ставка. Про простих платників податків в даному випадку ніхто не думає. Бажано, щоб ставки ПДВ приймали з наступного ряду: 20%, 16%, 10%, 8%, 5%.

При всіх за і проти більше підтримую ідею не відшкодування вхідного ПДВ, а перенесення дебетового сальдо на наступні звітні періоди і за бажанням платника списання його за рахунок стабілізаційного податку.

Пропоную нарівні з існуючими податками запровадити стабілізаційний податок із одночасним зменшенням ставки ПДВ до 16% і ставки податку на прибуток до 20%. Тобто податкова система складатиметься з трьох основних податків: ПДВ і податку на прибуток в парі із стабілізаційним податком. На початку, для апробації стабілізаційного податку, ставку його можна вибрати невелику, близько 0,1%, 0,2% або 0,4%. Таке нововведення знизить ефективність зловживань, а введення стабілізаційного податку компенсуватиме недоотримання бюджету від зниження ставки ПДВ і ставки податку на прибуток.

В будь-якому разі останнє слово залишається у наших політиків, у влади.