Повна версія

За усталеною до цього часу на Буковині історичною традицією, як і загалом в Україні, вважалося, що 30 червня 1941 року відновлення Української держави відбулося тільки у Львові. Крім Буковинського Віче 3 листопада 1918 року, на якому українцями Буковини було проголосило своє прагнення належати до Української держави, нібито до 90-х років ХХ століття інших проявів такого бажання не було.

Проте нещодавнє відкриття в Державному архіві Чернівецької області змушує зовсім по-новому подивитись на події далекого червня 1941 року в Чернівцях на навколо. Пряма згадка про проголошення на Буковині Самостійної України саме 30 червня 1941 року віднайденва водній із довідок румунського інспекторату поліції: _ "30 червня [1941 р.] _ Мирослав Кіндзірський проголосив незалежність та відбув до Галичини для вивчення ситуації" . Про це пише історик Василь Мустеца у своїй новій публікації на сайті Історична правда .

Крім цієї згадки, в матеріалах архіву зберіглося і фото Мирослава Кіндзірського , раніше невідоме дослідникам.

Нещодавно віднайдене фото Мирослава Кіндзірського (ліворуч) та більш відоме його фото

_ Кіндзірський Мирослав Васильович _народився 17 вересня 1919 року в селі Чорний Потік Заставнівського району Чернівецької області. Закінчив Чернівецький університет. Із 1937 року член ОУН (псевдо: "Боєвір", "Степан").

У 1941 році – організаційний референт Буковинського обласного проводу ОУН. У січні 1942 р. заарештований румунською Сигуранцою (з-під варти утік). Скерований на Східноукраїнські землі: з кінця 1942 року по березень 1944 року Кіндзірський – референт пропаганди Одеського обласного проводу ОУН.

У серпні 1944 року переведений на Буковину. У вересні-грудні 1944 року –організаційнийреферент Буковинського обласного проводу ОУН, виконував обов'язки провідника Буковинського обласного проводу ОУН.

Загинув 29 грудня 1944 року під час бою з військами НКВД у с. Васловівці Садгірського (згодом Заставнівського) району Чернівецької області. Похований у с.Чорний ПотікЗаставнівського району Чернівецької області.

Надалі прискіплива увага співробітників архіву була привернута до подій кінця червня та початку липня на Буковині. Знахідки вражають.

У документі, який зберігається в архіві ГДА СБУ в Чернівцях, зазначається, що в самому обласному центрі, в Чернівцях, ще до захоплення міста румунськими військами, українські націоналісти вивісили на будівлі міської ради синьо- жовтий прапор.

Румуни згодом прапор зірвали. Проте українці, згідно документу, були переконані, що вони таки створять Самостійну Україну та Буковина увійде до її складу.

Вже в серпні-вересні румуни, як власне і німці у Львові, українських націоналістів почали відкрито переслідувати.

Згадка про синьо-жовтий прапор на Чернівецькій міській раді в червні-липні 1941 році
ДЖЕРЕЛО: ДЕЛО ПО ОУН-УПА // ГДА СБУ, ЧЕРНІВЦІ. – ФОНД 2Н. - СПРАВА 4. -С. 106

В іншій довідці, яка також зберігається в архіві СБУ, міститься навіть склад "Українського комітету", сформованого ОУН, який 7 липня 1941 року взяв владу в місті Чернівці в свої руки.

