Повна версія

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА:

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ:

25 червня 2008 р.

№40/330-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н. Г. - головуючого,

Воліка І. М.,

Михайлюка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №224" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2008 року у справі №40/330-07 Господарського суду Харківської області за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №224", Харківська область, про стягнення 13 013,60 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явилися;

відповідача -не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року позивач -Приватна промислово-торгівельна фірма "ЮСІ" -пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Аптека №224" про стягнення 13 013,60 грн.

Вказував, що 01.06.2006 р. між ним та відповідачем було укладено договір оренди нежилого приміщення №41-1Т-06, відповідно до умов якого він зобов'язався передати орендарю (відповідачу) приміщення загальною площею 211,7 кв. м., яке розташоване під №1 в мікрорайоні 5 в м. Лозова для здійснення торгівельної діяльності, а відповідач -здійснювати орендну плату передбачену п. 3.1 договору.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 9 220,55 грн. боргу, 737,04 грн. пені, 103,06 грн. річних, 331,95 грн. інфляційних та 2 621 грн. штрафу, а всього -13 013,60 грн.

17.09.07 р. відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про відстрочку виконання рішення суду та зменшення розміру неустойки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 вересня 2007 року (суддя Хотенець П. В. ) у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення відмовлено. Позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "Аптека №224" на користь Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" 9 220,55 грн. боргу, 505,53 грн. пені, 103,06 грн. річних, 331,95 грн. інфляційних 2 621 грн. штрафу, 130,15 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті заборгованості, інфляційних, річних, штрафу та пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2008 року (колегія суддів у складі: Бондаренка В. П -головуючий, Лакізи В. В., Білоконь Н. Д. ) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Аптека №224", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідають.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006 р. між сторонами у справі було укладено договір оренди нежилого приміщення №41-1Т-06, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати орендарю (відповідачу) приміщення загальною площею 211,7 кв. м., яке розташоване під №1 в мікрорайоні 5 в м. Лозова для здійснення торгівельної діяльності, а відповідач -здійснювати орендну плату передбачену п. 3.1 договору.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.1 договору строк дії договору встановлено до 01.03.07 р.

28.02.07 р. відповідачем звільнено об'єкт оренди.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили розмір орендної плати, що становить 1 723,80 грн. за місяць в період з 01.04.06 р. по 01.06.06 р. та 2 621 грн. в період з 01.06.06 р. по 01.03.07 р.

Згідно п. 3.2 договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця.

Судами встановлено, що позивач 11.12.06 р. направляв на адресу відповідача претензію з пропозицією погасити заборгованість по орендній платі та суму штрафу, а також попередив відповідача про те, що він буде змушений звернутися до господарського суду для примусового стягнення. Відповідачем у відповіді на претензію від 18.12.06 р. визнано суму боргу та запропоновано графік погашення заборгованості.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 220,55 грн. заборгованості по орендній платі, оскільки останнім, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено її сплату.

Крім того, в силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 договору за прострочення сплати орендної плати, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі заборгованості більш ніж 30 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 100% орендної плати за місяць.

Враховуючи вище викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 331,95 грн. інфляційних втрат за період з 01 квітня 2007 року по 15 серпня 2007 року, 103,06 грн. річних, 505,53 грн. пені та 2 621 грн. штрафу.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки посиланням ТОВ "Аптека №224" про порушення Приватною промислово-торгівельною фірмою "ЮСІ" його права користування об'єктом оренди, не заслуговують на увагу суду, оскільки договір оренди нежитлового приміщення №41-1Т-06 від 01.06.2006 р. у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №224" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2008 року у справі №40/330-07 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н. Г. Дунаєвська

судді: І. М. Волік

М. В. Михайлюк