«…» | UberText: lang-uk

Повна версія

ПОСТАНОВА:

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ:

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа №913/479/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М. ;

за участю представників сторін:

скаржника (ТОВ "Асгард Фінанс") - адвокат Зототарьова М. К., адвокат Молчанов А. Г.

скаржника (ТОВ "Ливарник") - адвокат Терновська М. Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 22.10.2019

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду

від 25.10.2019

та на ухвалу Господарського суду Луганської області

від 11.07.2019

у справі №913/479/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі №913/479/18 відкрито провадження у справі №913/479/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" (далі - ТОВ "Ливарник "); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" (далі - ТОВ "Асгард Фінанс ") до боржника - ТОВ "Ливарник" в розмірі 4 671 355,98 грн. основного боргу (4 черга) та 17 620,00 грн. судового збору за подання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника (1 черга) ; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Максимова І. М.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 залишено без задоволення клопотання боржника ТОВ "Ливарник" від 05.03.2019 б/н, про призначення судової бухгалтерської експертизи щодо додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс".

2.1 Визнано обґрунтованими грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" наступних кредиторів:

2.1.1 Ініціюючого кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" додаткові грошові вимоги у розмірі 53 157 379,34 грн, з яких 38 079 866,94 грн основний борг - заборгованість по тілу кредиту та 15 077 512,18 грн - заборгованість за процентами (4 черга згідно статті 45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;

2.1.2 ТОВ "Азіяметалконструкція" в розмірі 2 325 860,06 грн (4 черга згідно статті 45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;

2.1.3 ТОВ "ПРОММАШТЕХ" в розмірі 2 012 425,95 грн основного боргу (4 черга згідно статті 45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;

2.1.4 ПП "Донбасс - Бізнес" в розмірі 3 032 216,46 грн основного боргу (4 черга згідно статті 45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора.

2.2 Затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника ТОВ "Ливарник" у складі вимог наступних кредиторів:

2.2.1 Ініціюючого кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 57 828 735,32грн (4 черга статті 45 Закону №4212), а також віднесено до 1 черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора та 17 620,00грн судового збору за подання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника;

2.2.2 ТОВ "Азіяметалконструкція" в розмірі 2 325 860,06 грн (4 черга згідно статті 45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;

2.2.3 ТОВ "ПРОММАШТЕХ" в розмірі 2 0124 25,95 грн основного боргу (4 черга згідно статті 45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;

2.2.4 ПП "Донбасс - Бізнес" в розмірі 3 032 216,46 грн основного боргу (4 черга згідно статті 45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора.

2.3 Постановлено окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" на суму 11 600 000,00 грн і відомості про майно, яке знаходиться в заставі у кредитора згідно договору застави товарів в обороті від 21.05.2013 №01.12/ТОВ з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна від №17.12-01.13/ЗРМ-2 з додатковими угодами до нього, договору застави товарів в обороті від 21.05.2013 №17.12/13/ТОВ з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №17.12/ЗРМ з додатковими угодами до нього.

2.4 Всього визнано вимоги кредиторів - 76 799 237,79 грн (65 199 237,79 грн та з урахуванням забезпечених 11 600 000,00 грн).

2.5 Задоволено клопотання кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" від 23.05.2019 б/н, про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора.

2.5.1 Припинено повноваження керівника боржника, директора ТОВ "Ливарник" Матвійчука Юрія Дмитровича (до введення процедури санації, ліквідаційної процедури або до закриття провадження у справі про банкрутство боржника та до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника), тимчасово покладено виконання обов'язків керівника (директора) боржника ТОВ "Ливарник" на розпорядника майна - арбітражного керуючого Максимова Іллю Миколайовича.

2.5.2 Зобов'язано Матвійчука Ю. Д. протягом 3-х днів відповідно до частини 13 статті 22 Закону №4212 передати новому керівнику, розпоряднику майна - арбітражному керуючому Максимову І. М. всю наявну бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

2.5.3 Зобов'язано розпорядника майна Максимова І. М. прийняти від Матвійчука Ю. Д. бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, відповідний акт прийому-передачі надати до суду; надати до суду реєстр вимог кредиторів, складений відповідно до п. 2-3 резолютивної частини цієї ухвали та відповідно до вимог статті 25 Закону №4212; організувати скликання та проведення загальних зборів кредиторів, засідання комітету кредиторів, відповідно до вимог статті 26 Закону №4212, рішення прийняті зборами кредиторів, комітетом кредиторів згідно з їх компетенцією - надати до суду; вжити заходи щодо відновлення втраченої документації, печатки та штампів боржника.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, 08.08.2019 ТОВ "Ливарник" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у даній справі апеляційну скаргу задоволено частково.

