«…» | UberText: lang-uk

Повна версія

ПОСТАНОВА:

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ:

18 січня 2021 року

м. Київ

Справа №29/5005/6325/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників сторін: Іноземного підприємства "Малахіт" - адвоката Висоцького А. М. (ордер АН №1025652 від 14.01.2021; свідоцтво №1891 від 27.04.2005), Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" - адвоката Білоцерковця Н. В. (довіреність б/н від 28.12.2020), Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Валлет" - адвоката Кобука Р. А. (довіреність б/н від 26.12.2020; свідоцтво КС №6971/10 від 19.10.2018)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Іноземного підприємства "Малахіт" та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020

у справі №29/5005/6325/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра"

про банкрутство, -

ІСТОРІЯ ТА ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.05.2011 Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (далі - ТОВ "Таміра", Боржник) за процедурою відповідно до статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також Закон про банкрутство).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубницьку Наталію Юріївну.

29.11.2011 Товарною біржою "Європейська" (далі - ТБ "Європейська ") у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 проведено аукціони з продажу майна банкрута. Переможцем обох аукціонів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" (далі - ТОВ "Харків-Надра").

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого Дубницької Н. Ю. як ліквідатора ТОВ "Таміра", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Івіну Велту Володимирівну.

Ухвалою від 24.03.2015 Господарський суд Дніпропетровської області скаргу ПАТ "ВТБ Банк" №11/02-15 від 11.02.2015 на дії ліквідатора задовольнив, припинив повноваження арбітражного керуючого Івіної В. В. як ліквідатора у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра" та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича.

05.03.2019 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою, серед іншого, припинено повноваження арбітражного керуючого Куліченка М. В. як ліквідатора у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра" та призначено ліквідатором по даній справі арбітражного керуючого Шаповалова Ігоря Володимировича, свідоцтво №1903 від 04.01.2019.

Короткий зміст позовних вимог

18.06.2019 ТОВ "Таміра" (банкрут) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаповалова І. В. звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Таміра" з заявою, в якій просив суд:

визнати недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 ТБ "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011, з продажу майна ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495), а саме нежитлових приміщень цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37 755,9 кв. м, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13 (далі - Приміщення У-2), оформлені протоколом №3 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом №3 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011;
визнати недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 ТБ "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011, з продажу майна ТОВ "Таміра", а саме нежитлової будівлі літ. "Г4-3", що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257, загальною площею 774,6 кв. м. (далі - Будівля Г4-3), оформлені протоколом №4 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом №4 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011;
визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012, укладений між ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) та ТОВ "Харків-Надра " (ідентифікаційний код - 34757094), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. за реєстровим номером 1516, за яким ТОВ "Харків-Надра" набуло право власності на Приміщення У-2;
визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.06.2012, укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ "Харків-Надра", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. за реєстровим номером 1209, за яким ТОВ "Харків-Надра" набуло право власності на Будівлю Г4-3;
зобов'язати ТОВ "Харків-Надра" повернути ТОВ "Таміра" Приміщення У-2 та Будівлю Г4-3;
скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" на Приміщення У-2, яка була здійснена на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012, що був укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ "Харків-Надра", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. за реєстровим номером 1516;
скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" на Будівлю Г4-3, яка була здійснена на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.06.2012, що був укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ "Харків-Надра", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. за реєстровим номером 1209;
поновити державну реєстрацію права власності на Приміщення У-2 за ТОВ "Таміра" як власника вказаних приміщень;
поновити державну реєстрацію права власності на Будівлю Г4-3 за ТОВ "Таміра" як власника вказаної будівлі; Визнати протиправними дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо обмеження кола потенційних учасників аукціонів з продажу Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3., які відбулися 29.11.2011 шляхом розміщення оголошення щодо проведення аукціону лише в газеті "ЛИЦА" у №86 (796) від 28.10.2011;
визнати протиправними дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо недотримання вимог до змісту оголошення про проведення аукціонів з продажу Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3, які відбулися 29.11.2011, при розміщенні оголошення в газеті "ЛИЦА" у №86 (796) від 28.10.2011;
визнати протиправними дії ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо підготовки до продажу та продажу Приміщень У-2 в період розгляду Господарським судом Харківської області справи №5023/7506/11 за позовом фізичної особи-підприємця до ТОВ "Таміра" про визнання правочину дійсним та стягнення коштів та за зустрічним позовом ТОВ "Таміра" до фізичної особи-підприємця, до ТОВ "ВСІПР" про визнання права власності на вказане майно;
визнати протиправними дії ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо продажу на аукціоні 29.11.2011 об'єкта (Приміщень У-2), який не було включено до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" та який на момент продажу вже не належав ТОВ "Таміра";
визнати протиправними дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо порушення строку укладення Договору купівлі-продажу Приміщень У-2, що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13 та порушення строку укладення Договору купівлі-продажу Будівлі Г4-3;

18.06.2019 до Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Валлет" (далі - ТОВ "Голден Валлет") як кредитора Боржника, в якій заявлено аналогічні позовні вимоги.

Заяви були мотивовані тим, що:

1) учасниками аукціону було вчинено антиконкурентні узгоджені дії, а саме:

учасники є пов'язаними між собою особами, що виключає прозорість його проведення, обумовлену публічним характером процедури;
учасники аукціону діяли заздалегідь узгодженим способом - уклали Генеральну кредитну угоду, в якій передбачили надання в іпотеку майна, яке є предметом аукціону, хоча аукціон на той час ще не відбувся; підприємства групи "Таргет" стали поручителями за належне виконання ТОВ "Харків-Надра" умов цієї кредитної угоди;

2) порушено процедуру проведення аукціону:

оголошення дано у місцевій пресі, а не за місцем розташування спірного майна, що звузило коло потенційних покупців на нього, в оголошенні відсутні інформація про умови відчуження майна, про земельну ділянку, на якій воно розташовано, про умови продажу, про час ознайомлення;
аукціон проведено у часі, коли щодо спірного майна відбувалися судові спори;
зі значною затримкою було укладено за результатами аукціону оспорювані договори купівлі-продажу, що свідчить про перевагу, надану покупцеві, оскільки ні для яких інших покупців в ході проведення аукціону не було надано подібних строків укладення договорів;

У заявах також наводилися вимоги щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю., яка обмежила коло потенційних покупців, надала оголошення про продаж майна поза його місцерозташуванням, порушила вимоги Закону про банкрутство щодо змісту оголошення, допустила порушення цього Закону при підготовці майна до продажу і при самому продажу майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Зі змісту протоколів про проведення аукціонів від 29.11.2011 з продажу майна боржника, а саме: Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3, судами попередніх інстанцій встановлено, що їх учасниками були дві юридичні особи: ТОВ "Харків-Надра" (код ЄДРПОУ 34757094) та Іноземне підприємство "Малахіт" (далі - ІП "Малахіт ") (код ЄДРПОУ 34756572). Переможцем обох аукціонів стало ТОВ "Харків-Надра".

Щодо обставин пов'язаності між собою учасників аукціону

Зі змісту витягу з ЄДРПОУ від 28.05.2019 №1005384044 щодо ІП "Малахіт" та витягу з ЄДРПОУ від 28.05.2019 №1005384091 щодо ТОВ "Харків-Надра", які містять відомості станом на 29.11.2011 (дата проведення оскаржуваних аукціонів), суди встановили, що ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" мали єдині засоби зв'язку (спільний номер телефону), зареєстрований в ЄДРПОУ, а саме: номер 057 7587912.15.12.2010 загальними зборами учасників ТОВ "Харків-Надра" прийнято рішення, оформлене протоколом №3, про зміну місцезнаходження Товариства з адреси м. Харків, вул. Плеханівська, 126, на адресу: м. Київ, вул. Урицького, 45А, офіс 418. Того ж дня, 15.12.2010 прийнято рішення засновника ІП "Малахіт" про зміну його місцезнаходження з адреси м. Харків, проспект Московський, 257 на адресу: м. Київ, вул. Урицького, 45А, офіс 418.

У період з 15.12.2010 до 14.04.2011 включно ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" мали місцезнаходження в одному й тому ж офісі за однією адресою: Україна, м. Київ, вул. Урицького, 45-А, офіс 418.14.04.2011 (менш як за 8 місяців до проведення оскаржуваного аукціону) загальними зборами учасників ТОВ "Харків-Надра" прийнято рішення, оформлене протоколом №2 від 14.04.2011, про зміну місцезнаходження ТОВ "Харків-Надра" на іншу адресу: м. Київ, вул. Щорса, 5А. Того ж дня, 14.04.2011 прийнято рішення засновника ІП "Малахіт" про зміну місцезнаходження ІП "Малахіт" на іншу адресу: м. Київ, вул. Анищенка, 7/11.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами реєстраційних справ щодо ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", що наявні в матеріалах цієї судової справи.

18.04.2011 на виконання зазначених рішень загальних зборів учасників (засновника), в один і той же день, одним і тим же державним реєстратором Соломянської районної у місті Києві державної адміністрації Бондар Тетяною Анатоліївною було зареєстровано зміну місцезнаходження ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" на різні адреси, крім того, реєстраційні картки обох підприємств були заповненні однією особою, а саме - ОСОБА_1, яка була уповноваженим представником як ІП "Малахіт" так і ТОВ "Харків-Надра" на момент здійснення змін до відомостей про юридичні особи.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з ЄДРПОУ від 28.05.2019 №1005384163 щодо ІП "Малахіт" та витягом з ЄДРПОУ від 28.05.2019 №1005384187 щодо ТОВ "Харків-Надра", з відомостями станом на 18.04.2011 та матеріалами реєстраційних справ.

Відомості про зміну місцезнаходження ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" були опубліковані в одному й тому ж номері Бюлетеня державної реєстрації №176 (11) за 2011 рік, копія якого міститься в матеріалах справи.

02.02.2012 та 06.02.2012, з різницею в один робочий день, через 2 місяці після проведення оскаржуваних аукціонів ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" відповідно було зареєстровано зміну місцезнаходження на адреси, належні цим підприємствам до 15.12.2010 (м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та м. Харків, пр. Московський, 257 відповідно). Відомості про зміну місцезнаходження ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" були опубліковані в одному й тому ж номері Бюлетеня державної реєстрації №204 (4) за 2012 рік, копія якого наявна в матеріалах справи. При цьому, така синхронна зміна місцезнаходжень відбулася ще до завершення оформлення результатів аукціону (до укладення договорів купівлі-продажу придбаного на аукціоні майна).

З матеріалів реєстраційних справ щодо ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", які були витребувані судом за клопотанням ТОВ "Таміра", судами попередніх інстанцій також встановлено наступні обставини.

Рішення про створення ТОВ "Харків-Надра" та рішення про створення ІП "Малахіт" були прийняті 19.12.2006 та 15.12.2006, тобто з різницею в один робочий день.