Зокрема до його складу входили професор Костянтин Церкунович , професор Іларій Карбулицький , колишній завідувач відділом охорони здоров'я Іван Красноїльський , колишній студент архітектурного інституту Іван Жуковський та інші

Згадка в документах про "Український комітет", який взяв владу в Чернівцях після відступу радянських військ.
ДЖЕРЕЛО: СПРАВКА НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛЕНИЯ НКВД ЧО ПОЛКОВНИКА РУДЕНКО ОТ 7 СЕНТЯБРЯ 1945 Г. О ПОЛИТИКО-ЭКОНОМИЧЕСКОМ СОСТОЯНИИ ЧЕРНОВИЦКОЙ ОБЛАСТИ //ДАННЫЕ УЧЕТА ПО ЛИКВИДАЦИИ ВООРУЖЕННОГО БАНДИТИЗМА И ОУНОВСКОГО ПОДПОЛЬЯ НА ТЕРРИТОРИИ ЧЕРНОВИЦКОЙ ОБЛАСТИ ЗА 1945-1946-1947 ГОДЫ // ГДА СБУ, ЧЕРНІВЦІ. – ФОНД 2Н. - СПРАВА 11. – С.34

Відступ радянських військ з Буковини на початку липня ще продовжувався, а до 6-7 липня край вже був окупований німецько-румунськими військами. В цей період на Буковині набрав розмаху рух по відновленню української держави, який можна прирівняти до справжнього повстання.

В архівах зберігаються документи щодо кількох десятків випадків захоплення влади в селах краю. Українці захопили владу в районному центрі Садгора, де місцевий уряд очолив Гирюк Дмитро Петрович , на псевдо "Орел", який вже в 1943 році очолить Буковинський провід ОУН.

У районному центрі Вижниця ОУНівці влаштовують великий урочистий мітинг, на який сходяться мешканці кількох навколишніх сіл, де лунають заклики до боротьби за Самостійну Україну.

В селах відбувалися масові сходи селян, на яких проголошували Самостійність України, утворювали місцеву владу, формували місцеві групи самооборони для захисту сіл від залишків радянських військ, які ще переміщувалися Буковиною, вивішували синьо-жовті прапори на сільрадах.

Наприклад, Денис Кривохижа , який очолив український уряд села Чуньків Заставнівського району свідчить:

Кривохижа Денис Георгійович, 1915 р.н., керівник українського уряду в селі Чуньків Заставнівського району Чернівецької області

"В липні 1941 року радянська армія із Заставнівського району вже відступила, а румунські війська ще не приходили. В цей період безвладдя в село Чуньків із села Василів і Дорошівці приїхали озброєні Греул, Ящук, Палагнич, Кадобянський, Греул, з ними ще було декілька чоловік.

В цей день була неділя. Вказані особи біля сільської ради зібрали чоловіче населення села Чуньків і оголосили, що вони є представниками Українського війська, прибули в село для того, щоб проголосити "Українську державу".

Свідчення Діонізія Кривохижи про проголошення Самостійної України в селі Чуньків. ДЖЕРЕЛО: ДЕЛО №2498 ПО ОБВИНЕНИЮ КРИВОХИЖА ДЕОНИЗИЯ ГЕОРГИЕВИЧА // ГДА СБУ, ЧЕРНІВЦІ. – ОСНОВНИЙ ФОНД. – СПРАВА1286

Чи, як свідчила місцева жителька Євдокія Білик , "в селі Чуньків ці українські націоналісти заявили, що Буковина буде самостійною українською державою, на будівлі, де при радянській владі була сільрада українські націоналісти повісили свій прапор, прапор був синьо-жовтий. В селі Чуньків українські націоналісти створили свою владу, на чолі якої поставили Кривохижу Діонізія Георгійовича".

Уривок зі свідчень Білик Євдокії Георгіївни 1909 р.н. ДЖЕРЕЛО: ДЕЛО №2498 ПО ОБВИНЕНИЮ КРИВОХИЖА ДЕОНИЗИЯ ГЕОРГИЕВИЧА // ГДА СБУ, ЧЕРНІВЦІ. – ОСНОВНИЙ ФОНД. – СПРАВА 1286.

Мешканець села Слободзія-Банилів Вашківського району Чернівецької області Микола Іванчук свідчить:

"… коли Червона Армія відійшла на Схід, а румунські війська ще не прийшли, в селі Слободзія-Банила впродовж 3-4 днів було повне безвладдя. В цей час із села Бережниця прийшли українські націоналісти в кількості 5-6 чоловік, зайшли в церкву.

Вийшовши з церкви, вони організували мітинг, на якому один з них виступив з промовою і заявив: "Люди! Ми є українці і прийшли до Вас оголосити, що віднині в селі Слободзія-Банилів буде українська влада. Не буде більше ні совєтів, ні румунів. Україна буде Самостійною державою і ви повинні об'єднатись на боротьбу проти всіх за Україну і підкорятись голові української влади, який буде призначений тут-же".

На мітингу був призначений керівником української влади на селі мій брат Іванчук Василь. Після мітингу з моїм братом разом пішли вони до будівлі колишньої сільради, вивісили на цій будівлі український прапор жовто-синього кольору і видали зброю…"

Свідчення Миколи Іванчука про проголошення самостійної України в селі Слободзія-Банилів
ДЖЕРЕЛО: ДЕЛО №5707 ПО ОБВИНЕНИЮ ИВАНЧУК НИКОЛАЯ ТАНАСОВИЧА

Подібних свідчень є чимало, насправді десятки, проте дослідницька робота власне лише починається.

Повідомлення в архівних матеріалах про мітинги та проголошення самостійної України в різних селах областіПовідомлення в архівних матеріалах про мітинги та проголошення самостійної України в різних селах області

Згодом НКВД та НКҐБ докладуть максимальних зусиль, щоб з людської пам'яті стерти будь-які згадки про ті події. Усіх її учасників виявили та відправили до таборів, а чимало під різними приводами і розстріляли.

Отже, наприкінці червня та в перші дні липня 1941 року на Буковині відбулося насправді повстання: в селах краю, а також в районних центрах та навіть в самих Чернівцях збираються урочисті мітинги, відбувається проголошення Самостійної України, обирається український уряд.

На сільрадах, і навіть на приміщенні Чернівецької міської ради вивішують синьо-жовті прапори, а український комітет із шанованих професорів бере владу в Чернівцях.

Наразі науковців краю чекає ще велика робота по виявленню документів із згадками про проголошення Самостійної України в червні-липні 1941 року, встановлення усіх учасників, які брали участь у тих подіях.

28 червня 2021 р. під час урочистостей з нагоди Дня Конституції голова Чернівецької ОДА Сергій Осачук зазначив:

"Може здаватися, що після Буковинського віче 1918 року та ЗУНР аж до проголошення незалежності України у 1991 році буковинські українці не прагнули так сильно своєї держави, а проголошення Української держави у червні 1941 року відбулося лише у Львові.

Але ми маємо сенсанційну знахідку керівника державного архіву Чернівецької області Миколи Рубанця, який цими днями вперше оприлюднив архівні документи, що засвідчують: 30 червня 1941 року і у нас, у Чернівецькій області, українці вустами Мирослава Кіндзірського проголосили Українську Державу.

Ця наукова сенсація має велике значення для нашої з вами державної історії. Це були ті цеглини, на яких трималися український державницький дух і воля, протиборство та віра у відродження України аж до 1991 року".

Повідомлення в архівних матеріалах про мітинги та проголошення самостійної України в різних селах областіПовідомлення в архівних матеріалах про мітинги та проголошення самостійної України в різних селах області

Державний архів Чернівецької області та управління Служби безпеки України в Чернівецькій області підготували виставку документальних матеріалів, які стосуються цієї історичної події.

З нею вже ознайомились учасники урочистих зборів до Дня Конституції України, а нині, 30 червня, її матимуть змогу оглянути депутати Чернівецької обласної ради. Азгодом і широка громадськість. Зрештою, з електронним її варіантом можна ознайомитись на сайті архіву.

30 червня 1941 року в історії Буковини – подія, яка стоїть на рівні із подіями часів Буковинського Віче, відтак потребує – і вже отримує – належне пошанування. Це вселяє надію, що та боротьба за українську Буковину, яку вели наші діди і прадіди, була не марною.