4.1 Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині визнання додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" у розмірі 53 157 379,34 грн та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника ТОВ "Ливарник" у складі додаткових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 57 828 735,32 грн скасовано частково.

4.2 Абзац другий пункту 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 викладено в такій редакції: "2. Визнати обґрунтованими грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" (вул. Сметаніна, буд.7-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 31444637) наступних кредиторів:

ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" (код ЄДРПОУ 41372124), додаткові грошові вимоги у розмірі 19 004 261,04 грн, з яких 13 179 224,35 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 825 036,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом (4 черга ст.45 Закону №4212), а також віднести до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора; ".

4.3 Абзац другий пункту 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 викладено в такій редакції:

"3. Затвердити реєстр вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" у складі вимог наступних кредиторів:

ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" (код ЄДРПОУ 41372124), у загальному розмірі 23 675 617,02 грн (4 черга ст.45 Закону №4212), а також віднести до 1 черги вимог кредиторів 3524,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора та 17620,00 грн судового збору за подання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника; ".

4.4 Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині задоволення клопотання кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора скасовано та ухвалено в цій частині нове судове РІШЕННЯ:

4.5 Викладено пункт 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в такій редакції:

"4. відмовити в задоволенні клопотання кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" від 23.05.2019 б/н, про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора".

4.6 Пункти 5, 6, 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 скасовано.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5.13.11.2019 ТОВ "ЛИВАРНИК" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 13.11.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18, в частині розгляду додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника ТОВ "ЛИВАРНИК" у складі додаткових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс", підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "ЛИВАРНИК" у справі №913/479/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Ткаченко Н. Г., судді - Жукова С. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.11.2019.7.19.11.2019 ТОВ "Асгард Фінанс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 18.11.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2019 у справі №913/479/18, підтвердженням чого є відтиск вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Асгард Фінанс" у справі №913/479/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Ткаченко Н. Г., судді - Жукова С. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.11.2019.9. Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі №913/479/18 за касаційною скаргою ТОВ "Асгард Фінанс" від 18.11.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2019. Відкрито касаційне провадження у справі №913/479/18 за касаційною скаргою ТОВ "ЛИВАРНИК" від 13.11.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019, в частині розгляду додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника ТОВ "ЛИВАРНИК" у складі додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс"; об'єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛИВАРНИК" від 13.11.2019 та за касаційною скаргою ТОВ "Асгард Фінанс" від 18.11.2019; призначено розгляд касаційних скарг на 10.12.2019 о 10:15 год у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.

Короткий зміст вимог касаційних скарги з узагальненими доводами осіб, які подали касаційні скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Ливарник" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову, додаткову постанову та ухвалу в частині визнання додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора та затвердження реєстру вимог кредиторів в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у визнанні вказаних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 Висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання обґрунтованими додаткових грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс" є помилковими, оскільки вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а саме: статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), статтям 517, 625 Цивільного кодексу України, статтям 77, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Асгард Фінанс" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норму частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України та зроблено помилковий висновок про припинення зобов'язання боржника як поручителя за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013.13.2 Судом апеляційної інстанції порушено норми частини 2 статті 18 та частини 12 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень).

13.3 Судом апеляційної інстанції порушено норми статті 58 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосовано норми статей 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та зроблено помилковий висновок про належне представництво ТОВ "Ливарник" адвокатом Терновською М. Л.

13.4 Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про визнання поважними причин неподання доказів до суду першої інстанції та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, порушив статті 6 Конвенції та статей 7, 13, 269 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "Асгард Фінанс" подано відзив на касаційну скаргу ТОВ "Ливарник" в якому просить в задоволені касаційної скарги ТОВ "Ливарник" відмовити, а касаційну скаргу ТОВ "Асгард Фінанс" задовольнити.
ТОВ "Ливарник" подано відзив на касаційну скаргу ТОВ "Асгард Фінанс" в якому просить касаційну скаргу ТОВ "Асгард Фінанс" залишити без задоволення, а касаційну скаргу ТОВ "Ливарник" задовольнити.
Представники ТОВ "Асгард Фінанс" в судовому засіданні 10.12.2019 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених в ній та заперечили проти касаційної скарги ТОВ "Ливарник"
Представник ТОВ "Ливарник" в судовому засіданні 10.12.2019 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених в ній та заперечила проти касаційної скарги ТОВ "Асгард Фінанс".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників скаржників, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника - ТОВ "Асгард Фінанс" (пункт 13.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

22.1 Згідно із частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

22.2 За приписами статті 60 частини четвертої Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

22.3 Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги (частина 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

22.4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, (надалі - Положення) встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

22.5 Зокрема, встановлено, що ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України; ордер має типову форму. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

22.6 Пунктом 15 Положення передбачено, які реквізити має містити ордер, а відповідно до пункту 16 Положення, відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер).