15.12.2010 ТОВ "Харків-Надра" в особі директора Ніколаєнко В. Є. видано довіреність на представництво інтересів ТОВ "Харків-Надра" на ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, зі строком дії до 15.12.2011. Того ж дня, 15.12.2010, ІП "Малахіт" в особі директора Д'ячук А. О. видано довіреність на представництво інтересів ІП "Малахіт" на цю ж саму особу ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_1, з тим самим строком дії до 15.12.2011.

Матеріали реєстраційних справ підтверджують обставини неодноразового видання таких довіреностей як до проведення оскаржуваних аукціонів, так і після їх проведення.

Так, судами встановлено, що 15.04.2011 ТОВ "Харків-Надра" в особі директора Ніколаєнко В. Є. видано довіреність на представництво інтересів ТОВ "Харків-Надра" на ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, зі строком дії до 15.10.2011. Того ж дня, 15.04.2011, ІП "Малахіт" в особі директора Д'ячук А. О. видано довіреність на представництво інтересів ІП "Малахіт" на цю ж саму особу ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, з тим самим строком дії до 15.10.2011.01.12.2011 ТОВ "Харків-Надра" в особі директора Ніколаєнко В. Є. видано довіреність на представництво інтересів ТОВ "Харків-Надра" на ОСОБА_5, паспорт серія НОМЕР_3, на три місяці, яка дійсна до 01.12.2012. В цей же самий день, 01.12.2011 ІП "Малахіт" в особі директора Д'ячук А. О. видано довіреність на представництво інтересів ТОВ "Харків-Надра" на цю ж саму особу ОСОБА_5, паспорт серія НОМЕР_3, з тим самим строком дії, а саме - на три місяці і дійсна до 01.12.2012.

Дослідивши зміст цих довіреностей, судами прослідковано однакові помилки при визначені строку дії, оскільки обидві довіреності видані на три місяці, а вказаний строк дійсності на рік.

25.01.2012 ТОВ "Харків-Надра" в особі директора Ніколаєнко В. Є. видано довіреність на представництво інтересів ТОВ "Харків-Надра" на ОСОБА_6, паспорт серія НОМЕР_4, зі строком дії до 24.04.2012. Того ж дня, 25.01.2012 ІП "Малахіт" в особі директора Д'ячук А. О. видано довіреність на представництво інтересів ІП "Малахіт" на цю ж саму особу ОСОБА_6, паспорт серія НОМЕР_4, з тим самим строком дії до 24.04.2012.

Отже, судами встановлено, що як станом на дату проведення оскаржуваних аукціонів, так і до та після їх проведення ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" мали спільних представників за довіреністю, на яких неодноразово видавались довіреності в одну й ту ж дату та на той самий строк.

Крім цього, з матеріалів справи, а саме: з документів, витребуваних та наданих ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

28.10.2011, тобто за один місяць до проведення оскаржуваних аукціонів між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитором) та групою компаній (ТОВ "Харків-Надра", ТОВ "Карпос", ІП "Калісто", ІП "Індра", ІП "Аврора", ТОВ "Чудо База", ТОВ "Будсім") як позичальниками було укладено Генеральну кредитну угоду №68111N5 із загальним лімітом заборгованості 711 495 000,00 грн. та терміном погашення 27.10.2021 (далі - Генеральна кредитна угода). Зазначена обставина підтверджується копією Генеральної кредитної угоди, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до статті 2 Генеральної кредитної угоди Групою у розумінні цієї Генеральної кредитної угоди є Підприємства групи компаній "Таргет ": ТОВ "Харків-Надра", ТОВ "Карпос", ІП "Калісто", ІП "Індра", ІП "Аврора", ТОВ "Чудо База", ТОВ "Будсім".

Поряд з цим, судами встановлено, що станом на дату проведення оскаржуваних аукціонів та на дату укладення Генеральної кредитної угоди єдиним засновником ІП "Малахіт" (учасника аукціону), ІП "Індра" та ІП "Аврора" (сторін Генеральної кредитної угоди) на 100% була компанія ISIDA TRADING L.L.C., США.

Зазначене підтверджується витягами з ЄДРПОУ щодо ІП "Малахіт" №1005384044, ІП "Індра" №100538401 та ІП "Аврора" №1005384210 від 28.05.2019, які містять відомості станом на 29.11.2011 (дата проведення оскаржуваних аукціонів), а також підтверджується матеріалами реєстраційної справи щодо ІП "Малахіт".

Отже, ІП "Малахіт", ІП "Індра" та ІП "Аврора" пов'язані між собою єдиним спільним власником (засновником, контролером).

При цьому, судами встановлено, що ІП "Індра", ІП "Аврора", які пов'язані єдиним засновником з ІП "Малахіт", та ТОВ "Харків-Надра", укладаючи Генеральну кредитну угоду, діяли як підприємства єдиної групи компаній "Таргет".

Крім цього, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують обставини спільного ведення господарської діяльності ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт".

Так, з банківської виписки по рахунку ТОВ "Харків-Надра" № НОМЕР_5 за період з 28.10.2011 по 16.08.2012, відкритому в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", вбачаються такі обставини: (1) 30.11.2011 ІП "Малахіт" сплачено на користь ТОВ "Харків-Надра" 2 694 072,00 грн за вексель згідно акту пред'явлення векселя до платежу від 22.11.2011; (2) на виконання договору оренди приміщень від 16.01.2009, укладеного між ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", 17.05.2012 ТОВ "Харків-Надра" сплачено на користь ІП "Малахіт" 236,90 грн; (3) на виконання договору поставки від 02.01.2010, укладеного між ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", ІП "Малахіт" сплачено на користь ТОВ "Харків-Надра: 06.01.2012 -13 011,00 грн та 23 848,77 грн, 23.05.2012 - 29 685,00 грн; (4) на виконання договору зберігання №320/07/09 від 01.04.2009 ТОВ "Харків-Надра" сплачено на користь ІП "Малахіт" 15.06.2012 - 1 977,27 грн; (5) на виконання угоди № Б-54/11 від 21.11.2011 ІП "Малахіт" сплачено на користь ТОВ "Харків-Надра" 31.07.2012 - 42 025,00 грн; (6) на виконання договору оренди №02/12 від 01.04.2012 ІП "Малахіт" сплачено на користь ТОВ "Харків-Надра" 06.08.2012 - 11200,00 грн, 07.08.2012 - 90 725,00 грн; (7) на виконання угоди № БВ-45/12 від 06.06.2012 ІП "Малахіт" сплачено за цінні папери на користь ТОВ "Харків-Надра" 14.08.2012 - 1 003 311,70 грн та 1 957 890,00 грн.

Дослідивши в сукупності зазначені вище докази (рішення засновників ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", витяги з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", витяги з бюлетенів державної реєстрації, інші матеріали реєстраційних справ щодо ТОВ "Харків-Надра" та ТОВ "Таміра", зміст Генеральної кредитної угоди, зміст банківських виписок по рахунках ТОВ "Харків-Надра "), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" станом на дату проведення оскаржуваних аукціонів, а також до та після їх проведення були пов'язаними між собою особами.

Вчинення узгоджених та синхронних дій з управління ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" (неодноразове синхронне та узгоджене прийняття рішень про зміну місцезнаходження, наявність спільних представників за довіреностями, виданими в один день і на один і той же строк, а також вчинення спільних дій, спрямованих на залучення кредитних коштів для ТОВ "Харків-Надра", а також для ІП "Аврора", ІП "Індра", які станом на дату оскаржуваного аукціону мали єдиного та спільного з ІП "Малахіт" засновника, а також ведення спільної господарської діяльності, здійснення взаємних розрахунків між ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт"), свідчить про те, що ці дві юридичні особи мали спільні економічні інтереси.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку не лише про пов'язаність учасників аукціону, але й встановили обставини, які безпосередньо вказують на наявність домовленостей між цими підприємствами та підтверджують вчинення ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" дій, спрямованих на реалізацію Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3 заздалегідь визначеному учаснику аукціону.

Так, судами було встановлено, що підпунктом 6.9.1.2. пункту 6.9 "Забезпечення" Генеральної кредитної угоди було визначено наступне: "При наданні коштів на другому етапі реструктуризації оформити в забезпечення зобов'язань: заставу обладнання, придбане ТОВ "Харків-Надра" з аукціону заставною вартістю 3 000 000,00 грн; в іпотеку нерухомість, придбану ТОВ "Харків-Надра" з аукціону після отримання відповідних документів на право власності: нежитлові приміщення цокольного поверху, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13; нежитлові приміщення, за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, буд. 120; нежитлові будівлі (мініпекарня) заг. площею 774,6 кв. м. м. Харків, пр. Московський, 257.

Отже, незважаючи на те, що позичальниками за Генеральною кредитною угодою були 7 юридичних осіб, цією Генеральною кредитною угодою, укладеною за 1 місяць до проведення аукціону, було визначено, що саме ТОВ "Харків-Надра" передасть спірні приміщення та будівлі в іпотеку ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Позичальниками за цією Генеральною кредитною угодою було не лише ТОВ "Харків-Надра" (учасник та майбутній переможець оскаржуваних аукціонів), але також ІП "Індра" та ІП "Аврора", які мали єдиного та спільного засновника з ІП "Малахіт".

Таким чином, ІП "Індра" та ІП "Аврора", які мали єдиного та спільного засновника та контролера з ІП "Малахіт" (іншим учасником оскаржуваних аукціонів), уклавши Генеральну кредитну угоду з описаним вище змістом, погодились з тим, що переможцем майбутнього аукціону та майбутнім власником та іпотекодавцем спірних Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3 стане не ІП "Малахіт", а саме ТОВ "Харків-Надра".

При цьому, як встановлено судами, домовленості, передбачені Генеральною кредитною угодою, були виконані, а ТОВ "Харків-Надра" в майбутньому стало переможцем аукціонів з продажу спірних Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3, а в день придбання їх за договорами купівлі-продажу передало ці об'єкти нерухомості в іпотеку ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Вказані обставини у сукупності зі встановленими судом обставинами пов'язаності ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", за висновком апеляційного господарського суду, підтверджують доводи про те, що учасниками оскаржуваних аукціонів вчинялися дії, внаслідок яких Боржником було реалізовано спірне майно з метою забезпечення придбання такого майна заздалегідь визначеним учасником аукціону - ТОВ "Харків-Надра".

Крім цього, судом встановлено, що в рамках та на виконання Генеральної кредитної угоди між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Харків-Надра" було укладено Кредитний договір №68111К17 від 28.12.2011.

Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору №68111К17 від 28.12.2011 визначено, що цілями Кредиту є придбання з аукціону, зокрема: нерухомості, що належить ТОВ "Таміра", в межах суми заявленої Банком кредиторської вимоги до ТОВ "Таміра" (по заборгованості ТОВ "Пранк" та ТОВ "Ольга.").

Виходячи зі змісту претензії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Таміра" від 21.02.2011 №068-02/1719 та додатків до неї, вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Таміра" ґрунтувались на договорах іпотеки спірних Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3, укладених ТОВ "Таміра" з метою забезпечення кредитних зобов'язань саме ТОВ "Пранк" та ТОВ "Ольга.".

Отже, цілями кредиту за Кредитним договором №68111К17 від 28.12.2011, укладеним з ТОВ "Харків-Надра", було придбання ТОВ "Харків-Надра" саме спірних Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3 з аукціону в межах справи про банкрутство ТОВ "Таміра" і це не заперечується сторонами і учасниками справи.

Зазначене підтверджується також тим, що відповідно до п. 3.3.1 Кредитного договору №68111К17 від 28.12.2011 надання Кредиту проводиться у тому числі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника (ТОВ "Харків-Надра ") № НОМЕР_5 у АТ "Укрексімбанк", м. Харків, код банку 351618, з метою подальшого перерахування відповідно до умов укладених договорів та на підставі реєстру платежів з метою оплати укладених договорів і рахунків-фактур з одночасним утворенням заборгованості за Кредитом на позичковому рахунку Позичальника, відкритому згідно з п. 3.8 цього Договору. При цьому, згідно з п. 3.8 цього Кредитного договору Банк відкриває для Позичальника такі рахунки: (а) НОМЕР_6 позичковий рахунок; (б) № НОМЕР_7 для сплати процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором.

Зі змісту виписки по рахунку № НОМЕР_6 судами встановлено, що: саме з рахунку № НОМЕР_6 18.06.2012 ТОВ "Харків-Надра" було сплачено на користь ТОВ "Таміра" кошти у розмірі 4 950 000,00 грн для сплати за придбане на цільовому аукціоні згідно з протоколом проведення цільового аукціону №4 від 29.11.2011 та договору купівлі-продажу реєстровий №1209 від 12.06.2012 майно - Будівлі Г4-3; саме з рахунку № НОМЕР_6 16.08.2012 ТОВ "Харків-Надра" було сплачено на користь ТОВ "Таміра" кошти у розмірі 195 765 060,00 грн для сплати за придбане на цільовому аукціоні згідно з протоколом проведення цільового аукціону №3 від 29.11.2011 та договору купівлі-продажу реєстровий №1516 від 18.08.2012 майно - Приміщень У-2.

Виходячи з цього, суди встановили, що кошти, отримані ТОВ "Харків-Надра" за Кредитним договором №68111К17 від 28.12.2011 та Генеральною кредитною угодою мали бути спрямовані та фактично були спрямовані на оплату ТОВ "Харків-Надра" придбаного у ТОВ "Таміра" спірного нерухомого майна - Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3.

Поряд з цим, судами встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Харків-Надра" за Генеральною кредитною угодою та Кредитним договором №68111К17 від 28.12.2011 надавались поруки інших осіб.

Так, згідно статті 2 Генеральної кредитної угоди "Поручитель" означає ТОВ "Карпос", ІП "Аврора", ІП "Калісто", ТОВ "Чудо-База", ТОВ "Харків-Надра", ІП "Індра", ТОВ "Будсім", що надає Банку будь-яке майно, поруку та/або інші прийнятні для Банку форми забезпечення з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою.

З цього вбачається, що ще за місяць до проведення аукціону ІП "Індра" та ІП "Аврора", які мали єдиного та спільного з ІП "Малахіт" засновника, зобов'язалися виступити поручителями, чим надали сприяння отриманню ТОВ "Харків-Надра" як іншим учасником та майбутнім переможцем аукціону коштів, спрямованих на оплату придбаного ТОВ "Харків-Надра" у майбутньому майна на оскаржуваному аукціоні.

В подальшому, в день укладення Кредитного договору №68111К17 від 28.12.2011, кошти за яким були спрямовані на оплату ТОВ "Харків-Надра" придбаного у ТОВ "Таміра" спірного нерухомого майна, було укладено кілька договорів поруки з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Харків-Надра" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за цим Кредитним договором №68111К13 від 28.12.2011, а саме: договір поруки №68111Р75 від 28.12.2011, укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ІП "Аврора" та договір поруки №68111Р74 від 28.12.2011, укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ІП "Індра".

При цьому вказані договори поруки було укладено 28.12.2011, коли договори купівлі-продажу Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3 не були укладені, а розрахунки між ТОВ "Харків-Надра" та ТОВ "Таміра" ще не відбулися.

Таким чином, ІП "Індра" та ІП "Аврора", маючи єдиного та спільного засновника з ІП "Малахіт" та будучи одним суб'єктом господарювання з ІП "Малахіт" (учасником аукціону), під час процедури реалізації спірного майна на торгах, надаючи поруку, сприяли придбанню Приміщення У-2 та Будівлі Г4-3 саме ТОВ "Харків-Надра" (іншим учасником та переможцем аукціону), зокрема, сприяли отриманню ним коштів для проведення ним розрахунків за придбане майно.

Станом на дату проведення аукціону учасником ТОВ "Таміра" була компанія TOLEDO LIMITED з часткою в розмірі 95% статутного капіталу (витяг з ЄДРПОУ №1005384216 від 28.05.2019). Дана компанія станом на дату проведення аукціону була також єдиним учасником ТОВ "Чудо База" (витяг з ЄДРПОУ №1005384220 від 28.05.2019). У свою чергу ТОВ "Чудо-База" з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Харків-Надра" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за Генеральною кредитною угодою та Кредитним договором №68111К17 від 28.12.2011, було укладено договір поруки №68111Р78 від 28.11.2011 з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", що підтверджується копією вказаного договору поруки

Цей договір поруки було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Харків-Надра" за Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами, на підставі яких ТОВ "Харків-Надра" отримало грошові кошти для розрахунків з ТОВ "Таміра" та для придбання спірних об'єктів на аукціоні.

При цьому, вказаний договір поруки було укладено у грудні 2011 року, коли розрахунки між ТОВ "Харків-Надра" та ТОВ "Таміра" не відбулися та відповідно договір купівлі-продажу Приміщення У-2 та Будівлі Г4-3 не було укладено, тобто ще під час процедури реалізації спірного майна на торгах.

Таким чином, ТОВ "Чудо-База", будучи пов'язаним з ТОВ "Таміра" спільним засновником на стадії проведення та оформлення результатів аукціону сприяло придбанню Приміщення У-2 та Будівлі Г4-3 саме ТОВ "Харків-Надра".

У цій справі встановлено обставини укладення підприємствами, які пов'язані з учасником аукціону наявністю єдиного та спільного засновника, договорів поруки, якими забезпечувалось виконання переможцем аукціону зобов'язань за кредитним договором, за яким переможець аукціону мав намір отримати та отримав кошти для проведення розрахунків за придбане на аукціоні майно; Генеральної кредитної угоди, якою ще до початку проведення аукціону було визначено, що саме ТОВ "Харків-Надра" стане переможцем цього аукціону.

ТОВ "Харків-Надра", укладаючи Генеральну кредитну угоду, погодився, що ТОВ "Харків-Надра" з одного боку та ІП "Індра" та ІП "Аврора", які мають єдиного та спільного засновника з ІП "Малахіт", з іншого боку, є підприємствами єдиної групи компаній "Таргет", про що прямо вказано у тексті цієї угоди.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що обставини реалізації Приміщення У-2 в 6,6 разів більше початкової вартості, а Будівлі Г4-3 в 10,8 разів більше початкової вартості не спростовують висновків місцевого господарського суду, що сама по собі узгоджена поведінка учасників аукціону не відповідає суті конкурсу, бо при більшій кількості учасників збільшується покупна ціна.

Внаслідок узгодженості дій учасників аукціону та їх пов'язаності, а також внаслідок того, що ТОВ "Харків-Надра" було заздалегідь визначено переможцем оскаржуваних аукціонів ще до їх початку, суди в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку, що фактично була відсутня конкуренція.

Щодо обставин порушення процедури проведення аукціону, пов'язаних з порядком подання оголошення щодо продажу спірного майна та змістом цього оголошення

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оголошення про продаж Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3 на аукціоні, призначеному на 29.11.2011, було розміщено в газеті "Лица" ("Особи") у номері 86 (796) від 28.10.2011.

Зі змісту звіту від 20.03.2017, виготовленого ТОВ "Агентство корпоративних новин" на замовлення ліквідатора ТОВ "Таміра" Куліченка М. В., щодо результатів моніторингу по наявності розміщених оголошень про продаж на аукціоні об'єктів нерухомості, судом встановлено обставину розміщення лише одного оголошення щодо продажу Приміщення У-2 та Будівлі Г4-3 на аукціоні, призначеному на 29.11.2011, а саме: в газеті "Лица" у номері 86 (796) від 28.10.2011.

Судами встановлено, що у відповідь на адвокатський запит адвоката Висоцького Д. В. від 15.05.2019 засновником та головним редактором газети "Лица" ОСОБА_7 було надано інформацію щодо сфери розповсюдження вказаної газети та зазначено, що "сфера розповсюдження газети, згідно Каталогу передплатних видань - територія Дніпропетровської області". Також зазначено, що "газета "Особи" ("Лица") не є спеціалізованим виданням у сфері продажу нерухомості".

При цьому, суди встановили, що місцезнаходженням Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3 як об'єктів нерухомості є місто Харків (Харківська область).

Ліквідатором Дубницькою Наталією Юріївною було прийнято рішення №3 від 05.08.2011 опублікувати оголошення про порядок продажу майна, склад, умови та строки придбання майна ТОВ "Таміра" на торгах (аукціоні) "у засобах масової інформації обласного значення по місцезнаходженню банкрута".

Оголошення, опубліковане лише в одному виданні газети з обмеженою сферою розповсюдження в місцевій пресі, сфера розповсюдження та категорія читачів якої не співпадає з місцезнаходженням нерухомого майна, яке було продане, не дозволило залучити найбільшу кількість осіб, які б могли взяти участь в аукціоні, з метою продажу майна за найвищою ціною.

Вимоги до змісту оголошення про продаж майна банкрута визначені нормою частини першої статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

За результатами аналізу газети "Лица" (номер 86 (796) від 28.10.2011), судами встановлено, що в ній було розміщено оголошення наступного змісту: "ОБЪЯВЛЕНИЕ. Товарная биржа "Европейская" сообщает о проведении целевого аукциона. На целевой аукцион выставляется имущество, которое находится на балансе Общества с ограниченной ответственностью "Тамира" (ОКПО 22610495), а именно: Лот №1 - Нежилые помещения; общей площадью 37755,9 кв. м., нежилого здания У-2, расположенные по адресу: г. Харьков. ул. Морозова, 13. Стартовая цена 29 682 456,00 грн. ; Лот №2 - Нежилое здание Г4-3, Общей площадью 774,6 кв. м, расположенное по адресу: г. Харьков, пр. Московский, 257. Стартовая цена 456 731,00 грн. Для участия в целевом аукционе необходимо подать письменную заявку организатору - Товарной бирже "Европейская", по адресу; г. Днепродзержинск, ул. Арсеничева, 64 с 9-00 до 17-00 (кроме воскресенья), внести гарантийный взнос в размере 10% от стартовой цены лота и регистрационный взнос - 100,00 грн. на счёт организатора аукциона - Товарной биржи "Европейская" р/с № НОМЕР_8 ПАО "ВТБ Банк", МФО321767, ОКПО 35281862. Тел. для справок: (05692) 3-83-38. Ознакомиться с имуществом можно по месту нахождения объекта; последний день приема заявлений 26.11.2011 (включительно). Целевой аукцион состоится 29.11.2011 г в 12:00 по адресу: г. Днепродзержинск, пр. Ленина, 35 с, в аукционном зале".

Всупереч вимогам 1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " в оголошенні про продаж Приміщення У-2 та Будівлі Г4-3" відсутні: відомості про земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування нею; інформація про умови продажу об'єкта; відомості про назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти; інформація про можливий час ознайомлення з об'єктом.

Беручи до уваги правову позицію Касаційного господарського суду, висловлену у постанові від 03.04.2018 у справі №915/210/15 про те, що однією з підстав для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог закону щодо оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, суд апеляційної інстанції погодився в оскаржуваній постанові з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутність в оголошенні вичерпних та обов'язкових відомостей про майно, що виставлене на аукціон, та умови його продажу, не дозволило залучити найбільшу кількість осіб для участі в аукціоні, з метою продажу майна за найвищою ціною.

Щодо обставин порушення процедури проведення аукціону через наявність спору про право щодо спірного майна та невизначеності його правового режиму; розходження у площі проданого майна, вказаного у договорі купівлі-продажу і того, яке було виставлено на аукціон; а також порушення строків укладання договорів купівлі-продажу спірного майна після затвердження результатів аукціону

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як станом на дату подання заявки на проведення аукціону та розміщення оголошення у засобах масової інформації, так і станом на дату проведення аукціону, існував судовий спір про право власності на Приміщення У-2.

З матеріалів справи суди встановили, що 07.09.2011 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №5023/7506/11 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ВСІПР" до ТОВ "Таміра" про стягнення коштів.

15.09.2011 ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ "Таміра" до ТОВ "ВСІПР" про визнання права власності на нежитлову будівлю літера "У-2", розташовану за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13, загальною площею 37 755,9 кв. м.

Зі змісту рішень у справі №5023/7506/11 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що суть спору у ній полягала в тому, що за договором купівлі-продажу №2440 від 29.06.2005 ТОВ "Таміра" було власником нежитлових приміщень в літ. У-2 площею 36 488,9 кв. м. Однак, ТОВ "Таміра" протягом 2008-2010 років здійснило реконструкцію Приміщень У-2, в результаті якої фактично утворено будівлю літ. У-2 площею 37 755,9 кв. м. (далі - Будівля У-2).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2011 у справі №5023/7506/11 зустрічний позов ТОВ "Таміра" до Харківської міської ради задоволено, визнано за ТОВ "Таміра" право власності на нежитлову Будівлю літера "У-2", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, загальною площею 37 755,9 кв. м.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2011 у справі №5023/7506/11 було оскаржено в апеляційному порядку і було скасовано, а в подальшому було оскаржено в касаційному порядку, і набрало законної сили лише 31.07.2012 - в момент винесення постанови Вищого господарського суду України у справі №5023/7506/11.

З вказаного судами попередніх інстанцій встановлено факт наявності судового спору щодо Приміщень У-2 на момент підготовки та проведення аукціону.

Зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2011 у справі №5023/7506/11 судами встановлено, що Харківська міська рада (відповідач за позовом ТОВ "Таміра ") заперечувала проти задоволення зустрічного позову ТОВ "Таміра" про визнання за ТОВ "Таміра" права власності на Будівлю У-2, що, на переконання судової колегії апеляційного господарського суду, цілком спростовує доводи ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" про відсутність сумнівів у праві власності ТОВ "Таміра".

Ліквідатор ТОВ "Таміра" Дубницька Н. Ю. розмістила оголошення про продаж спірних Приміщень У-2 площею саме 37 755,9 кв. м., (після їх реконструкції), що спростовує посилання ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" на те, що ніхто не ставив під сумнів право власності ТОВ "Таміра" на Приміщення У-2 площею 36 488,9 кв. м. (до реконструкції).

За висновком суду апеляційної інстанції, ініціювання ліквідатором ТОВ "Таміра" Дубницькою Н. Ю. судового спору про право власності на Приміщення У-2 вже після розміщення оголошення про продаж Приміщення У-2 на аукціоні, його технічні характеристики, зокрема, площа (36 488,9 кв. м чи 37 755,9 кв. м. ) не свідчить про невизначеність правового режиму майна-приватної власності, але безперечно зменшує покупну привабливість для потенційних покупців.

Спірність стосувалась не лише площі об'єкта (36 488,9 кв. м чи 37 755,9 кв. м. ), а і типу нерухомого майна (будівля чи приміщення), отже, відсутність право-встановлювального документа з достовірно відображеною площею і типом нерухомості свідчить про індивідуальну невизначеність майна в аукціоні.

Обставина реєстрації права власності за ТОВ "Таміра" на майно площею 37 755,9 кв. м. саме на момент укладення договору купівлі-продажу (14.08.2012), тобто через 7 місяців після проведення аукціону, не заперечується учасниками справи. Позивачі посилалися на обставину відсутності у ТОВ "Таміра" правовстановлюючого документа та відсутність реєстрації за ТОВ "Таміра" права власності на майно площею 37 755,9 кв. м. саме на дату розміщення оголошення (28.10.2011) та до проведення аукціону (29.11.2011). Адже саме в цей період формувалося потенційне коло покупців спірного майна.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу №2440 від 29.06.2005, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т. В. за №2440 (єдиним правовстановлюючим документом, який був чинний станом на дату проведення аукціону) ТОВ "Таміра" було власником нежитлових приміщень в літ. У-2 площею 36 488,9 кв. м. Саме на ці приміщення з цими характеристиками було зареєстровано право власності ТОВ "Таміра", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18170076 від 20.03.2008.

Відповідно до інвентаризаційного опису №1 від 08.09.2011, складеного за результатами інвентаризації майна ТОВ "Таміра", та згідно з рішенням ліквідатора ТОВ "Таміра" №4 від 08.09.2011 до складу ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" було включено нежитлову будівлю літ. У-2 площею 37 755,9 кв. м., хоча правовстановлюючий документ у ТОВ "Таміра" на Будівлю У-2 був відсутній.

Згідно з висновком Правобережної товарної біржі від 29.07.2011, предметом оцінки ринкової вартості були нежитлові приміщення У-2 загальною площею 37 755,9 кв. м.

Враховуючи, що зустрічний позов ТОВ "Таміра" про визнання права власності на Будівлю У-2 було задоволено на підставі ст. 392 ЦК України, судами зазначено, що фактично станом на дату звернення з цим позовом у справі №5023/7506/11 (15.09.2011) ТОВ "Таміра" вже фактично володіло Будівлею У-2 площею 37 755,9 кв. м.

В оголошенні про продаж майна на аукціоні ліквідатором було вказано, що об'єктом продажу є Приміщення У-2 площею 37 755,9 кв. м. На аукціоні було продано Приміщення У-2 площею 37 755,9 кв. м., право власності на які перейшло до переможця аукціону, що підтверджується протоколом про проведення аукціону та договором купівлі-продажу Приміщень У-2, укладеним 14.08.2012 між ТОВ "Таміра" та ТОВ "Харків-Надра".

Враховуючи зазначене та норми статтей 26, 30 Закону про банкрутство судами попередніх інстанцій встановлено порушення правил підготовки до проведення аукціону, а також порядку оформлення їх результатів в частині укладення договору купівлі-продажу від 14.08.2012 Приміщень У-2. Предметом оскаржуваного договору були Приміщення У-2, які за своїми технічними характеристиками відмінні від тих, які було включено до ліквідаційної маси.

Судами також встановлено, що договір купівлі-продажу Будівлі Г4-3 між ТОВ "Харків-Надра" та ТОВ "Таміра" було укладено 12.06.2012, а Договір купівлі-продажу Приміщень У-2 між ТОВ "Харків-Надра" та ТОВ "Таміра" було укладено 14.08.2012, тобто майже через 6 та 8 місяців після затвердження результатів аукціону відповідно, що також порушує вимоги закону.

З огляду на зазначене вище обставини, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що під час підготовки, проведення та оформлення результатів оскаржуваних аукціонів було порушено вимоги статті 4, частини третьої статті 30 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час правовідносин між сторонами), статті 15 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств" (малу приватизацію)".

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №29/5005/6325/2011 (суддя Владимиренко І. В. ), зокрема в частині, що оскаржувалася, в задоволенні скарги ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" на дії ліквідатора ТОВ "Таміра" відмовлено.

В задоволенні заяви ТОВ "Харків-Надра" від 04.07.2019 та заяви Головного управління ДФС у Харківській області №21645/9/20-40-10-07-03 від 09.07.2019 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області відмовлено.

В задоволенні заяви ТОВ "Харків-Надра" про застосування строків позовної давності, яка зазначена у відзиві на заяву ліквідатора, відмовлено.

Заяву ТОВ "Таміра" № б/н від 14.06.2019 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаповалова Ігоря Володимировича та заяву ТОВ "Голден Валлет" №б/н від 14.06.2019 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності, задоволено.

Визнано недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 ТБ "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 з продажу майна ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495), а саме Приміщення У-2, оформлені протоколом №3 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом №3 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011.

Визнано недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 ТБ "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 з продажу майна ТОВ "Таміра", а саме Будівлі Г4-3, оформлені протоколом №4 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом №4 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012, укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ "Харків-Надра", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. за реєстровим номером 1516, за яким ТОВ "Харків-Надра" набуло право власності на нежитлові Приміщення У-2.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.06.2012, укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ "Харків-Надра", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. за реєстровим номером 1209, за яким ТОВ "Харків-Надра" набуло право власності на нежитлову Будівлю Г4-3.

Зобов'язано ТОВ "Харків-Надра" повернути ТОВ "Таміра" Приміщення У-2 та Будівлю Г4-3.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" на Приміщення У-2 та Будівлю Г4-3.

Поновлено державну реєстрацію права власності на Приміщення У-2 та Будівлю Г4-3 за ТОВ "Таміра".

Визнано протиправними дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо обмеження кола потенційних учасників аукціонів з продажу Приміщень У-2 шляхом розміщення оголошення щодо проведення аукціону лише в газеті "ЛИЦА" у №86 (796) від 28.10.2011.

Визнано протиправними дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо недотримання вимог до змісту оголошення про проведення аукціонів з продажу Приміщень У-2 при розміщенні оголошення в газеті "ЛИЦА" у №86 (796) від 28.10.2011.

Визнано протиправними дії ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо підготовки до продажу та продажу Приміщень У-2 в період розгляду Господарським судом Харківської області справи №5023/7506/11 за позовом Фізичної особи-підприємця до ТОВ "Таміра" про визнання правочину дійсним та стягнення коштів та за зустрічним позовом ТОВ "Таміра" до Фізичної особи-підприємця, до ТОВ "ВСІПР" про визнання права власності на вказане майно.

Визнано протиправними дії ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо продажу на аукціоні 29.11.2011 об'єкта (Приміщень У-2), який не було включено до ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" та який на момент продажу вже не належав ТОВ "Таміра";

Визнано протиправними дії та бездіяльність ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. щодо порушення строку укладення Договорів купівлі-продажу Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3.

Суд першої інстанції погодився і визнав обґрунтованими доводи заявників щодо істотних порушень процедури проведення аукціону, участі в ньому пов'язаних між собою осіб, внаслідок чого його результати виявилися спотвореними. Судом встановлено, що обидва учасники аукціону ІП "Малахіт" і ТОВ "Харків-Надра" мали одних і тих самих представників, один номер телефону, мали спільні господарські договори-оренди, зберігання, тобто вели спільну діяльність, вони вчинили антиконкурентну домовленість і антиконкурентні узгоджені дії щодо придбання спірного об'єкта нерухомості з аукціону саме ТОВ "Харків-Надра" і передавання його в іпотеку АТ "Державний експортно-імпортний банк України", про що свідчить укладена редакція п. 6.9 Генеральної кредитної угоди №68111N5.

Суд також зауважив, що подання оголошення не за місцем розташування майна суттєво звужує коло потенційних покупців спірного майна, вказав на неповноту оголошення; зазначив про наявність спору про право щодо спірного майна, невизначеність його правового режиму, розходження у площі проданого майна, вказаного у договорі купівлі-продажу і того, яке було виставлено на аукціон. Суд першої інстанції у своєму рішенні також прийшов до висновку про наявність арешту на Будівлю Г 4-3.

В частині вирішення питання щодо пропуску строку позовної давності судом встановлено, що заявники не були стороною Генеральної кредитної угоди №68111N5, їм не було відомо про допущені порушення, тому початок спливу терміну позовної давності є саме травень 2019 року, коли заявникам стало відомо про незаконність проведення аукціону. Місцевий господарський суддійшов висновку, що за основними вимогами строк позовної давності не пропущено, а в частині доводів щодо неправильності оголошення про проведення аукціону суд визнав причину пропуску такого строку поважною та відновив його, тож в задоволенні заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності судом відмовлено. Також, в цій частині застосована правова норма щодо мораторію.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 (колегія суддів: Білецька Л. М. - головуючий, Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) апеляційні скарги ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" Хорошевської Т. В., АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ІП "Малахіт" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №29/5005/6325/2011 скасовано.

Прийнято нове рішення. Скаргу ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" на дії ліквідатора ТОВ "Таміра" залишено без розгляду.

Задоволено заяву ТОВ "Харків-Надра" про застосування строків позовної давності, яка зазначена у відзиві на заяву ліквідатора.

Заяву ТОВ "Таміра" № б/н від 14.06.2019 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаповалова І. В. та заяву ТОВ "Голден Валлет" № б/н від 14.06.2019 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності, задоволено частково.

Визнано недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 ТБ "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 з продажу майна ТОВ "Таміра", а саме Приміщення У-2, оформлені протоколом №3 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом №3 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011.

Зобов'язано ТОВ "Харків-Надра" повернути ТОВ "Таміра" Приміщення У-2 та Будівлю Г4-3.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" на Приміщення У-2 та Будівлю Г4-3.

Поновлено державну реєстрацію права власності на Приміщення У-2 та Будівлю Г4-3 за ТОВ "Таміра".

В іншій частині в задоволенні заяви ТОВ "Таміра" № б/н від 14.06.2019 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаповалова Ігоря Володимировича та заяви ТОВ "Голден Валлет" № б/н від 14.06.2019 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Вимоги ТОВ "Таміра" і ТОВ "Голден Валлет" в частині визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. залишено без розгляду.

Так, за результатом апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції в постанові від 05.08.2020 погодився з частиною доводів, викладених у апеляційних скаргах, та дійшов висновку, що оскаржувана у справі ухвала місцевого господарського суду від 22.07.2019 підлягає скасуванню, оскільки колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є безумовною підставою, для скасування судового рішення, а саме суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме другого учасника аукціону ІП "Малахіт" (пункт 4 частини третьої статті 277 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованими доводи скаржників про неможливість суду або заявників виконувати функцію антимонопольного розслідування, тому висновок місцевого господарського суду про можливість застосування до правовідносин, що склалися, Закону України "Про захист економічної конкуренції" і, відтак, твердження про наявність чи відсутність у діях учасників антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили чи могли спотворити результати конкурсу, є помилковим.

Судом також зазначено, що питання способу виготовлення подібності заяв чи документів, однаковості помилок в них, потребує експертного висновку, а тому цей довід не може враховуватись як підстава для скасування судового РІШЕННЯ:

Крім того, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду погодилась з доводами скаржників про неможливість розгляду у даному провадженні питання скарг на дії ліквідатора, які потребують окремого розгляду і окремого процесуального документа, а тому дійшла висновку про залишення вимог заявників в цій частині без розгляду.

З даного питання апеляційним судом зауважено про помилковість позиції заявників і суду першої інстанції щодо винесення у резолютивну частину оскарженої ухвали висновків про визнання протиправними дій/бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю., що не відповідає засадам цивільного законодавства, на підставі яких подано заяви, зокрема, статті 16 ЦК України, оскільки встановлення такого юридичного факту можливе тільки на підставі спеціального закону і спеціальної процедури.

Вказане процесуальне порушення стало підставою для виключення з резолютивної частини ухвали усіх висновків щодо визнання протиправними дій/бездіяльності ліквідатора Дубницької Н. Ю., що, однак, не спростовує допущених, на переконання судової колегії, ліквідатором порушень законодавства в частині неповноти поданого оголошення про проведення аукціонів, відсутності правовстановлюючого документа на майно на момент його продажу з аукціонів, наявність триваючих судових розглядів щодо індивідуальних характеристик спірного майна, невключення його до ліквідаційної маси у тому вигляді, в якому воно було продано на аукціонах.

Апеляційним судом зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції про не пропущення скаржниками строку позовної давності та про застосування мораторію щодо позовної давності, він повністю спростований правовими позиціями Верховного Суду (постанова від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012).

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду погодилась з доводами всіх апеляційних скарг про пропуск строку позовної давності заявниками, проте зазначила в своєму рішенні, що дійсно поважною причиною для своєчасного звернення з заявою про оспорювання аукціонів є відсутність первинних документів, відомостей про пов'язаність учасників, частина яких захищена банківською таємницею, а тому це унеможливило своєчасне звернення з заявами.

При цьому, апеляційний господарський суд не погодився з доводами апеляційної скарги про неістотність допущених порушень, оскільки хоч майно і продано за високою ціною, це тільки свідчить про актуальність об'єктів, що продавалися, а тому за дотримання змагальності учасників та повноти даних про об'єкт, наявності правовстановлюючих документів на нього та відсутності судових спорів залучення більшої кількості учасників аукціону сприяло б більш високій продажній ціні об'єктів.

Відхилено судом також довід скаржників про те, що підстави поважності пропуску строків позовної давності не були предметом розгляду суду, а тому не можуть враховуватись апеляційним судом.

З цього приводу судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що всі обставини, на які заявники посилаються як на підставу поважності причин пропуску позовної давності вже були предметом дослідження, нові обставини не наведено.

Судом апеляційної інстанції враховано правову позицію щодо можливості визнання поважними причин пропущення позовної давності у зв'язку з бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред'явлення позову утрудненим, викладену у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №902/357/18 та від 23.10.2018 у справі №904/5978/14.

Доводи щодо непідсудності справи Господарському суду Дніпропетровської області спростовані судом апеляційної інстанції тим, що на час подання і розгляду зави в суді першої інстанції діяло правило щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. За встановлених судом обставин, у судовому засіданні апеляційного суду не підтвердилися доводи щодо порушення правил авторозподілу справ.

Щодо аргументів про реєстрацію/перереєстрацію права власності на підставі оскаржуваної ухвали, яка на цей момент була відсутня в реєстрі судових рішень, судом апеляційної інстанції вказано, що такі доводи стосуються виконання цієї ухвали, а не мотивів її прийняття.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Іноземного підприємства "Малахіт"

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІП "Малахіт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011, в якій скаржник просить суд, зокрема, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв ліквідатора ТОВ "Таміра" №б/н від 14.06.2019 та ТОВ "Голден Валлет" №б/н від 14.06.2019 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга (з урахуванням уточнень) мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме частини п'ятої статті 267 ЦК України під час розгляду заяв ТОВ "Таміра" та ТОВ "Голден Валлет" та порушенням норм процесуального права під час визнання апеляційним судом поважними причин пропуску ТОВ "Голден Валлет" строку позовної давності в порушення частини п'ятої статті 269 ГПК України, встановлення обставин антиконкурентних узгоджених дій ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" під час проведення оскаржуваних аукціонів та розгляду питання визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю.

На думку заявника касаційної скарги, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №917/1357/17, від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 03.04.2019 у справі №908/32/15-г, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, від 09.10.2018 у справі №916/2528/16, від 23.10.2018 у справі №904/5978/14.

Скаржник також зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо встановлення обставин антиконкурентних узгоджених дій ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" під час проведення оскаржуваних аукціонів за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що є додатковою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв ліквідатора ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Шаповалова І. В. та ТОВ "Голден Валлет" про визнання недійсними результатів аукціону відмовити у повному обсязі.

Як на підстави звернення до касаційного господарського суду скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, при чому судами не було взято до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 24.04.2018 у справі № Б3/081-12/24, від 10.07.2018 у справі №904/8293/17, від 07.11.2018 у справі №111/14б-03/3-06/11.

При цьому, важливим аргументом касаційної скарги щодо не врахування вказаних правових висновків Верховного Суду також є те, що, визнавши поважними причини пропуску позовної давності, що мало наслідком задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою дослідження обставин добросовісності поведінки заявників на предмет того, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалися, могли довідатися або зобов'язані були довідатися особи, які є носієм цього права, а не інші особи, у тому числі й ті, яким законом надано повноваження по захисту цього права.

Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційні скарги ТОВ "Таміра" просить Суд залишити останні без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

РОЗГЛЯД КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №29/5005/6325/2011 визначено склад колегії суддів: Жуков С. В. - (головуючий), Пєсков В. Г., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.09.2020.

У зв'язку з перебуванням судді Жукова С. В. у відпустці, розпорядженням в. о. заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 23.09.2020 №29.3-02/2357 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №29/5005/6325/2011.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - (головуючий), Погребняк В. Я., Банасько О. О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.09.2020.24.09.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора Шаповалова І. В. про відвід головуючому судді Огородніку К. М. та суддям колегії Погребняку В. Я., Банаську О. О. у справі №29/5005/6325/2011, в порядку пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2020 визнано необґрунтованими доводи, викладені в заяві ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора Шаповалова І. В. про відвід головуючому судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніку К. М. та суддям колегії Погребняку В. Я., Банаську О. О. у справі №29/5005/6325/2011. Передано касаційну скаргу у справі №29/5005/6325/2011 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду вказаної заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 28.09.2020 визначено суддю Ткаченко Н. Г. (головуючого) для розгляду заяви ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора Шаповалова І. В. про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Огородніка К. М. (головуючого доповідача), Погребняка В. Я., Банаська О. О. у справі №29/5005/6325/2011.

Ухвалою від 30.09.2020 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ткаченко Н. Г. відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора Шаповалова І. В. про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Огородніка К. М. (головуючого доповідача), Погребняка В. Я., Банаська О. О. у справі №29/5005/6325/2011.

Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020, зокрема, клопотання ІП "Малахіт" задоволено та поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень у справі; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ІП "Малахіт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011. Розгляд касаційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 16.11.2020 о 14:20 год.

Після відкриття провадження у справі за касаційною скаргою ІП "Малахіт" на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від учасників справи надійшли наступні документи:

клопотання ТОВ Голден Валлет" від 05.11.2020 б/н про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ІП "Малахіт",
відзив ТОВ "Таміра" від 10.11.2020 б/н на касаційну скаргу ІП "Малахіт",
заява ТОВ "Харків-Надра" від 13.11.2020 б/н про задоволення касаційної скарги ІП "Малахіт";
клопотання ТОВ "Таміра" від 16.11.2020 б/н про постановлення окремої ухвали щодо ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" Хорошевської Т. В.

Водночас, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. (головуючий), Погребняк В. Я., Банасько О. О., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.10.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2020, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011. Розгляд касаційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 16.11.2020 о 14:20; об'єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ІП "Малахіт".

Після відкриття провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на адресу касаційного господарського суду від учасників справи надійшли наступні документи:

заява ТОВ "Харків-Надра" від 13.11.2020 б/н про задоволення касаційної скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України",
клопотання ТОВ Голден Валлет" від 30.11.2020 б/н про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України",
відзив ТОВ "Таміра" від 02.12.2020 б/н на касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України";
заперечення ІП "Малахіт" на клопотання ТОВ Голден Валлет" про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України".

У зв'язку з перебуванням судді Банаська О. О. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. (головуючий), Ткаченко Н. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020.

У зв'язку з запланованою відпусткою судді Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. (головуючий), Погребняк В. Я., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020.

Окрім вказаних клопотань, що стосуються розгляду справи по суті, до касаційного господарського суду від учасників справи надійшли інші заяви процесуального характеру, зокрема, клопотання ТОВ Голден Валлет" від 16.11.2020 б/н про відкладення розгляду справи, клопотання ІП "Малахіт" про проведення фото-, відеозйомки та трансляцію судового засідання.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2020 задоволено клопотання ТОВ "Голден Валлет" про відкладення розгляду справи №29/5005/6325/2011; відкладено розгляд касаційних скарг ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011 на 09.12.2020 о 14:00 год.

03.12.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява ІП "Малахіт" про відвід судді Жукова С. В. у справі №29/5005/6325/2011, в порядку пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 35 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2020 визнано необґрунтованими доводи, викладені в заяві ІП "Малахіт" про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. В. у справі №29/5005/6325/2011. Передано справу №29/5005/6325/2011 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду цієї заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 08.12.2020 визначено суддю Васьковського О. В. (головуючого) для розгляду заяви ІП "Малахіт" про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. В. у справі №29/5005/6325/2011.

Ухвалою від 08.12.2020 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О. В. відмовив у задоволенні заяви ІП "Малахіт" про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. В. у розгляді справи №26/5005/6325/2011.09.12.2020 суддею Жуковим С. В. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи №29/5005/6325/2011, яка обґрунтована метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді при розгляді касаційної скарги ІП "Малахіт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2020 заяву судді Жукова С. В. про самовідвід у справі №29/5005/6325/2011 задоволено.

У зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Жукова С. В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №29/5005/6325/2011 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. (головуючий), Ткаченко Н. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.12.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 прийнято справу №29/5005/6325/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційними скаргами ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 до провадження. Розгляд касаційних скарг призначено у відкритому судовому засіданні на 18.01.2021 о 11:00 год.

У судове засідання 18.01.2021 з'явилися представники ІП "Малахіт" (адвокат Висоцький А. М. ), ТОВ "Таміра" (адвокат Білоцерковець Н. В. ) та ТОВ "Голден Валлет" (адвокат Кобук Р. А.), які надали пояснення у справі. Інші учасники справи, зокрема скаржник АТ "Державний експортно-імпортний банк України", явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших повноважних представників учасників справи.

При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розгляд заяв та клопотань

Щодо заяв ТОВ "Харків-Надра" про задоволення касаційних скарг

Керуючись нормами процесуального закону, колегія суддів враховує, що заяви ТОВ "Харків-Надра" від 13.11.2020 б/н про задоволення касаційних скарг ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не мають характеру й форми заяв про приєднання до касаційних скарг та не містять відповідних вимог, натомість за своїм змістом є відзивами на такі касаційні скарги.

Пояснення ТОВ "Харків-Надра", викладені у вказаних заявах, враховані Судом під час розгляду касаційних скарг у даній справі.

Щодо клопотання ТОВ "Таміра" про постановлення окремої ухвали

16.11.2020 до касаційного господарського суду від ТОВ "Таміра" надійшло клопотання від 16.11.2020 б/н про постановлення окремої ухвали щодо ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" Хорошевської Т. В. в порядку статті 246 ГПК України, з вимогою, зокрема, постановити Окрему ухвалу у зв'язку з порушенням законодавства та недоліками в діяльності арбітражного керуючого Хорошковської Т. В. та товарної біржі - ТОВ "Товарний будинок "Форвард"; направити її вказаним особам, а також до органів Національної поліції України для перевірки наявності в діях арбітражного керуючого Хорошковської Т. В. та посадових осіб товарної біржі ознак кримінальних правопорушень при проведенні аукціону з продажу спірного майна.

Клопотання мотивоване тим, що в межах справи про банкрутство ТОВ "Харків-Надра" організатором аукціону ТОВ "Товарний будинок "Форвард" та ліквідатором ТОВ "Харків-Надра" Хорошевською Т. В. як замовником цього аукціону всупереч вимогам закону 24.07.2019 було реалізоване спірне майно - Приміщення У-2, яке на день його продажу вже не належало ТОВ "Харків-Надра", адже ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у даній справі було скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" на спірне майно та зобов'язано його повернути на користь ТОВ "Таміра".

Наведене, на думку представника ТОВ "Таміра", вказує на те, що ліквідатором ТОВ "Харків-Надра" арбітражним керуючим Хорошевською Т. В. умисно було не виконано вимоги вказаної Ухвали від 22.07.2019, що може свідчити про наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Частиною 11 статті 246 ГПК України визначено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ним заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Колегія суддів, в даному випадку, не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, передбаченої статтею 246 ГПК України, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно встановити наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Крім того, встановлення наведених заявником порушень знаходяться поза межами предмета перевірки у даному касаційному провадженні щодо відповідності/невідповідності нормам законодавства порядку підготовки та проведення аукціону з продажу майна боржника - ТОВ "Таміра", проведеного 29.11.2011 Товарною біржою "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011.

Щодо клопотань ТОВ Голден Валлет" про закриття касаційного провадження

Клопотання ТОВ "Голден Валлет" від 05.11.2020 б/н про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ІП "Малахіт" на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, обґрунтоване тим, що за скаргою ІП "Малахіт" єдиною з-поміж чотирьох інших підстав касаційного оскарження, передбачених у частині другій статті 287 ГПК України, є підстава, зазначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому, з огляду на імперативні приписи статті 294 ГПК України щодо змісту ухвали про відкриття касаційного провадження та враховуючи принцип правової визначеності, ТОВ "Голден Валлет" вважає, що касаційний господарський суд переглядатиме постанову суду апеляційної інстанції за вказаною підставою на предмет правильності застосування цим судом висновків Верховного Суду, викладених лише у двох постановах від 24.04.2018 у справі №917/1357/17 та від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012. Однак, правовідносини у наведеній скаржником справі №917/1357/17 не є ані подібними, ані схожими до правовідносин у цій справі; при ухвалені оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції розглянув справу у відповідності до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012.

Клопотання ТОВ Голден Валлет" від 30.11.2020 б/н про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, мотивоване тим, що у касаційній скарзі Банк посилається виключно на одну підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Однак, висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, повністю відповідають правовим позиціям у наведених банком постановах Верховного Суду, які, більш того, є тотожними.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо, серед іншого, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Однак, враховуючи, що Іноземним підприємством "Малахіт" в якості підстав касаційного оскарження судових рішень одночасно визначено як приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, так і пункту 3 частини другої цієї статті, зокрема щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо встановлення обставин антиконкурентних узгоджених дій ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" під час проведення оскаржуваних аукціонів за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тому підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ІП "Малахіт" у даній справі у відповідності із нормами статті 296 ГПК України відсутні.

З огляду на те, що за змістом касаційної скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в якості підстав касаційного оскарження судових рішень одночасно визначено як застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у перелічених постановах Верховного Суду (підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України), так і порушенням норм процесуального права під час визнання апеляційним судом поважними причин пропуску строку позовної давності, оскільки суд залишив поза увагою дослідження обставин добросовісності поведінки заявників на предмет того, коли про порушення права довідалися, могли довідатися або зобов'язані були довідатися особи, які є носієм цього права, а не інші особи, у тому числі й ті, яким законом надано повноваження по захисту цього права (підстави, визначені пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України), тому підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у даній справі у відповідності із нормами статті 296 ГПК України відсутні.

Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань ТОВ "Голден Валлет" про закриття касаційного провадження у справі за касаційними скаргами на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції Закону №460-IX від 15.01.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом судового розгляду є заяви ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаповалова І. В. та ТОВ "Голден Валлет" про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності.

Як вбачається з касаційних скарг ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", об'єктами касаційного оскарження у даній справі скаржниками визначено як ухвалу місцевого господарського суду про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності, так і постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано вказану ухвалу, однак прийнято відмінне за змістом та аналогічне за результатом розгляду спору судове РІШЕННЯ:

Аналіз змісту доводів касаційних скарг свідчить про те, що останні зводяться до незгоди скаржників із висновками судів щодо (1) порушення вимог законодавства при підготовці та проведенні аукціону, зокрема встановлення обставин антиконкурентних узгоджених дій ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" під час проведення оскаржуваних аукціонів, а також визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю.; (2) наявності обставин для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, що стало підставою для задоволення позову.

При цьому, вказані висновки, на думку заявників касаційних скарг, були зроблені судами попередніх інстанцій (1) за відсутності правового висновку Верховного Суду про застосування норм матеріального права щодо встановлення обставин антиконкурентних узгоджених дій юридичних осіб (учасників аукціону) під час проведення аукціонів у справах про банкрутство та (2) без врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема (а) у питаннях визначення перебігу позовної давності та щодо визнання поважними причин її пропуску, зокрема у справах про банкрутство; (б) щодо визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідатора.

Вказані доводи касаційних скарг за своїм характером фактично ґрунтуються на підставах касаційного оскарження судових рішень, правове регулювання яких визначено пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Таким чином, з огляду на зміст та характер доводів скаржників, в ході касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень необхідним є надання оцінки застосування судами норм права з урахуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, наведених у скаргах ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Надаючи оцінку доводам скаржників, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуєи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.

Відповідно до частини шостої 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскаржений аукціон з продажу майна ТОВ "Таміра" відбувся 29.11.2011.

З огляду на дату проведення спірного аукціону, продаж майна ТОВ "Таміра" відбувався в порядку встановленому нормами Закону про банкрутство в його редакції, чинній до 19.01.2013, положення якого вірно застосовано судом апеляційної інстанції до даних правовідносин під час вирішення спору.

Питання щодо продажу майна банкрута врегульовані нормами статті 30 Закону про банкрутство (у редакції Закону, чинній до 19.01.2013).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заяви ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора та ТОВ "Голден Валлет" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що був проведений 29.11.2011, мотивовані тим, що процедура проведення оскарженого аукціону здійснена із порушенням законодавства, що її регулює. Обґрунтовуючи свої вимоги, заявники, поміж іншого, зазначали про порушення конкурсних засад проведення аукціону.

Правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі №6-370цс16, від 14.12.2016 у справі №3-1406гс16 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012).

Колегія суддів зазначає, що до предмета доказування у разі оскарження результатів аукціону входять обставини дотримання ліквідатором, організатором та учасниками аукціону вимог Закону про банкрутство. Порушення порядку організації аукціону, правил його проведення є підставою для визнання недійсними результатів аукціону у цілому (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №911/3132/17, від 31.07.2019 у справі №5004/1537/12 від 21.11.2019 у справі №20/5007/1475-Б/12).

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення, чи мало місце порушення закону, чи вплинули ці порушення на результати аукціону, чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі №920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі №11/19, від 18.08.2020 у справі №5023/4363/12).

Зі змісту оскаржених судових рішень вбачається обґрунтування правомірності звернення ліквідатором боржника та кредитором у справі за захистом своїх прав з відповідними заявами про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що не ставиться під сумнів і скаржниками.

Що стосується порушень закону щодо порядку проведення оскарженого аукціону, то судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що під час підготовки, проведення та оформлення результатів оскаржуваних аукціонів було порушено вимоги статті 30 Закону про банкрутство, статті 15 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема, через: (1) порушення порядку подання оголошення щодо продажу спірного майна та змісту цього оголошення; (2) порушення процедури проведення аукціону через наявність спору про право щодо спірного майна та невизначеності його правового режиму; (3) встановлені обставини розходження у площі проданого майна, вказаного у договорі купівлі-продажу, і того, яке було включено до ліквідаційної маси та виставлено на аукціон; (4) порушення строків укладання договорів купівлі-продажу спірного майна після затвердження результатів аукціону.

Крім вказаних порушень порядку проведення спірного аукціону, судами попередніх інстанцій зроблено висновки також щодо порушення конкурсних засад його проведення та відсутності конкуренції.

Як зазначалось вище, касаційна скарга ІП "Малахіт" містить доводи про помилковість висновків судів щодо порушення вимог законодавства при підготовці та проведенні аукціону, зокрема, через встановлення обставин антиконкурентних узгоджених дій ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" під час проведення оскаржуваних аукціонів.

Зі змісту оскарженої ухвали місцевого господарського суду від 22.07.2019 дійсно вбачається, що, керуючись нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд встановив обставини вчинення ІП "Малахіт" та переможця аукціону ТОВ "Харків-Надра" антиконкурентних узгоджених дій у розумінні цього Закону.

Однак, за апеляційним переглядом справи, результатом якого було скасування вказаної ухвали та прийняття нового рішення у справі, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду вказано про помилковість здійснення такого висновку судом першої інстанції про наявність чи відсутність у діях учасників саме антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили чи могли спотворити результати конкурсу, оскільки господарський суд не може виконувати функцію антимонопольного розслідування.

Враховуючи зазначене, аргументи скаржника про встановлення судами обставин антиконкурентних узгоджених дій ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" під час проведення спірних аукціонів від 29.11.2011 спростовуються змістом оскарженої постанови апеляційного господарського суду від 05.08.2020.

В той же час, судом апеляційної інстанції, на підставі досліджених обставин справи та наявних доказів, в своїй постанові зазначено, що внаслідок узгодженості дій учасників аукціону та їх пов'язаності, а також через те, що ТОВ "Харків-Надра" було заздалегідь визначено переможцем оскаржуваних аукціонів ще до їх початку, суд вважає, що фактично була відсутня конкуренція. При цьому, узгоджена поведінка учасників аукціону не відповідає суті конкурсу. Тому обставини вчинення узгоджених дій між учасниками оскаржуваних аукціонів та обставини їх пов'язаності між собою свідчить про те, що аукціон як змагання між його учасниками фактично не відбувся, а спірне майно було відчужене заздалегідь визначеному учаснику аукціону. Тоді як волевиявлення ТОВ "Таміра" як юридичної особи на продаж належного йому майна у такий незаконний спосіб було відсутнє.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, до таких висновків суд апеляційної інстанції прийшов через призму дослідження правової природи і суті аукціону (торгів), невід'ємною ознакою якого є змагання (конкурс) між його учасниками, конкурентна процедура виявлення переможця торгів, яка опосередковує весь процес організації та проведення торгів. Суд виходив з того, що метою аукціону як способу реалізації майна є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції.

Судовою практикою Верховного Суду визначено, що метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна банкрута за найвищою ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції (постанова Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 12.11.2020 у справі №911/3848/15.

Таким чином, надаючи оцінку доказам узгоджених дій та пов'язаності учасників спірного аукціону як порушення конкурсних засад його проведення, суд апеляційної інстанції керувався принципами конкуренції та правовою природою аукціону, яка обов'язково повинна передбачати конкурс та змагання учасників.

З наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи ІП "Малахіт" у вказаній частині не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, направлені на переоцінку доказів та обставин справи (які були предметом розгляду та яким надана належна правова оцінка), що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

Також, судова колегія визнає необґрунтованими посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №917/1357/17, з огляду на таке.

Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у п. 5.5 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, згідно якої під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц.

У наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №917/1357/17 містяться висновки щодо застосування норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", а предметом касаційного розгляду була касаційна скарга, подана на судове рішення, ухвалене щодо розгляду позову про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України.

Зазначені обставини, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, дозволяють стверджувати, що у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №917/1357/17 викладено висновки про застосування норм права у правовідносинах, які не подібні до правовідносин у даній справі №29/5005/6325/2011, предметом касаційного перегляду якої є судові рішення, ухвалені за результатом розгляду заяв про визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна боржника у справі про банкрутство.

Щодо аргументів касаційної скарги ІП "Малахіт" про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідатора, а також не врахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у таких подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій зі змісту поданих заяв про визнання недійсними результатів аукціону встановлено, що окремо заявлені вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю. під час підготовки та проведення спірного аукціону.

Результатом розгляду вказаних заяв у цій частині було їх задоволення судом першої інстанції оскарженою ухвалою від 22.07.2019.

Разом з тим, за результатом апеляційного перегляду цієї ухвали, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду зауважила про помилковість позиції суду першої інстанції щодо винесення у резолютивну частину оскарженої ухвали висновків про визнання протиправними дій/бездіяльності ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н. Ю., що не відповідає засадам цивільного законодавства, на підставі яких подано заяви, зокрема, статті 16 ЦК України, оскільки встановлення такого юридичного факту можливе тільки на підставі спеціального закону і спеціальної процедури.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 05.08.2020 зазначив про неможливість розгляду у даному провадженні питання скарг на дії ліквідатора, які потребують окремого розгляду і окремого процесуального документа, а тому дійшов висновку про залишення вимог заявників в цій частині без розгляду. При цьому, на переконання апеляційного суду, виключення з резолютивної частини ухвали усіх висновків щодо визнання протиправними дій/бездіяльності ліквідатора Дубницької Н. Ю., не спростовує допущених ліквідатором порушень законодавства в частині неповноти поданого оголошення про проведення аукціонів, відсутності правовстановлюючого документа на майно на момент його продажу з аукціонів, наявність триваючих судових розглядів щодо індивідуальних характеристик спірного майна та невключення його до ліквідаційної маси у тому вигляді, в якому воно було продано на аукціонах.

З огляду на виправлення апеляційним господарським судом вказаного процесуального порушення шляхом залишення вимог заявників в цій частині без розгляду, доводи скаржника ІП "Малахіт" про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідатора Суд визнає безпідставними.

Поряд з цим, скаржником зазначалось, що оскільки дії/бездіяльність ліквідатора у передбаченому законом порядку не були визнані протиправними, то і порушення приписів діючого законодавства встановити, без дотримання спеціальної процедури, неможливо.

Колегія суддів зауважує на помилковості таких доводів скаржника, оскільки встановлення обставин порушення, зокрема ліквідатором банкрута, вимог закону щодо порядку підготовки та проведення аукціону з продажу майна боржника у процедурі банкрутства належить до предмету дослідження під час вирішення спору про визнання результатів такого аукціону недійсним.

Наведеним спростовуються й аргументи скаржника щодо не врахування апеляційним господарським судом правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 09.10.2018 у справі №916/2528/16 та від 23.10.2018 у справі №904/5978/14.

Більш того, правовідносини, що склалися у даній справі, з вирішення спору про визнання недійсними результатів спірних аукціонів та правовідносини у вказаних справах не є подібними, адже у справі №916/2528/16 (постанова Верховного Суду від 09.10.2018) об'єктом касаційного оскарження з підстав дотримання ліквідатором вимог Закону про банкрутство були судові рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, а у справі №904/5978/14 (постанова Верховного Суду від 23.10.2018) предметом спору було стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, під час вирішення якого судами досліджувались питання визнання поважними причин пропуску строків позовної давності з огляду на бездіяльність арбітражного керуючого.

З огляду на зазначене, доводи ІП "Малахіт" про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними дій/бездіяльності ліквідатора та про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом оскарженої постанови цього суду.

Щодо аргументів касаційних скарг ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності обставин для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та не врахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у таких подібних правовідносинах, колегія суддів враховує таке.

ІП "Малахіт" в касаційній скарзі вказує на неправильне застосування матеріального права - частини п'ятої статті 267 ЦК України, а також на порушення норм процесуального права - частини другої статті 14, статті 74, частини п'ятої статті 269 ГПК України, при чому судами попередніх інстанцій не було взято до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 03.04.2019 у справі №908/32/15-г, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц.

Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України", зокрема, було посилання скаржника на неправильне застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 24.04.2018 у справі №БЗ/081-12/24, від 10.07.2018 у справі №904/8293/17, від 07.11.2018 у справі №111/146-03/3-06/11.

Зі змісту касаційних скарг вбачається, що їх доводи зводяться до вирішення судом апеляційної інстанції спору у даній справі без врахування висновків Верховного Суду, викладених у перелічених постановах як (1) в частині порядку обчислення строків позовної давності, так і (2) в частині правил визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Оцінюючи доводи касаційних скарг в частині порушення судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання щодо порядку обчислення строків позовної давності у даній справі, Суд зазначає наступне.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.09.2019 у справі №924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018 у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі №487/10132/14-ц (провадження №6-2469цс16)).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (така правова позиція відображена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Суд зазначає, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (правова позиція Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, а також у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц).

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Тому, при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (правова позиція Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 з посиланням на позицію Верховного Суду України у постанові від 13.01.2016 у справі №922/5094/14).

Крім того, у спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.

Зі змісту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судова колегія зауважила про помилковість обчислення місцевим господарським судом початку перебігу позовної давності і для ліквідатора, і для кредитора, які пропустили строк позовної давності щодо звернення за своїми вимогами, оскільки для ліквідатора він обчислюється з моменту укладення оспорюваної угоди, а для кредитора згідно з вимогами статті 262 ЦК України заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Апеляційним господарським судом також зазначено, що вказані обставини пропуску строку позовної давності щодо звернення з відповідними вимогами визнаються і заявниками, які, натомість, навели причини поважності його пропуску.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про пропуск заявниками строку позовної давності щодо звернення із заявами про визнання недійсними результатів аукціонів в повній мірі відповідає вказаним вище правовим позиціям Верховного Суду в частині порядку обчислення строків позовної давності, зокрема у справі про банкрутство.

Наведене спростовує доводи скаржників в частині порушення апеляційним судом норм права щодо порядку обчислення строків позовної давності у даній справі через не врахування висновків Верховного Суду.

Надаючи оцінку доводам касаційних скарг в частині порушення судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності, Суд зазначає таке.

Визнання поважними причин пропуску позовної давності належить до процесуальних повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, за змістом норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин (стаття 300 ГПК України), касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Частиною п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом наведених норм, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (правова позиція Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18) та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19).

Поряд з цим, в даному конкретному випадку, колегія суддів вважає доречним врахування апеляційним господарським судом правової позиції Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування приписів частини п'ятої статті 267 ЦК України, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, згідно якої позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі (аналогічна правова позиція міститься у пунктах 23.6-23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18)).

Колегія суддів також погоджується з твердженням апеляційного господарського суду щодо того, що закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, вирішення цього питання покладається безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.

Так, зі змісту оскарженої постанови апеляційного суду вбачається, що колегією суддів надано оцінку обставинам, які мали важливе значення у дослідженні судом питання причин пропуску позовної давності, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, зокрема щодо наступного: (1) укладення Генеральної кредитної угоди №68111N5 від 28.10.2011 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитором) та Групою підприємств "Таргет" (ТОВ "Харків-Надра", ІП "Індра", ІП "Аврора", ТОВ "Чудо База", ТОВ "Карпос", ІП "Калісто", ТОВ "Будсім ") та включення до змісту цієї угоди положень про те, що саме ТОВ "Харків-Надра" стане майбутнім власником та іпотекодавцем спірних Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3, стороною якої заявники не були; (2) укладення кредитного договору №68111К17 від 28.12.2011 та отримання ТОВ "Харків-Надра" за цим договором грошових коштів, які в подальшому були сплачені ТОВ "Харків-Надра" на користь ТОВ "Таміра" для розрахунків саме за спірне придбане майно на аукціоні; (3) укладення договору поруки №68111Р75 від 28.12.2011 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ІП "Аврора" та договору поруки №68111Р74 від 28.12.2011 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ІП "Індра" з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Харків-Надра" за кредитним договором №68111К17 від 28.12.2011; (4) неодноразового узгодженого прийняття ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" рішень про зміну місцезнаходження, наявність спільних представників за довіреностями, виданими в один день і на один і той же строк.

При цьому, судом апеляційної інстанції як на підстави для визнання строку позовної давності пропущеним з поважних причин було посилання на встановлення обставин, які з об'єктивних, незалежних від заявників підстав унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову, зокрема щодо наступного: (1) ні ТОВ "Таміра", ані ТОВ "Голден Валлет" не є стороною зазначених вище угод (договорів), а тому ТОВ "Таміра" не було відомо та не могло бути відомо про їх зміст; (2) інформацію про факт укладення вказаних кредитних договорів, договорів поруки, а також інформацію про імовірну пов'язаність обставин їх укладення з обставинами продажу належного боржнику майна, ТОВ "Таміра" вперше отримало з адвокатського запиту від 20.05.2019 №20-01/0519 адвоката Карліна О. В. 22.05.2019; (3) отримання відомостей про зміст вказаних договорів було утрудненим, оскільки в силу пунктів 1, 2 частини другої статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" така інформація є банківською таємницею; (4) відомості про зміст цих кредитних договорів та договорів поруки ТОВ "Таміра" отримало лише за результатами надходження цих документів до суду 15.07.2019 на підставі ухвали суду про витребування доказів в межах розгляду цього спору; (5) про обставини узгодженого прийняття рішень та вчинення дій ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра" щодо управління цими підприємствами, а також наявності спільних представників Боржнику стало відомо лише після аналізу матеріалів реєстраційних справ щодо ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт", копії яких надійшли ТОВ "Таміра" 08.07.2019 (при чому матеріали цих справ були отримані ТОВ "Таміра" також на підставі ухвали суду про витребування доказів в межах розгляду цього спору, підставою для ініціювання якого став факт обізнаності Боржника з 22.05.2019 про наявність зазначених вище Генеральної кредитної угоди, кредитних договорів та договорів поруки) ; (6) в матеріалах справи про банкрутство ТОВ "Таміра" відсутнє оголошення про продаж Приміщень У-2 та Будівлі Г4-3 на аукціоні, призначеному на 29.11.2011, так само в матеріалах справи (до моменту подання позову ТОВ "Таміра" 18.06.2019) була відсутня копія та/або оригінал вказаного оголошення в газеті "Лица" у номері 86 (796) від 28.10.2011; хоч посилання на нього дійсно є у звітах ліквідатора, але з самих тільки звітів неможливо зробити висновок про його зміст або презюмувати про недобросовісну поведінку когось з учасників аукціону.

Таким чином, встановлення вказаних обставин та надання їм правової оцінки судом апеляційної інстанції стали підставою визнання цим судом поважними причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах.

Враховуючи визначені законом повноваження касаційного господарського суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд не має права здійснювати переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.

Таким чином, надаючи оцінку доводам касаційних скарг в цій частині, Верховний Суд, не вдаючись до оцінки таких обставин у справі, може лише перевірити, чи суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду (у зазначених скаржниками постановах) у питанні поважності причин пропуску позовної давності, зокрема через оцінку обставин призначення ліквідатора чи порушення справи про банкрутство як самостійних причин пропуску позовної давності при вирішенні спорів у справах про банкрутство.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, у спорі щодо визнання недійсними правочинів у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об'єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.

Однак, Суд зауважує, що колегія суддів апеляційної інстанції в оскарженій постанові визнала поважними причини пропуску позовної давності через ряд вказаних вище обставин справи, які є відмінними від обставин лише порушення провадження у справі про банкрутство та/або призначення ліквідатором боржника іншого арбітражного керуючого.

Наведене свідчить про необґрунтованість посилання ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у касаційних скаргах на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №10/5026/995/2012. Вказане також спростовує доводи касаційної скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 24.04.2018 у справі №БЗ/081-12/24, від 10.07.2018 у справі №904/8293/17, від 07.11.2018 у справі №111/146-03/3-06/11, відповідно до яких заміна ліквідатора у справі та призначення нового не є підставою для поновлення строку позовної давності.

З урахуванням того, що судом апеляційної інстанції встановлено наведення ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шаповалова І. В. та ТОВ "Голден Валлет" наявності поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, та визнання судом вказаних причин поважними, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржена постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у даній справі ухвалена з дотриманням зазначених вище висновків про застосування норм частини п'ятої статті 267 ЦК України, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, що також були враховані у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/32/15-г, на яку посилається ІП "Малахіт" у своїй касаційній скарзі.

Окрім того, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011 ухвалена з урахуванням висновків про застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №902/357/18 та від 23.10.2018 у справі №904/5978/14, що полягають у можливості визнання поважними причин пропущення строку позовної давності у зв'язку з бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто обставини, які робили своєчасне пред'явлення позову утрудненим.

З огляду на зазначене, доводи скаржників щодо застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, є безпідставними та спростовуються наведеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції.

Таким чином, визначені ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" підстави касаційного оскарження судових рішень передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи. Відтак, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду з цих підстав скасуванню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку спірним правовідносинам, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Колегія суддів враховує, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №29/5005/6325/2011, що також визначена як об'єкт касаційного оскарження, було скасовано постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є безумовною підставою, для скасування судового рішення (пункт 4 частини третьої статті 277 ГПК України).

На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг ІП "Малахіт" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та залишення без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011 як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" про постановлення окремої ухвали відмовити.
У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Валлет" про закриття касаційного провадження у справі №29/5005/6325/2011 за касаційною скаргою Іноземного підприємства "Малахіт" та про закриття касаційного провадження у справі №29/5005/6325/2011 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відмовити.
Касаційні скарги Іноземного підприємства "Малахіт" та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

судді В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко