Повна версія
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА:
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ:
28 жовтня 2009 р. №15/529-40/85
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів: Коробенко Г. П. /доповідач/
Костенко Т. Ф.,
Полянського А. Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги
та касаційного подання
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області,
Першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 16.06.2009 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17 ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22 ОСОБА_23, ОСОБА_24 ОСОБА_25 ОСОБА_26 ОСОБА_27 ОСОБА_28 ОСОБА_29 ОСОБА_30 ОСОБА_31 ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 ОСОБА_35., ОСОБА_36, ОСОБА_37 ОСОБА_38 ОСОБА_39 ОСОБА_40, ОСОБА_41 ОСОБА_42 ОСОБА_43 ОСОБА_44, ОСОБА_45 ОСОБА_46 ОСОБА_47, ОСОБА_48 ОСОБА_49 ОСОБА_50 ОСОБА_51 ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54 ОСОБА_55, ОСОБА_56 ОСОБА_57 ОСОБА_58 ОСОБА_59 ОСОБА_60 ОСОБА_61 ОСОБА_62 ОСОБА_63 ОСОБА_64 ОСОБА_65 ОСОБА_66, ОСОБА_67 ОСОБА_68 ОСОБА_69 ОСОБА_70 ОСОБА_71 ОСОБА_72 ОСОБА_73 ОСОБА_74 ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77 ОСОБА_78 ОСОБА_79 ОСОБА_80 ОСОБА_81 ОСОБА_82 ОСОБА_83
про визнання недійсним договору в частині
за участю представників:
позивача: ОСОБА_84 (представник за дов. від 20.10.2008 р. №1719),
відповідача: ОСОБА_85 (представник за дов. від 11.01.2007 р. б/н),
третіх осіб: ОСОБА_23, ОСОБА_1,
прокуратури: Сахно Н. В. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 20.05.2004 р. №НОМЕР_1),
Хмельницької міської ради: ОСОБА_86 (представник за дов. від 11.07.2006 р. №02-11-910)
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулось з позовом до ТОВ "Стіомі-Холдінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.1993 р. №43-Б, зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації 28.12.1993 р., в частині включення вартості гуртожитку по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницький в сумі 2 876,72 грн. до вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "Хлібокомбінат", який на даний час перебуває у власності ТОВ "Стіомі-Холдінг".
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. у справі №15/529-40/85, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що: - позивачем не доведено винної протиправної поведінки покупця за оспорюваним договором при його укладенні та виконані; - що допущені державним органом приватизації порушення норм чинного законодавства при визначені умов та порядку приватизації майна за спірним договором не являються безумовною підставою для визнання цього договору недійсним; - що дія п. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки на момент укладення оспорюваного договору гуртожиток, розташований по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницькому, належав (перебував на балансі) Хмельницькому орендному державному виробничо-торгівельному підприємству "Хлібокомбінат"; - що позивачем пропущено встановлені ст. 71 ЦК УРСР строки позовної давності і підстави для його відновлення відсутні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якому просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи подання порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області також звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги та касаційного подання відмовити, враховуючи наступне.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 25.10.1993 р. №221, який у встановленому порядку не оспорювався, не скасований та недійсним не визнавався, видано дозвіл організації орендарів "Хлібокомбінат" на приватизацію державної частки майна орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат".
24.12.1993 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та організацією орендарів орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат" укладено договір купівлі-продажу державної частки майна орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", який 25.12.1993 р. посвідчений державним нотаріусом, а 28.12.1993 р. зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації за №2923.
Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є купівля-продаж як цілісного майнового комплексу орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", яке придбається шляхом прямого викупу на підставі наказу регіонального відділення від 21.12.1993 р. №424 та додаткової угоди до договору оренди з правом викупу від 29.11.1993 р. №15-д.
Згідно з п. 1.2 та п. 1.3 договору продавець продав, а покупець купив майно, вартість якого відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, що затверджений наказом регіонального відділення №370 від 29.11.1993, склала 1764835700 крб.
Відповідно до п. 1.5 договору право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.
29.06.1994 р. між сторонами підписано Акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", за яким продавець передав, а покупець прийняв згідно з відомістю інвентаризації викуплене ним майно державного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат".
В подальшому на базі приватизованого майна за рішенням організації орендарів було створене ТОВ "Хмельницький хлібокомбінат", правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків якого є ТОВ "Стіомі-Холдінг" згідно з п.1.1 статуту останнього.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з планом приватизації державної частки майна та актом оцінки вартості державної частки майна орендованого організацією орендарів орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат" до складу викупленого цілісного майнового комплексу останнього ввійшов гуртожиток, розташований по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницькому, залишкова вартість якого станом на 01.11.1993 р. склала 287672 крб.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на час приватизації) приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).
У відповідності з ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент приватизації) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
До складу державного житлового фонду згідно з вимогами статей 4-6 Житлового кодексу УPCP відносяться гуртожитки, з чого слідує, що вищезазначені вимоги закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.
За таких обставин договір купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993 р. №43-Б, зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації 28.12.1993 р, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області і організацією орендарів орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат" в частині продажі гуртожитку, який розташований по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницькому, суперечить ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", а тому є всі підстави для визнання його недійсним в цій частині.
Звідси твердження господарського суду попередніх інстанції, що оскільки спірний гуртожиток належав (перебував на балансі) Хмельницького орендного державного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", то дія Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" поширювалась і щодо приватизації цього гуртожитку, колегія вважає помилковими в силу вищенаведеного, а також в зв'язку з тим, що баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Відповідно до ст. 71 ЦК УPCP, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За ст. 76 ЦК УPCP перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 80 ЦК УРСР, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Позивач причину пропуску строку позовної давності обгрунтовує положеннями ст. 83 ЦК УРСР та зазначає, що позовна давність не поширюється на вимоги про повернення державного майна з чужого незаконного володіння, в даному випадку спірного гуртожитку, який відповідач зберігає без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих майнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в державний банк СРСР; у випадках, встановлених законодавством союзу РСР, і на інші вимоги.
Аналіз змісту вказаної норми свідчить, що заявлена позивачем вимога не включена законодавцем до переліку передбачених ст. 83 ЦК УРСР вимог, на які строки позовної давності не поширюються, тому позовна давність на звернення з позовом про визнання угоди недійсною визначається у відповідності до ст. 71 ЦК УРСР, а саме три роки.
Отже, строки звернення РВ ФДМУ по Хмельницькій області з позовною заявою до суду у даній справі сплили, оскільки позовну заяву про визнання недійсною угоди від 24.12.1993 р. позивачем подано 27.07.2007 р. (поштовий конверт), і підстав для його відновлення не вбачається, так як позивачу про укладення спірного договору, стороною в якому він являється, було відомо з моменту його підписання у грудні 1993 року і саме з цього часу починається перебіг трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, зважаючи на що та враховуючи вищенаведене, висновки суду 1-ї та 2-ї інстанцій про відмову в позові за пропуском строку позовної давності колегія вважає правомірними.
Підсумовуючи викладене, колегія дійшла висновку, що мотивувальна частина рішення та постанови про підстави відмови в позові по суті не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні.
Однак при цьому колегія зауважує, що якщо суд за результатами розгляду справи прийде до висновку, що позов підлягає задоволенню, однак позивачем пропущено строк позовної давності, то суд вправі відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску такого строку, з огляду на що рішення господарського суду попередніх інстанцій про відмову в позові має бути залишено без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги та касаційного подання відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. у справі №15/529-40/85 залишити без змін.
Головуючий суддя: Г. П. Коробенко
судді: Т. Ф. Костенко
А. Г. Полянський