22.7 Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 від імені ТОВ "Ливарник" подана представником боржника адвокатом Терновською М. Л., яка на підтвердження повноважень на ведення справи в Східному апеляційному господарському суді надала копію ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ №000024, на зворотній частині цього документа вказано про відсутність обмежень у повноваженнях відповідно до умов договору. Окрім цього, матеріалами справи підтверджується той факт, що представництво інтересів ТОВ "Ливарник" в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Терновською М. Л., жодних заперечень щодо цього з боку інших учасників справи не було.

22.8 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що представником апелянта адвокатом Терновською М. Л. на підтвердження повноважень на представництво інтересів сторони також додано до матеріалів справи оригінал ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ №000024 та копію свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю від 30.08.2018 серії ДН №5154 (т.6а, а. с. 173-176). Зі змісту ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ №000024 вбачається, що підставою для надання правої допомоги є договір про надання правової допомоги від 31.10.2018 №4/18.22.9 Згідно з положеннями частини 1 статті 26, частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

22.10 В судовому засіданні арбітражним керуючим Максимовим І. М. було повідомлено про розірвання договору про надання правової допомоги від 31.10.2018 №4/18, укладеного між адвокатом Терновською Марією Леонтіївною та ТОВ "Ливарник" з 21.10.2019 та скасування будь-яких повноважень адвоката Терновської Марії Леонтіївни на представництво ТОВ "Ливарник" у будь-яких судах, державних органах, підприємствах, установах, організаціях, тощо, з 21.10.2019.22.11 Порядок розірвання правочинів (договорів), в тому числі і договорів про надання правової допомоги, передбачений цивільними нормами права.

22.12 Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази припинення, визнання недійсним або розірвання договору про надання правової допомоги від 31.10.2018 №4/18.22.13 Окрім того, судом апеляційної інстанції враховано той факт, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції в частині задоволення клопотання кредитора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора у вигляді припинення повноважень керівника ТОВ "Ливарник" та покладення його обов'язків на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Максимова І. М. Вказані обставини свідчать про те, питання щодо припинення повноважень директора ТОВ "Ливарник" Матвійчука Ю. Д. та покладення його обов'язків на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Максимова І. М. є спірним.

22.14 Відповідно до частини 1 статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

22.15 Відповідно до частин першої, четвертої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура; виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

22.16 Велика Палата Верховного Суду у справі №910/23346/16 від 14.03.2018, зазначила, що вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду.

22.17 Наведеним конституційним положенням відповідає зміст частин другої та третьої статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.

Це положення треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає особі можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником своїх прав адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю.

22.18 При цьому, обмеження права на вільний вибір захисника суперечить положенням частини 1 статті 59 та статті 64 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 59 цієї Конституції.

22.19 Отже, розмежовуючи поняття "професійна правнича допомога" та "захист своїх прав", законодавець, не звужуючи права особи на вільний вибір захисника своїх прав, нормативно закріпив, що професійну правничу допомогу може забезпечити лише професійний адвокат, а не будь яка інша особа.

22.20 Враховуючи необхідність забезпечення принципів рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та створення сторонам необхідних умов для реалізації їх прав, з метою запобігання порушенню прав та інтересів ТОВ "Ливарник", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про можливість участі у розгляді справи у суді апеляційної інстанції представника ТОВ "Ливарник" Терновської М. Л.

Доводи скаржника - ТОВ "Асгард Фінанс" (пункт 13.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

23.1 Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

23.1.1 Зі змісту заяви ТОВ "Асгард Фінанс" (уточненої) про додаткові грошові вимоги до боржника, свідчить, що підставою для заявлення додаткових грошових вимог є порушення виконання ТОВ "Ливарник" зобов'язань щодо сплати грошових коштів, як поручителем за укладеним кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 (кредитний договір 1) та порушення ТОВ "Ливарник" зобов'язань щодо сплати грошових коштів, як боржником, за укладеним кредитним договором від 26.07.2012 №17.12 (кредитний договір 2) та кредитним договором 06.03.2014 №05.14 (кредитний договір 3).

23.1.2 За твердженням ініціюючого кредитора, станом на 07.12.2018 (включно) заборгованість боржника за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 за основною сумою кредиту складає 613 547,06 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 07.12.2018 становить 17105427,59 грн, та 18660000,00 російських рублів, що становить 7795 215 грн.

23.1.3 Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, то сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором №1 станом на 07.12.2018 (включно) з 27.07.2015 по 10.01.2016 (включно) та за період з 11.01.2016 по 04.12.2018 (включно) склала 207 042,89 доларів США (15 358,89 + 191 684,00), що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 складає 5 772 266, 54 грн; 7 840 569,06 російських рублів (618 319,73 + 7 222 249,33), що складає 3 275 397,73 грн.

23.1.4 Отже, загальна заборгованість ТОВ "Ливарник" як поручителя ПАТ "Луганський ЛМЗ" за кредитним договором 1 складає 26 500 569,06 російських рублів та 820 589,95 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 становить 33 948 306,86 грн.

23.2 Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

23.3 Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

23.4 Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

23.5 Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

23.6 Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 Цивільного кодексу України).

23.7 Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

23.8 Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

23.9 Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

23.10 Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №6-459 цс17, постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №905/146/18, від 21.01.2019 у справі №909/1411/13.23.11 Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

23.11.1 Між первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ", та новим кредитором - ТОВ "Асгард Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 №1988/61.1, за умовами якого первісним кредитором відступлено право вимоги за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013, зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах (т.12, а. с.221-228).

23.11.2 Згідно пункту 2.1 цього договору в порядку та на умовах, узгоджених сторонами, первісний кредитор відступає новому кредитору усі права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується сплатити первісному кредитору ціну за відступлення прав вимоги.

23.11.3 Загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2017 (включно) становить 742 015,07 дол. США та 23 539 849,06 російських рублів, що за курсом НБУ на момент укладання цього договору становить 30 209 111,41 грн, та складається з наступного: основна сума кредиту - 613 547,06 дол. США, 18 660 000,00 російських рублів; проценти станом на 24.09.2017 - 128 468,01 дол. США, 4 879 849,06 російських рублів, судовий збір - 3 200,00 грн.

23.11.4 Також, між первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ", та новим кредитором - ТОВ "Асгард Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 №1986/61.1, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор набував (прийняв) усі та будь-які належні первісному кредитору вимоги за договором поруки №01.13/ПОР від 21.01.2013, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами (т.12, а. с.233-237).

23.11.5 25.09.2017 між ПАТ "ПУМБ" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Асгард Фінанс" (далі - новий кредитор) складено акт приймання-передачі прав вимоги, передбаченим пунктом 2.2 (порядок відступлення прав вимоги та передачі документів) договору про відступлення права вимоги №1988/61.1 від 25.09.2017 (т.12, а. с. 229-230).

23.11.6 Також, між первісним кредитором та новим кредитором було підписано акт приймання-передачі документів до вказаного договору про відступлення права вимоги, за умовами якого сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: кредитний договір 01.13 від 21.01.2013 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах; розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2017; меморіальні ордери про надання кредитних коштів за кредитним договором; виписки про рух грошових коштів за кредитним договором; вимоги про усунення порушення умов кредитного договору з доказами направлення та отримання; матеріали судового провадження по справі про банкрутство 913/1378/16 6 тощо (т.12, а. с. 231-232).

23.11.7 Відповідно до акту приймання-передачі документів від 25.09.2017 (додаток №1 до договору про відступлення прав вимоги №1986/61.1 від 25.09.2017) сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: договір поруки №01.13/ПОР від 21.01.2013, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами (т.12, а. с 238-239).

23.12 Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

23.13 До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

23.14 За приписами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

23.15 Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

23.16 Враховуючи те, що ТОВ "Ливарник" не є позичальником за кредитним договором від 21.01.2013 №01.13, а є поручителем за договором поруки від 21.01.201301.13/ПОР суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час встановлення правомірності кредиторських вимог ТОВ "Асгард Фінанс" слід виходити з правової природи цих зобов'язань з урахуванням положень Цивільного кодексу України.

23.17 Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

23.18 Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

23.19 У частинах 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

23.20 Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

23.21 Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

23.22 Загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов'язанням, передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено статтею 559 Цивільного кодексу України.

23.23 Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

23.24 Щодо припинення поруки внаслідок спливу її строку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №490/5224/14-ц зробила правовий висновок, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належать до преклюзивних строків. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

23.25 При цьому, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тобто, зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

23.26 Як встановлено судом апеляційної інстанції, у пункті 6.1 договору поруки від 21.01.2013 №01.13/ПОР передбачено, що порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання. Однак, вищезазначена умова договору (п. 6.1 договору) не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає положенням статті 252 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

23.27 Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що зазначення у договорі поруки замість строку - терміну припинення поруки, тобто події, з якою пов'язується таке припинення - виконання сторонами своїх зобов'язань, не дає підстав для застосування частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в частині її першого речення.

23.28 Враховуючи наведене, а також те, що строк виконання основного зобов'язання (повернення кредитних коштів та сплати процентів) встановлений у пункті 6.1.1 кредитного договору №01.13 від 21.01.2013, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що застосуванню підлягає друге речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

23.29 При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази внесення змін до умов договору поруки щодо терміну дії поруки та її припинення.

23.30 Зі змісту частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України вбачається, що в тексті зазначеної норми застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" як умови чинності поруки.

23.31 Таким чином, враховуючи правову конструкцію вищезазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми, передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим. При цьому, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

23.32 Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

23.33 Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що за таких обставин, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Тобто, якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.

23.34 Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №905/2475/15, Верховного Суду від 29.07.2019 у справі 924/523/18).

23.35 Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що право кредитора на звернення до боржника з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 існувало протягом шести місяців з моменту настання строку виконання основного зобов'язання, а саме: з 16.02.2016 (строк повернення заборгованості за кредитом в другий період користування кредитом згідно пункту 6.1.1 кредитного договору 1, пункту 2 договору поруки від 21.01.2013 №01.13/ПОР, враховуючи відсутність доказів продовження кредитування на третій період користування кредитом в порядку положень 6.1.2., 6.1.3 кредитного договору 1) до 16.08.2016.23.36 Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що передбачений договором та законом шестимісячний строк встановлений для звернення до поручителя з вимогою, закінчився 16.08.2016. В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Асгард Фінанс" звернулось з грошовими вимогами до боржника, як поручителя, за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 лише в грудні 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому зобов'язання боржника як поручителя припинилось.

23.37 З огляду на викладене, з урахуванням положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та правових позицій викладених в постановах Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що кредиторські вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до ТОВ "Ливарник" розмірі 33 948 306,86 грн не підлягають визнанню, оскільки правовідносини поруки, з яких виникли відповідні вимоги, припинилися у 2016 році, тобто до звернення з такими вимогами до поручителя.

Доводи скаржника - ТОВ "Асгард Фінанс" (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

24.1 Задовольняючи клопотання кредитора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора, суд виходив з того, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник ТОВ "Ливарник" не вжив належних заходів щодо відновлення втраченої документації, не виконав у повному обсязі та належним чином вимог суду викладених в ухвалах від 12.02.2019, 05.03.2019, 19.03.2019, 23.04.2019, 30.05.2019 в частині вжиття заходів щодо відновлення втраченої документації та печатки, та щодо надання суду відповідних документів, у т. ч. статистичної та бухгалтерської звітності, яка надавалась до управління статистики за 2015-2018рр. ; аудиторських висновків, звітів за 2015-2018рр. ; відомостей щодо загальної суми заборгованості боржника перед кредиторами за зобов'язаннями, що передбачають виплату грошей, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), з виплати заробітної плати; відомостей про наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізитів рахунків; відомостей про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику у зберігачів, депозитаріїв, утримувачів, їх реквізити; відомостей про проведення боржником діяльності, пов'язаної із державною таємницею; переліку майна боржника із зазначенням балансової вартості та місцезнаходження, а також загальної балансової вартості майна; переліку майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість; переліку осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; інших відомості що мають значення для розгляду справи тощо. Окрім того, місцевим господарським судом зазначено про те, що розпорядник майна неодноразово та безрезультатно звертався до керівника боржника та представника ТОВ "Ливарник" з повідомленнями та вимогами щодо надання йому відомостей щодо фінансово-господарської діяльності, майнового стану, положення підприємства на товарних ринках, фінансової, статистичної, бухгалтерської звітності підприємства за 201-2018 р. р., відомостей щодо персоніфікованих даних працівників тощо, необхідних для проведення аналізу та виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансові' неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, установчих та реєстраційних документів, проведення заходів з визначення повноважного представника боржника, представника уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), проведення інвентаризації активів та зобов'язань ТОВ "Ливарник". Отже, за висновком місцевого суду, обставини справи свідчать про наявність ознак у безпідставній бездіяльності керівника боржника, створення ним перешкод діям розпорядника майна, зокрема перешкод у належному виконанні розпорядником майна покладених на нього Законом про банкрутство обов'язків щодо проведення об'єктивного аналізу фінансово-господарського стану боржника, повної інвентаризації його активів та інших обов'язків, що може завдати шкоди кредиторам та самому підприємству боржника.

24.2 Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

24.2.1 Керівником боржника в поданих до суду заявах неодноразово вказував, зокрема, на те, що надання повної інформації арбітражному керуючому та проведення інвентаризації ускладнено, у зв'язку з тим, що ТОВ "ЛИВАРНИК" було зареєстроване і здійснювало господарську діяльність в м. Луганську, де і на цей час має виробничі потужності, але у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Луганська контроль над виробничими активами втрачений, доступ до адміністративної будівлі, де зберігалась документація неможливий.

24.2.2 21.08.2014 в період активних бойових дій в адміністративній будівлі, в якій був розміщений офіс ТОВ "Ливарник" виникла пожежа, внаслідок якої було знищено комп'ютерну техніку, бухгалтерську та технічну документацію. Матеріали справи містять копію акта про пожежу від 10.02.2015, де зазначено про ймовірну причину пожежі внаслідок попадання снаряду (т.4, а. с. 159).

24.2.3 В подальшому ТОВ "Ливарник" було перереєстроване на підконтрольну Україні територію, проте 15.07.2018 було викрадено документи та печатку товариства, за цим фактом зареєстроване кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2018 №42018131570000037 (копія витягу з реєстру додається), але до цього часу боржник діє без печатки (т.4, а. с. 156-159, 162-163).

24.2.4 23.04.2019 до місцевого господарського суду представником ТОВ "Ливарник" подано заяву про приєднання доказів, а саме: копії листів звернень боржника до державних установ з доказами їх відправлення поштою для відновлення втраченої документації; копію відповіді ГТУЮ у Луганській області від 15.04.2019 №2382/8935/16/19/03.2 (т.5, а. с. 46-58).

24.2.5 23.05.2019 до суду першої інстанції від ТОВ "Ливарник" надійшла заява з процесуальних питань, в якій він просив визнати поважними причини пропуску строку встановленого ухвалою суду від 23.04.2019 для подання документів та поновити цей строк. До вказаної заяви додано: завірену копію Статуту ТОВ "Ливарник", завірені копії наказу від 30.06.2014 №17 "Про проведення позапланової вибіркової інвентаризації", наказу від 15.06.2001 №3 "Про призначення головного бухгалтера", наказу від 01.11.2010 №32, інвентаризаційний опис основних засобів станом на 01.07.2014, копію листа Головного управління статистики у Луганській області б/н та б/д щодо неподання звітності ТОВ "Ливарник" у 2015-2018р. р., витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р3059 від 16.05.2019 щодо ТОВ "Ливарник" (т.5, а. с. а. с.113-140).

24.2.6 Також, разом з заявами про приєднання доказів до справи №913/479/18, боржником надано такі докази, у т. ч. щодо направлення адвокатських запитів для встановлення майнового стану боржника, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ "Ливарник" №168007834 від 25.05.2019, лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.06.2019 №10/01/13282, лист ГУ ДФС у Луганській області від 03.06.2019 №АДВ. -3181/12-32-52-10-08, лист Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України від 24.06.2019 №31/20-2616 (т.5, а. с. 186-202, 226-242).

24.2.7 У запереченнях на клопотання про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора боржник вказував не та, що на час розгляду справи його керівник не вчиняв дій, які можуть бути розцінені як перешкоджання виконанню повноважень розпорядника майна, а також дій, що порушують права і законні інтереси боржника або кредиторів (т.5, а. с. 179-185).

24.2.8 Щодо проведення інвентаризації майна, боржник зазначив про те, що цілісний майновий комплекс боржника знаходиться у м. Луганську, тобто на тимчасово окупованій території, та на момент розгляду справи у боржника немає доступу до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані в м. Луганськ, а також до документації, яка була знищена під час антитерористичної операції внаслідок пожежі, що підтверджується витягом з кримінального провадження та актом про пожежу.

24.2.9 За твердженням боржника, в даному випадку виникли об'єктивні обставини, які перешкоджають доступу на територію ТОВ "Ливарник", у зв'язку з чим проведення певних заходів з боку керівника підприємства Матвійчука Ю. Д на даний час не вбачається можливим.

24.2.10 Боржник посилався на те, що наявність вищезазначених об'єктивних обставини унеможливлює здійснення боржником господарської діяльності, а також здійснення дій щодо проведення інвентаризації активів боржника, що знаходяться в зоні проведення АТО, що свідчить про наявність виключних обставин. А тому, неподання витребуваних судом доказів обумовлено саме цими об'єктивно існуючими обставинами, які не можуть бути розцінені, як свідомі дії керівника ТОВ "ЛИВАРНИК", направлені на перешкоджання судовому розгляду справи.

24.2.11 Щодо невиконання керівником боржника вимог арбітражного керуючого, то боржником зауважено, що розпорядник майна наділений широкими повноваженнями, в тому числі самостійно звертатись до будь-яких органів для отримання необхідної інформації, проте перебування майна на тимчасово окупованій території створює однаково як для керівника боржника, так і для розпорядника майна об'єктивні труднощі у виконанні своїх обов'язків.

24.3 Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 №254- VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", №252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування", місто Луганськ визнано тимчасово окупованою територією України.

24.4 Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є квітень 2014.24.5 Указом Президента України від 30.04.2018 №116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", відповідно до якого припинена антитерористична операція, яка була розпочата у 2014.24.6 Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2018 розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях з 30.04.2018.24.7 Пунктом 8 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, передбачено, що підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств. Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

24.8 Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявність вищезазначених об'єктивних обставини унеможливлює здійснення боржником господарської діяльності, а також здійснення дій щодо проведення інвентаризації активів боржника, які знаходяться на окупованій території, що свідчить про наявність виключних обставин.

24.9 Відповідно до частини 1 статті 18 Закону про банкрутство господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

24.10 Частиною 2 статті 18 Закону про банкрутство передбачено, що у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу.

24.11 Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном (частина 1 статті 22 Закону про банкрутство).

24.12 Відповідно до частини 12 статті 22 Закону про банкрутство повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

24.13 Згідно з частиною 13 статті 22 Закону про банкрутство з дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов'язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

24.14 Виходячи з положень частини 2 статті 18 Закону про банкрутство, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна, якщо встановить фактичні обставини перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу. Отже терміни "відсторонення" та "усунення" законодавець використовує як синоніми в розумінні статті 18 Закону про банкрутство (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі №911/1159/14).

24.15 Тобто, у разі наявності будь-яких обставин, що свідчать про неправомірність дій керівника боржника, наслідком яких є порушення прав та законних інтересів боржника і кредиторів, господарський суд за відповідною заявою має перевірити дотримання керівником боржника норм чинного законодавства, в тому числі законодавства про банкрутство. Господарський суд надає оцінку таким діям, встановлює їх наявність чи відсутність та відповідність вимогам Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №906/1058/14).

24.16 З огляду на викладене, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, у даному випадку, дійшовши висновку про наявність підстав для припинення повноважень керівника боржника, директора ТОВ "Ливарник" Матвійчука Ю. Д., суд першої інстанції не дослідив та не встановив на підставі належних та допустимих доказів наявність підтверджених такими доказами відомостей про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, як того вимагає частина 2 статті 18 Закону про банкрутство.

24.17 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що при розгляді даної справи суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, чим порушив приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. При цьому, місцевим судом не досліджено та не встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність підтверджених відомостей про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, як того вимагає частина 2 статті 18 Закону про банкрутство.

Доводи скаржника - ТОВ "Асгард Фінанс" (пункт 13.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

25.1 Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

25.2 У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

25.3 Частиною 1, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

25.4 Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів (частина 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

25.5 Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

25.6 Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.

25.7 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування заявленого клопотання заявник посилається на те, що свою правову позицію у суді першої інстанції доводив іншими доказами. Разом з тим, враховуючи те, що під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду Луганської області від 11.07.2019 скаржником наведено заперечення щодо обставин справи, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не заперечувались боржником, то кредитор просить визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції. При цьому, за твердження кредитора, апеляційна скарга також не містить заперечень щодо цих обставин, а такі заперечення викладено скаржником у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

25.8 Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що додані до пояснень нові докази існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції та не були предметом розгляду під час постановлення оскаржуваної ухвали, а заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

25.9 Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

25.10 З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до розгляду додаткові докази як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.

25.11 Посилання скаржника на те, що апелянтом викладено нові доводи у відповіді на відзив на апеляційну скаргу вірно визнано судом апеляційної інстанції безпідставними, оскільки порядок доповнення або зміни апеляційної скарги передбачений частинами 1, 2 статті 266 Господарського процесуального кодексу України, проте заяви про доповнення чи зміну апеляційної скарги до апеляційного господарського суду не надходили, а отже, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку доводам скаржника - ТОВ "Ливарник" (пункт 11.1 постанови) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає наступне.
Статтею 23 Закону про банкрутство визначено порядок пред'явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою.
За приписами частини 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Частиною 2 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Згідно абзаців 2, 3 частини 6 статті 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Частиною 2 статті 25 цього Закону передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство. Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня). Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Виходячи з приписів частини 6 статті 23 та частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, обов'язком господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є розгляд у попередньому засіданні вимог кредиторів, здійснення оцінки поданих кредитором на підтвердження його грошових вимог доказів на предмет їх повноти, належності та достатності для підтвердження дійсності таких вимог.
Тому, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
За таких обставин, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.
Господарський суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно норм частин 2, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при розгляді справи господарським судам слід виходити з того, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини у постанові суду апеляційної інстанції від 22.10.2019 та в ухвалі суду першої інстанції від 11.07.2019, що постановлені за результатами розгляду заяви ініціюючого кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" (з урахуванням наданих уточнень) до ТОВ "ЛИВАРНИК" колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у вказаних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані докази у справі для надання правового аналізу обґрунтованості поданих грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс", які виникли на підставі кредитного договору від 26.07.2012 №17.12 (Кредитний договір 2), кредитного договору від 06.03.2014 №05.14 (Кредитний договір 3) та договору про відступлення права вимоги від 25.09.2017 №1983/61.1.44. Зокрема суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили кредитний договір від 26.07.2012 №17.12, кредитний договір від 06.03.2014 №05.14, договір про відступлення права вимоги від 25.09.2017 №1983/61.1. та докази погашення грошових вимог кредитора на момент передання права вимоги, що стало причиною того, що в ухвалі суду першої інстанції від 11.07.2019 та у постанові суду апеляційної інстанції від 22.10.2019 не перевірено розмір та обґрунтованість грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс" з урахуванням положень статей 514, 517 Цивільного кодексу України, статей 73-74, 76-77, 86 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону про банкрутство.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Положеннями частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Зважаючи на висновки, які зазначені у пунктах 43, 44 даної постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції на підставі пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України дійшла до висновку про необхідність скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, а справу №913/479/18 в частині розгляду додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника - ТОВ "ЛИВАРНИК", у розмірі 19 004 261,04 грн, з яких 13 179 224,35 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 825 036,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом (згідно кредитного договору від 26.07.2012 №17.12 (Кредитний договір 2), кредитного договору від 06.03.2014 №05.14 (Кредитний договір 3) та договору про відступлення права вимоги від 25.09.2017 №1983/61.1.) та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 щодо вказаних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" направити на новий розгляд.
З огляду на те, що суддійшов висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій, в частині визнання обґрунтованими додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника - ТОВ "ЛИВАРНИК", у розмірі 19 004 261,04 грн, з яких 13 179 224,35 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 825 036,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 щодо вказаних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс", то підлягають скасуванню і додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2019 та ухвала Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині визначення загальної суми визнаних кредиторських вимог.
При новому розгляді справи у скасованій частині суду першої інстанції слід дослідити викладене вище, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обгрунтоване РІШЕННЯ:
За таких обставин касаційні скарги ТОВ "Асгард Фінанс" та ТОВ "ЛИВАРНИК" підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи
Оскільки Касаційний господарський суддійшов висновку, що судові рішення по справі №913/479/18 підлягають частковому скасуванню, а справа в скасованій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017, судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" від 13.11.2019 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" від 18.11.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18, в частині розгляду додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" у складі додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18, в частині визнання обґрунтованими додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК", у розмірі 19 004 261,04 грн, з яких 13 179 224,35 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 825 036,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 щодо вказаних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс", скасувати. Справу у вказаних частинах направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині визначення загальної суми визнаних кредиторських вимог скасувати.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №913/479/18, в частині відмови у визнанні обґрунтованими додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК", у розмірі 33 948 306,86 грн. які виникли на підставі кредитного договору від 21.01.2013 №01.13, та в частині відмови в задоволенні клопотання кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" від 23.05.2019 б/н, про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора щодо відсторонення керівника боржника залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко